Технологія виробництва свинини, Використання схрещування та гібридизації у свинарстві - Розрахунок потоково-ритмічної технології виробництва свинини з річним об'ємом 21300 ц

Використання схрещування та гібридизації у свинарстві

Використання схрещування в свинарстві має свою історію. Схрещування в свій час застосовували для покращення продуктивних якостей місцевих не поліпшених свиней В. К. Хлюдзинський, М. Ф. Іванов, А. П. Редькін та інші (цитовано по [7]). Вони вказують, що розбіжності серед порід свиней дозволяють збільшити ефективність промислового виробництва свинини за допомогою схрещування. Окремі комбінації маток та кнурів при схрещуванні дозволяють максимально використовувати гетерозис при схрещуванні. Тільки комплексний системний підхід до розведення свиней дозволить отримувати максимальні прибутки.

Система розведення свиней включає схему та метод розведення, склад порід та їх використання, програму вирощування ремонтного молодняку, джерело та організацію комплектування стад, ремонт стад, організацію племінної роботи, селекції, відтворення та низку інших питань. Головним чинником, що характеризує систему розведення за призначенням є метод розведення [16].

Розрізняють чотири методи розведення - чистопорідне, розведення по лініям, міжпородне схрещування та міжвидова гібридизація. Схрещення в свою чергу підрозділяється, за цілями, на промислове та заводське. Промислове схрещування в свою чергу розподіляється на просте (двопорідне), складене (три, чотири та багато порідне) та перемінне [16].

Двопорідне схрещування проводять у випадку, якщо порода кнурів краща за материнську, або мало чим відрізняється від неї, тоді внаслідок схрещування одержують помісних нащадків, які мають переваги над материнською породою. Для промислового схрещування беруть планову породу свиноматок у даній зоні [22].

При схрещуванні віддають перевагу тій породі, яка має кращі материнські якості щодо плодючості, молочності і життєздатності поросят. Схрещування представників порід з різними господарсько-корисними ознаками в більшості супроводжується проміжним їх успадкуванням [1].

Промислове схрещування на різних маточних стадах використовують не тільки для підвищення продуктивності, але і як метод удосконалення м'ясних якостей свиней. Встановлено, що схрещування маток великої білої породи з кнурами породи ландрас дає змогу підвищити вихід м'яса в тушах нащадків на 4-6 % порівняно з вихідною материнською породою [2].

Встановлено, що схрещування в цілому забезпечує підвищення багатоплідності, великоплідності, збереженості молодняку, енергії росту та оплати корму приростом у помісних свиней у порівнянні з чистопородними однолітками. Так, відтворні якості, в залежності від генотипів у цілому підвищуються на 3,2...8,4%, енергія росту на 4,1...13,5%, затрати корму знижуються на 1,2...5,4%. При контрольному забої з'ясована перевага помісних тварин по забійному виходу, та в окремих поєднаннях спостерігається кращій вихід м'язової тканини [25].

Про значне покращення господарсько-корисних ознак у тварин при схрещуванні доповідають багато вітчизняних та закордонних вчених - при двопорідному: Барановський Д. І. [3], Буркат В. П [5], В. І. Герасимов, О. В. Пронь, [12], Горин В. Т [8], Коваленко В. П., Яременко В. И [12], Пелих В. Г. [19], Повод М. Г. [21], Рибалко В. П. [23,25], Церенюк О. М. [29]. Підвищення продуктивних показників тісно пов'язане з рівнем обміну речовин та інтер'єром, що було підмічено багатьма вченими, в більшості випадків встановлені позитивні кількісні зміни показників крові, та інтенсивніший розвиток внутрішніх органів.

Як вказує Б. В. Баньковський [1], у помісей обмін речовин проходить інтенсивніше, ніж у чистопородних тварин, завдяки чому вони краще виживають, дають на опорос на 1-1,5 поросяти більше та на 10-15 днів скорочуються строки при відгодівлі їх до ваги 100 кг. Підвищення скоростиглості супроводжується скороченням витрат кормів на 0,3-0,8 кормової одиниці на 1 кг приросту.

В дослідженнях проведених Д. І. Барановським [3], , було встановлено, що в крові помісних свиней нараховується більша кількість еритроцитів та більший вміст загального білка. В окремих поєднаннях суттєво зростали показники клітинного і гуморального імунітету. Позитивні зміни у помісних тварин відмічалися також із розвитку та функції внутрішньо секреторних залоз, органів, що безпосередньо забезпечують енергію росту та розвитку м'язової тканини.

