Репродукція, селекція, збереження генетичних ресурсів та насінництво дуба (Стан питання) - Сучасний стан і перспективи розвитку постійної лісонасінної бази дуба звичайного на Сумщині

Програма з організації елітного насінництва в Україні, яка включала відбір плюсових дерев головних лiсотвірних порід, плюсових насаджень і створення на їх основі лісонасінної бази, була розроблена ще у 60-ті роки ХХ сторіччя і виконується понині (Каплуновский, 1970; Пятницкий, 1970; Белоус, 1970, 1973; Давыдова, 1983; Патлай та ін., 1994). На основі аналізу результатів розроблено рекомендації щодо створення та експлуатації об'єктів постійної лісонасінної бази (Давыдова, 1970; П'ятницький та ін., 1971; Рекомендации по улучшению..., 1977). Систематичні дослідження на плантаціях, створених за різними схемами і різними методами, дали змогу зробити певні узагальнення, визначити їх переваги й недоліки (Белоус, 1980; Молотков та ін., 1982; Лось, Свердлова, 1998; М'ясоїд, 1999; Волошинова, 1999). Проаналізовано роботи щодо відбору, збереження та використання генетичних резерватів, плюсових насаджень, плюсових дерев (Кобранов, 1925; Каппер, 1953; Ромедер, Шенбах, 1962; Вересин, 1963; Основные положения..., 1965, 1991; Положение о выделении..., 1982; Молотков та інш., 1982; Настанови..., 1993) та ПЛНД (Правдин, 1963; Настанови..., 1993; De Vries et al, 2002). Нині багать із цих об'єктів досягли значного віку, не всі з них мають у задовільний стан (Волосянчук, Лось та інш. 2003). Вирішення питань збереження дубових лісів у першу чергу має бути спрямоване на збереження та відтворення генетичного різноманіття лісових деревних порід.

Критеріями відбору плюсових дерев є фенотипові ознаки, які обумовлені як спадковістю, так і лісорослинними умовами. Для визначення ступеня впливу зазначених чинників на фенотип необхідне вивчення насіннєвих потомств плюсових дерев у випробних культурах (Ромедер, Шенбах, 1962; Роне, 1972; Молотков та ін., 1982). Щодо оптимального віку оцінки росту потомств єдиної думки не існує. Так, за даними Ю. П. Єфімова (1990), стабілізація рангового положення за ростом потомств у висоту настає у 7 років, В. Б. Лук'янця (1979) - до 10 років, В. І.Долголікова (1974) - наприкінці другого десятиріччя. Н. І. Давидова (1970) вважає можливим оцінювати перспективність генотипів за результатами росту їх 3-4-річних потомств.

Основним критерієм, що визначає ефективність ЛНП, є урожайність насіння (Ефимов, 2001). Особливості репродукції дуба звичайного викладені у працях С. С. П'ятницького (1947, 1951), О. І. Устинової (1952), О. Г. Мініної (1954), М. В. Ромашова (1955). Кількісні та якісні показники врожаю жолудів залежать від умов середовища. Виявлено вплив погодних умов на рясність цвітіння та урожай жолудів (Каппер, 1916; Пятницкий, 1933, 1951; Минина, 1954; Sharp, Chisman, 1961; Горохова, 1999). З іншого боку, на значну індивідуальну мінливість ступеня плодоношення окремих екземплярів дуба вказували Н. П. Кобранов (1925), J. W.Wright (1953), F. Ledig (1971), О. С. Мажула, О. І.Свердлова (1992), С. А. Лось, Т. П.Попова (1999). Значну шкоду врожаю дуба спричиняє жолудевий довгоносик (Юркевич, Червяков, 1939; Черствин, 1967; Kanazava, 1975; Шелак,1999). Ця проблема, яку С. С. П'ятницький (1951) вважав найбільшою проблемою збереження врожаю жолудів, не вирішена й дотепер (Білоус, 2004).

У розробці теоретичних засад лісового насінництва все більше уваги привертає метод цитогенетичного контролю. Порушення нормального ходу мікроспорогенезу призводять до структурних порушень у мейозі і часто - до часткової або повної чоловічої стерильності організму (Шкутина,1975; Пожидаева та ін., 1980; Буторина, 1989). Вивчення мікроспорогенезу різних за ступенем плодоношення клонів дуба на клонових насінних плантаціях Харківської області показало наявність зворотного зв'язку між часткою порушень у мейозі при мікроспорогенезі і плодоношенням дерев(Свердлова, 2002).

Одним із шляхів підвищення продуктивності лісонасінних плантацій є застосування методів стимулювання плодоношення. Позитивний вплив на формування жіночих квітів і чоловічих суцвіть, а також на iнтенсивність плодоношення дуба звичайного встановлено при обробці дерев хлорхолінхлоридом (Красноштан, 2000) і внесенні комплексних мінеральних добрив (Угаров, Лось, 2000).

У 20-ті роки минулого сторіччя було виділено морфологічні форми дуба звичайного з певною комбінацією ознак в різних регіонах (Погребняк, 1926; Мачинський, 1927, Андрєєв, 1927 - 1928; Кривошия, 1969). Методичні підходи до вивчення морфологічних особливостей дуба звичайного висвітлено у роботах Н. І.Давидової, Г. І. Кожокіної (1974), С. А. Лось, В. В. Борисової (2002).

Аналіз літературних джерел підтвердив необхідність підвищення стійкості дубових лісів, у тому числі й селекційними методами, шляхом покращення стану лісонасінної справи, приведення його у відповідність до сучасних уявлень лісової селекції і районування.

Похожие статьи




Репродукція, селекція, збереження генетичних ресурсів та насінництво дуба (Стан питання) - Сучасний стан і перспективи розвитку постійної лісонасінної бази дуба звичайного на Сумщині

Предыдущая | Следующая