Радіоелектронна апаратура. Асортимент, класифікація, якість - Якість товарів непродовольчої групи

Залежно від функціонального призначення побутова радіоелектронна апаратура поділяється на аудіо - та відеоапаратуру.

До аудіоапаратури (від лат. audio - чую) належать апарати, робота яких сприймається слухом людини. Це різні радіоприймальні пристрої, магнітофони, електропрогравачі та електрофони, абонентські гучномовці, автономні підсилювачі низької частоти, акустичні системи та слухавки.

До групи відеоапаратури (від лат. video - дивлюсь, бачу) відносять радіоелектронні апарати, що відтворюють не лише звукову, але й зорову інформацію. Це телевізори, апарати відеозапису та відтворення звуку і зображення, комбіновані телевізійні пристрої.

Асортимент радіоприймальних пристроїв на ринку складається з радіоелектронних апаратів, які створені за супергетеродинною принциповою схемою і поділяються на радіоприймачі, радіоли, магніторадіоли, магнітоли, музичні центри, тюнери та радіокомплекси.

Радіоприймачі дозволяють приймати сигнали радіомовних станцій у різних діапазонах радіохвиль. Вони також мають додаткові пристрої, що розширюють їх експлуатаційні можливості. Сучасні радіоприймачі можуть мати автоматичне регулювання підсилення і голосності звучання, систему безшумного приймання, мікропроцесорне управління та інше.

Радіоли використовують для приймання сигналів радіомовних станцій та відтворення механічного запису звуку з грамплатівок. Магніторадіоли поєднують радіоприймач, магнітофон і електропрогравач грамплатівок.

Магнітола - це пристрій, що забезпечує приймання радіомовних станцій та запис і відтворення фонограм за допомогою вмонтованого магнітофона.

Тюнери - це радіоприймальні пристрої нового покоління, призначені для приймання звичайних та стереопрограм у радіомовних діапазонах. Вони працюють разом із будь-яким видом радіоприймального пристрою, що має стереофонічний підсилювач низької частоти. Перевага тюнера - його висока чутливість (від 2 мкВ) та широкий діапазон відтворюваних частот.

Музичні центри - призначені для високоякісного приймання монофонічних та стереофонічних передач, а також для відтворення стереофонічного або монофонічного запису звука. Музичний цент відрізняється від магніторадіоли наявністю високоякісного електронно-механічного програвача платівок або компакт-дисків, тюнера та підсилювально-комутаційного пристрою.

Радіокомплекси - об'єднують в єдину систему окремі пристрої - тюнер, еквалайзер, касетний магнітофон (стерео), повний низькочастотний підсилювач та акустичну систему. Еквалайзер у радіокомплексі використовується для корегування амплітудно-частотних характеристик звуку за двома складовими стереоканалу. Він забезпечує високу якість звуковідтворення на рівні Hi-Fi (від англ. High Fidelity - висока правильність).

Усі види радіоприймальних пристроїв характеризуються чутливістю, вибірністю, діапазонами приймальних та відтворюваних частот, якістю звучання та іншими споживчими властивостями.

Чутливість - це головна здатність радіоприймального пристрою приймати сигнали радіомовних станцій і обробляти їх до нормального звучання. Вона характеризується мінімальною напругою, що виникає в антені радіоприймача в момент перетинання її електромагнітними коливаннями (радіохвилями), які надходять від радіомовних станцій. Чутливість вимірюють у мікровольтах (мкВ) у стаціонарних радіоприймачах, а також у мВ/м - у переносних моделях, що мають вмонтовану магнітну антену.

Вибірність - це здатність радіоприймального апарата виокремлювати сигнали потрібної станції для прослуховування з усієї кількості сигналів, які одночасно діють на антену. Приймання потрібної станції завжди пов'язане з послабленням сигналів сусідніх радіостанцій, які працюють на частотах, що наближаються до частоти потрібної станції. Якщо радіоприймальний пристрій має низьку вибірність, то може бути, що одночасно чути роботу кількох радіостанцій, що знижує розбірливість передачі. Вибірність вимірюється у логарифмічних одиницях - децибелах (дБ), які характеризують ступінь послаблення сигналів сусідніх станцій відносно до сигналу станції, що приймається. Розрізняють вибірність за "сусіднім" та "дзеркальним" каналами, що пов'язано з природою проходження в ефірі радіохвиль.

Діапазон частот, що приймаються, характеризує ту ділянку частот (радіохвиль), у межах якої радіоприймальний пристрій приймає радіомовні станції. Радіоприймальні апарати, які беруть радіосигнали у діапазоні довгих (148,0 - 285,0 кГц, або 2027,0 - 1050,0 м), середніх (525,0 - 1607,0 кГц, або 591,4 - 186,7 м), коротких (3,95 - 12,1 МГц, або 75,9 - 24,8 м) та ультракоротких (65,8 - 108,0 МГц, або 4,56 - 2,78 м) радіохвиль, звуть усехвильовими радіоприймальними апаратами. Радіоприймачі, що здатні брати сигнали лише у діапазонах довгих та середніх хвиль, відносять до дуже простих апаратів. Вони забезпечують впевнене приймання сигналів ;;ночі. Радіоприймальні пристрої, що забезпечують додатково приймання сигналів у короткохвильовому діапазоні, мають високий рівень споживчих властивостей.

Закордонні радіоприймальні апарати будь-якого рівня якості мають здатність працювати в ультракороткохвильовому діапазоні, який позначається на їх шкалах абревіатурою FM. На цьому діапазоні радіохвиль працюють лише місцеві радіостанції, які з метою підвищення якості приймання передач застосовують системи багатоканального цифрового радіомовлення через супутники зв'язку, а також по каналах провідного радіомовлення.

