З. ПРИРОДНО-КЛІМАТИЧНІ УМОВИ КАРПАТСЬКОГО НАЦІОНАЛЬНОГО ПРИРОДНОГО ПАРКУ, Геологічні, геоморфологічні, гідрологічні умови та рельєф - Загальна характеристика й завдання карпатського національного природного парку

Геологічні, геоморфологічні, гідрологічні умови та рельєф

З урахуванням особливостей історії геологічного розвитку та певних відмінностей структурного стилю в межах території КНПП виділяють три струк-турно-фаціальні зони - Свидовецьку, Чорногірську та Скибову [28].

Геологічна будова регіону досить складна і визначається інтенсивним розвитком численних розривних порушень типу насувів, по яких різні за рангом тектонічні одиниці (зони, підзони, скиби, луски) значно насунуті одна на одну в північно-східному напрямі [29].

Всі вони складені флішевою формацією - потужним комплексом теригенно-осадових порід (переважно пісковиків, алевролітів і аргілітів) з характерним закономірно ритмічним чергуванням їх між собою. Ця ритмічність зумовлена специфічними палеографічними умовами осадонагрома-дження в геосинклінальному морському басейні впродовж крейдового і палеогенового етапів його геологічної історії.

Свидовецька зона - це вузька на поверхні (2-3 км) смуга затиснутих між двома насувами відкладів шипотської світи, в межах поширення яких у формі "плаваючих" лінз знаходяться пісковики верхньої частини цієї товщі та поодинокі ізольовані виходи порід яловецької світи.

Чорногірська зона - це покрив, що складається з двох підзон - Скупівсь-кої та Говерлянськоі'. Перша з них є похилолежача Скиба - монокліналь з нахилом нижньої площини на південний захід під кутом 30-40°. Для Говерлянськоі' підзони, в межах площі поширення відносно малопотужних і переважно глинистих відкладів апту-турону вздовж підніжжя північного схилу Чорногори, характерна типова дрібнолускувата будова.

Рельєф є ландшафтноутворюючими факторами, які не лише визначають територіальний розподіл біогеоценотичного покриву, а й мають важливе значення для туризму і рекреації.

За геоморфологічним районуванням проф. Цися П. М. територія парку відноситься, в основному, до району альпійського і середньогірного рельєфу гірських груп Свидовця і Чорногори в межах Поло-нинсько-Чорногорської області та, частково, входить до району середньовисотних Скибових Горган області Зовнішніх Карпат [29].

За іншим районуванням рельєфу територію КНПП поділяють на три райони: район хребта Чорногора, одного з гірських масивів середньовисотних гір Полонинської тектонічної зони Карпат; район Ворохтянського низькогір'я - частини давньої Ясиня-Черемоської поздовжньої долини і район середньовисоких Горган - частини зовнішньої тектонічної (Скибової) зони. Долина Пруту зв'язує всі три райони, кожен з яких характеризується різко вираженими індивідуальними рисами. Одночасно долина Пруту є самостійним геоморфологічним об'єктом [28].

Чорногора - найвищий хребет Українських Карпат, шість її вершин сягають 2000 м, а найвища серед них Говерла (2061 м). Середня висота Чорногори становить 1850 м, довжина хребта близько 30 км.

Полонинську гряду, яку виразно зображує Чорногора, складають найвищі хребти флішового пасма Карпат, заввишки понад 1500 м, але їх розділяє простір, що іноді перевищує довжину хребта. Таке сполучення досить незвичайне, бо лінійне розміщення гірських масивів відповідає напрямку карпатських структур.

Пояснення слід шукати в морфології полонинських масивів і генезисі рельєфу. Дослідження морфостру-ктури Чорногори підтверджують думку про горстові походження хребтів Полонинської гряди. Наочний доказ того, що Чорногора як гірський хребет утворилась за рахунок підняття блоку земної кори - сліди давнього денудаційного вирівнювання рельєфу - спостерігаються на гребені хребта і його відрогах.

Полого-хвиляста поверхня реліктів давньої рівнини (різниця середніх висот вершин і сідловин гребеня Чорногори 150 м) піднята на висоту багатьох сотень метрів. На цій поверхні вирівнювання виявлені релікти давніх річкових долин.

З екзогенних форм рельєфу Чорногори безперечно найцікавіші сліди плейстоценового зледеніння, яке охопило Північну Європу, а на півдні - високі гірські масиви, зокрема в Карпатах - Чорногору. Внаслідок морозного вивітрювання гірських порід тут утворились численні кари (нішоподібні заглиблення угорі схилів), а верхів'я долин набули вигляду трогів (корит).

До Чорногірського району Полонинської зони належать гори заввишки понад 1500 м, які в межах КНПП розташовані між Чорногорою і Ясиня-Черемоською долиною.

Найближчий до Чорногори хребет у витоках Пруту, увінчаний вершинами Козьмеська (1572 м) і Маришевська (1564 м), ймовірно має структурний зв'язок з моноклінальними верствами пісковикової товщі Чорногори. Інші гори прямого структурного зв'язку з Чорногорою не мають.

Рельєф району Ворохтянського низькогір'я має всі ознаки давньої річкової долини, що остаточно змодельована наступною денудацією. Це частина поздовжньої щодо карпатських хребтів пліоценової долини (нині суходолу), яка починається в Буковинських Карпатах.

Морфологічний аналіз показує, що ця долина в минулому належала пра-Пруту, який протікав на північний захід біля підніжжя Чорногорки. Тут в нього впадав Чорний Черемош, а в районі Ворохти - верхів'я Чорної Тиси.

У межах парку висота давньої долини становить 950 м на вододілі Прут-Чорний Черемош і менше 900 м - в районі Ворохти. Ширина долини 2,5-6 км. Схили її терасовані, рельєф днища полого-горбистий.

Нижче Ворохти і до північної межі парку Прут перетинає район гірської зони Горган. Довжина цього відрізка річки по руслу 40, а по прямій - 25 км. Ширина парку тут 10-15 км, на цьому просторі представлені відносно невеликі ділянки горганських хребтів.

Вони складені породами крейдової системи, зокрема масивними пісковиками ямненської світи, що здебільшого утворюють скелясті відслонення. З десятка вершин, що височать над долиною Прута, найвища гора Хом'як (1540 м), що знаходиться на лівому березі поблизу Кремінців.

Похожие статьи




З. ПРИРОДНО-КЛІМАТИЧНІ УМОВИ КАРПАТСЬКОГО НАЦІОНАЛЬНОГО ПРИРОДНОГО ПАРКУ, Геологічні, геоморфологічні, гідрологічні умови та рельєф - Загальна характеристика й завдання карпатського національного природного парку

Предыдущая | Следующая