Проектування деталей верху взуття - Розробка моделі чоловічих чобіток на застібці "блискавка" з розрізними халявами

Обгрунтування прийнятого способу проектування верху взуття

Найбільш розповсюдженими системами моделювання взуття є: копіювальна, копіювально-графічна, жорсткої оболонки. Останнім часом велике розповсюдження отримала методика італійської школи моделювання взуття АРС СУТОРІА.

Копіювальна система моделювання передбачає отримання моделей у вигляді копій з малюнка, що наноситься на колодку, за допомогою кальки чи інших матеріалів. Робоче креслення при цьому не виконується. Копіювальна система моделювання не враховує положення анатомічних точок стопи, тим самим вимагаючи практичних навичок та досвіду у моделюванні взуття. Копіювальна система моделювання може бути застосована для проектування взуття ремінцевого типу та відкритого взуття. Для закритого взуття копіювальна система моделювання не застосовується.

Копіювально-графічна система моделювання взуття передбачає копіювання бокової поверхні колодки і графічну побудову деталей моделі. Після того, як розроблено ескіз моделі, модельєр копіює бічну поверхню колодки найбільш раціональним способом і отримує умовну розгортку колодки (УРК). Далі УРК вписується в систему прямокутних координат, наносяться базисні лінії, що характеризують положення анатомічних точок стопи, наносяться контрольні та допоміжні лінії, після чого модельєр приступає до побудови моделі. Копіювально-графічна методика проектування взуття дає можливість врахувати розміри колодки і, відповідно, анатомо-фізіологічні особливості стопи. Невисока трудомісткість самого процесу проектування дозволяє швидко розробляти нові моделі взуття. Недоліком копіювально-графічної методики є ускладнення, що виникають при перенесенні контурів моделі з ескізу на креслення, що призводить до невідповідності виготовленого взуття художнього задуму модельєра.

Система проектування взуття за жорсткою оболонкою вимагає наявності довідкових даних про деформацію різних матеріалів, які входять у заготовку. Оскільки вони часто змінюються, то для кожної нової конструкції їх потрібно визначити. Перевагами цієї системи є можливість мати уяву про естетичні, технологічні та споживчі властивості нової моделі вже за рисунком моделі на оболонці. Вона враховує анатомічну будову стопи, конструкцію заготовки, висоту каблука, а також дозволяє перейти до автоматизованого проектування.

Недоліками є те, що не враховується практичний досвід графічної побудови деталей взуття, а також труднощі, викликані прикріпленням деталей на оболонку та одержанням жорсткої оболонки, особливо, коли використовується вакуум-апарат. Цією системою користуються коли потрібно побудувати деталі заготовки з високою точністю.

Італійський метод проектування взуття на колодці і перенесення ліній моделі з колодки на площину створений у 1962-1965 рр. Автором методу є Андріано Лунаті. За цим методом проектують основні типові конструкції і на їх основі - різновиди. Новим елементом в італійському методі є різне коректування нижніх і верхніх країв розгортки залежно від типу взуття, що сприяє покращенню формувальних властивостей заготовки.

До переваг цього методу слід віднести: можливість перевірити якість проектування з допомогою паперового макету-склейки заготовки, виготовлення якого передбачає ця методологія, висока точність, порівняно не велика трудомісткість.

Для побудови верху взуття, що проектується потрібно використати італійський метод проектування, він передбачає отримання розгортки з бічної поверхні колодки за допомогою тканинної липкої стрічки, нанесення контурів деталей верху, корегування положення носкової частини розгортки для поліпшення формування заготовки на колодці. Він має високу точність і невелику трудомісткість. Найпоширеніший у багатьох країнах світу. До переваг цього методу слід віднести: можливість перевірити якість проектування з допомогою паперового макету-склейки заготовки, виготовлення якого передбачає ця методологія, висока точність, порівняно не велика трудомісткість.

Обгрунтування і опис прийнятого способу одержання умовної розгортки колодки (УРК)

Умовну розгортку можна отримати за допомогою шаблонних способів (спрощений шаблонний, шаблонний спосіб Г. І.Рослика, шаблонний метод В. П.Апанасенка), способу зліпка, способу жорсткої оболонки, а також способу італійської школи моделювання АРС СУТОРІА.

Спрощений шаблонний спосіб отримання розгорток бокових поверхонь колодки не потребує дефіцитних високовартісних матеріалів та обладнання і дозволяє отримати УРК швидко і без особливих ускладнень. Проте, даний спосіб спотворює лінійні розміри колодки, що в свою чергу призводить до неточностей при проектуванні взуття.

Решта шаблонних способів хоча і більш точно відображують лінійні розміри колодки проте є трудомісткими на стадії підготовки паперових шаблонів.