Якість звучання радіоприймальних апаратів характеризується діапазоном відтворюваних частот та ступенем їх викривлення, що радіоприймальні пристрої вносять у спектр відтворюваних частот. Наявність надлишкових частот пояснюється недоліками принципової схеми та монтажу приймального апарата. Надлишкові частоти характеризують коефіцієнтом гармонік по електричній напрузі у відсотках (від 0,3 до 2). Викривлення виявляються у появі дзеленчання звуку, погіршені розбірливості передач, виникненні хрипів та інших небажаних ефектів.

Побутові радіоприймальні пристрої класифікують за умовами експлуатації, видом джерела живлення, особливостями звучання, електроакустичними параметрами і комплексом споживчих (експлуатаційних) зручностей.

За умовами експлуатації побутові радіоприймальні пристрої поділяються на стаціонарні та переносні. Серед переносних апаратів у окрему групу виділяють мікрорадіоприймачі, що експлуатуються лише в комплекті з головними телефонами (слухавками).

За видом джерела живлення розрізняють радіоприймальні апарати з живленням від побутової мережі змінного струму та від джерел автономного живлення, апарати зі змінним живленням (від вмонтованого або автономного низьковольтного випрямовувача).

За особливостями звучання радіоприймальну апаратуру поділяють на моно - і стереофонічну.

Залежно від електроакустичних параметрів і комплексу споживчих (експлуатаційних) зручностей побутову радіоприймальну апаратуру поділяють да три групи складності: вищу (0), першу (1) та другу (2). Група складності радіоприймального апарата впливає на вартість таких пристроїв. Більш висока група складності зумовлює більшу ціну апарата. Різниця у вартості між апаратами сусідніх груп складності дорівнює 25 - 30 %.

Сучасні імпортні радіоприймальні пристрої на ринку радіоелектронних товарів повинні мати розумні договірні ціни, що відбивають їх пряму залежність від фактичного рівня споживчих властивостей. З цією метою дилери, менеджери та інші фахівці, що займаються реалізацією радіоприймальної апаратури іноземного походження на ринку, при встановленні договірних цін повинні співвідносити такі апарати з нормативними вимогами груп складності радіоприймальних пристроїв вітчизняного виробництва, наведеними в табл. 3.1.

Таблиця 3.1 Нормативні вимоги до побутової радіоприймальної апаратури за групами складності

Властивості

Нормативні вимоги за групами складності

0

1

2

Чутливість стаціонарних апаратів, не гірше, мкВ, у діапазонах:

ДХ

40

100

До 100

Сх

30

100

До 100

Кх

30

100

До 100

Чутливість переносних апаратів, не гірше, мВ/м, у діапазонах:

Дх

1.0

1.5

До 1.5

Сх

0.5

0.7

До 0.7

Кх

0.1

0.15

До 0.15

Вибірність за сусіднім каналом, не менше, дБ

60

40

До 40

Вибірність за дзеркальним каналом, не менше, дБ у діапазонах:

ДХ (на частоті 200 кГц)

70 (60)

50 (40)

До 50 (40)

СХ (на частоті 1000 Гц)

60(54)

36

34 (20)

КХ

30

16

12(10)

Діапазон відтворюваних частот у діапазонах ДХ і СХ, не вужче, Гц:

Для стаціонарних апаратів

31.5 - 8000

50-6300

125-3550

Для переносних апаратів

80 - 5600

125-5600

315-3150

Загальні гармонічні викривлення, не більше, %

2

4

5

Друге місце на ринку серед побутових аудіоапаратів посідають апарати магнітного запису та відтворення звуку - магнітофони, магнітофони-приставки, магнітофонні програвачі, магнітофонні панелі або деки, диктофони, плеєри, автомобільні магнітофони - програвачі.

Залежно від способу розміщення магнітної стрічки апарати магнітного запису та відтворення звуку поділяються на котушкові та касетні. Касетні та котушкові магнітофони призначені для запису і відтворення звуку. За характером звучання вони поділяються на моно - і стереофонічні, за джерелом живлення - з живленням від мережі змінного струму та з універсальним живленням, за кількістю швидкостей руху стрічки - на одно-, дво - та тришвидкісні, за ступенем мобільності магнітофони поділяють на стаціонарні, переносні і носимі. Касетні магнітофони додатково поділяють на одно - та двокасетні.

Магнітофон-приставка відрізняється від магнітофона відсутністю підсилювача потужності та гучномовця. Приставку використовують для запису фонограми. Використовуючи її для відтворення запису, приставку підключають до окремого підсилювача з акустичною системою або до радіопристрою, який має повний акустичний тракт. Магнітофонний програвач не має блоку запису і призначений лише для відтворення готових фонограм. Програвачі випускаються тільки касетного типу.

Магнітофонна панель (дека) - це частина комбінованих радіопристроїв (магнітоли, магніторадіоли). Дека самостійно не використовується. У продаж магнітофонна панель надходить для радіоаматорів та для ремонту комбінованих радіопристроїв.

Диктофони -- мініатюрні касетні магнітофони для запису і відтворення мови.

Плеєри - мініатюрні носимі магнітофонні програвачі з відтворенням звуку на головні телефони (слухавки).

Автомобільні магнітофони-програвачі призначені для встановлення в автомобілях. Живлення здійснюється від бортової мережі. Вони відтворюють моно - і стереофонічні фонограми з магнітних стрічок, що розміщені у касетах. Прослуховування здійснюється через два виносних гучномовці, які знаходяться в салоні автомобіля. , Споживчі властивості апаратів магнітного запису та відтворення звуку характеризуються швидкістю і рівномірністю руху стрічки, коефіцієнтом детонації, діапазоном відтворюваних частот, відносним рівнем стирання та конструктивними особливостями: кількістю касет, моторів у стрічкопротягувальному механізмі, магнітних головок, швидкістю перемотування стрічки, здатністю до перезаписування на іншу касету, споживчою та вихідною потужністю, додатковими пристроями, що збільшують зручність та комфорт експлуатації цих апаратів.

