Епізоотологічні особливості туберкульозу молодняку великої рогатої худоби - Туберкульоз молодняку великої рогатої худоби (Епізоотологія та діагностика)

При вивченні епізоотологічних особливостей туберкульозу молодняку великої рогатої худоби основну увагу було сконцентровано на оцінці чинників, які визначають ці особливості, зокрема джерел збудника інфекції, сприйнятливих тварин і механізмів передачі та певних абіотичних факторів.

Джерела збудника туберкульозу. За даними епізоотологічних, алергічних і патолого-анатомічних досліджень, джерелами збудника туберкульозу по відношенню до молодняку великої рогатої худоби є хворі корови та молоді тварини. Встановлено тісний корелятивний зв'язок між показниками інфікованості корів і молодняку збудником туберкульозу в межах областей і природно-кліматичних зон (r = 0,7; R = 0,65). В усіх обстежених неблагополучних щодо туберкульозу господарствах також встановлено статистичну залежність частоти інфікованості молодих тварин від інтенсивного показника захворюваності корів.

Епізоотологічною особливістю туберкульозу є функціонування двох груп джерел збудника мікобактеріальної інфекції: дорослі тварини - переважно корови; молоді тварини, в т. ч. і телята. Особливість прояву туберкульозного процесу у молодих тварин вивчали безпосередньо в господарствах. Дані частоти прояву туберкульозного процесу у нетелів, телиць 7-місячного віку і старших та телят 16-180-денного віку двох господарств наведені в таблиці 2. З неї видно, що в усіх вікових групах тварин, реагуючих на внутрішньошкірне введення ППД-туберкуліну для ссавців, виявляли патолого-анатомічні зміни, характерні для туберкульозу. Ці тварини є джерелами збудника інфекції, які можна виявити за допомогою зажиттєвих методів діагностики.

Для виявлення прихованих активних джерел інфекції у стаді №1 було проведено внутрішньочеревну туберкулінову пробу у 314 тварин різновікових груп, які не проявляли алергічної реакції на внутрішньошкірне введення туберкуліну. Температурну реакцію проявляли шість корів, три телиці парувального віку, дві телиці 6-12-місячного віку і одна теличка 5-місячного віку. При забої патолого-анатомічні зміни туберкульозного характеру встановлено у 4 (75,0%) тварин першої групи, у 1 (33,3%) тварини другої групи і у 2 (100,0%) тварин третьої вікової групи.

Отримані дані вказують на існування в усіх вікових групах тварин неблагополучних щодо туберкульозу стад двох груп активних джерел збудника інфекції - одні з них можна виявити за загальноприйнятими, інші - за допомогою додаткових методів досліджень.

Таблиця 2. Частота виявлення патолого-анатомічних змін, характерних для туберкульозу, у молодняку великої рогатої худоби

Вікова група тварин

Стадо №1

Стадо №2

Забито тварин

Виявлено (туш) з:

% туш з пат-змінами

Забито тварин

Виявлено (туш) з:

% туш з пат-змінами

Пат-зміна-ми

В т. ч. з генералізованим процесом

Пат-зміна-ми

В т. ч. з генералізованим процесом

Нетелі

20

7

1

35,0

19

10

2

52,6

16 міс і старших

22

14

2

63,6

41

12

2

29,3

7-15 міс

45

22

2

48,9

58

35

8

60,3

5-6 міс.

20

11

-

55,0

47

27

3

57,4

3-4 міс.

26

16

-

79,2

35

15

1

42,9

16-60 днів

14

7

-

50,0

Не досліджували

Вивчення цього питання проводили в досліді на 18 коровах (контрольна група), п'ятнадцяти нетелях, шести телицях 6-12-місячного та п'яти телятах 1-4-місячного віку, які при першому дослідженні показали наявність імунної відповіді на специфічний алерген. Через 15 днів у тварин контрольної групи алергічна реакція на туберкулін не проявлялась у двох (11,1%) і зменшилась на 2 мм і більше у двох (11,1%) та збільшилась на 2 мм і більше у 3 (16,6%) корів. У групі нетелів алергічна реакція збереглась тільки у трьох (20%) тварин, у групі молодняку 6-12-місячного віку - у трьох (60%), у телят 1-4-місячного віку - в усіх досліджуваних тварин. При цьому у двох телят одномісячного віку показник алергічної реакції збільшився в 2,5-5 разів (з 4 і 5 мм до 14 і 22 мм). Отже, туберкульозний процес має динамічний перебіг і найбільш стабільно та активно розвивається у телят перших місяців життя.

При післязабійному дослідженні у корів з нестабільною алергічною реакцією змін, характерних для туберкульозу, не виявлено; у двох корів зі стабільним проявом алергічної реакції встановлені патолого-анатомічні зміни, характерні для туберкульозу. У двох телят з прогресуючою алергічною реакцією виявлені характерні для мікобактеріальної інфекції зміни в підщелепових і мезентеріальних лімфатичних вузлах. При забої нетелів, які зберегли алергічну реакцію, змін туберкульозного характеру не виявлено.

На другому році досліду у молодих тварин, які алергічно не реагували через 15 днів на повторне введення туберкуліну, при планових дослідженнях виявлено алергічну реакцію у 3-х нетелів (корів) і однієї телиці (корови). У телиці (інв. №418) після першого встановлення алергічної реакції на туберкулін, повторно реакцію на алерген було виявлено через 17 місяців - уже на п'ятому місяці тільності. У реагуючих на туберкулін тварин діагноз підтверджено патолого-анатомічними дослідженнями.

