Контролер - лаборант якості продукції в сільськогосподарських підприємствах - Деякі особливості роботи сільськогосподарських підприємств

Проходячи практику в сільськогосподарському підприємстві ПП АФ "Злагода 21", я визначив що такої посади немає на підприємстві але користуючись додатковою інформацією визначив чим повинен займатись цей працівник.

Приймати участь у проведенні лабораторного аналізу якості продукції рослинництва і тваринництва, оформлення посвідчень, сертифікату складання актів при прийманні продукції.

Якість це сукупність і співвідношення властивостей які обумовлюють їх здатність задовольнити потреби населення та промисловості. Воно реалізується вимогами які встановлюються тим чи іншим продуктом.

Показники якості зерна

Проходячи практику в ПП АФ "Злагода 21" я проводив відбір зразків на окремі види зернових культур, брав участь у визначенні якості зерна органолептичним та лабораторним способом.

Якість зерна - сукупність властивостей та ознак(біологічних, фізико - хімічних, технологічних, споживчих), як визначають придатність зерна до використання за призначенням( на продовольчі потреби, для пивоваріння ті ін.).

Під показниками якості зерна розуміють характеристик його властивостей, які формують якість, розрізняють базисну і граничну норми якості зерна.

Важливими показниками якості зерна є органолептичні показники, вологість, натурна маса, кількість та якість клейковини ( для зерна пшениці ), наявність домішок (мінеральних, органічних, зернових, шкідливих). Ці показники якості нормуються стандартами. Є показники, які характеризують якісний бік зерна, але не нормуються стандартами (абсолютна маса зерна, хімічний склад, питома вага та ін. ).

Велике практичне значення має органолептична, (візуальна) оцінка якості зерна, оскільки дає попереднє судження про достоїнства зернової маси. До органолептичних показників належать колір, запах, смак.

КОЛІР ЗЕРНА. Свіже здорове зерно повинно мати колір, характерний для цієї культури. Плодові оболонки такого зерна, гладенькі, прозорі, щільно прилягають до насіннєвих оболонок. Вони мають блиск, добре ідентифікований основний колір. У запліснявілого зерна оболонки коричневі, а ендосперм кремовий. Колір визначають візуально при розсіяному денному світлі, а також при освітленні лампами розжарювання або люмінесцентними. Результати порівнюють з описанням цього показника в стандарті на певну культуру.

ЗАПАХ ЗЕРНА. Свіже, здорове зерно кожної культури має свій специфічний запах. У зерна він з'являється внаслідок контактів його з насінням 6ур'янів, плодами і вегетативними органами пахучих рослин при вирощуванні, обмолоті, зберіганні. Найчастіше зерно буває з полиновим, часниковим і сажковим запахами. Якщо зерно ушкоджене кліщами, воно набуває кліщового запаху - амбарного, пліснявого, затхлого, гнильного, солодового, кліщового. У зволоженого і сирого зерна пліснявілий запах з'являється внаслідок розвитку пліснявих грибів.

Розрізняють чотири ступені псування зерна залежно від запаху:

Солодовий запах, використовують у продовольчих шлях у невеликих кількостях.

Пліcняво - затхлий запах, використовують для технічних

Цілей, з дозволу санітарно - епідеміологічного та ветеринарного нагляду може бути використане на корм тваринам і птиці.

Це зерно використовують лише в технічних шляхах.

Запах зерна є показником якості, що нормується стандартами. Згідно із стандартами зерно повинно мати запах, властивий свіжому, без затхлого, солодового, пліснявого.

Запах зерна визначають у цілого або розмеленого зерна, шляхом вкладання відібраної наважки у чашку і встановлення запаху або нагріванням, коли запах слабо виражений.

СМАК ЗЕРНА. Нормальне, здорове зерно має специфічний для кожної зернової культури смак - прісний. У дефектному зерні смак може бути солодкуватий (підморожене. проросле), кислий, затхлий, пліснявий та ін.

Визначають смак зерна шляхом очищення його від домішок і розмелюють на лабораторному млинку і змішуванням його з питною водою. Утворений розчин дозолять до кипіння і дають час настоятися. Смак визначають органолептично після того, як суміш охолоне.

До фізичних показників зерна належать натурна маса зерна, маса 1000 зерен, склоподібність, вміст основного зерна і домішок, зараженість і ушкодженість шкідниками, свіжість і вологість зерна.

НАТУРНА МАСА ЗЕРНА. Під цим показником розуміють масу встановленого об'єму зерна. Натурну масу зерна виражають у грамах на 1 л. зерна і визначають за допомогою літрової пурки.

Натурна маса зерна залежить від зернової культури, вологості, величини і повновагості зерна. Більшу натурну масу має зерно сухе, виповнене, округле, з гладенькою і блискучою поверхнею. Знижує цей показник наявність легких сторонніх домішок, а підвищують важкі сторонні домішки. Зерно з високою натурною масою має вишу якість. Вихід борошна і крупів з такого зерна вищій. Натурна маса зерна нормується стандартами.

Цей показник визначають за допомогою літрової пурки після відокремлення із середньої проби великих домішок просіюванням їх на ситі і старанним перемішуванням. При визначенні натурної маси великої партії зерна використовують пурку місткістю 20 л.

МАСА 1000 ЗЕРЕН дає змогу визначити величину і повновагість зерна, його хімічний склад, якість зерна. Висока натурна маса зерна і велика маса 1000 зерен свідчать про переваги не тільки великого, а й дрібного зерна. Низьку натурну масу і порівняно велику масу 1000 зерен має велике, погано налите зерно. Визначають масу 1000 зерен шляхом видалення по дві паралельні наважки зерна із середньої проби і обчислюють за допомогою формул заданих у стандарті.