Отримання УРК способом зліпка більш точно відображає розміри та форму колодки, але потребує високої кваліфікації та навичок.

Спосіб жорсткої оболонки отримання УРК має багато переваг: жорстку оболонку наносять на "одягнену колодку"; малюнок моделі наносять безпосередньо на колодку, що дозволяє враховувати анатом анатомічно-фізіологічні особливості стопи; площа УРК корегується на величину поздовжньої деформації заготовки. Сама велика складність і недолік даного способу полягає в необхідності вакуум-апарата, а також високовартісних пластичних мас для отримання жорсткої оболонки.

Спосіб отримання УРК за метод італійської школи моделювання АРС СУТОРІА - є комбінованим способом, що поєднує в собі два способи: зліпка та шаблонний. Перевагами даного способу є переваги способу зліпка і шаблонного способу, а саме: отримання УРК способом зліпка (в даному способі отримання УРК використовується для зовнішньої бічної поверхні колодки) достатньо точно відображає розміри та форму колодки; спрощений шаблонний спосіб отримання розгорток бокових поверхонь колодки (в даному способі використовується для отримання розгортки внутрішньої бічної поверхні) не потребує дефіцитних високовартісних матеріалів та обладнання і дозволяє отримати УРК швидко, і без особливих ускладнень.

Враховуючи переваги та недоліки зазначених способів отримання УРК вибираємо спосіб школи моделювання АРС СУТОРІА.

Основні етапи отримання розгорток бічної поверхні за даною методикою:

1. Підбір та підготовка колодки. Колодку вибираємо вихідного (середнього) розміру - для чоловічого взуття 270 мм, перевіряють її на відповідність розмірам. Після цього вирізають смужку із цупкого паперу розміром 400*10 мм, яку використовують для проведення ліній поділу бічної поверхні колодки на зовнішню та внутрішню сторону.

За допомогою смужки із цупкого паперу на колодці із зовнішньої сторони на колодці проводять олівцем лінії (АаВ і ДдЕ). Цю операцію виконують також і з внутрішньої сторони колодки (лінії АвВ і ДеЕ). Відстані між проведеними лініями усереднюють, отримуючи таким чином лінії поділу на зовнішню та внутрішню бокові поверхні: в п'ятковій частині - АВ, в носково-пучково-гребеневій - ДЕ (рисунок1.3.1).

Рисунок 1.3.1 - Розмітка колодки

2. Покриття бічної поверхні з зовнішньої сторони зліпком. Оденжання розгортки зовнішньої сторони колодкию. На зовнішню сторону наклеюють шаблон з кальки так, щоб його краї перекривали лінії поділу бокової поверхні колодки, а також ребро грані сліду та верхньої площадки.

В містях надлишку або нестачі матеріалу шаблон надрізають і заклеюють калькою за розмірами дещо більшими, ніж площа виточки або накладання. Лишкик шаблону з кальки обрізають по лініях поділу бічної поверехні колодки, ребру грані верхньої площадки та ребру грані сліду колодки (рисунок1.3.2).

Рисунок 1.3.2 - Покриття бокової поверхні колодки зліпком з зовнішньої сторони

Після цього визначають положення зовнішнього та внутрішнього пучків. Для цього повертають колодку гребенем доверху і доторкуючись найбільш випуклими точками бічної грані в пучковій і п'ятковій частинах до торця столу, відмічають почергово точки пучків на бічних зовнішніх та внутрішніх гранях колодки. Потім повертають колодку гребенем вниз доторкаються виступаючими точками до торця столу ребром грані сліду і відмічають точки пучків (рисунок 1.3.3).

Рисунок 1.3.3 - Визначення положення зовнішнього та внутрішнього пучків колодки

За допомогою гнучкої смужки з'єднують точки пучків через тильну поверхню колодки і проводять лінію пучків (кальцату). В місці перетину лінії кальцити з лінією ЕД поділу колодки на зовнішні і внутрішні сторони (точка С). відстань СД (рисунок 1.3.4) ділять на три рівні відрізки і через них проводять лінії, паралельні лінії кальцати. Потім зліпок, починаючи з п'яткової частини, обережно знімають з колодки і надрізають по проведених лініях, не доходячи до країв шаблону на 2-3 мм.

Зліпок наклеюють на цупкий аркуш паперу, починаючи з п'яткової частини та розправляючи нерівності. Розпластаний зліпок вирізають по зовнішніх габаритах, одержуючи таким чином розгортку зовнішньої бічної поверхні.

