Шляхи розвитку сiльського господарства - Економіка сільського господарства

Обмеженiсть продовольчих товарiв, бiднiсть їх асортименту, низька якiсть свiдчить про недостатню ефективнiсть сiльськогосподарського виробництва. Кризова ситуацiя у 90-х роках призвела до падiння досягнутих ранiше обсягiв виробництва сiльськогосподарської продукцiї Основними проблемами сiльськогосподарського виробництва є низька продуктивнiсть працi, падiння родючостi грунтiв, слабка механiзацiя працi.

Урожайнiсть бiльшостi сiльськогосподарських культур у нашiй країнi в декiлька разiв нижча, нiж у розвинутих країнах Заходу. Це ж стосується i продуктивностi тваринництва. У господарствах України, де почали використовувати сучаснi iнтенсивнi технологiї, урожайнiсть зернових вже у 80-х роках значно перевищила середню для країни. Однак кiлькiсть таких господарств ще надто мала.

Змiн потребує i структура посiвних площ. Зокрема, необхiдно збiльшити посiви фуражних зернових культур, створити мiцну кормову базу для iнтенсивного тваринництва. Потрiбно поглиблювати сiльськогосподарську спецiалiзацiю, скорочувати площi рiллi (особливо на схилах), рацiонально використовувати земельнi угiддя, активно проводити селекцiйну роботу в рослинництвi i тваринництвi, застосовувати новiтню технiку, мiнеральнi добрива i хiмiчнi засоби захисту рослин.

Вирiшальну роль у пiдвищеннi ефективностi сiльськогосподарського виробництва має вiдiграти земельна реформа, передача земель у приватну колективну власнiсть, створення умов для рiвноправного розвитку рiзних форм господарювання на землi.

Сiльськогосподарське виробництво зазнає значних змiн в останнi роки внаслiдок проведення в Українi земельної реформи. Вона назрiла давно, оскiльки колективна форма власностi на землю, яка iснувала в Українi, спричиналася до низької продуктивностi працi, виснаження грунтiв та iн. У кiнцi XX ст. спостерiгалось вiдчутне падiння обсягiв виробництва сiльськогосподарської продукцiї. Внаслiдок екстенсивного господарювання (залучення в обiг нових земель, збiльшення поголiв'я худоби тощо) у державi склалася нерацiональна структура земельних i сiльськогосподарських угiдь з великим переважанням орних земель.

Передача землi у приватну власнiсть, створення умов для рiвноправного розвитку рiзних форм господарювання на землi вже дають позитивнi результати. Змiна вiдносин власностi, збiльшення кiлькостi фермерських та iндивiдуальних селянських господарств повиннi сприяти iнтенсивному господарюванню. Лише цей напрямок розвитку сiльського господарства передбачає збiльшення врожайностi сiльськогосподарських культур i продуктивностi тваринництва шляхом активної селекцiйної роботи, пiдвищення родючостi грунтiв, механiзацiї та енергоозброєностi сiльського господарства.

Похожие статьи




Шляхи розвитку сiльського господарства - Економіка сільського господарства

Предыдущая | Следующая