Основні принципи, структура і етапи ергономічного забезпечення - Ергономічне забезпечення розробки систем людина-машина

В даний час при дослідженні, описі і проектуванні СЛМ можуть використовуватися чотири загальних методологічних принципи: функціональний, структурний, структурно-функціональний і системний. Сутність функціонального принципу зводиться до виділення структури об'єкта як деякого інваріанта з наступним функціональним описом цієї структури. У структурному принципі, навпаки, основне навантаження несе поняття структури, а функціональна сутність її компонентів виступає в якості однієї з вихідних передумов. При структурно-функціональному підході проектують не елементи об'єкта і не систему в цілому, а розчленовану систему в статиці. Системний підхід полягає в тому, що об'єкт розглядається з погляду наявності в ньому діючих елементів. Конкретизацією такого підходу є з'ясування чи форми і способи взаємодії елементів визначають об'єкт як ціле. Таким чином, при системному підході центральною ланкою є система з такими елементами як структура, організація, зв'язок, елемент і т. д.

Стосовно ергономічного забезпечення, системний підхід дозволяє на одній основі (понятійній, критеріальній) описати і проектувати взаємодію людини з технічною частиною системи при рівнокомпонентному представленні об'єкта як цілісного утворення системи людина -- машина -- середовище. Таке очевидне розширення вихідної понятійної бази дає визначені переваги системному підходу і дозволяє одержати більш узагальнене представлення про цілісність об'єкта.

На підставі загальних методологічних принципів визначимо приватні принципи ергономічного забезпечення:

Комплексності і рівнокомпонентності, що означає, що людина і техніка розглядаються як ланки (елементи) однієї загальної системи й описуються з єдиних позицій з використанням порівняних (чи взаємозалежних) показників (критеріїв) оцінки;

Групованості, що передбачає розподіл задач (функцій) ергономічного забезпечення по окремих етапах їхньої реалізації в часі і просторі;

Безперервності і послідовності, що характеризує ітеративність процесу обліку ергономічних вимог на етапах і стадіях розробки системи;

Циклічності, що передбачає наявність багатокрокових процедур обліку можливостей людини при проектуванні;

Ієрархічності, що характеризує взаємозв'язок інтегральних і диференціальних ергономічних показників і їхній вплив на системотехнічні, вихідні (прагматичні) показники;

Адекватності і відповідності функціональних і фізичних параметрів системи можливостям і властивостям людини;

Допустимості, що підтверджує, що будь-яка система існує лише у визначених границях зміни її властивостей у тому числі і ергономічних.

Науково-методичною основою і інструментом системи ергономічного забезпечення є ергономічне проектування, що служить складовою частиною загального проектування і спрямовано на створення таких засобів, умов і процесів праці, що забезпечують підвищення його продуктивності при збереженні здоров'я і всебічного розвитку особистості.

Предметом ергономічного проектування є процес, засоби й умови діяльності. Для проектування взаємодії людини з технічними засобами необхідно визначити роль і місце людини в системі, ступінь автоматизації і механізації, тобто розподіл функцій між людиною і технікою; вирішити питання ієрархії, структурної і функціональної побудови системи й окремих робочих місць, тобто інформаційного забезпечення діяльності; врахувати особливості просторового компонування, організації, конструкції робочих місць, устаткування, інструмента, оргтехоснащення.

Результатом ергономічного проектування є ергономічне рішення, що являє собою проект діяльності (професіографічний опис діяльності на структурно-операційному рівні і просторово-компоновочне рішення робочого місця), виконаний при послідовній реалізації ергономічних вимог з врахуванням специфіки об'єкта проектування.

Ергономічне проектування являє собою особливий, але не ізольований аспект роботи в загальному процесі розробки. Володіючи визначеними особливостями, ергономічне проектування підпорядковується загальним закономірностям і методам проектної діяльності, зокрема загальній схемі побудови етапів проектних робіт. Так, технічна схема виробу, розроблена інженером-конструктором, є основою для ергономічного моделювання, що здатна вплинути на перегляд самої цієї технічної схеми, на об'ємно-просторові характеристики виробу, на вибір тих чи інших органів керування, засобів відображення інформації і т. д.

