Язичництво як давня система вірувань східних слов'ян - Протиборство християнства і язичництва на Русі
Суспільство Київської держави за ідеологічними ознаками було тісно пов'язане з християнською релігією. Проте до самого процесу формування нової спільноти і появи першої східнослов'янської держави має стосунок інша релігійна система - язичництво. Під ним слід розуміти частину величезного загальнолюдського комплексу первісних поглядів, вірувань, обрядів тощо, які приходять з глибини тисячоліть і стають основою всіх пізніших світових релігій.
"Немає більш туманного й невизначеного терміна, ніж "язичництво"; виникнувши в церковному середовищі, він спершу означав усе дохристиянське й нехристиянське; ним покривалась і велична гімнографія Індії, і літературно оброблена міфологія класичної Греції, і річний цикл слов'янських чи кельтських аграрних обрядів, і шаманство сибірських мисливців".
Ранні релігії класового суспільства були загалом досить розмаїтими. Це пояснюється особливостями розвитку тих чи інших народів кожна з таких релігій пов'язана з певною етнічною спільнотою і становить невід'ємну частину такої спільноти. Усі ці релігії були політеїстичними, тобто кожна з них являла собою сукупність культів великого числа богів. І хоча один із них вважався головним, жодна з таких релігій ще не мала ознак чітко виявленої стрункої системи. З цього погляду східнослов'янське язичництво кінця I тисячоліття н. е. також відповідало "міжнародним нормам". На початковому етапі формування Київської Русі язичницький світогляд наших предків являв собою складну суміш пережитків сивої давнини (уявлень, що виникли ще в часи первісного ладу) з новими їх формами, які вироблялися свідомістю в перебігу зародження класових відносин. Наприклад, широко зберігалося обожнювання сил природи, тварин та рослин. Проте досить швидко ці стихійні сили набувають у релігійній системі уявлень вигляду людиноподібних божеств: русалок, берегинь, рожениць. Водночас розвивається культ предків. Подальший розвиток суспільства спричиняється до того, що на перший план поступово виходять божества, котрі уособлюють сили природи, від яких залежали праці землероба. У середньовічні часи саме землеробство було основним для слов'янського населення території сучасної України.
В IX-X ст. на Русі існували не лише наївні забобони села, а й державна язичницька релігія міста і соціальних верхів з добре виписаним космологічним епосом, з уявленням про божественне походження великокнязівської влади зі складним ритуалом і розгалуженим станом жерців, який володів таїнствами напрочуд деталізованої символіки, а також різноманітних магічних діянь.
Важливе місце в житті східних слов'ян посідали культові споруди: капища, святилища, - де стояли виконані з різного матеріалу зображення язичницьких богів. Згадуються вони в деяких писемних джерелах, зокрема, в "Слові о законі і благодаті" митрополита Іларіона. Археологічні розкопки підтверджують свідчення про наявність у Київській Русі язичницьких культових споруд - вони виявлені в Києві, Чернігові, Новгороді, інших містах і селах. Одне з них на Старокиївській горі (біля приміщення сучасного Національного музею історії України) 1908 року розкопав відомий археолог В. В.Хвойка. Час будівництва точно встановити не вдалося: Y/YI - X ст. н. е. Зберігся лише кам'яний фундамент, що складався з різних за величиною брил сірого пісковику. Навколо збереглися елементи підлого, виліпленої з товстого шару глини білуватого кольору. Поблизу знайдено багато кісток і черепів тварин. За висновком дослідника, залишки будівлі належали язичницькому капищу, а стовп являв собою жертовник, на якому протягом тривалого часу здійснювалися жертвоприношення. В пошані у слов'ян були також священні дерева і дикі тварини, насамперед могутні старі дуби й дикі кабани - вепри. Про полювання на вепра та урочисте споживання його м'яса розповідається в літописах і билинах. Підтвердженням того "Добрий дуб", що міститься під Києвом на "Желяні", назва якого відбилася в найменуванні урочища, що згадувалося в літопису під 1169 роком. Отже, наведені матеріали свідчать про те, що в дохристиянські часи у східних слов'ян була значна кількість культових споруд. Переважно святилища - капища, де стояли зображення язичницьких богів у вигляді статуй. Більша частина з них стояла просто неба і являла собою округлі чи овальні майданчики з ідолами та жертовниками посередині. І тільки окремі могли бути культовими храмовими будівлями (пантеон у Києві та деякі інші комплекси).