У ранньому віці в організмі помісних свиней обмінні процеси проходять інтенсивніше, ніж у чистопородних однолітків, що є безпосередньою передумовою гетерозису. З віком обмінні процеси у свиней різко падають, що пов'язано з інтенсивнішим їх ожирінням. Рівень годівлі на легеневому газообміні відбивається в меншій мірі, ніж вплив породності, що свідчить про існування породної стабільності газоенергетичного обміну, який може бути порушений при тривалому зниженому рівні годівлі і схрещуванні.

Методом реципрокних схрещувань встановлено, що за м'ясністю гетерозис не проявляється. Помісі не перевищують за виходом м'яса кращу за цим показником вихідну породу і в більшості поєднань порід займають проміжне місце з відхиленням у бік батьківської породи [8].

Підвищити м'ясність можна за допомогою схрещування. І хоч гетерозис за м'ясністю не проявляється, проте у помісних свиней від свиноматок порід сального і м'ясо-сального напрямку продуктивності і кнурів спеціалізованих м'ясних порід м'ясність туш вища, ніж у чистопородних материнської породи.

Як вказує Б. В. Баньковський [1], , дисперсійним аналізом встановлено, що на м'ясність порода впливає на 17, а стать на 11%. Із збільшенням площі м'язового вічка на 1 см2 вихід м'яса в туші збільшується на 7,7%. При збільшенні товщини шпига на рівні 6-7-го ребра на 1 мм вихід сала в туші збільшується на 0,6%.

Максимального зменшення гетерозиготності і зростання гомозиготності тварин можна досягти створенням інбредних ліній. Для одержання інбредних ліній селекціоновану групу свиней диференційовано розподіляють на стійкі типи шляхом інбридингу. Інбридинг, що постійно нагромаджується, призводить до розщеплення вихідної групи на різні лінії, причому тварини однієї лінії значно подібні за комплексом спадкових задатків, але значно відмінні в цьому від тварин іншої лінії. Підбір цю тенденцію ще більше посилює і сприяє різкому зниженню гетерозиготності. За даними американських вчених, гібриди від кросів ліній з коефіцієнтом інбридингу до 40% мали вищу життєздатність і продуктивність, ніж інбредні чистопородні [17].

Досягнення вітчизняної і зарубіжної науки свідчать про високу ефективність запровадження в тваринництві промислового схрещування та гібридизації, які основані на використанні біологічного явища гетерозису [26]. Він проявляється у підвищенні продуктивності тварин, кращому їх розвитку та використанні кормів, у стійкості проти захворювань порівняно з вихідними батьківськими породами. Досягнуті результати гетерозисної селекції на сучасному етапі дають підставу стверджувати, що промислове тваринництво повинно базуватися в основному на використанні гетерозисних гібридних форм.

Дослідження вітчизняних та закордонних вчених довели, що одна з основних умов отримання гарантованого гетерозису є використання в системах гібридизації нових спеціалізованих заводських типів, ліній. Однак до зараз створених спеціалізованих в м'ясному напрямку типів, кросів в Україні практично не було. Завезені ж закордонні породи, як свідчить багаторічна практика, не дають бажаного ефекту.

Як вказує В. Г. Козловський, [14], , гібридизація у свинарстві (як вища форма промислового схрещування), основується на використанні свиней спеціалізованих порід, що позитивно поєднуються за відтворювальними, відгодівельними та м'ясними якостями. При цьому об'єднується ефективність селекції та схрещування й підвищується багатоплідність на 5-7%, збільшується скороспілість молодняку на 8-10 % і покращується використання кормів на 3-5 %.

Як вказують Рибалко В. П., Березовский Н. Д [25], використання систем гібридизації у повному обсязі на великих спеціалізованих промислових підприємствах дозволяє не тільки реалізувати задачу ефективного виробництва свинини при зведенні до мінімуму витрат, але і створює можливість забезпечення потреби відповідних регіонів у лінійному високопродуктивному племінному поголів'ї.

Встановлено, що високого ефекту від схрещування можна досягти тільки при виконанні цілого комплексу заходів, використанні нових спеціалізованих батьківських і материнських ліній, що забезпечують вдосконалення спадкових якостей тварин, їх внутрішню здатність до прояву високої продуктивності в поєднанні з відповідними зовнішніми умовами.

