ВИСНОВКИ - Мікрофлора молока та показники резистентності здорових і хворих на субклінічний мастит корів при застосуванні полтавського бішофіту

    1. У дисертації наведені результати дослідження дії розчину полтавського бішофіту (РПБ) на видовий склад та біологічні властивості мікрофлори молока, показники природної резистентності клінічно здорових і хворих на субклінічний мастит корів та розробки методів його застосування. 2. При обстеженні з допомогою епізоотологічного, клінічного і лабораторних методів стада із 130 корів одного господарства та 150 - іншого виявили 20 (15,4%) та 46 (30,7%) корів, хворих на субклінічний мастит, і 3 (2,3%) та 4 (2,7%) - серозно-катаральний, відповідно. Так, субклінічний мастит у цих стадах був поширений у 6,7 і 11,5 разів частіше від серозно-катарального. 3. У результаті бактеріологічних досліджень 80 проб молока хворих на субклінічний мастит корів першого господарства виділили 46 культур бактерій, в тому числі 28 (60,9%) Staph. aureus, 12 (26,1%) E. сoli та 6 (13,0%) Staph. epidermidis, а 184 проб іншого - 158 культур, у тому числі 63 (39,9%) Str. аgalactiaе, 35 (22,1%) Staph. aureus, 39 (24,7%) Str. lactis, 12 (7,6%) Staph. epidermidis, 6 (3,8%) Str. faecalis та 3 (1,9%) E. сoli, відповідно. Із 64 проб молока здорових корів ізолювали 30 культур бактерій, із яких віднесли 22 (73,3%) до Str. lactis, 4 (13,3%) Staph. epidermidis, по 2 (по 6,7%) Staph. aureus та Str. faecalis. Таким чином, із молока хворих на субклінічний мастит корів виділили переважно культури Staph. aureus, Str. аgalactiaе і, рідше, - E. сoli; а клінічно здорових - Str. lactis та Staph. epidermidis. 4. Після нанесення на шкіру вимені і втирання протягом 5-7 хвилин РПБ у хворих корів зникали ознаки субклінічного маститу, а в їх молоці - бактерії з вірулентними властивостями видів Staph. aureus та Str. аgalactiaе і залишалися переважно Str. lactis, Str. faecalis, Staph. epidermidis та інші, які нерідко знаходяться у молоці клінічно здорових тварин. 5. При втиранні РПБ коровам, хворим на субклінічний мастит, у шкіру вимені через 12 годин, 24, 48 і 60 годин до виліковування оптимальними були 12- та 24-годинний інтервали, при яких спостерігали зникнення ознак захворювання в найкоротший термін та бактерій у пробах молока, достовірне збільшення рівнів еритроцитів, гемоглобіну та опсоно-фагоцитарної реакції нейтрофілів у периферійній крові, а також бактерицидної, лізоцимної і комплементарної активності сироваток крові, альбумінів і - глобулінів у них. Після застосування препарату з 48- та 60- годинними інтервалами динаміка названих показників була менш вираженою і мала варіації в достовірності. 6. Staph. aureus та Str. аgalactiaе, ізольовані від хворих на субклінічний мастит корів до та після застосування РПБ, значно відрізнялися біологічними властивостями. Культури Staph. аureus, виділені з молока до застосування РПБ, мали такі ознаки вірулентності, як наявність плазмокоагулази, термостійкої ендонуклеази, ферментів для розкладання манніту в аеробних і анаеробних умовах, здатність викликати б - чи в-гемоліз еритроцитів вівці та загибель білих мишей, а від вилікуваних при допомозі РПБ чи антибіотиків, як і клінічно здорових тварин, - частину цих ознак: згортали плазму і розкладали манніт лише в аеробних умовах.

Із молока хворих корів виділили 65 культур Str. аgalactiaе, що мали в основному подібні біологічні властивості, описані в літературі, проте 49 (75,4%) із них були вірулентними для білих мишей і продукували в-гемолізин, а 16 (24,6%) цих властивостей не мали. Культури мікроорганізму не ізолювали із проб молока клінічно здорових корів та тих, які одужали від субклінічного маститу після застосування антибіотиків чи РПБ з інтервалом 12-24 години.

    7. З урахуванням динаміки фізіологічних та імунологічних показників і гістологічної картини внутрішніх органів білих мишей, яким всередину застосовували РПБ, встановлено, що його однократною дозою є 130-200 мг сухого залишку з розрахунку на 1 кг живої маси тіла. 8. РПБ як фармакологічний препарат в одно - та двохкратній дозах не викликав отруєння та алергізації білих мишей, легко всмоктувався через шкіру, мав кумулятивну та стимулюючу на гемопоез дію; а в чотирьох - та десятикратній - призводив до їх загибелі в 50 та 100% (LD50 та LD100, відповідно) з ознаками отруєння ( загальне пригнічення, зниження апетиту, ерозійний гастрит, білкова дистрофія ниркових канальців тощо). 9. Після застосування РПБ на шкіру чи всередину в одно - та двохкратній дозах у білих мишей спостерігали задовільний клінічний стан та достовірне (р 10. РПБ є біологічно активною речовиною, яка в оптимальній дозі нашкірно чи всередину викликає у тварин стимуляцію гемопоезу та підвищення рівнів показників природної стійкості. У порівнянні з базовим методом, економія затрат при застосуванні РПБ з інтервалом 12-24 години до одужання від субклінічного маститу складає 32,52 гривні на одну корову.

Похожие статьи




ВИСНОВКИ - Мікрофлора молока та показники резистентності здорових і хворих на субклінічний мастит корів при застосуванні полтавського бішофіту

Предыдущая | Следующая