Отримані дані вказують на динамічність туберкульозного процесу, який на початковій стадії розвитку може переходити в латентну форму. І, як наслідок, тварини з латентним перебігом мікобактеріальної інфекції в системі рушійних сил епізоотичного процесу виступають резервуаром збудника туберкульозу.

Сприйнятливість молодняку великої рогатої худоби до збудника туберкульозу. Вивчення сприйнятливості молодняку великої рогатої худоби до M. bovis, як однієї з рушійних сил епізоотичного процесу, проводили в 14 неблагополучних щодо інфекції господарствах на 8225 тваринах, в т. ч. 4760 голів молодняку. Максимальна інфікованість молодняку старших 2-х місяців становила 88,1%, мінімальна - 0,3%. В межах району встановлено тісний корелятивний зв'язок (r = 0,86) між показниками інфікованості корів та молодняку.

Вивчали це питання в окремо узятому господарстві на п'яти групах тварин в умовах, наближених до спонтанного перебігу епізоотичного процесу (відсутність пастеризації молока, довготривале перебування в стаді хворих на туберкульоз корів). У першу групу тварин входило 15 телят 10-30-денного віку; в другу - 14 телят 31-60-денного віку; в третю - 28 тварин 61-90-денного віку; в четверту - 30 телят трьох-чотирьох місячного віку; в п'яту - 22 тварини віком п'ять - шість місяців.

Із досліджуваних 109 телят внутрішньошкірну реакцію на туберкулін виявлено у 62 (56,9%), в тому числі серед тварин першої групи - у 5 (33,3%) телят (2 гол. 16- і 3 гол. 26-денного віку). Інфікованість тварин інших дослідних груп була вищою порівняно з першою, відповідно, в 1,5; 1,7; 2,2 і 1,6 рази.

Серед забитих трьох реагуючих на туберкулін телят до 30-денного віку у однієї тварини (33,3%) виявлено казеозний розпад тканин в заглоткових лімфовузлах. У телят другої вікової групи виявлено патолого-анатомічні зміни туберкульозного характеру у 3-х (42,9%), третьої - у 5-ти (71,4%), четвертої - у 8-ми (72,7%) і п'ятої - у 3-х (37,5%) тварин.

Виявлення у 41,3% телят до 60-денного віку внутрішньошкірної реакції на ППД-туберкулін та патолого-анатомічних змін туберкульозного характеру у 40,0% тварин, забитих з діагностичною метою, вказує на високу сприйнятливість до збудника туберкульозу телят раннього віку, які за чинною інструкцією не підлягають зажиттєвим діагностичним дослідженням.

Основні механізми і фактори передачі збудника туберкульозу. Особливості механізму передачі M. bovis від джерела збудника інфекції до сприйнятливих тварин в неблагополучних стадах вивчали у неконтрольованому і контрольованому епізоотологічному експериментах на 68 і 32 телятах. У першому експерименті телят до 7-денного віку утримували в корівнику і випоювали молозивом матері, а в молочний період утримували в телятниках і випоювали збірним не пастеризованим молоком. У другому досліді телята від інфікованих (10 гол) і неінфікованих (22 гол) збудником туберкульозу корів до 7-денного віку утримували в корівнику і випоювали молозивом матерів. З досягненням семиденного віку телят переводили в попередньо продезінфікований телятник і випоювали пастеризованим при температурі 95-100°С збірним молоком. За 6-місячний період: в першому досліді інфікованість телят становила 88,2%, у другому - серед потомства неінфікованих корів не виявлено тварин, реагуючих на внутрішньошкірне введення ППД-туберкуліну для ссавців. Ці дані свідчать про проникнення M. bovis з молоком в організм телят. В цьому досліді неможливо виключити існування внутрішньоутробного шляху зараження збудником туберкульозу телят, які проявили стан алергії в 16-денному і старшому віці.

Результати досліджень показують, що основним шляхом зараження телят збудником мікобактеріальної інфекції є аліментарний - через молоко. Випоювання телятам збірного пастеризованого молока від корів, не реагуючих на внутрішньошкірне і внутрішньочеревне введення туберкуліну корів, дозволило призупинити розвиток епізоотичного процесу серед молодняку великої рогатої худоби.

В дослідах на морських свинках доведено відсутність впливу туберкуліну на виникнення туберкульозного інфекційного та епізоотичного процесів.

Вплив абіотичних факторів на прояв епізоотичного процесу. Встановлено відсутність залежності частоти прояву алергічної реакції на ППД-туберкулін для ссавців від природно-географічних факторів та існування (рис. 4) корелятивної залежності циклічності напруженості епізоотичного процесу туберкульозу серед молодняку великої рогатої худоби і активності сонця (одиниці Вольфа). На нашу думку існування цієї закономірності обумовлено тим, що підвищення активності сонячної радіації негативно впливає на вірулентність і стійкість мікобактерій у зовнішньому середовищі та покращує імунобіологічну реактивність організму тварин.

Відсутність випадків захворюваності туберкульозом корів, власники яких постійно працюють у неблагополучних щодо туберкульозу великої рогатої худоби фермах (доярки, телятниці, фуражири, зооветеринарні спеціалісти, охоронці), вказує на незначну роль опосередкованого контакту, транспорту і повітря в розвитку епізоотичного процесу туберкульозу серед великої рогатої худоби присадибних господарств.

Похожие статьи




Епізоотологічні особливості туберкульозу молодняку великої рогатої худоби - Туберкульоз молодняку великої рогатої худоби (Епізоотологія та діагностика)

Предыдущая | Следующая