Адресація ресурсів Інтернет. - Вступ до Інтернет

Пересилання інформації в мережі здійснюється за принципом "запит - відповідь". За допомогою одного комп'ютера - клієнта - формують запит і звертаються до іншого комп'ютера - серверу - за потрібною інформацією. Запит містить адресу комп'ютера, на якому знаходиться потрібна інформація (її називають ресурсом), тобто шлях до ресурсу та адресу клієнта. Колись комп'ютерів, під'єднаних до Інтернет, було небагато, і кожний з них мав своє ім'я в мережі. Ці імена записувались у спеціальні файли, які постійно розсилала серверам організація InterNIC (Network Information Center).

Коли кількість комп'ютерів досягла певної критичної межі, робота з такими файлами ускладнилася. Тому Інтернет вирішили умовно поділити на зони. Кожному комп'ютеру надали номер, який складається з чотирьох чисел, кожне з яких менше ніж 256. Числа розмежовані крапками. Такі адреси називаються IP-адресами. Ось приклади адрес:

124.178.65.12 ; 193.131.45.112: 193.101.48.96.29.

Кожна така адреса складається з двох частин. До першої частини можуть належати від одного до трьох чисел зліва. Ця частина визначає адресу мережі, до якої входить комп'ютер, і називається ідентифікатором мережі. До другої частини входить інша група чисел адреси. Вони визначають у певний проміжок часу конкретний комп'ютер у мережі і називаються ідентифікатором вузла,

Для адміністрування (керування) мережею така система адресації зручна, а ось для користувачів - ні. Не зручно постійно пам'ятати набори цифр, їх можна легко переплутати, крім того, вони можуть змінюватися. Тому поряд з ІР - адресацією була введена інша система імен - доменна система. Вона дає змогу поставити у відповідність IP - адресі деяке ім'я, зручне користувачам. Для цього мережу умовно поділили на так звані домени (тематичні частини). Домени побудували так, щоб за назвами можна було визначити їхнє призначення, належність, форми обслуговування та фінансування. Так, спочатку в США були створені шість доменів:

Com комерційні компанії

Net провайдери

Edu освітні організації

Mil військові організації

Gov державні організації

Org суспільні організації.

Домен com призначений для обслуговування різноманітних комерційних організації, edu - для Міністерства освіти США, a mil - для військового комплексу. Приклади доменних адрес: yahop_.com - адреса пошукового каталогу Yahoo!, microsoft. com адреса серверу корпорації Майкрософт, uasport. net адреса серверу спортивних новин України, uar. net - адреса провайдера УАРнет у Львові тощо.

Коли Інтернет вийшов на міжнародний рівень, існуючих доменів стало недостатньо. Було вирішено створити додатково домени за територіальним принципом, тобто для держав, наприклад:

Иа Україна

Uk Великобританія

Ги Росія

Fr Франція

С а Канада

Jp Японія

Сп Китай

It Італія.

Приклади таких адрес: rada. kiev. ua - адреса серверу Верховної Ради України; narod. ru - адреса пошукового каталогу Народ у Росії, polynet. lviv. ua - адреса серверу Національного університету "Львівська політехніка" та ін.

Домени другого рівня (Iviv, kiev, narod, microsoft тощо) може отримати будь-яка особа або організація. Після придбання домену другого рівня його власник може розподіляти (продавати) домени третього рівня і т. д. Довгі імена (адреси) вважаються непрестижними і солідні компанії ними не користуються.

На противагу IP-адресам, доменні адреси читають справа наліво. Наприклад, повна адреса серверу корпорації Microsoft -- www. micrQsoft. coni. Справа зазначено домен вищого рівня - com, зліва від нього - домен другого рівня - назву комерційної компанії microsoft, а зліва від домену другого рівня - назву відповідної служби Інтернет - www (зазначимо, що для www це не обов'язково). Як користуватися такими адресами буде описано пізніше.

Доменне ім'я в числове можна перевести за допомогою спеціальної програми ping. Якщо комп'ютер під'єднаний до мережі, її слід запустити, наприклад, з командного рядка Windows.

Інтернет складається з тисячі різних мереж, кожна з яких може працювати за своїми правилами, використовувати різноманітні протоколи та системи адресацій. Для обміну інформацією між такими мережами служать спеціальні комп'ютери, які називають шлюзами, їх встановлюють на виході кожної мережі. Шлюзи перекладають внутрішні мережні адреси комп'ютерів в адреси Інтернет.

Висновок. Кожний комп'ютер, під'єднанний до Інтернет, має свою адресу. Існує два способи написання адрес: текстово-доменний (domain) і числовий (IP-адреси), між якими є однозначна відповідність. На практиці користувачі рідко використовують IP-адреси. Спеціальні комп'ютери, які називають серверами DNS (Domain Name System - система доменних імен), перекладають доменні адреси в числові та навпаки. Побачивши доменну адресу, комп'ютер спочатку звертається до серверу DNS, визначає IP-адресу потрібного ресурсу, а потім шукає його в мережі Інтернет.

Похожие статьи




Адресація ресурсів Інтернет. - Вступ до Інтернет

Предыдущая | Следующая