Ще одним важливим джерелом для реконструкції релігійних поглядів слов'ян у дохристиянські часи служать поховальні пам'ятки - матеріальне відбиття тісно пов'язаного з ідеологічними поглядами ритуалу. Найбільш раннім у слов'ян був обряд кремації, який для пам'яток кінця I тисячоліття н. е. фіксується в двох стадіях: трупоспалення на стороні і на місці майбутнього поховання. У першому випадку померлих спалювали на загальному для усієї громади вогнищі. Які в пізніших похованнях (за обрядом інгумації) небіжчикові клали різноманітний інвентар: побутові речі, прикраси, амулети-обереги, кераміку, іноді знаряддя праці та жертовні страви. В багатих похованнях зафіксовані ще предмети озброєння й спорядження воїна, в окремих комплексах виявлені загнуздані коні та вбиті слуги (найчастіше - наложниці). В окремих могилах небіжчиків не виявлено - то були меморіальні споруди (кенотафи) на честь померлих далеко від домівки.
Всі перераховані елементи похвального обряду вказують на те, що в уявленнях слов'ян перших століть існування Київської русі потойбічний світ нічим не відрізнявся від реального, а небіжчики, переступивши поріг смерті, продовжували своє "життя" без суттєвих змін порівняно із земним.
Розміри окремих комплексів за обрядом кремації і супровідний інвентар у цілому ряді могил на так званих дружинних некрополях перших століть існування русі дозволяють припускати, що у слов'ян так само як у скандинавів тих часів, існували судження про кшталт наведеного в тексті 2 саги про Інглінгів": "Тоді вірили, що чим вище здіймається, в повітря дим, тим вище посяде на небі місце той, кого спалювали, і що він буде тим багатший, чим більше майна згорить разом із ним."
Яскравим прикладом такого поховання може бути чернігівський курган Чорна могила, написаний за князювання Святослава Ігоревича в 60-ті роки Х ст. Пам'ятку дослідив Д. Я. Самоквасов. Крім князя тут було поховано, ще підлітка та жінку. Біля померлих покладено різноманітні речі, що являлися необхідними для них на "тому світі": предмети озброєння і військового спорядження (шоломи, кольчуги, мечі), кінська упряж (стремена, сідло), побутові речі (ножі, ключі, замки, сокири, наповнений кістками тварин казан), довгі ритуальні ножи, елементи одягу, прикраси, монети, численні зливки кольорових металів - рештки розплавлених у вогні речей. У ногах небіжчиків лежали забиті бики і коні. Б. О. Рибаков інтерпретував Чорну Могилу як захоронення князя місцевої династії. Що стосується шляху досягнення іншого світу, а також його місцеперебування за уявленнями середньовічних слов'ян, слід зауважити, що інформація щодо цього в наявних писемних джерелах відсутня. Тому слід брати до уваги найбільш загальні вірування давніх індоєвропейців, до яких належало і східноєвропейське слов'янство.
У більшості індоєвропейських народів Космос був упорядкований і систематизований у вигляді трьох просторово-часових пластів: нижнього (підземний світ), середнього (земний) і горішнього (небесний). Це так звана "концепція світового дерева". У східних слов'ян така модель досить підтверджується композицією Збруцького ідола. Ведучи мову про тричленний поділ Космосу, слід враховувати, що в міфології чітко простежується циклічна структура часу, коли все йде по заведеному, раз і назавжди встановленому колу. Тому, кожен об'єкт, перебуваючи в одному зі вказаних "світів", через певний час переміщувався до іншого. Це положення важливе тим, що під час обряду кремації можна уявляти лише один початковий напрямок переміщення померлого в просторі - разом із димом угору, до "небесного світу". Та й згодом, коли вже ховали за обрядом інгумації, душа відлітала "на небо". Підтвердженням цього є один із міфів Давньої Греції про Геракла, якого боги з поховального вогнища на хмарі під гуркотіння грому віднесли на Олімп.
Отже, прадавні уявлення слов'ян, у яких був присутній увесь міфологічний світ землеробів східної Європи в купі з відголосками уявлень, ще давніших часів, нічим не відрізнялися од світогляду сусідніх народів. Але в суспільстві обов'язково мали бути особи, які досконало знали всі обряди і звичаї, стежили за неухильним дотриманням прадідівських канонів, а також доповнювали традиції новими реаліями. Такі люди були й на Русі, їх називали волхвами, чаклунами, відунами.
