Вступ - Розразунок рупорно-параболічної антени

Рупорна параболічна антена радіорелейний

Радіорелейний зв'язок -- це радіозв'язок по лінії, побудованій ланцюгом приймально-передавальних радіостанцій (ретрансляторах). Звернімося до історії. Глобальна мережа радіорелейного зв'язку активно розгорталася в СРСР в 70-х рр. (оскільки це набагато дешевше, ніж кабельні лінії, особливо в умовах величезних просторів з нерозвиненою інфраструктурою; високі ж швидкості передачі інформації тоді не були ще потрібні), і ретранслятори можна знайти практично де завгодно -- на будь-якій висотній будівлі або піднесенні і уздовж будь-якої транспортної (особливо -- залізничної) магістралі. Пізніше на її основі (як магістральній мережі) будувалася мережа стільникового зв'язку, особливо в регіонах.

Антени сусідніх станцій зазвичай розташовують в межах прямої видимості, оскільки це найнадійніший варіант. Для збільшення радіусу видимості антен їх встановлюють якомога вище -- на щоглах (баштах) заввишки 70-100 м (радіус видимості -- 40-50 км.) і на високих будівлях. Граничним випадком цього підходу є супутниковий зв'язок -- в ній ретранслятор винесений на максимально можливу висоту (десятки тисяч кілометрів!), і в зоні його видимості -- майже половина Земної кулі. Протяжність наземної лінії радіорелейного зв'язку -- до 10000 км., ємкість -- до декількох тисяч каналів.

Особливі властивості, які відрізняють радіорелейний зв'язок від традиційного кабельного, роблять її все більш привабливою для використання в глобальних, регіональних і місцевих мережах передачі даних. У тих випадках, коли є необхідним швидке розгортання мереж передачі даних, обслуговуючих рухомих абонентів, або в районах з нерозвиненою зв'язною інфраструктурою, радіорелейному зв'язку немає альтернативи. Тому метою даної роботи вивчення закономірностей та конструювання однієї з антен, що використовуються для побудови РРЛ.

Похожие статьи




Вступ - Розразунок рупорно-параболічної антени

Предыдущая | Следующая