Лікування корів при хронічному перебігу асептичного пододерматиту - Асептичні пододерматити у великої рогатої худоби (етіологія, патогенез, профілактика та лікування)

У тварин з хронічним перебігом асептичного пододерматиту, виявлено задовільний загальний стан, наявність помірної болючості та кульгавості опираючої кінцівки. В окремих тварин у ділянці м'якуша незначно підвищена температура та болючість по всій поверхні підошви копитець, у ділянці вінчика, іноді - міжпальцевого склепіння помітна гаряча та болюча припухлість. Кількість лейкоцитів у крові знаходилася у верхніх межах норми. Встановлено низький вміст міді та цинку у крові тварин дослідної та контрольної груп, концентрація дорівнювала 13,52 і 13,77 та 17,88 і 18,08 мкмоль/л. Зміни біохімічних та біофізичних показників копитцевого рогу полягали у підвищеному вмісті вологи (33,6 - 33,8 %), кількості SH-груп, що становило 47,00,78 у дослідній та 47,30,27 мкмоль/г - контрольній групі, а співвідношення кератозів - у збільшенні концентрації - та зменшенні - - фракцій. Такі зміни, очевидно, сприяють погіршенню якості рогу копитець дослідних тварин. Разом з тим, у копитцевому розі корів уміст сірки та цинку знаходився на рівні нижньої межі норми і складав, відповідно, 15,270,320 проти 15,170,110 г/кг та 16,890,069 проти 17,120,148 г-3/кг. Гістологічні дослідження основи шкіри копитець показали, що у тварин обох груп ознаки запалення основи шкіри мали пролонгований характер. Виявлялися явища склерозування, дезінтеграції колагенового каркасу копитцевої дерми з ознаками гомогенізації фіброзної структури.

З лікувальною метою коровам контрольної групи, крім моціону, двічі на тиждень застосовували парафінотерапію у вигляді аплікацій. Тваринам дослідної групи внутрішньом'язово вводили 5 мл тривіту один раз у тиждень, проводили моціон, наносили на ділянку вінчика двічі на тиждень 5%-ний йод-димексидний розчин та аплікували 20%-ний водний розчин димексиду з лідазою через кожні три доби. Тварин обох груп утримували на солом'яній підстилці.

На 7-у добу від початку лікування у тварин дослідної групи клінічний стан був задовільний, болючість та підвищена місцева температура підошви відсутні. Тварини вільно опиралися на уражену кінцівку, на відміну від корів контрольної групи, у яких частково збереглися ознаки місцевого запального процесу. За таких обставин, у крові корів дослідної групи спостерігалася тенденція до зменшення вмісту лейкоцитів, що вказує на зменшення ознак запального процесу. Концентрація міді була вищою на 6,8 % (р0,01), а вміст вологи, навпаки, нижчий на 3,8 % відносно контролю, що становило відповідно 28,70,69 проти 32,50,50 %. Зміни щодо співвідношення кератозів полягали у незначному зменшенні - фракції та вірогідному зростанні на 2,0 % - фракції, що сприяло покращенню якості копитцевого рогу.

На 14-у добу від початку лікування симптомів захворювання у тварин дослідної групи не було виявлено, тоді як у корів контрольної групи спостерігалася незначно виражена кульгавість за відсутності інших клінічних ознак запалення. Кількість лейкоцитів знаходився у межах норми і складав 7,94±0,403-109/л; збільшився на 11,6 % (р0,05) вміст міді, який становив 16,170,225 проти 14,490,199 мкмоль/л. У копитцевому розі дослідних тварин концентрація міді зросла на 3,9 % (р0,05), що складало 25,88±0,255 проти 24,90±0,123 г-3/кг у контролі. Натомість, за 14 діб лікування вміст міді у тварин дослідної групи збільшився на 12,6 % і становив 25,88±0,255 проти 22,98±0,082 г-3/кг. Вміст сірки та цинку була майже у межах норми.

Ці зміни, до певної міри, впливають на інші біохімічні показники. Так, на 3,7 % знизився вміст вологи (24,90,37 проти 28,60,32 %) та на 12,4 % - SH-груп (33,81,58 проти 38,61,54 мкмоль/г). Разом з тим, вірогідно зростала концентрація - кератозів на 2,0, та знижувалась - - кератозів на 2,5 %, що вказує на покращення якості копитцевого рогу. Основа шкіри копитець набула ознак гістологічної будови, характерних для норми. У епідермісі чітко диференціювалась його клітинна будова із збереженням характерних цитологічних і гістологічних показників пошарової епідермальної організації. Роговий шар складався з кератиноцитів, з'єднаних між собою тонкими прошарками міжклітинного цементу, який на рівні краю підошви і підошовної поверхні деградував, що сприяло відшаруванню зношених кератиноцитів.

Отже, на основі клінічних ознак і результатів морфологічних, біохімічних та гістологічних досліджень можна стверджувати, що на 14-у добу лікування корови дослідної групи вважаються клінічно здоровими, тоді як схожі зміни у тварин контрольної групи спостерігаються лише на двадцять першу добу.

Похожие статьи




Лікування корів при хронічному перебігу асептичного пододерматиту - Асептичні пододерматити у великої рогатої худоби (етіологія, патогенез, профілактика та лікування)

Предыдущая | Следующая