Найдавніше літописне повідомлення про них датується 912 р. і міститься в повісті про смерть Олега. Йдеться в ній про чаклуна, який віщував князю Олегу смерть від власного коня.
Про існування волхвів в останні століття I тисячоліття н. е. свідчать також окремі поховальні комплекси, виявлені в різні роки на могильниках сучасних українських земель. Це так звані "скорочені поховання" в яких померлого було покладено на бік з підігнути ногами. Таких поховань не багато, але вони все-таки присутні на деякому числі могильників. Такий звичай захоронення пояснюють етнографічні матеріали ХІХ-ХХ ст., в яких відбиті традиції давнішніх часів. Згідно з ними одну групу населення, дуже нечисленну, ховали в мішках, підрізаючи або м'язи ступні щоб "померлий не ставав із домовини". Це були чаклуни, попередниками яких у давньоруські часи саме були волхви. На зламі І-ІІ тисячоліть, як і в пізніші століття люди бажали убезпечити своє існування від посмертних витівок з язичницьких жерців та чаклунів через зв'язування їх мотузками, обгортання саваном тощо, внаслідок чого з'являлось скорчене положення кістяка.
На чолі пантеону поставлено Перуна - володаря грому і блискавок, покровителя великого князя та його єдиновладдя. Перун був грізним божеством. Але водночас це був і мудрий бог, адже його зображали сивою головою та золотими вусами. На посаді "першого сере перших" він змінив Рода. Згодом його не порубали, як інших ідолів, а під наглядом та в супроводі князівських слуг спустили до Дніпра й сплавили за межі держави. Другим богом пантеону був Хорс. Окремі давні дослідники вважали, що це бог сонця і тепла. Наступний Даждьбог - одне з головним божеств язичницької Русі. Під цим ім'ям обожнювалося сонце, яке згідно з віруваннями наших предків, давало життя, живило все наше середовище. Антиподом Даждьбогу був в пантеоні 980 р. Стрибог - бог, який знищує добро. В ньому ще уособлювалися холод, непогода. Наступним богом вважався Сімаргл, образ якого трактується як охоронця зерна і посівів.
Єдиною представницею жіночої статті в цьому поважному зібранні богів була Мокош. Вона вважалася заступницею дому, родинного вогнища, покровителькою ткацтва, прядіння, вишивання та інших жіночих занять. Сьогодні можна з певністю стверджувати відбір до пантеону 980 року був цілеспрямований і продуманий. Всі шестеро богів символізували основні аспекти економічного, політичного та військового зверхництва соціальної верхівки Київської держави.
Визначний політичний діяч Київської Русі великий князь Володимир Святославович релігійною язичницькою реформою 980 року хотів спертися на авторитет окремих богів з різних куточків Східної Європи під час феодалізації підлеглих йому земель. Це засвідчує картографування знахідок амулетів-оберегів, що ототожнювалися з певними божествами, найбільш шановними в конкретних місцевостях. Так, символи Перуна частіше зафіксовані на археологічних пам'ятках Правобережжя Дніпра, а "сонячні" та "місячні" символи - на Лівобережжі.
Зміна функцій божеств окремих племінних угрупувань східних слов'ян має численні аналогії в багатьох народів світу на етапі переходу до цивілізації. Наведені матеріали цілком вписують релігію Київської Русі кінця І тисячоліття н. е. до політеїзму - найбільш уставленої, майже повсюдної форми релігійно-міфологічних систем, що відповідала структурі давніх держав. Хоча поступово в усіх політеїстичних релігіях виокремлювалася фігура верховного, головного божества: у греків - Зевса, у римлян - Юпітера, у вавілонян - Мардука, у японців - Аматерасу, - зверхність одного бога майже ніде не спричинялася до зневаження всього сонму великих і малів богів. З перетворенням племінних богів на великі божества державного культу лише змінюються їхні функції. Відтепер боги охороняють недоторканість держави, захищають її внутрішній устрій, освячують владу царя: цар - улюблений син богів або головного бога, їхній помазанець.
Як і скрізь у світі, язичництво східних слов'ян віднайшло своє місце в новому історичному середовищі.