Рисунок 1.3.4 - Розтин зліпку бокової поверхні колодки

3. Побудова шаблону і одержання внутрішньої сторони колодки. Розгортку зовнішньої сторони колодки обводять на аркуші паперу. Найбільш випуклі точки пучкової та п'яткової частин з'єднують довільною лінією, яка проходить приблизно по середині шаблону (лінія Е). В нижній п'яткова геленковій частині шаблону дають припуск на асиметрію пучків. По обведеному контуру шаблон вирізають, а потім роблять вертикальні розрізи, не доходячи до лінії Е на 3-5 мм з обох сторін. Відстань між розрізами в п'ятковій частині - 15-20 мм, в носково-пучково-геленковій - 10 мм (рисунок1.3.5).

Рисунок 1.3.5 - Отримання розгортки внутрішньої бічної поверхні колодки

Побудований шаблон наклеюють на внутрішню сторону колодки так, щоб контур АВДСЕ збігався з лініями поділу колодки в носково-пучково-гребеневій, п'ятковій частинах і з ребром грані верхньої площадки. На шаблоні відмічають ребро грані відмічають ребро грані сліду та знімають його з колодки.

Шаблон наклеюють на аркуш паперу, вирізають його по відмічених лініях, отримуючи таким чином розгортку внутрішньої бічної поверхні колодки.

4. Одержання усередненої розгортки бічної поверхні колодки (УРК) та її коригування. На аркуші цупкого паперу обводять розгортку зовнішньої бічної поверхні колодки. На обведений контур накладають розгортку внутрішньої бічної поверхні так, щоб вона збігалась з лінією АВДСЕ (Рисунок 1.3.6) В цьому положенні відмічають нижній контур розгортки внутрішньої бічної поверхні колодки. Отриману УРК вирізають по зовнішніх контурах, відмічають порізами контур внутрішнього чи зовнішнього пучка, та переносять лінію кальцити і вказують: фасон колодки, розмір і повноту; прізвище виконавця; дату отримання УРК.

Рисунок 1.3.6 - Оформлення УРК

Побудова деталей верху взуття (зовнішніх, внутрішніх і проміжних)

Проектування деталей верху чоловічих чобіток на застібці "блискавка" з розрізними халявами здійснюється за італійською методикою, що передбачає такі етапи:

1. Встановлення УРК в осі координат. 2. Побудова конструктивної основи чобіток. 3. Проектування грунд-моделі макета заготовки чобіток, складання макета заготовки. 4. Побудова робочого креслення зовнішніх деталей верху. 5. Проектування деталей підкладки. 6. Проектування деталей міжпідкладки.

Італійський спосіб побудови чобіток базується на графокопіювальній методиці, тобто його нижня частина будується на основі УРК, встановленої в осі координат, а верхня - на основі розмірів середньостатистичної гомілки.

Для побудови конструктивної основи чоловічих чобіток по осі ОУ вверх від точки Вк відкладають 135 мм - найбільш вузька ділянка гомілки (т.1) та 415 мм - висота халяви (т.2). Від точки 2 вниз відкладають 116 мм (т.4). Через точки 1,4,2 проводять горизонтальні лінії.

УРК по п'ятковому контуру ділять навпіл (т. А). Точку А з'єднують з найбільш віддаленою точкою Н носкової частини УРК. Відстань АН ділять навпіл і через середину відрізка АН (т. Е) проводимо перпендикуляр до перетину з верхнім контуром УРК (т. В). Точки Вк i В з'єднують прямою, яку дiлять навпіл (т. В1). Точку В1 з'єднують з точкою A.

Передню вертикальну лінію проводять через точку 7, яку знаходять так. Від точки 1 вправо відкладають 3 мм і одержують точку 6, від якої відкладають 135 мм, одержують точку 7, через яку проводять передню лінію халяви. Точки перетину вертикальної прямої з горизонтальними лініями помічають відповідно точками 8 і 9. Задній контур халяви буде проходити через точки В'к, А, 6, 13, 11, 12.

Лінію згину союзки проводять через точку С і найопуклішу точку носкової частини УРК. Пiсля цього по нижньому контуру УРК дають припуск 15 мм на затягувальну кромку.

Лiнiю застiбки "блискавка" проводять так. Халяву по лiнiї 10-12 та 6-7 дiлять навпіл i з'єднують отриманi точки прямою, яку продовжують вниз до точки, що знаходиться на вiдстанi 25 мм вiд нижнього контуру УРК. Оскільки застiбка пластмасова, то лiнiя розрiзу має бути дещо округленою.

Побудовану конструктивну основу вирiзають по габаритному контуру i розрiзають по ламанiй лiнiї АВ1В, недоходячи до точки В1 1-1,5 мм з обох сторiн. В точцi В розводять конструктивну основу на 3 мм i фiксують це положення липкою стрічкою.

Проектування грунд-моделi макету заготовки верху чоловічих чобiток

По конструктивнiй основi розробляють контури зовнiшнiх деталей моделi, що проектується, з урахуванням ескiзу взуття та анатомiчної будови стопи. До отриманих контурiв дають припуски на складання. Пiсля побудови припускiв роблять деталювання.

