ВИСНОВКИ - Продуктивність озимої пшениці залежно від технології вирощування в Лісостепу України

У дисертації наведено теоретичне узагальнення та нове вирішення завдання щодо підвищення продуктивності та якості зерна озимої пшениці залежно від особливостей нових інтенсивних сортів, строку сівби та системи удобрення. Дослідження свідчать про неоднакову реакцію сортів озимої пшениці на елементи технології вирощування, що дозволило сформулювати наступні висновки:

    1. Для збільшення обсягів виробництва та стабілізації високоякісного зерна озимої пшениці в умовах Лісостепу України ефективно висівати нові сорти - Мирхад, Мирич, Крижинка. Продуктивність їх залежить від вирощування за адаптивною технологією вирощування в цілому і зокрема від оптимального строку сівби та застосування відповідної системи удобрення. 2. Польова схожість насіння озимої пшениці не залежить від строку сівби та сортових особливостей, за сприятливих умов зволоження, що в значній мірі обумовлюється температурним режимом і кількістю опадів. 3. Залежно від строку сівби озимої пшениці ступінь пошкодження рослин шкідниками і ураження хворобами різний, особливо в осінній період. Ранні посіви (25 серпня та 5 вересня) найбільше ушкоджуються скритостебловими шкідниками та уражуються хворобами, що обумовлює і більшу їх загибель до початку зими. Найменше восени пошкоджуються рослини пізніх строків сівби (5 та 15 жовтня). 4. Сорти озимої пшениці: Мирхад, Мирич, Крижинка, Поліська 90 за сівби у ранні строки (25 серпня та 5 вересня) більш активно використовували вуглеводи у період інтенсивного їх росту, за пізніх строків сівби - не відбувалось повноцінного синтезу. Взимку кількість вуглеводів значно зменшувалась, що обумовлено витратою їх на процеси дихання. 5. Щоб підвищити зимостійкість і зменшити загибель рослин за час перезимівлі, необхідно висівати сорти певного екологічного типу, що відповідають особливостям зони вирощування, сіяти в оптимальні строки 15-25 вересня. Втрати рослин за зиму, залежно від погодних умов зими та досліджуваних сортів, складали у 2001/2002 році - 15-25%, у 2002/2003 - 70-80% і у 2003/2004 - 10-20%. 6. Формування в період вегетації більшої кількості сирої біомаси та сухих речовин спостерігалось у рослин озимої пшениці за середніх строків сівби, висіяних 15 та 25 вересня. Інтенсивний приріст сухих речовин починався з фази виходу в трубку та закінчувався у фазу воскової стиглості, після чого приріст сухої маси був не істотним. 7. Асиміляційна поверхня листків озимої пшениці сягає максимуму за умови сівби 15-25 вересня. Змінюється площа листків залежно від фази розвитку. На початку вегетації вона зростала повільно, досягала свого максимуму в період колосіння-цвітіння і у сорту Мирхад становила в середньому 5,61-5,73 м2/м2, у сорту Мирич - 5,46-5,61, у Крижинки - 5,38-5,47 та Поліської 90 - 5,24-5,33 м2/м2, після чого знову зменшувалась. 8. Оптимальні строки сівби створюють умови для формування ефективного асиміляційного апарату і підвищення фотосинтетичного потенціалу (ФП) рослин за вегетацію. Максимальна продуктивність посіву сорту Мирхад отримана при ФП - 3,43 млн. м2*дн/га, Мирич - 3,21; Крижинка - 3,15 та Поліська 90 - 3,02 млн. м2*дн/га. 9. Розрахунки чистої продуктивності фотосинтезу показали, що характер її змін протягом вегетаційного періоду підпорядкований певним закономірностям і на її величину помітний вплив мають строк сівби та система удобрення. Посіви озимої пшениці середніх строків сівби (15 та 25 вересня) на фоні P90K90+ N45ІІ+ N45ІV+ N30VІІІ характеризувались найбільшою чистою продуктивністю фотосинтезу. 10. Густота продуктивного стеблестою була найкращою у сортів Мирхад, Мирич та Крижинка за середніх строків сівби (15 та 25 вересня). Зниження її за пізніших строків сівби (5 та 15 жовтня) пояснюється меншою кількістю рослин навесні, а при ранніх (25 серпня та 5 вересня) випаданням рослин та відмиранням пагонів, пошкоджених восени. Найкращі показники густоти продуктивного стеблестою отримали за системи удобрення за схемою: P90K90+ N45ІІ+ N45ІV+ N30VІІІ. 11. Урожайність нових сортів озимої пшениці залежала від строку сівби та системи удобрення. Залежно від строку сівби урожайність змінюється в значних межах. Найкращою вона була за сівби близько 15 вересня з можливими відхиленнями в межах 5-25 вересня і навіть 5 жовтня. В екстремальні за умовами перезимівлі роки реакція озимої пшениці на строк сівби відчутніша. Оптимальним строком сівби є 15 вересня, відхилення від нього на 10 днів раніше або пізніше може призвести до суттєвого зниження урожайності або навіть до пересівання цих площ. Найвищий рівень реалізації біологічного потенціалу забезпечувало дробове внесення азотних добрив на фоні фосфорних і калійних у нормі Р90 К90 +N45 ІІ + N45 ІV+ N30VІІІ за сівби 15 і 25 вересня - 4,99-5,49 т/га в 2001/2002 році, 7,09- 8,03 т/га в 2003/2004. У 2002/2003 році в результаті несприятливих умов перезимівлі збереглися тільки посіви, за сівби 15.09 і сформували врожайність у розрізі сортів на рівні 2,48-3,66 т/га. 12. Досліджувані фактори впливали на формування якості зерна. Особливо відчутний вплив мала система застосування добрив - клас якості зерна змінювався від 4-го до 1-го. Вміст білка в зерні досягав - 15,3%. Зерно сорту Поліська 90 мало більш високі показники якості, ніж інших сортів. 13. Економічна ефективність досліджуваних елементів технології вирощування озимої пшениці є високою. Найвищі умовно чистий прибуток і рівень рентабельності і найменша собівартість 1 т зерна озимої пшениці відмічена у нових сортів Мирхад, Мирич та Крижинка за системи удобрення Р90 К90 + N45ІІ+ N45ІV+ N30VІІІ. Кращі економічні показники отримані за середніх строків сівби (15 та 25 вересня). 14. Найменше витрачалося енергії на одержання 1 ц врожаю зерна озимої пшениці за середніх строків сівби (15 та 25 вересня), найбільше - за пізніх (5 та 15 жовтня) та ранніх (25 серпня та 5 вересня).

Похожие статьи




ВИСНОВКИ - Продуктивність озимої пшениці залежно від технології вирощування в Лісостепу України

Предыдущая | Следующая