Похожие статьи
-
Пристосування язичництва до християнства - Протиборство християнства і язичництва на Русі
Пристосування прадавніх язичницьких культів східних слов'ян до нових форм економічного і політичного життя не змогло задовольнити потреби...
-
Висновки - Протиборство християнства і язичництва на Русі
Не будучи в силах викорінити язичницькі міфи, церква змінювала їх, давала християнське тлумачення древньослов'нским обрядам, вкладала в народні свята...
-
Розвиток християнства на Русі - Протиборство християнства і язичництва на Русі
Предки наші в дохристиянську добу стикалися з багатьма різними релігіями, які помітно вплинули на їх власну віру. Це були християнство, іслам, юдаїзм...
-
Протиборство язичників - Протиборство християнства і язичництва на Русі
Володимир Святославич, котрий прийшов до влади на хвилі язичницької опозиції і через труп свого брата-християнина, змушений був до певного часу...
-
Обряди та вірування східних слов'ян - Древні слов'янські вірування
Східнослов'янська язичницька поховальна обрядовість Комплекс звичаїв та обрядів пов'язаних зі смертю небіжчика, підготовкою місця поховання, одягу,...
-
Використана література - Протиборство християнства і язичництва на Русі
1. Орест Субтельний. Історія України. Київ, "Либідь",1993.- 718 с. 2. Моця О. П., Ричка В. М. Київська Русь: від язичництва до християнства. Навчальний...
-
Виникнення християнства як світової релігії - Протиборство християнства і язичництва на Русі
Християнство найбільш поширена з сучасних релігій, назва якої походить від імені Ісуса Христа, який згідно Священного Письма, заснував цю релігію в І ст....
-
Розвиток літератури. Літописання - Вплив християнства на мистецтво
Коли християнство стало державною релігією Київської Русі, виникла потреба ознайомити віруючі з Біблією, житіями святих, проповідями, а також з історією...
-
Дохристиянські вірування українців - Прадавні вірування слов'ян
Древні слов'янські вірування були язичницькими і грунтувалися на обожнюванні сил природи. Все життя слов'ян пронизувала віра у втручання надприродних...
-
Політеїзм слов'ян - Дохристиянські вірування давніх слов'ян
В історичну добу, яка у східних слов'ян починається, загалом кажучи, в перші століття нашої ери, в надрах демоністичної міфології зароджується формуваня...
-
РЕЛІГІЙНІ ВІРУВАННЯ СЛОВ'ЯН - Релігійні уявлення і міфологія слов'ян
Одну із особливостей теїстичного типу надприродного становить єдиносуща двоїстість змісту образів богів. Це цілком стосується й східнослов'янського...
-
ВСТУП - Релігійні уявлення і міфологія слов'ян
Серцевиною культури стародавніх слов'ян, як і культури будь-якого народу, є світогляд. Уяву про світогляд стародавніх слов'ян дають їхні релігійні...
-
Історія християнства - Християнство як домінанта української ментальності
На українських землях християнство утверджувалося протягом багатьох століть. Це був тривалий процес, що зазнав впливу різноманітних чинників:...
-
Вступ - Вплив християнства на мистецтво
Культура Київської держави - яскраве і багатогранне явище, яке стало наслідком тривалого процесу внутрішнього розвитку східнослов'янського суспільства і...
-
МІФОЛОГІЧНІ УЯВЛЕННЯ СЛОВ'ЯН - Релігійні уявлення і міфологія слов'ян
Міфологізація історичної традиції приводить до появи міфологічного епосу. Героями слов'янського епосу виступають Кий, Щек, Хорив та їхня сестра Либідь,...
-
Говорячи про формування релігійних уявлень, релігійної ідеології, варто розглянути питання про міфи (з грецьк. "оповіді"). Це теж фантастичне...
-
Минуле ХХ ст., особливо його другу половину, можна розглядати як початок нової епохи, епохи єдиної людської світової цивілізації, що почалася формуватися...
-
Напрями християнства - Християнство: від витоків до наших днів
У ході формування християнство розпалося на три основні гілки: католицизм, православ'я, протестантизм. У кожній з цих гілок почалося формування власної,...
-
Невдовзі Августин переїздить в Рим, а згодом у Мілан, де мав змогу слухати проповіді блискучого християнського проповідника Амвросія Медіоланського, він...
-
Прийняття християнства - одна з найважливіших подій історії Київської Русі. Воно не було випадковим, мало передумови і причини, а також велике історичне...