Пiсля побудови грунт-моделi вирiзають шаблони деталей з паперу i складають макет заготовки з допомогою каучукового клею НК. Одержаний макет заготовки примiряють на колодку i перевiряють якiсть "посадки ". Якщо якiсть задовiльна, то далi в грунт-модель вносять вiдповiднi корективи для одержання остаточного креслення (рис.2).

Рисунок 2 - Проектування грунд-моделі верху чоловічих чобіток на застібці "блискавка" з розрізними халявами

Побудова робочого креслення зовнішніх деталей верху

Для побудови робочого креслення зовнішніх деталей верху (рис.3) грунд-модель обводимо на цупкому папері, переносимо внутрішні контури деталей і виконуємо необхідні коригування. Враховуючи, що при побудові конструктивної основи і, відповідно, грунд-моделі використовували розміри "голої" " гомілки, то при побудові робочого креслення слід додати припуски по ширині халяви з обох боків на товщину внутрішніх деталей, припуск на вільний рух стопи; вільне облягання гомілки; напрямок моди; на обробку видимих країв деталей верху; скоригувати припуски на шви залежно від їх конструкції, а припуски на затягувальну кромку - з урахуванням деформації заготовки в процесі формування.

Рисунок 3 - Робоче креслення деталей верху

Проектування деталей підкладки

Основою для проектування внутрішніх деталей чобітка є креслення зовнішніх деталей верху без припусків на обробку та шви по зовнішніх контурах халяви. На рисунку 4 внутрішні деталі чобітка утворюються 4-ма деталями підкладки, зшитими по передньому і задньому контурах і зшитими між собою переметувальним швом, заднім внутрішнім розширеним ременем, 2-ма штаферками та 2-ма клапанами під блискавку.

Слід пам'ятати, що периметр внутрішніх деталей чобітка має бути меншим за периметр зовнішніх деталей верху, щоб запобігти утворенню складок всередині готового взуття.

Загальний периметр шкіряної штаферки по верхньому канту вкорочується на 8 мм. Деталі підкладки з'єднуємо між собою переметувальним швом по задньому і передньому контурах з розстрочуванням тасьмою, переметувальним по лінії складання підкладки під союзкову частину і підкладки під задникову частину. Цей шов не створює потовщення і дозволяє зекономити матеріал.

Проектування підкладки починають із заднього внутрішнього розширеного ременя і штаферки. Лінію згину заднього внутрішнього розширеного в точці Пв проводять на відстані 12 мм, а по лінії затягувальної кромки в п'ятковій частині вище від неї на 4 мм. Розміри заднього розширеного ременя такі: висота - 112мм, довжина крила не менше Ѕ крила типового задника. Контур ременя викреслюють, керуючись максимальним укладуванням цієї деталі.

Лінії згину шкіряної штаферки в точках Ш та Ш' проводять на відстані 2 мм всередину від контуру верху, а по верхньому канту додають припуск 2-4 мм на складання вузлів верху і підкладки підкладковим швом з наступним його обрізуванням. Ширина штаферки 20 мм.

Байкову підкладку проектуємо по відповідних контурах штаферки і заднього внутрішнього розширеного ременя з припуском 6-8 мм на настрочний шов.

Для складання підкладки по передньому і задньому контурах додають припуск на зшивання. Під застібку "блискавка" проектується клапан, ширина якого 25 мм, а довжина дорівнює довжині застібки - 205 мм.

Рис.4 Проектування деталей підкладки

Проектування проміжних деталей верху

Для надання союзці та заднику рівномірної тягучості при формуванні вона дублюється міжпідкладкою, яка не повинна попадати піж загинання, частково попадати під строчку та затягувальну кромку. Основою для проектування міжпідкладки служать контури зовнішніх деталей верху без припусків на обробку.

Побудова задника та підноска

Жорсткий задник є проміжною деталлю верху взуття. Його встановлюють у заготовку між зовнішніми і внутрішніми деталями для надання та збереження форми п'яткової частини взуття і утримання стопи у вертикальному положенні. Побудова задника виконується за умовною розгорткою п'яткової частини колодки з нанесеними базисними лініями (І, ІІ, ІІІ).

Підносок є проміжною деталлю верху взуття. Його встановлюють між зовнішніми і внутрішніми деталями носкової частини заготовки. Підносок служить для надання форми носкової частини взуття й охороняє пальці від механічних ушкоджень. Основою для проектування підноска є контур союзки з нанесеною на неї V базисною лінією.

Проектування деталей верху взуття - Розробка моделі чоловічих чобіток на застібці "блискавка" з розрізними халявами

Похожие статьи