Інцухт в селекції соняшнику високоолеїнового типу - Особливості створення ліній та гібридів соняшнику олеїнового типу

Розмах варіювання вмісту основних жирних кислот в олії зразків робочої колекції соняшнику. В результаті досліджень жирнокислотного складу олії зразків соняшнику І4 встановлено, що жирнокислотний склад олії представлений, щонайменше, чотирнадцятьма компонентами, однак дев'ять із них зустрічаються в незначних кількостях і вирішальної ролі в промисловому використанні не мають. Омилювана фракція олії соняшнику складається, в основному, із гліцеридів п'яти жирних кислот - пальмітинової, стеаринової, олеїнової, лінолевої та ліноленової (табл.1).

Визначено, що загальний вміст гліцеридів насичених жирних кислот в олії насіння проаналізованих зразків соняшнику складав біля 10 % (від загальної суми жирних кислот). Вміст гліцеридів пальмітинової кислоти варіював в межах від 2,44 до 9,61 % при середньому вмісті цієї кислоти 4,990,13 %, а вміст гліцеридів стеаринової кислоти - 1,61-7,47 % із середнім значенням 3,590,09 %. На долю гліцеридів основних ненасичених жирних кислот - олеїнової та лінолевої - припадало більш, ніж 90% від загальної суми кислот. Вміст гліцеридів олеїнової кислоти варіював від 16,34 до 90,35 % із середнім значенням 73,221,48 %. Середній вміст гліцеридів лінолевої кислоти становив 17,861,32 % з розмахом варіювання від 8 % до 71,55 %.

Ліноленова кислота виявлена у незначної кількості та не в усіх проаналізованих зразках. Середній вміст її складав 0,350,03 %, з розмахом варіювання від 0,0 до 1,06 %.

Потенціал генотипової мінливості олеїнової та лінолевої кислот дає можливість розглядати перерозподіл співвідношень саме між цими компонентами жирно-кислотного складу як основний шлях поліпшення якості олії соняшнику. фертильний донорський олеїновий селекційний

Виходячи з загальної амплітуди варіювання ознаки у наших дослідах (від 16,34 % до 90,35 %) та враховуючи заплановане подальше підвищення вмісту олеїнової кислоти, нами розроблено шкалу розподілу зразків соняшнику на фенотипові класи за вмістом олеїнової кислоти.

Таблиця 1. Жирнокислотний склад олії ліній соняшнику І4, 1995 р.

Жирна кислота

Вміст жирних кислот, % до загальної суми

Середній вміст

Розмах варіювання

Мінімум

Максимум

Пальмітинова

4,990,13

2,44

9,61

Стеаринова

3,590,09

1,61

7,47

Олеїнова

73,221,48

16,34

90,35

Лінолева

17,861,32

2,98

71,55

Ліноленова

0,350,03

0,00

1,06

Робочу колекцію ліній І4 розподілено на п'ять класів: низькоолеїновий (НО) з вмістом гліцеридів олеїнової кислоти до 25,00 %; підвищеного вмісту (ПВ) ? 25,01-35,00 %; середньоолеїновий (СО) ? 35,01-75,00 %), високоолеїновий (ВО) ? 75,01-90,00 %; та дуже високоолеїновий (ДВО) ? від 90,01 %.

Широкий розмах варіювання вмісту олеїнової кислоти сприяв добору кращих номерів з високим і дуже високим вмістом олеїнової кислоти, дав можливість використовувати їх для подальшого цілеспрямованого добору самозапилених ліній.

Особливості добору високоолеїнових ліній соняшнику в поколіннях самозапилення І5-І8. Протягом 1996-1999 років проводили щорічний добір високоолеїнових та дуже високоолеїнових біотипів (із вмістом гліцеридів олеїнової кислоти більш за 75,01 %).

Збільшення у всіх ліній середнього вмісту гліцеридів олеїнової кислоти відбувалося шляхом зростання відсотку з класом дуже високоолеїнових рослин (табл. 2).

Добір за селекційними критеріями від I1 до I5 Дозволив виділити 28 морфологічно вирівняних ліній з середнім вмістом олеїнової кислоти 67,26 %. До НО класу віднесено 19,8 %рослин. До класу ПВ олеїнової кислоти ? 5,7 %, а 17,0 % рослин ? до СО класу. До ВО та ДВО класу відноситься відповідно 31,2 % та 26,3 % рослин.

В 1997 році спостерігалося зменшення відсотків рослин, які входять до НО, ПВ, СО класів. До ВО віднесено 37,8 % рослин, а до ДВО ? 51,2 %. Середній вміст гліцеридів олеїнової кислоти підвищився і склав 76,85 %.

Таблиця 2. Ефективність добору високоолеїнових ліній соняшнику

Рік, покоління самозапилення

Проаналізовано

Середній вміст олеїнової кислоти, % до суми кислот

Розподіл за класами, %

Ліній

Рослин

НО

ПВ

СО

ВО

ДВО

1996, І5

28

141

67,26

19,8

5,7

17,0

31,2

26,3

1997, І6

26

82

76,85

4,9

1,2

4,9

37,8

51,2

1998, І7

18

91

83,76

-

9,9

20,8

28,6

40,7

1999, І8

1

147

90,98

-

-

-

17,7

82,3

В 1998 році відмічено незначне зниження відсотку рослин високоолеїнового (28,6 %) і дуже високоолеїнового (40,7 %) класів. Проте середній вміст олеїнової кислоти збільшився і становив 83,76 %, в основному за рахунок відсутності рослин НО класу.

У 1999 році виділено лінію, всі рослини якої мали вміст олеїнової кислоти більш за 75,00 %. До високоолеїнового класу віднесено 17,7 % рослин, а більшість рослин мали вміст гліцеридів олеїнової кислоти вище 90,01 % і були класифіковані як дуже високоолеїнові.

Таким чином, в 1999 році створено морфологічно вирівняну лінію з стабільно високим вмістом олеїнової кислоти (90,98 %). Крім цього, також одержано широкий спектр генотипів за комплексом цінних господарських ознак, який дозволив розгорнути роботу зі створення нового вихідного матеріалу та гібридів соняшнику.

Похожие статьи




Інцухт в селекції соняшнику високоолеїнового типу - Особливості створення ліній та гібридів соняшнику олеїнового типу

Предыдущая | Следующая