Отже, гетерозис проявляється не при кожному схрещуванні. При запровадженні промислового схрещування і гібридизації необхідно враховувати рівень селекції порід, ліній та виявляти вдалі індивідуальні поєднання в кожній породі, кожному стаді. Тільки правильне використання прогресивних методів розведення та створення помісним, гібридним тваринам оптимальних умов утримання і годівлі забезпечують високу ефективність промислового схрещування і гібридизації [12,14].

Для одержання високого гетерозисного ефекту у свинарстві слід враховувати біологічні особливості і комбінаційну здатність різних порід та ліній, їх генетичні і фенотипові відмінності.

Значно вищий ефект від схрещування можна одержувати, якщо інтенсивно використовувати кращих кнурів і свиноматок, перевірених за якістю потомства. Низький рівень селекції в стаді призводить до зниження ефективності схрещування і проявлення гетерозису навіть при використанні добре поєднуваних порід.

За В. Г. Козловським, Ю. В. Лебедєвим, І.І. Тонишевим 13], принципова різниця гібридизації від промислового схрещування полягає в якості вихідного поголів'я для схрещування. В промисловому схрещуванні використовують свиней - представників різних порід незалежно від приналежності до того чи іншого стада, ступені відселекціонованості та інше. В гібридизації використовують свиней - представників спеціалізованих порід типів та ліній, перевірених на поєднувальність по потрібним ознакам.

Під гібридизацією (за словами цих авторів) у широкому смислі цього слова мається на увазі схрещування різнопорідних рослин та тварин, що належать до різних видів та внутрішньовидовим таксономічним одиницям (породам, типам, сортам та лініям). У тваринництві широке розповсюдження отримала внутрішньовидова гібридизація, як при удосконаленні існуючих та виведенні нових порід, так й для виробництва товарних гібридів.

Гібридизація основана на використанні у свиней різної ступені спадковості відтворювальних, відгодівельних та м'ясних якостей, проведенні спеціалізації порід за рахунок роздільної селекції по групам ознак, що визначають ці якості, та виявленні позитивної поєднвальності при схрещуваннях з метою отримання товарних гібридів з бажаним рівнем продуктивності.

Гібридизація підрозділяється на міжпородну - схрещування двох або більше спеціалізованих порід; порідно-лінійну - схрещування спеціалізованих порід, типів, ліній; міжлінійну - схрещування тварин внутріпородних та міжпородних спеціалізованих ліній.

Для гібридизації застосовують різні форми схрещування:

Двопорідне або дволінійне - маток материнської форми з добрими відтворювальними здатностями схрещують з кнурами батьківських форм, що мають високі відгодівельні та м'ясні якості;

Зворотне - помісних двопорідних маток схрещують з кнурами похідної материнської форми;

Трипорідне або трилінійне - маток материнської форми схрещують з кнурами батьківської форми, що відрізняються високою м'ясністю;

Чотирипорідне або чотирилінійне рівнокровне - спочатку отримують двопорідних або дволінійних маток шляхом схрещування материнських форм та двопорідних або дволінійних кнурів шляхом схрещування батьківських форм, а потім здійснюють кінцеве схрещування їх між собою;

Перемінне або ротаційне - перемінне послідовне парування маток спочатку похідної, а потім помісних груп з чистопородними кнурами двох порід та більше.

В залежності від схем схрещування, що використовуються, отримують міжлінійні та породно-лінійні гібриди;

Спеціалізовані лінії можуть бути внутріпородні, що створені на генетичному матеріалі однієї породи, та синтетичні, що отримані в результаті об'єднання генотипів декількох порід.

Спеціалізована лінія - це група тварин, створена методом чистопорідного розведення або міжпородного схрещування, що розводиться ізольовано, відселекціонована на певний напрямок продуктивності, для використання в системі гібридизації, та що має схожість за типом тілобудови і високу комбінаційну здатність при поєднанні з породами або спеціалізованими лініями (типами) іншого напрямку продуктивності [1].

Гібридизація у товарному свинарстві отримала визнання та розповсюдження разом з розвитком індустріалізації виробництва продуктів тваринництва. Вона об'єднує переваги селекції та схрещування, та теоретично базується на відносно незалежному успадкуванню у свиней відтворювальних, відгодівельних та м'ясних якостей, роздільної переважної селекції та спеціалізації порід, внутрішньопорідних та заводських типів за групою ознак, визначаючих ці якості; виявлення та використання поєднаності по ним при схрещуванні для отримання товарних гібридів, з бажаним рівнем продуктивності.