Швидкість руху стрічки вимірюють у сантиметрах за секунду (см/с). У магнітофонах передбачається чотири швидкості руху стрічки: 19,05; 9,53; 4,76 та 2,38 см/с. Для котушкових магнітофонів обов'язковою є швидкість 19,05 см/с, для касетних -- 4,76 см/с. Додатковою (необов'язковою) для котушкових магнітофонів є швидкість 9,53 см/с, для касетних - 2,38 см/с. Якість запису та відтворення звуку знаходиться у прямій залежності від швидкості руху стрічки.

Коефіцієнт детонації характеризує нерівномірність швидкості руху стрічки при запису і відтворенні звуку. Він розраховується як відношення амплітуди коливань швидкості руху стрічки до середньої швидкості. При значних коефіцієнтах детонації звук стає нижчим або вищим проти натурального. Причиною детонації є низька якість стрічкопротягувального механізму.

Робочий діапазон частот магнітофона - це смуга частот звукового спектра, що ефективно записується та відтворюється апаратом. У котушкових магнітофонах він дорівнює 31,5 - 20 000 Гц, у касетних - 40 - 14 000 Гц.

Відносний рівень перешкод (коефіцієнт гармонік) суворо регламентується: для котушкових магнітофонів - 60 - 70, для касетних - 60 - 65 дБ. Перешкоди (шипіння та фон) виникають через неоднорідність магнітного порошку у стрічці та непостійність контакту між стрічкою та головкою магнітофона, а також через пульсування напруг, що живлять підсилювачі магнітофона тощо.

До додаткових пристроїв, що збільшують зручність та комфорт експлуатації магнітофонів, відносять роздільну індикацію рівня запису за двома звуковими каналами із можливістю синхронного регулювання звуку, індикацію рівня відтворення, можливість тимчасового зупинення руху стрічки, систему шумозниження (для касетних магнітофонів), можливість підключення зовнішнього джерела інформації, слухавок та ін.

Залежно від величини функціональних показників, що їх подано в табл. 3.2, та експлуатаційних зручностей, магнітофони на ринку радіоелектронних товарів поділяють на п'ять груп складності: вищу (0), першу (1), другу (2), третю (3) та четверту (4).

Таблиця 3.2. Нормативні вимоги за групами складності до побутових магнітофонів

Властивості

Нормативні вимоги за групами складності

0

1

2

3

4

Діапазон відтворюваних частот, не вужче, Гц

31,5 -22000

31,5-1800

40-1400

40-1250

63-8000

Відхилення швидкості магнітної стрічки від номінальної, не більше, %

+1,0

+1,5

+2,0

+2,0

+2,0

Коефіцієнт детонації, не більше, %

+0,1

+0,15

+0,2

+0,3

+0,4

Відносний рівень перешкод (коефіцієнт гармонік), не більше, %

1,5

2

3

4

5

Відносний рівень стирання, не більше, дБ

-70

-65

-65

-60

-60

У котушковому варіанті магнітофони можуть бути вищої та першої груп складності, у касетному - всіх груп. Магнітофони-приставки можуть бути вищої, першої та другої груп складності. Автомобільні касетні магнітофони та деки - першої, другої та третьої груп.

Крім вітчизняних магнітофонів, на ринок надходить велика кількість апаратів світових фірм: Sony, Harme/Kardon, Panasonic, Marantz. Діапазон імпортних моделей дуже широкий - від надмініатюрних персональних плеєрів до високоякісних потужних цифрових магнітофонів. Дорогі імпортні моделі комплектуються сендастовими головками, кількома економічними електродвигунами з кварцовою стабілізацією обертів, мають мікропроцесорне управління. Вони можуть використовуватися для тиражування фонограм без втрати якості запису в копіях.

Електропрогравачі та електрофони використовуються для відтворення механічного звукового запису з вінілових дисків-грамплатівок. Для відтворення запису ці апарати комплектуються подвійним звукознімачем з корундовою або алмазною голкою. Залежно від рівня споживчих властивостей електрофони поділяють на чотири групи. складності: вищу (0), першу (1), другу (2) та третю (3). їх випускають моно-, стерео - та квадрофонічними.

Електропрогравачі використовують з іншими побутовими радіоелектронними апаратами, які мають повний низькочастотний підсилювач та акустичний пристрій. Вони також входять до складу комбінованих радіоприймальних апаратів - радіол, музичних центрів. Електропрогравачі вітчизняного виробництва випускають трьох груп складності - вищої (0), першої (1) та другої (2). Окрім них, на ринок надходять також апарати закордонного виробництва. ! Основним недоліком електропрогравачів та електрофонів, що використовують механічний спосіб запису і відтворення звуку, є порівняно висока швидкість зношування звукових доріжок платівки та голки звукознімача. У теперішній час замість грамплатівок широко використовують звукові компакт-диски, а замість електропрогравачів - програвачі компакт-дисків (CD-програвачі). Під час запису інформації на компакт-диски використовують цифрові методи кодування звукових сигналів та оптично-лазерну систему запису.

Усі типи CD-програвачів використовують лазерну головку "счи-тання" та відповідну електронно-оптичну систему стеження за звуковою доріжкою. Відтворення звуку такими апаратами має високі параметри, а компакт-диск при цьому практично не зношується. Залежно від кількості та розміщення дисків CD-програвачі поділяються та однодискові, багатодискові з пленарним розміщенням дисків (чеіінджери) та багатодискові програвачі-автомати. На ринок надходять CD-програвачі тільки виробництва закордонних електронних фірм - Sony, Philips, Technics, Pioneer та ін.

У зв'язку з тим, що на звичайні компакт-диски можливо зробити запис лише одноразово, виникла проблема їх удосконалення. З метою багаторазового запису звукової інформації розроблено магнітооптичну дискету, або так званий "міні-диск". Розміри міні-диска -- 7?7 см, він захований у суцільному пластмасовому корпусі, якій має щілину. Час запису - до 74 хвилин. Для міні-дисків закордонні фірми (Sony, Sharp, Aiwa, Denon та ін.) виробляють спеціальні програвачі. Вони компактні та дуже зручні у використанні. Але широке споживання програвачів міні-дисків стримується їх дуже високою вартістю.

