ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ - Оптимізація продукційного процесу рослин озимої пшениці за використання регулятора росту природного походження, створеного на основі вермикомпосту

Матеріали та методи досліджень. Дослідження проводили з рослинами озимої пшениці сортів Київська 8, Подолянка, Колумбія, Білоцерківська напівкарликова.

У дослідах використовували екстракти вермикомпосту, отримані за технологією агрофірми "Гермес" (Україна) (Ушаков І. П., Тітов І. М., 1993).

Активність водних екстрактів вермикомпосту визначали в лабораторних умовах за допомогою специфічних біотестів: для визначення ауксинової активності використовували відрізки колеоптилів пшениці (сорт Київська 8) та проростки квасолі сорту Лопата (Бойчук О. Б., 1977; Турецкая Р. Х., 1966), цитокінінової активності - ізольовані сім'ядолі огірка (Варшавська В. Б., 1988), гіберелінової активності - гіпокотилі паростків огірка сорту Ніжинський (Муромцев Г. С., Агнистикова В. Н., 1984).

Вміст фітогормонів визначали методом кількісної спектроденситометричної тонкошарової хроматографії (Савинский С. В., Драговоз И. В., 1991). Кількісне визначення вмісту гіберелінів у пробі проводили спектрофотометричним методом на СФ-26 при довжині хвилі 730 нм (Муромцев Г. С., Агнистикова В. Н., 1984).

Якісний та кількісний аналіз вмісту мікроелементів у біогумусі здійснювали методом атомно-емісійного аналізу на атомно-емісійному спектрометрі ("Spectroflame" фірми "Spectr", Німеччина) з індуктивно зв'язаною плазмою.

Вплив водних витяжок вермикомпосту та лужних екстрактів на параметри росту проростків різних сортів пшениці за нормальної температури досліджували за допомогою рулонного методу.

Для отримання препарату, умовно названого біовітрекс, водну витяжку і лужний гідролізат вермикомпосту змішували у співвідношенні 1:1, та додавали концентрат мікроелементів (розчин солей відповідних металів - Cu2+, Zn2+, Mn2+, Fe3+), відсоток йонів металів яких складав 0,2 - 0,5 мас.%.

Польові дрібноділянкові досліди проводили на посівах озимої пшениці у НВВ ІФРГ НАН України (смт Глеваха, Васильківський район Київської області). Грунт дерново-підзолистий, за механічним складом супіщаний. Вміст гумусу - 1,6 %, рН сольове - 5,1. Досліди закладали за загальноприйнятою методикою державного випробування регуляторів росту. Повторність дослідів була 4-кратною, ділянки розміщували рендомізовано. В схему включали такі варіанти дослідів: контроль, обробку рослин сумішшю екстрактів біогумусу, обробку розчином мікроелементів і препаратами біовітрекс та агростимулін. Варіант з використанням агростимуліну розглядався як позитивний контроль.

Вплив біовітрексу на динаміку накопичення фотосинтетичних пігментів у польових умовах досліджували за методом Вельбурна (1994). Інтенсивність фотосинтезу рослин у фазі цвітіння визначали газометричним методом (Починок Х. Н., 1976).

Для мікробіологічного аналізу відбирали зразки ризосферного грунту, після ретельного струшування коренів, і визначали чисельність мікроорганізмів, що засвоюють органічні та мінеральні форми азоту, кількість азотфіксувальних та денітрифікувальних бактерій, потенційну нітрогеназну й денітрифікаційну активність, чисельність фосфатмобілізувальних мікроорганізмів та кількість мікроміцетів. Мікробіологічні аналізи проводили на базі Інституту сільськогосподарської мікробіології УААН.

Структуру врожаю озимої пшениці визначали за густотою рослин на квадратному метрі посіву, кількістю насінин у колосі та масою тисячі зерен.

Для дослідження впливу суміші водного і лужного екстрактів біогумусу на ураженість паростків озимої пшениці хворобами використовували штучну інокуляцію збудниками кореневих гнилей - грибами Fusarium graminearum, Bipolaris sorokiniana (Sacc.) Shoemaker, та Gaeumannomyces graminis (Sacc.) von Arx &; Olivier var. Tritici Walker (Крючкова Л. О., 2005).

Вивчаючи вплив препаратів на ступінь ураження рослин озимої пшениці, проводили з інтервалом 8 - 12 діб чотири обліки розвитку септоріозу, борошнистої роси та бурої іржі. Показником ступеня розвитку хвороби була площа ураженої поверхні рослин, виражена в процентах (Пыжикова Г. В., Санина А. А., 1996).

Статистичну обробку експериментальних даних здійснювали методом дисперсійного аналізу, за Доспеховим (1979), з використанням ПЕОМ і з залученням пакетів спеціальних програм Microsoft Excel'00 та Statgraphics Plus 3.0.

Похожие статьи




ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ - Оптимізація продукційного процесу рослин озимої пшениці за використання регулятора росту природного походження, створеного на основі вермикомпосту

Предыдущая | Следующая