СКЛОПОДІБНІСТЬ ЗЕРНА. В основу даного поняття покладено візуальне сприйняття зовнішнього вигляду зерна, зумовлене його консистенцією, тобто щільністю розміщення в ендоспермі крохмальних зерен і зцементованістю їх білками зерна. Зерно може мати борошнисту, склоподібну і частково склоподібну консистенцію. Склоподібність добре виражена у зерні пшениці, рису, ячменю і кукурудзи. Склоподібна пшениця цінується вище борошнистої, оскільки з такого зерна виробляють значно більше борошна вищих сортів. Борошно із склоподібного зерна пшениці характеризується вищими хлібопекарськими властивостями. Склоподібний рис цінується вище ніж борошнистий, бо він краще зберігає форму при варінні. Більш придатна для переробки на крупи і склоподібна кукурудза. Для пивоваріння більш цінними є зерно ячменю з борошнистою консистенцією. Для виробництва крохмалю кращою є кукурудза з борошнистим ядром. Склоподібність враховується стандартами при визначенні підтипів пшениці і рису. Визначають склоподібність зерна із середньої проби зерна пшениці або рису видаляють наважку і очищують її від домішок. Із очищеного зерна видаляють наважку масою 10 г. і шеретують на лущильнику або вручну.

ВМІСТ ОСНОВНОГО ЗЕРНА І ДОМІШОК. До основного відносять цілі і пошкоджені зерна, які за характером пошкоджень не належать до зернових домішок, що засмічують зерно. До домішок зерна пшениці належать усі часточки, що ' залишаються на ситі при просіюванні: мінеральні домішки (грудочки землі, галька, пісок, частинки шпаку, руди та ін.); органічні домішки (частинки стебел, листя стержні колоса, ость, плівки та ін.); насіння всіх дикорослих і культурних рослин, які не належать до зернових домішок; зерна пшениці, полби, жита і ячменю прогнилі, запліснявілі, обвуглені, підсмажені зі зіпсованим ендоспермом коричневого і чорного кольору; шкідливі домішки (рослинного і тваринного походження) небезпечні для здоров'я людини.

До зернових домішок належать такі зерна пшениці:

биті і виїдені, незалежно від характеру і розміру пошкодження;

давлені:

щуплі - недорозвинуті;

пророслі, які корінцем або паростком вийшли нагору;

із загубленим корінцем або паростком, але деформовані з явно зміненим кольором оболонки внаслідок проростання;

Пошкоджені морозом - зморщені (деформовані), білясті (деформовані), потемнілі, зелені;

Пошкоджені самозігріванням або сушінням (підсмажені), запліснявілі, із зміненим кольором оболонок і ендоспермом від кормового до світло-коричневого кольору;

роздуті при висушуванні;

зелені;

-зерна жита, ячменю і полби цілі і - пошкоджені, які за характером пошкоджень не віднесені до сторонніх домішок.

Стандартами нормується загальна кількість домішок, які засмічують зерно. їх складові частини (галька, ріжки, мінеральні домішки та ін.), нормується вміст зернових домішок.

Ступінь засміченості зерна хлібних злаків, гречки і насіння бобових культур враховують при розміщенні, транспортуванні і зберіганні їх. Залежно від ступеня чистоти зерно і насіння цих культур поділяють на три групи: чисте, середньої чистоти і засмічене.

ЗАРАЖЕНІСТЬ І УШКОДЖЕНІСТЬ ШКІДНИКАМИ. Зерно хлібних злаків і насіння культур можуть бути ушкоджені шкідниками в уявній (наявність живих шкідників у міжзерновому просторі) та прихованій формі (всередині самих зерен). Ушкодженими шкідниками є зерна з виїденими із зовні або зсередини частково або повністю зародком, оболонками. ендоспермом або сім'ядолями. Шкідники не тільки поїдають зерно, а й забруднюють його своїми виділеннями. Це призводить до розвитку мікрофлори і призводить до псування зерна. Стандартами нормується зараженість зерна шкідниками. Борошномельні підприємства приймають зерно заражене кліщем, не вище першого ступеня. Зерно другого і третього ступеня, зараженого кліщем і довгоносиками, підлягає спеціальній обробці. Крім того в зерні визначають наявність хрущаків, борошноїдів, клопів-черепашок.

СВІЖІСТЬ ЗЕРНА. Чим свіжіше зерно, тим більша його якість. Зерно вважають свіжим доти, доки не відбулися суттєві зміни в його хімічному складі і зовнішньому вигляді. У несвіжому зерні підвищується кислотність, вміст розкішних у воді речовин. Несвіже зерно втрачає всій колір, блиск, у ньому з'являється сторонній запах і смак.

ВОЛОГІСТЬ ЗЕРНА. При розміщенні, транспортування і зберіганні зерна хлібних злаків, гречки і насіння бобових культур враховують їхню вологість. Залежно від вологості зерно поділяють на такі групи: сухе, середньої сухості, вологе і сире. Підвищений вміст вологи у зерні зменшує його харчову цінність і негативно впливає на зберігання. Стандарти на зерно хлібних злаків і насіння бобових культур нормують у зерні і насінні вміст вологи.

Таким чином у результаті освоєння професії контролера - лаборанта якості продукції в сільськогосподарських підприємствах я навчився визначати якість продукції органолептичним та лабораторним методом, ознайомився з оформленням сертифікатів і посвідчень продукції, причинами що впливають на зниження якості. Вивчив теоретичні основи визначення якості, набув вмінь, знань та навичок, проаналізував переваги та недоліки.

Похожие статьи




Контролер - лаборант якості продукції в сільськогосподарських підприємствах - Деякі особливості роботи сільськогосподарських підприємств

Предыдущая | Следующая