Абонентські гучномовці призначені для прослуховування передач провідного радіомовлення. Вони складаються з корпуса, динамічних головок, злагодженого трансформатора та регулятора голосності. За кількістю програм, що приймаються, вони поділяються на одно - та багатопрограмні. У багатопрограмних гучномовцях використовується додаткове живлення від мережі змінного струму. Вибір потрібної програми здійснюється електронним блоком.

Підсилювачі низької (звукової) частоти призначені для підсилення радіосигналів за напругою до необхідного значення, що забезпечує нормальне функціонування послідовних блоків радіоапаратури. Підсилювачі потужності - підсилюють сигнал за міцністю до рівня, що необхідний для роботи електричних систем. Повні підсилювачі містять попередній підсилювач та підсилювач потужності, їх зазвичай використовують у складі стереокомплексів разом із тюнером, магнітофоном-приставкою, електропрогравачем, еквалайзером, а також з електронними музичними інструментами. Залежно від електричних параметрів та експлуатаційних зручностей, підсилювачі поділяють на дві групи складності: вищу (0) та першу (1).

Основним видом на ринку відеоапаратури є телевізійні приймачі, або телевізори. За видом зображення вони поділяються на телевізори чорно-білого та кольорового зображення. Незначну питому вагу мають комбіновані багатофункціональні телевізійні апарати.

Телевізори кольорового зображення відрізняються від телевізорів чорно-білого зображення більш складною схемою, яка дозволяє приймати і відтворювати додаткову кольорову інформацію.

Асортимент телевізорів на ринку додатково поділяють за конструктивними ознаками та особливостями використання, джерелом живлення, форматом телевізійного зображення, характером звукового супроводження, особливостями елементної бази.

За конструктивними ознаками та особливостями використання розрізняють телевізори стаціонарні та переносні. Розмір екрана стаціонарних телевізорів вітчизняного виробництва та виробництва країн СНД повинен бути не менше ніж 40 см по діагоналі, переносних - не більше 44 см. Стаціонарні і переносні телевізори виготовляють за уніфікованими принциповими схемами з використанням уніфікованих блоків, вузлів та деталей. Особливості таких схем формують тип телевізора, котрий позначається шифром. Наприклад, тип УНІКТ означає, що це уніфікований напівпроводниково-інтегральний блочно-модульний кольоровий телевізор.

Розмір діагоналі екрана телевізорів, що постачаються на ринок радіоелектронних товарів закордонними фірмами, вимірюється в дюймах (1 дюйм дорівнює 2,54 см). Типи таких телевізорів позначаються за системою, що її прийнято кожною фірмою-виробником. Наприклад, телевізор Philips 42 PW 9928 -- торговельна марка Philips, розмір діагоналі екрана - 42 дюйми. Подальша розшифровка ведеться згідно з довідковими матеріалами, що надаються фірмою-постачальником. Імпортні телевізори, що мають діагональ екрана не більше 16 дюймів, зараховують до переносних, більше ніж 21 дюйм - до стаціонарних моделей.

За джерелом живлення розрізняють телевізори з живленням від мережі змінного струму, а також телевізори, що мають батарейне та універсальне живлення. На ринок також надходять переносні телевізори з живленням від сонячних батарей.

За форматом телевізійного зображення ці апарати поділяють на моделі з форматом 4:3 (відношення ширини зображення до його висоти) та 16:9. Формат 16:9 створено спеціально для перегляду широкоекранних фільмів у імпортних моделей телевізорів.

За характером звукового супроводження телевізори поділяють на монофонічні, стереофонічні та об'ємного звучання.

За особливостями елементної бази телевізори поділяють на покоління. В Україні використовують телевізори третього, четвертого та п'ятого поколінь. До ринку надходять сучасні моделі телевізорів. п'ятого покоління.

Телевізори третього покоління - це апарати касетно-модульної системи конструкції, четвертого покоління - мікроелектронні апарати, що побудовані на безкорпусних мікрозбірних великих та надвеликих інтегральних схемах. До телевізорів п'ятого покоління зараховують аналогово-цифрові моделі з мікропроцесорним управлінням та аналоговою обробкою сигналів звуку та зображення. Телевізори п'ятого покоління забезпечують приймання телевізійних передач у системах кольорового зображення SECAM, PAL, NTSC за різними стандартами, вони можуть використовуватись як дисплей персональних комп'ютерів.

Споживчі властивості телевізорів характеризують розміром зображення, кількістю програм, що їх приймає телевізор, якістю зображення тa звуку, чутливістю, споживчою потужністю. Кольорові телевізори додатково характеризують якістю кольорового зображення. Покупці завжди цікавляться кількістю сервісних пристроїв та вагою апаратів.

Величина зображення телевізора впливає на характер його експлуатації. На ринку телевізорів виразно помітні три розмірних категорії телевізорів. Телевізори з розміром діагоналі екрана 35 - 40 см (14 - 16 дюймів) використовуються на кухнях та дачах, 51 - 64 см (21 - 25 дюймів) призначені для віталень, від 71 см (28 дюймів) використовуються у просторих апартаментах.

Кількість програм, що приймаються, - одна з найголовніших споживчих властивостей телевізора. Вона залежить від кількості каналів, на яких телевізор може працювати, та від його чутливості. Висока чутливість та багатоканальність телевізійного приймача (метровий, дециметровий, сантиметровий (супутниковий) діапазони) дозволяють приймати декілька десятків програм. Так, якщо телевізори 3-го та 4-го поколінь приймали не більше 12 програм, телевізори 5-го покоління можуть приймати до 60 програм. Дорогі імпортні телевізори сучасного асортименту здатні приймати до 100 програм.

