ПРОДУКТИВНІСТЬ ФОТОСИНТЕЗУ РОСЛИН ГОРОХУ - Формування урожайності та якості зерна гороху залежно від впливу вапнування, позакореневих підживлень та способів збирання в умовах Лісостепу Правобережного

Фотосинтетична продуктивність посівів гороху оцінювалася за величиною площі листової поверхні, коефіцієнтом використання ФАР, фотосинтетичним потенціалом, темпами нагромадження сухої речовини та чистою продуктивністю фотосинтезу.

Опрацювання значної кількості джерел наукової літератури не дало нам відповідь щодо особливостей формування асиміляційної поверхні детермінантних сортів.

Враховуючи те, що на рослинах гороху окрім прилистків є видозміненні листки (вусики), було прийнято рішення визначати площу асиміляційної поверхні за математичними формулами шляхом обчислення площі бічної поверхні конуса. Для цього у сорту Дамир 2 мікрометром вимірювали радіус основи (R) і довжину вусика (L) Площу одного вусика визначали за формулою (1):

Sбічна = РR l, (1)

Де R - радіус основи конуса, L - твірна.

Наступним кроком було визначення загальної площі вусиків першого і другого порядків з врахуванням прилистків на рослині за формулою (2):

Sz = ?Sx1 + ?Sx2 + Sp, (2)

Де, Sz - загальна площа асиміляційної поверхні рослини;

    ?Sx1 - сума площі видозмінених листків першого порядку; ?Sx2 - сума площі видозмінених листків другого порядку;

Sp - площа прилистків (визначених методом "висічок").

Інтенсивність наростання листкової поверхні посівів гороху та асиміляційної поверхні видозмінених листків (вусів) у значній мірі залежала від рівня мінерального живлення рослин (табл. 2).

У гороху сорту Елегант площа асиміляційної поверхні посіву у фазу наливання насіння була на варіанті внесення мінеральних добрив P60K60 під оранку і N60 під весняну культивацію, з передпосівною обробкою насіння ризоторфіном та стимулятором росту - 54,2 тис. м 2 /га; внесення вапна (0,5 норми за г. к.) сприяло збільшенню площі асиміляційної поверхні на 2,0 тис. м 2/га.

Проведення одного позакореневого підживлення Кристалоном особливим (2 кг/га) у фазі бутонізації сприяло зростанню площі листкової поверхні до 59,0 тис. м 2/га, а дворазового - у фази бутонізації та зелених бобів - до 61,9 тис. м 2/га, що більше контролю на 7,7 тис. м 2 /га.

Суттєве зниження площі асиміляційної поверхні відмічено у фазі фізіологічної стиглості гороху, що пов'язано з відтоком пластичних речовин з вегетативних органів в генеративні і підсиханням листків. Якщо на контрольному варіанті площа листкової поверхні у цій фазі становила 26,7 тис. м 2 /га, то на кращому варіанті з внесенням вапна (0,5 норми за г. к.), мінеральних добрив, передпосівною обробкою насіння ризоторфіном та стимулятором росту, дворазовими позакореневими підживленнями Кристалоном особливим у фазі бутонізації та зелених бобів 29,0 тис. м 2 /га.

Рослини гороху сорту Дамир 2, завдяки відомим морфологічним особливостям, формували максимальну площу прилистків та видозмінених листків (вусиків) у фазу наливу насіння.

Таблиця 2

Похожие статьи




ПРОДУКТИВНІСТЬ ФОТОСИНТЕЗУ РОСЛИН ГОРОХУ - Формування урожайності та якості зерна гороху залежно від впливу вапнування, позакореневих підживлень та способів збирання в умовах Лісостепу Правобережного

Предыдущая | Следующая