-
П'ять давніх патріархатів -- устрій ранньої Християнської Церкви - Виникнення християнства
Найвпливовішою залишалася столична Римська єпархія. За підрахунками одного з тодішніх єпископів Рима, у Вічному місті на 1,5 млн. жителів налічувалося...
-
Поширення й організаційне оформлення християнства - Виникнення християнства
В Ісуса не було стрункої системи догматів, не створив він і особливої релігійної організації -- вони йому не були потрібні. Він постійно відчував у собі...
-
Универсальным образом, синтезирующим все описанные выше отношения, является -- древо мировое. В этой функции в славянских фольклорных текстах обычно...
-
Євангельська проповідь Ісуса - Виникнення християнства
Протягом усієї історії християнства не припинялися суперечки про його засновника -- Ісуса Христа. Зрештою щодо особи Ісуса Христа з XVІІІ ст., коли...
-
Релігійні витоки християнства - Виникнення християнства
Християнство -- найпоширеніша світова релігія, що налічує у своїх лавах понад 2 млрд. людей (мінімальні дані -- 1,4--1,5 млрд.). Воно сформувалося на...
-
Конфуціанство як етико-філософське вчення - Древні слов'янські вірування
Конфуціанство - китайська етично-філософська школа, основа китайського способу життя, принцип організації суспільства, засновником якої був китайський...
-
Месопотамские божества и мифологические существа - Религия и мифология Древней Месопотамии
Ану, аккадская форма имени шумерского бога Ана, - царь небес, верховное божество шумеро-аккадского пантеона. Он - "отец богов", его владение - небо....
-
Форми шанування богів у Древній Греції - Грецька міфологія та релігія
Культ і обрядовість у греків зберігалися, ймовірно, у виді традицій від епохи героїв Гомера до значно більш пізніх періодів грецької історії, аж до...
-
Хтось сказав: "Перш ніж зрозуміти богословські погляди особистості - зрозумійте її життя". Ці слова відкривають один із найважливіших принципів у...
-
Початки християнства на українських землях - Православна церква в Україні
"Повість минулих літ" сповіщає, що один із апостолів - Андрій Первозваний дійшов на Київські гори, поблагословив їх і сказав, що тут засяє велике місто і...
-
Найдавніші релігійні вірування праслов'ян - Дохристиянські вірування давніх слов'ян
Історичні дані щодо найдавніших вірувань слов'ян, на жаль, дуже обмежені, все ж дають підстави вважати, що серед них мали поширення фетишистські...
-
Западнославянская мифология известна по нескольким локальным вариантам, относящимся к балтийским славянам, чешским и польским племенам. - Балтийская...
-
Позднепраславянская мифологическая система эпохи раннегосударственных образований наиболее полно представлена восточнославянской мифологией и мифологией...
-
"Вірити - це акт розуму, Що згідний Божою правдою За наказом волі, активізованої Божою благодаттю." (Св. Тома Аквінський) "Невимовна благодать Христа...
-
"Коли я прилину до Тебе Всім єством моїм - зникнуть мій біль І смуток - і правдивим буде Життя моє, все повне Тобою." (Св. Августин) З'ясуємо суть...
-
Система мусульманских ценностей - Идеи исламизации
Мировоззренческая сердцевина исламской культуры содержит ряд принципиальных положений о человеке. Аллах сотворил человека после ангелов и джиннов....
-
"Когда люди начали умножаться на земле и родились у них дочери, тогда сыны Божии увидели дочерей человеческих, что они красивы, и брали [их] себе в жены,...
-
Вступ - Релігія як особлива система духовної діяльності людей. Роль релігії у житті суспільства
"Слово Боже оселилося в людині І стало Сином Людським, Щоб привчити людину розуміти Бога І привчити Бога жити в людині, Згідно з волею Отця." (Св. Іриней...
-
Біблія - першоджерело мистецтва - Вплив християнства на мистецтво
У Біблії є багато сюжетів, які стали популярними в світовій літературі, образотворчому мистецтві. Пригадаємо знамениті твори діячів Відродження: Рафаеля,...
-
Процес розповсюдження і затвердження християнства на Русі супроводжувався формуванням нових традицій в образотворчому мистецтві. В міру того як...
Язичництво як давня система вірувань східних слов'ян - Протиборство християнства і язичництва на Русі