В Радянському Союзі за період з 1971 по 1975 роки головними інститутами по свинарству, були розроблені регіональні програми гібридизації, котрі після затвердження були прийняті до впровадження. Вони передбачали використання різних варіантів схрещування районованих порід з метою отримання стійкого гетерозису, створення нових спеціалізованих ліній, а також інших питань.

Як вказують Козловський [13], Рибалко В. П., Акімов С. В. [23], основним елементом регіональних систем розведення при інтенсивній технології виробництва свинини є гібридизація, що основана на роздільній переважній селекції свиней на відтворювальні, відгодівельні та м'ясні якості з виявленням позитивної поєднувальності за цими принципами при схрещуванні для отримання товарних гібридів бажаного напрямку та рівня продуктивності.

Раніше почали використовувати гібридизацію в товарному свинарстві у США та інших країнах. США, за твердженням І. Н. Никитченко [17, це країна, де широко використовується гібридизація. Ведучими фірмами США, що займаються гібридизацією у свинарстві для отримання товарних гібридів є: ARS, Farmers Hybrid та Decalb. В Англії виробництвом гібридних свиней займаються більше 50 компаній, причому 8 з них продають близько третини свинок та шосту-сьому частину кнурів від загального поголів'я племінних тварин, що реалізуються в країні.

Найбільш відомі є крупні фірми: Double-a-Hatchevis, Thovmbevs та F. &; Cr. Sykes.

Як вказує М. Березовський [4], Данію можна сміливо назвати країною, що раціонально використовує досягнення світової селекції і виробляє свинину винятково на гібридній основі. Так у фермерських (комерційних) стадах Данії, які є третьою (користувально-промисловою) категорією у трьохступінчастій (пірамідальній) системі розведення утримують 1 мільйон свиноматок розміщених у 20 тисячах господарств (у середньому 50 свиноматок від двопорідного поєднання маток великої білої породи та кнурів ландрас або маток ландрас та кнурів великої білої породи на одне господарство). З метою одержання гібридного молодняку на відгодівлю їх запліднюють двопорідними кнурами отриманих від поєднання маток породи гемпшир з кнурами породи дюрок або маток породи дюрок з кнурами породи гемпшир, яких умовно називають "Данлайн".

Також з успіхом працюють програми гібридизації у Німеччині, Угорщині, Чехії, Словаччині, Болгарії, Польщі та інших країнах світу.

В Україні створена племінна база спеціалізованих порід, внутріпородних типів, заводських ліній у різних породах: у великій білій: УВБ-1, УВБ-2, голубівський спеціалізований м'ясний тип великої білої породи свиней; у породі ландрас - УЛН-1; в українській м'ясній породі - УМ-1; у полтавській м'ясній - ПМ-1, створена спеціалізована лінія червонопоясих свиней у міргородській породі, з прилиттям крові ландрас та п'єтрен, створені внутршньопорідні типи для використання в гібридизації в українській степовій білій та рябій породах. Багато поєднань цих генотипів вже вивчено, по декотрим проводиться вивчення.

Як зазначає Барановський Д. І. [3], ефект гетерозису є результатом не тільки генетичної детермінації, а підсумком сукупного впливу фенотипічних і паратипічних факторів.

Сучасні методи ведення промислового свинарства не відповідають природним фізіологічним особливостям свиней, тому вплив несприятливих факторів середовища на продуктивні якості свиней призводить до пригнічення їх потенційних можливостей.

На ступінь прояву показників продуктивності у свиней, впливає комплекс генетичних та паратипічних факторів. Кожний показник в більшій чи меншій мірі схиляється в сторону чи генетично закладених факторів, чи факторів середовища, але все одно залишається під впливом обох груп факторів.

Д. Барановським, [3], на основі досліджень, встановлено, що швидкість росту свиней в більшій мірі залежить від умов відгодівлі, а м'ясні якості - від спадкових особливостей тварин. Однак взаємодія цих факторів у свиней проявляється в незначній мірі за всіма вказаними ознаками.

Як вказує І. Н. Никитченко[17], існують визначені закономірності по впливу на продуктивність помісей взаємодії генотип - середовище. При цьому можна виділити три фактори: якість генотипу похідних батьківських форм, умови годівлі та утримання, природу формування господарсько-корисних якостей свиней.