Якість зображення чорно-білих телевізорів формується їх розпізнавальною здатністю, яскравістю та контрастністю зображення. Ці три показники пов'язані між собою. Наприклад, якщо зображення не має достатньої яскравості, від цього знижується не лише чіткість, але й контрастність зображення.

Якість кольорового зображення додатково характеризується правильністю відтворення кольорів, балансом білого кольору, статичним та динамічним зведенням електронних променів у кінескопі. Ці показники якості кольорового зображення корегуються відповідними регуляторами телевізора.

Якість звучання телевізорів залежить від частотного діапазону відтворених звукових хвиль, потужності звучання та особливостей відтворення звуку. Телевізори мають велику кількість динаміків - від одного до півтора десятків. У звичайних моделей телевізорів (діагональ екрана 53 см, або 21 дюйм) завжди використовують монозвук, у дорогих великоекранних телевізорах застосовують стерео - та об'ємне звучання. Діапазон відтворених частот чорно-білих телевізорів знаходиться у інтервалі 10 - 1000 Гц, кольорових - 40 - 13000 Гц.

Потужність звучання телевізорів від 0,15 до 2,5 Вт.

Сучасні телевізори мають досить широкий перелік сервісних пристроїв. Серед них "картинка в картинці", присутня в дорогих моделях, що дозволяє переглядати програми кількох каналів одночасно; попередня установка зображення - можливість регулювання кольорового відтінку зображення (синій, червоний або жовтий) в залежності від зовнішнього освітлення; таймер увімкнення/вимкнення телевізора дозволяє програмувати автоматичне увімкнення/вимкнення телевізора, а також використовувати його як будильник; телетекст -- здатність телевізора зберігати у пам'яті декілька сторінок інформації, що була передана в ефір, та можливість переглянути її, не відриваючись від перегляду програми; гральний режим - означає, що в телевізор вмонтовано відеоігри; замок на каналі - дозволяє дорослим убезпечувати дітей від перегляду небажаних телепередач та ін.

Асортимент телевізорів у основному складається з моделей закордонних фірм - Philips, Sony, Panasonic, JVC, Technics, Samsung, LG, Toshiba, Hitachi, Aiwa, Kenwood, Akai, Grundig, Sharp, Pioneer, Sanio, Daewoo, Yamaha, Marantz, Denon та ін. Вітчизняні моделі до ринку постачають підприємство "Оризон-ТК", концерн "Весна", завод СП "Айпон", виробниче об'єднання "Комунар" та інші підприємства. Апаратуру відеозапису та відтворення звуку і зображення представлено на ринку радіоелектронних товарів відеомагнітофонами, відеопрогравачами, телевізійними камерами (відеокамери) та відеопринтерами.

Відеомагнітофони використовують для запису на магнітну стрічку телевізійних відеосигналів зі звуковим супроводом та наступного їх відтворення. Вони грунтуються на двох конструктивних особливостях: застосуванні похило-рядкового способу запису та використанні касет, що разом із магнітною стрічкою розміщені в апараті. Разом із зображенням завжди синхронно записується (відтворюється) звук. Складається відеомагнітофон з стрічкопротягувального механізму та електронної частини. Робота всіх механічних пристроїв відеомагнітофона контролюється низкою електронних систем автоматичного регулювання. Вони стежать за частотою обертання відеоголовок, за швидкістю протягування стрічки тощо. Автоматика сервісу та захисту від помилок (на базі мікропроцесора) забезпечує правильність встановлення касети, натискання кнопок управління, натягування стрічки, контролює вологість повітря. За надмірної вологості відеомагнітофон автоматично вимикається.

Побутові відеомагнітофони класифікують за форматом запису, кількістю стрічкопротягувальних механізмів, можливістю здійснити запис (відтворення) у різних форматах та системах кольорового телебачення, кількістю відеоголовок і швидкостей запису (відтворення), характером записаних та відтворених аудіосигналів, джерелом струму тощо.

За форматом відеозапису відеомагнітофони поділяються на япара-ти формату VHS, Super VHS, VHS-C, Video-8 тощо. В Україні поширений формат VHS (Video Home System), що був розроблений японськими фірмами. Деякі відеомагнітофони мають цифровий формат.

При підключенні відповідних блоків у відеомагнітофоні формат VHS дозволяє здійснювати запис (відтворення) сигналів кольорового бачення у трьох системах телебачення - NTSC, PAL та SECAM. Європейський варіант відеокасети забезпечує запис програм тривалістю 3 - 4 години.

За кількістю стрічкопротягувальних механізмів розрізняють одно - та двокасетні відеомагнітофони.

За кількістю відеоголовок відеомагнітофони поділяють на дво-, чотири - та шестиголовкові апарати.

За кількістю швидкостей запису (відтворення) відеомагнітофони поділяють на одно - та двошвидкісні.

Залежно від характеру записаних та відтворених аудіосигналів побутові відеомагнітофони поділяють на моно - та стереофонічні, за видом джерела живлення -- на апарати з живленням від мережі змінного струму та апарати з універсальним живленням.

Відеопрогравачі (відсоплеєри) здатні відтворювати відеозапис з касет або оптичних дисків певних розмірів. Сучасні відеоплеєри оснащуються універсальним дископриймачем, що дозволяє використовувати лазерно-візуальні компакт-диски тощо. До ринку, в основному, надходять прості двоголовкові відеоплеєри закордонного виробництва.

Відеокамери призначені для знімання зображення та синхронного запису звуку з метою їх подальшого відтворення. Складаються відеокамери з об'єднаних в одному корпусі телевізійної передавальної камери та KacevRoro відеомагнітофона. До ринку надходять професійні, напівпрофесійні та побутові (аматорські) відеокамери різних форматів. Співвідношення різних форматів відеокамер на українському ринку радіоелектронних товарів характеризують такі дані: 8-міліметровий формат та його модифікації - 63 - 65 %, форматVHS (з модифікаціями) - 32 - 34 %, цифровий формат - 1 - 2 %.