Ергономічні пропозиції є основою для дизайнерського рішення (побудови образу, композиції виробу, формування його споживчих властивостей), що матеріалізує ергономічні ідеї. З іншого боку, дизайнерський задум задає ергономісту-проектувальнику напрямок в дослідженнях і проектному пошуку оптимальних ергономічних рішень. Загальна характеристика ергономічного проектування дозволяє визначити його специфічну функцію як органічної частини цілісного процесу проектування СЛМ: ергономічне проектування обумовлює придбання СЛМ необхідних ергономічних властивостей, що сприяють підвищенню ефективності діяльності людини і функціонування системи. Ергономічне проектування реалізується як практичним додатком наукових досягнень ергономіки, так і конкретними ергономічними дослідженнями і проектними розробками, здійснюваними в процесі проектування об'єкта.

Ергономічному проектуванню властиве чергування неформальних процедур (інтуїтивних, творчих, евристичних) з формальними (розрахунковими, аналітичними, математичними моделюваннями). Це сприяє народженню нових проектних ідей і прийняттю нестандартних ергономічних рішень, які враховують складні характеристики людини; доведенню цих ідей і рішень до кількісної оцінки конкретних варіантів технічних засобів, параметрів функціонування і т. д. Взаємозалежне використання методів ергономічного проектування технічних засобів, процесу й умов діяльності, а також методів розробки засобів і способів формування та підтримки кваліфікації і працездатності операторів дозволяє враховувати функціональні стани людини і знаходити раціональні способи забезпечення його працездатності.

Ергономічне проектування розширює діапазон системної оптимізації, дозволяючи знаходити доцільні проектні рішення за обраними пріоритетними критеріями з врахуванням закономірностей діяльності людини, показників його фізичного і психічного стану, а також технічних, технологічних, економічних, демографічних і інших обмежень.

Ергономічне забезпечення проектування включає три взаємозалежних і взаємообумовлених етапи: обгрунтування (розробку) ЕВ; реалізацію ЕВ на стадії проектування; оцінку повноти і правильності реалізації цих вимог (ергономічна експертиза й атестація). Наведені етапи забезпечують рішення загальносистемних функцій ергономічного забезпечення.

Володіючи визначеною специфікою як по цілях, так і по методах, дані етапи являють собою єдину організаційну систему. У даному випадку можна говорити про інтеграцію і диференціацію рекомендацій ергономіки в проектній діяльності. При цьому інтеграція передбачає наявність, а отже, і практичне впровадження єдиної системи ергономічного забезпечення, а диференціація -- конкретні вимоги, підходи, методи, процедури, що враховують специфіку розроблювальних систем, видів проектування, категорій споживачів ергономічних знань.

Структура ергономічного проектування відповідає логіці і стадійності загальносистемного проектування у ході реалізації якого відбувається поступове наближення до шуканого варіанта рішення. Як було зазначено вище, процедурно-ергономічне забезпечення реалізується у виді ергономічного проектування процесів, технічних засобів і умов діяльності.

Рішення задач ергономічного проектування організаційно реалізується в ході системотехнічного й інженерно-конструкторського проектування. Методичну основу рішення зазначених задач складають власне ергономічні процедури. У загальному виді задача зводиться до проектування функцій (ступінь автоматизації, розподіл, морфологія, ієрархія, структура, кінетика системи і т. д.), діяльності (алгоритм, структура, напруженість, вага праці людини-оператора), інформації (потоки, мови взаємодії, вид кодування, обсяг, форма, модальність інформації і т. д.), конструкції технічних засобів (вибір, просторова організація, компонування, конструкторсько-технологічні рішення на рівні варіантів і конкретних схем і т. д.), робочих місць і умов трудової діяльності.

Похожие статьи




Основні принципи, структура і етапи ергономічного забезпечення - Ергономічне забезпечення розробки систем людина-машина

Предыдущая | Следующая