Як встановив А. А. Гетя [7], при дослідженні порід різного напрямку продуктивності на стрес-реакцію за методикою "Emergetest", різні породи вимагають різних умов утримання та по різному можуть пристосовуватись до систем розведення. За його даними при використанні у ротаційному схрещуванні свиней великої білої породи, ландрас та дюрок спостерігається тенденція збільшення кількості стрес чутливих тварин з кожним поколінням, стресстійкі тварини характеризуються більш високими репродуктивними якостями на відміну від чутливих до стресу.

Як вказують В. Г. Козловський, Ю. В. Лебедєв, І. І.Тонишев [13], взаємодія генотип - середовище нелінійна та призводе до зміни рангів генотипічних значень, якщо їх використання проводиться в різних умовах середовища, що слід враховувати при виборі порід для схрещування та гібридизації, створенні оптимальних умов годівлі та утримання тварин.

І. Н. Никитченко, [17], вказує, що якості які спадкуються за адитивною схемою та мають високі коефіцієнти спадковості, менше піддані його впливу, ніж ознаки, мінливість яких визначається в основному паратиповими варіансами.

Як вказують В. Г. Козловський, Ю. В. Лебедєв, І.І. Тонишев [13], схрещування та гібридизація свиней, що дають при визначених поєднаннях ефект гетерозису, є важливими зоотехнічними засобами, що забезпечують ефективність галузі в умовах дрібних та великих господарств з різною технологією виробництва. Однак різні паратипові умови потребують відповідного селективного генетичного досягнення та постійного випробовування на поєднувальність нових генотипів з урахуванням динаміки умов годівлі та утримання.

Користуючись генетичними даними о спадковості господарсько-корисних ознак, можна планувати племінну роботу з породою та здійснювати прогнози ефективності селекції в окремих популяціях - стадах та породах.

Як зазначає В. П.Коваленко [12], звичайно під спадковістю розуміють здатність організму передавати свої ознаки нащадкам. Але передаються не ознаки, а спадкові фактори, котрі їх зумовлюють. Ознаки з'являються в процесі індивідуального розвитку, в результаті визначених біохімічних процесів за законами реалізації, передачі та збереження генетичної інформації. Звідси витікає уявлення про складну та різноманітну природу спадковості, що з'єднує структурні та функціональні характеристики живого. Тому спадковість - це властивість живих організмів повторювати у ряді послідовних поколінь східні типи біосинтезу та обміну речовин в цілому, що забезпечує структурну та функціональну приємственість живих істот від їх внутриклітинного апарату до морфо-фізіологічної організації на усіх стадіях індивідуального розвитку.

Якісні ознаки у сільськогосподарських тварин, такі як пігментація та анатомо-морфологічні особливості екстер'єру, зумовлені дією одного або декількох генів. Ці ознаки більше зумовлені спадковими факторами ніж зовнішнім середовищем. Продуктивні властивості сільськогосподарських тварин (відтворювальні якості, енергія росту, оплата корму, м'ясність та інше) належать до кількісної групи ознак, що знаходяться під сильним впливом зовнішнього середовища. Кінцевий ефект їх визначається сукупною дією багатьох морфологічних та фізіологічних факторів, кожен з яких має свою генетичну зумовленість.

Рівень зв'язку фенотипу з генотипом виражається коефіцієнтом успадкування. На основі багатьох дослідів вчені встановили коефіцієнти успадкування основних господарсько-корисних ознак у свиней. Величина коефіцієнта успадкування ознак і їх кореляцій залежить від багатьох факторів і перш за все від породи, ступеня інтенсивності селекції тощо.

Відтворювальна здатність свиноматок (плодючість, молочність, кількість і вага поросят при відлученні) характеризується низькими коефіцієнтами успадкування. Зовнішнє середовище особливо помітно впливає на фенотип тварин. Тому племінну роботу на покращення продуктивності і будови тіла потрібно проводити на основі індивідуального підбору з оцінкою тварин за якістю потомства з урахуванням умов годівлі і утримання. Коефіцієнти успадкування відгодівельних і м'ясних якостей у свиней порівняно високі. Так, за м'ясністю вони становлять в середньому 50-60%. Слід мати на увазі, що в різних стадах коефіцієнти успадкування неоднакові через певні особливості в співвідношенні спадкових і неспадкових факторів, що визначають мінливість господарсько-корисних ознак тварин.

При схрещуванні та гібридизації гетерозис найбільш проявляється за ознаками з низьким ступенем успадкування, посередньо за ознаками з середнім ступенем та практично не проявляється за ознаками з високим ступенем успадкування.

Використання схрещування та гібридизації у свинарстві

Похожие статьи