Сучасні відеокамери забезпечують покадровий запис відеосигналів статичних телевізійних зображень, а також подальше відтворення записаних кадрів на екрані телевізора або одержання відбитків з носія інформації за допомогою відеопринтера.

Відеопринтери використовують для перетворення записаного відеосигналу на оптичне зображення, що друкується на прозорому або непрозорому (фотопапір) носії. За допомогою відеопринтерів можливо одержувати чорно-білі та кольорові відбитки від 6?9 до 21?30 см, що мають різний рівень оптичної густини.

Комбінована відеоапаратура, що надходить до ринку, представлена моноблоками, які складаються з телевізора та відеомагнітофона, об'єднаних в одному корпусі. Багато закордонних фірм випускають так звані відеодвійки - комплекти, що складаються з телевізора та відеомагнітофона, погоджених між собою за вхідними параметрами. У невеликих кількостях до ринку надходять "відеотрійки" (відеодвійка з додатковою відеокамерою). Провідні світові електронні фірми постачають на український ринок комплект під назвою "камкордер", який складається з погоджених між собою відеокамери і відеомагнітофона. Останнім часом пробиває шлях до ринку комбінована система "домашній кінотеатр". Компоненти цієї системи - дорогий високоякісний великоекранний телевізор, Hi-Fi відеомагнітофон та музичний центр із системою Dolby Prologic - забезпечують споживачеві якісно нову технологію розваг.

Ринок комплектуючих виробів для побутової радіоелектронної апаратури останнім часом розвивається бурхливо і повсюдно. Спочатку реалізація цих виробів здійснювалась на стихійно виниклих базарах, а потім - на організованих спеціалізованих "радіо ринках". Паралельно з товарами цієї групи на таких ринках здійснюється продаж контрольно-вимірювальних приладів. Залежно від сутні процесів, що відбуваються в загальній електричній схемі радіопристрою за участю тих або інших елементів, комплектуючі вироби поділяють на пасивні та активні.

До пасивних зараховують ті вироби, що беруть участь у накопиченні електричної енергії та її перерозподілі. До таких виробів належать радіодеталі. Активні елементи призначені для підсилення та перетворення електричних коливань. До них належать напівпровідникові та електровакуумні прилади, інтегральні мікросхеми, мікропроцесори, електроакустичні прилади, а також хімічні джерела струму та інші вироби.

Радіодеталі (конденсатори, резистори, котушки індуктивності та ін.) надходять до ринку в широкому асортименті.

Конденсатори постійної та змінної ємності надходять відповідно з класифікацією, що існує. Серед конденсаторів постійної ємності - прилади з твердим плівковим органічним діелектриком (полістирольні, фторопластів!, поліпропіленові та ін.) та паперові (з діелектриком із конденсаторного паперу), з твердим неорганічним діелектриком (керамічні, склокерамічні, скляні та слюдяні), оксидні (полярні) конденсатори великої ємності.

Конденсатори змінної ємності звичайно з'єднані в блоки з двох або трьох конденсаторів (залежно від ємності), підстроювальні конденсатори завжди мають керамічну основу.

Резистори, постійні та змінні, мають сучасне скорочене маркування. Перший елемент такого позначення - одна або дві літери, що вказують на підклас резистора: С - постійний, СП - змінний; другий елемент - цифра, яка визначає групу резистора залежно від матеріалу струмопровідного шару, наприклад, 1 - недротовий тонкошаровий вуглецевий та боровуглевий; 2 - недротовий тонкошаровий металооксидний, 3 - недротовий композиційний плівковий, 5 - дротовий та ін.; третій елемент - порядковий номер розробки резистора, що відокремлюється від інших елементів дефісом. Наприклад, СПЗ-21 - резистор змінний недротовий композиційний плівковий, двадцять першої розробки.

Котушки індуктивності призначені для коливальних контурів і різняться за конструкцією (одно - та багатошарові), відхиляючи системи для чорно-білих та кольорових телевізорів, трансформатори (силові, низько - та високочастотні, рядкової та кадрової розгорток), блоки живлення (на 4.5-12В), антени (радіоприймальні та телевізійни) зовнішні, кімнатні та телескопічні, що вмонтовуються у прилад.

Крім вказаних, до асортименту радіодеталей, що формується на ринку, входять також вузли, блоки, запобіжники, ручки управління, шкали діапазонів, перемикачі режимів роботи, електродвигуни та інші деталі, їх купують для заміни деталей, що вийшли з ладу, або для самостійного конструювання побутової радіоелектронної апаратури.

Напівпровідникові прилади -- діоди (випрямні, світловипромінювальні стабілітрони, варикапи), транзистори (кремнієві, германієві, галієві, польові) мають скорочене маркування. Перший елемент - літера, що позначає вихідний матеріал, з якого виготовлено прилад (Г - германій, К - кремній, А - арсенід галію); другий елемент - літера, що визначає підклас або групу приладу - (Д - діоди, В - варикапи, С - стабілітрони, Т - транзистори біполярні, П - транзистори польові); третій елемент - цифри від 1 до 9 - визначає властивості приладу (наприклад, у транзисторів біполярних 1 - малопотужні низькочастотні, 8 - великої потужності середньої частоти); четвертий елемент - числа від 1 до 999 - вказує на порядковий номер розробки технологічного типу; п'ятий елемент - літера - визначає класифікацію за величиною параметрів приладів. Наприклад, КТ805Б - біполярний кремнієвий транзистор великої потужності середньочастотний, п'ятої розробки, коефіцієнт передачі 15 (відповідно до довідника за п'ятим елементом).

