Аналіз існуючих засобів тропосферного зв'язку та їх основних частин - Аналіз існуючих засобів тропосферного зв'язку та їх основних частин

Для забезпечення стійкості управління військами об'єднання система зв'язку, як правило будується по принципу опорної мережі (стаціонарної та польової) так і по принципу прямих зв'язків.

В останні роки для організації прямих зв'язків між пунктами управління в об'єднаннях поряд з радіорелейними засобами щільне місце займають тропосферні засоби зв'язку.

Тропосферний зв'язок володіє рядом переваг, основними серед яких є [16]:

    - значна пропускна спроможність; - висока технічна надійність тропосферних ліній зв'язку у порівнянні з радіорелейними лініями (так як значно зменшується кількість пунктів ретрансляції).

При використанні тропосферного зв'язку в бойовій обстановці проявляються такі переваги цього зв'язку [1]:

    - тропосферний зв'язок практично не порушується в умовах висотних ядерних вибухів; - суттєво зменшується кількість особового складу, тому що для побудови ТРЛ застосовується менша кількість станцій; - забезпечується можливість організації зв'язку через "голову" противника, через непрохідні перешкоди.

В той же час недоліками тропосферного зв'язку є те, що станції великогабаритні, є джерелами шкідливого біологічного випромінювання, використання потужних передавачів знужує прихованість тропосферної станції.

В наш час для розгортання ліній прямого зв'язку в Армійському корпусі використовується тропосферна станція Р-412М. У зв'язку з їх обмеженою кількістю в окремому лінійно-вузловому полку зв'язку АК вони використовуються на найбільш важливих напрямках - для зв'язку від командного пункту і запасного командного пункту АК до командного пункту і запасного командного пункту механізованої та танкової бригад. На кожному напрямку тропосферний зв'язок організовується в трьохканальному режимі зі забезпеченням телефонного та телеграфного засекреченого зв'язку.

В наш час ПОМЗ будується на основі аналогових засобів каналоутворення з довготривалою комутацією (кросуванням) каналів на опорному вузлі зв'язку. Побудована на таких принципах мережа, володіє рядом недоліків, котрі автоматично розповсюджуються на ОВЗ і ВЗ ПУ, значно погіршуючи можливості їх бойового застосування.

Перший недолік полягає в тому, що кросова комутація каналів на ВЗ забезпечує необхідність індивідуального закріплення каналів за інформаційним напрямком. За кожним напрямком в цілях забезпечення необхідної стійкості зв'язку доцільно закріпити декілька каналів, виділених із різних систем каналоутворення (кабельної, радіорелейної, тропосферної і т. п.). Так, наприклад, на ОВЗ головної осі ПОМЗ АК необхідно прийняти і розподілити до 40 каналів. Необхідність виділяти велику кількість каналів робить громіздкою ПОМЗ [16].

Другий недолік полягає в тому, що на підготовку до роботи складних каналів витрачається велика кількість часу. Цей час в основному визначається часом, необхідним для налагодження і регулювання каналів і трактів апаратури каналоутворення. При цьому правильне налагодження і підготовка кожного із простих каналів не дає гарантії придатності складного каналу. Досвід показує, що навіть в умовах відносної стійкості функціонування ПОМЗ, час підготовки складного каналу і передача його на засекречування, складає в середньому 25-30 хвилин.

Третій недолік полягає в практичній неможливості об'єднання вторинної мережі. Мережі телеграфного, телефонного зв'язку і передачі даних являються уособленими, що призводить до збільшення і так значної потреби ПУ в каналах, але загальне навантаження залишається низьким.

Четвертий недолік полягає в тому, що наявність апаратури засекречування тимчасової стійкості на ВЗ не в повній мірі забезпечує безпеку телефонного зв'язку. Закріплення апаратури засекречування за каналом вимагає використання на ВЗ великої кількості одноканальних комплектів різних типів і виключає можливість використання групової апаратури засекречування.

З переходом системи зв'язку до комутаційної мережі, змінюється організаційно-технічна побудова ПОМЗ, в тому числі відбувається скорочення загальної кількості задіяних каналів і підвищується мобільність ВЗ, своєчасність зв'язку, а також їх стійкість за рахунок автоматичного перерозподілу цифрових потоків інформації при виході зі строю вузлів, осей і рокад зв'язку.

Перспективна система зв'язку будується на основі впровадження цифрових методів передачі інформації і автоматизації процесів комутації каналів і повідомлень. Перехід від некомутуємої мережі до комутуємої пов'язаний з суттєвою зміною структур каналів і повідомлень передаваємих в мережі.

В наш час прийняті на озброєння цифрові тропосферні станції Р-423-1 і Р-423-2. Станція Р-423-1 конструктивно виконана, як кінцева, однак в ній закладено принцип ділення, тобто шляхом скорочення кратності рознесення (з 8 до 4) дана станція може використовуватися як ретранслятор. В даній станції закладена можливість передачі як дискретних, так і аналогових сигналів в цифровій формі [16].

В Р-423-1 при переході до цифрової комутаційної системи зв'язку доцільно використовувати для організації зв'язку на лініях прямого зв'язку ПОМЗ фронту (оперативного командування), лініях прив'язки ВЗ ПУ до ОВЗ і для побудови ліній тропосферного зв'язку між ПУ головного командування на напрямках і ПУ підлеглих йому об'єднань.

Для організації тропосферного зв'язку по лініях прямого тропосферного зв'язку передбачається використання Р-423-2.

Застосування цифрових ТРС в корпусній ланці управління дозволить підвищити мобільність і стійкість зв'язку АК.

Похожие статьи




Аналіз існуючих засобів тропосферного зв'язку та їх основних частин - Аналіз існуючих засобів тропосферного зв'язку та їх основних частин

Предыдущая | Следующая