Електровакуумні прилади - електронні лампи (радіолампи) та електронно-променеві трубки (кінескопи). У сучасній радіоелектронній апаратурі електронні лампи вже не застосовують, бо їх замінено напівпровідниковими приладами та інтегральними мікросхемами. Але у населення знаходиться значна кількість побутових радіоелектронних приладів на електронних лампах, у зв'язку з чим вони ще користуються попитом. Скорочене позначення електронних ламп складається з чотирьох елементів: перший - цифра, що показує напругу на підігрівачу (напруга розжарення) у вольтах округлене; другий - літера, що визначає тип лампи (наприклад, Д - діод, X - подвійний діод, С - тріод, Н - подвійний тріод, П - пентод, Ф - тріод-пентод, И - тріод-гептод); третій - число, що показує порядковий номер розробки лампи цього типу; четвертий - літера, що характеризує конструктивне оформлення та матеріал балону лампи (наприклад, С - скляний, П - пальцевий).

Скорочене позначення кінескопів складається теж із чотирьох елементів: перший - двозначне число, що показує розмір екрана за діагоналлю в сантиметрах; другий - літерний символ (ЛК - променевий кінескоп з електростатичним фокусуванням та магнітним відхиленням ' променя); третій - цифра порядкового номера розробки кінескопа; четвертий - літера Б або Ц, що визначає колір світіння екрана (білий або трикольоровий). Наприклад, 61ЛК4Ц - променевий кінескоп кольорового зображення з розміром екрана за діагоналлю 61 см, 4-та розробка.

Інтегральні мікросхеми - мікроелектронний виріб, що виконує певну функцію перетворення та обробки сигналу (наприклад, функцію детектора, підсилювача та ін.). За функціональним призначенням інтегральні мікросхеми поділяють на цифрові (для перетворення та обробки сигналів, що змінюються за законом дискретної функції)та аналогові (для перетворення та обробки сигналів, що змінюються за законом неперервної функції). Конструктивно інтегральні мікросхеми схожі на електронний пристрій, що складається з безлічі діодів та транзисторів, які з'єднано за принциповою схемою в технологічному процесі збирання; вони мають власну систему маркування.

Мікропроцесори виготовляють у вигляді великих інтегральних схем універсального призначення, що працюють відповідно до програми, котра зберігається в їх пам'яті. Використання мікропроцесорів у побутових радіоелектронних пристроях розширює їх функціональні можливості та підвищує комфортні характеристики. Наприклад, мікропроцесорний блох управління може вмикати і вимикати апаратуру в потрібний час, здійснювати автоматичний пошук потрібних каналів (у телевізорах), станцій (у радіоприймачах) з періодичним переключенням з каналу на канал, зі станції на станцію та ін. Мікропроцесори вже широко використовують у сучасних побутових радіоелектронних апаратах.

Електроакустичні прилади перетворюють механічні коливання на електричні або електричні коливання на механічні. До них належать мікрофони, звукознімачі, магнітні головки, головки динамічні (гучномовці), акустичні системи та головні телефони (слухавки).

Мікрофони застосовують у магнітофонах, магнітолах для запису звуку. У побутовій радіоелектронній апаратурі використовують електродинамічні (наприклад, МД-325) та електронні малогабаритні мікрофони МКЄ-2, МКЄ-3, які вмонтовують у магнітоли.

Звукознімачі - прилад для відтворення грамзапису у електропрогравачах, електрофонах, радіолах тощо. До ринку надходять кілька типів звукознімачів, які дозволяють відтворювати запис тільки з моно - або стереофонічних грамплатівок, а також універсальні звукознімачі, що дозволяють працювати (шляхом зміни голки) з усіма видами грамзапису.

Магнітні головки - використовують у магнітофонах. До ринку надходять малогабаритні головки до різних видів магнітофонів, їх виготовляють окремо для запису і відтворення, стирання запису, а також універсальні (для запису і відтворення звуку). Маркування магнітних головок здійснюється за певною системою. Наприклад, 6Д12Н. З.О. Перша цифра означає ширину стрічки, для роботи з якою розрахована головка (З - для стрічок шириною 3,81 мм; 6 - для стрічок шириною 6,25 мм). Другий елемент - літера, що показує призначення головки (А - записуюча, В - відтворююча, С - стираюча, Д - універсальна). Третій елемент - цифра, яка показує максимальну кількість доріжок фонограми, що записуються, відтворюються або стираються. Четвертий елемент - також цифра. Вона показує кількість доріжок, розташованих уздовж ширини магнітної стрічки. П'ятий елемент -- літера, яка показує особливість використання головки (Н - головка з низьким, а П або В - головка з високим імпедансом - повним опором). Шостий елемент - цифра, що відокремлюється від попереднього елемента крапкою, -- показує номер модифікації головки. Сьомий елемент - літера наприкінці позначення - показує категорію якості головки (О - звичайна, У - поліпшена).

Головки динамічні (гучномовці) - використовують для перетворення електричних сигналів на звукові коливання. До ринку надходять низькочастотні (40 - 5 000 Гц), середньочастотні (200 - 5 000 Гц) та високочастотні (200 - 20 000 Гц) головки, які використовують у звукових трактах радіоелектронної апаратури.

Акустичні системи - це пристрої, що призначені для роботи з високоякісною автономною звукопідсилювальною апаратурою, магнітофонами, електрофонами, музичними центрами та стереорадіокомплексами. Вони складаються з низько - та високочастотних динамічних головок різної потужності, які розміщують у корпусах. Акустичні системи можуть бути стаціонарними (АС) та малогабаритними (МАС), їх виготовляють для моно - та стереозвучання (парні корпуси), маркують за принципом позначення динамічних головок. Наприклад, 6АС-2 - стаціонарна акустична система, потужністю б Вт, 2-ї моделі або 10 MAC-ЇМ - малогабаритна акустична система потужністю 10 Вт, 1-ї модифікованої моделі.

Головні телефони (слухавки) призначені для індивідуального прослуховування звукової інформації. Випускають їх у моно - та стереоваріантах. Стереофонічні телефони за принципом дії та одержуваним ефектом працюють як дві широкосмугові динамічні головки малої потужності (0,1 Вт), що мають діапазон відтворених частот від 20 до 2000 Гц.

Хімічні джерела струму використовують для живлення побутової радіоелектронної апаратури у нестаціонарних умовах. Вони поділяються на гальванічні елементи та акумулятори.

Гальванічні елементи випускають у вигляді сухих елементів, готових до використання. Елементи часто складають у батареї. До ринку надходять вугільно-цинкові, мараганцево-цинкові та лужні разові елементи.

Вугільно-цинкові та марганцево-цинкові елементи мають малу ємкість короткий термін зберігання, але вони відносно дешеві. Головними характеристиками таких елементів є тип корпусу, його розміри, напруга та ємність.

Лужні гальванічні елементи мають високу ємність і можуть зберігатися 5-10 років.

Акумулятори не виробляють енергію (як гальванічні елементи), а накопичують її від іншого джерела. Головною перевагою акумуляторів є багаторазове їх використання. До ринку надходять нікелеве-керамієви та літієво-іонні акумуляторні батареї. Найбільш перспективними є літієво-лужні акумулятори, що мають підвищену ємність, довгий термін використання, але сьогодні вони ще дороги.

В умовах ринкових відносин вимоги споживачів до якості радіоелектронних апаратів спрямовані, насамперед, на їх електричну, механічну, термічну та екологічну безпеку.

Електрична безпека радіоелектронних апаратів характеризується безпечною потужністю іонізуючого та неіонізуючого випромінювань (не більше 36 пА, або 0,5 мР/с) і відсутністю витоку електроенергії при короткому замиканні або роз'єднані деталей. Найголовнішим показникам електричної безпеки радіоелектронної апаратури є температура розм'якшення ізолювального матеріалу, що повинна бути не менше 150°С. Доступні до споживача частини апарата не повинні знаходитись під небезпечною напругою.

При оцінці електричної безпеки побутової радіоелектронної апаратури враховується також вплив електричних та електромагнітних полей на роботу інших апаратів (не викликати перешкод) та на здоров'я людей. Якщо апарат не виказує такого впливу, він вважається екологічно безпечним.

Усі радіоелектронні апарати повинні пройти випробування на електричну безпеку через підключення до них змінного або постійного струму (залежно від умов експлуатації) на термін тривалістю 60 с. Апарат задовольняє вимогам електричної безпеки, якщо опір ізоляції після дії струму не змінився, а в самому апараті не було коронарного розряду.

Механічна безпека побутових радіоелектронних апаратів тісно пов'язана з механічною міцністю цих приладів. Достатня міцність апарата дозволяє йому витримувати умови нормальної експлуатації. Руйнування телерадіоапаратури під час падіння може призвести до короткого замикання електричної мережі, що, у свою чергу, -- до пожежі. Залежно від виду апаратури механічна безпека визначається при випробуванні на ударну міцність, вібрацію ударом, механічним руйнуванням апарата або його частин. При випробуванні на ударну міцність радіоелектронний апарат встановлюють на горизонтальну підставку, яку потім кидають з висоти 50 см на дерев'яну підлогу. Після закінчення випробування в апараті не повинно бути пошкоджень.

При випробуванні на вібрацію апарат закріплюють на вібростенді, що має вертикальний режим коливань. Після випробування в апараті не повинні бути порушені або послаблені кріплення, що може призвести до небезпечної ситуації. При випробуванні ударом апарат закріплюють на жорсткій опорі, по його зовнішній поверхні, включаючи ручки управління і кнопки перемикання, завдають удари молотком пружинної дії. Після таких ударів апарат повинен витримати випробування на електричну міцність.

Міцність кінескопа телевізорів визначають ударом по його поверхні кулькою діаметром 40 мм, яка виготовлена із загартованої сталі. Закріплена на шнурі кулька відводиться на натягнутому шнурі таким чином, щоб відстань по вертикалі між кулькою і точкою удару складала 210 см для кінескопів з розміром діагоналі більш 40 см та 170 см - для решти кінескопів. Після випробування кінескоп повинен залишатися без ушкоджень.

Головними характеристиками термічної безпеки радіоелектронних апаратів є вогнестійкість і стійкість до теплового удару. З метою контролю на вогнестійкість деталі, наприклад друковані плати телевізора, випробовують вертикальним полум'ям, що його створює горілка Бунзена. Якщо зразок витримує середній час горіння - 5 с, то вогнестійкість вважається задовільною.

Тепловий удар виникає у телевізорах після вибуху кінескопа і характеризується багаторазовою зміною температури виробу (швидким нагріванням і наступним різким охолодженням). Для кінескоп із випробування термоударом є обов'язковим. З цією метою на балон кінескопа наносять сітку подряпин, а потім це місце охолоджують кілька разів рідким азотом до появи тріщин. Результат вважають позитивним, якщо при руйнуванні кінескопа жоден осколок вагою більше двох грамів не вилетів за край бар'єра, що встановлений на підлозі на відстані 50 см від кінескопа.

Проблема підвищення безпеки є складовою частиною проблеми підвищення конкурентоспроможності радіоелектронних товарів на ринку, що віддзеркалює всі аспекти життя суспільства і незмінне знаходиться в центрі уваги керівництва та ділових кіл усіх країн світу. Особливого значення надають цій проблемі в індустріальне розвинутих країнах. Певних заходів з підвищення безпеки радіоелектронних апаратів вживають і в Україні, але до сьогодні бракує кардинальних-заходів принципового характеру. З цієї причини кожен радіоелектронний пристрій українського виробництва у період сертифікації підлягає повному переліку випробувань на безпеку.

Похожие статьи




Радіоелектронна апаратура. Асортимент, класифікація, якість - Якість товарів непродовольчої групи

Предыдущая | Следующая