ВСТУП - Православне вчення про Промисел Божий

"Віруємо, що все існуюче, видиме й невидиме, керується Божественною Опікою (Промислом). ... Не досліджувати, а побожно ставитися мусимо ми перед Божественною Опікою (Промислом) і Його таємними й недослідженими чинами".

(З Послання Патріархів Східної Вселенської Церкви про Православну Віру проти Протестанства й Англіканства, 1723-го року)

Образ Промислу Божого, або Божественного Провидіння, завжди був центральним у християнському світогляді, а проблема Промислу посідає одне з ключових місць у християнській філософії. Велику увагу приділяє їй і світоглядно-філософська думка України ХІ-ХІV ст. Але як вона вирішувала проблему Божественного Промислу як проблему розуміння філософії історії, досі ще з'ясовано. Адже головним джерелом уявлень про світ, людину та історію для руської людини були книги Святого Письма і патристичні твори. Спробуємо проаналізувати вчення про провидіння в цих текстах і з'ясувати, як осмислювала тогочасна людина світову історію крізь призму теорії про Промисл. Уже в перших біблійних книгах формувалося уявлення про Бога як про батька, що піклується за свої створіння й безперестанно дає їм найважливішу передумову матеріального життя - їжу (Пс. 144 (145), 15; 103 (104), 27). Створивши світ, Бог не прирік універсум на саморозвиток, не надав йому властивості до життя за власними іманентними законами. Творець задав певний вектор розвитку, сенс і мету, і відтоді безустанно дбає про збереження буття власного творива і веде його до досягнення ним певної мети. Іншими словами, Бог невпинно промислює (думає, піклується, оберігає, скеровує) видимий і невидимий світи. Саме ця глибоко вітальна, екзистенціальна й сенсоутворююча ідея звучить і відтворюється в подальшій християнській історичній перспективі. Необхідність Божого Промислу випливала також з ідеї та переконання креаціонізму. Адже світ, маючи незалежну від себе причину буття, є обмежений, недосконалий, несамодостатній і тяжіє до хаосу, зла та змін. А якщо все розвивається в часі й просторі гармонійно й упоряджено, це засвідчує реальність Промислу і волі Божої. Лише через Господа світ здатний успішно досягнути свого призначення (Сирах 43, 28).

У Старому Завіті термін "промисл" трапляється неодноразово. Він не мав рівноцінного слова у давньоєврейській мові, а під час перекладу LXX вперше було вжито грецьке слово "проніа", котре до того застосовувалося в античній літературі й філософії. У давньогрецькій мові воно мало значення - 'передбачення'; 'передбачливість, обачність, розсудливість'; 'намір, умисел'; 'піклування, доглядання'; 'провидіння'. В останньому значенні воно вживалося, зокрема, Платоном. Водночас епітетом до назви "Афіни" був "Афіна-Провидиця".

Повсюдно в біблійних книгах підкреслюється невсипуща й глобальна турбота Творця. Особливо виразно вона підкреслюється в аспекті тлумачення ходу історичного процесу. У старозавітному світорозумінні задум Божий є задум любові, Господь щедрий, довготерплячий й багатомилостивий. Його гнів щодо певної людини не є вічним. Навпаки, кари, котрі він посилає, незмірно слабші провини, що їх викликали (Пс. 102, 8-22). Разом із тим плани кожної людини й окремих правителів та народів є немічними й нездійсненними. Вони руйнуються Богом, слово Якого вічне й непорушне. Його поради й задум ("помисли") незмінні й невідворотні. Блаженний народ, що перебуває в милості Божій. Жодні засоби для досягнення власного благополуччя недостатні й нездійсненні. Усе залежить від волі Божої (Пс. 32, 11). Відповідно до цього, людина має жити в упованні на власного Творця. Бог пильнує лад всесвіту, день і ніч та пори року (Бут. 8, 22), забезпечує родючість землі (Дії. 14, 17), дає дощ і сонце всім: праведним і неправедним (Мт. 5, 45), провидить у вічності все, що відбудеться (Іс. 44, 7), від Нього залежать щастя чи нещастя (Ам. 3, 6). Бог дає чи забирає владу (Єр. 27, 5). Добре й худе, життя й смерть, бідність і багатство - усе від Господа. (Сир. 10, 4; 39, 31). Саме тому Псалтир напучувала: "На Господа здай дорогу свою, і на Нього надію клади, і Він зробить" (Пс. 36, 5). Людина не здатна осягнути Промисл його вияви у видимому й духовному світі. Зрозуміло одне - "Він є все" (Сирах 43, 29), тобто Творець і Промислитель світу.

Об'єктом абсолютного Божественного Промислу є як загальносвітові, так і найнезначніші події, увесь людський рід, окремі держави і кожна людина, сукупний порядок життя планети. Він, "Цар усієї землі" (Пс. 46, 3, 8), веде облік кожного народження й смерті (Іс. 4, 3; Єз. 13, 9; Пс. 86, 6). Світоправитель призначив кожному народові час, місце перебування й міру благоденства (Дії 17, 24, 26). Згідно зі Своїм Задумом, Він обирає і висуває у тому чи іншому народі провісників і тих, хто слугує знаряддям Його волі (Сир. 10, 4), ставить і звергає царів та можновладців (Дан. 4, 22, 29; 2, 21), через них править державами (Пр. 8, 15-16).

За своєю природою, світопромислення сприймалося таким, що має природний і надприродний характер. Рух планет, вияви природних стихій, врожаї і неврожаї, епідемії та хвороби - усі природні явища є знаряддям Божої волі (Пс. 11, 90-91; 148, 6; Пр. 11, 17). Промисл надприродний виявляється в чудах і знаменнях (Пс. 148, 14; Чис. 12, 13-15). Теорія супранатурального Промислу та дія домобудівництва Божого особливо потужно звучить у Новому Завіті (Мт. 8, 3, 23-27; 14, 15-21; Ів. 9). Дія Промислу простирається також на світ духовний. Відвіку досконало створений світ починаючи від найперших часів, через відпадіння частини духів, зазнавав вселенського катаклізму. Темні духи (злі янголи) утворили власний світ духовної смерті. Інша частина лишилась вірною Творцеві. Промисл про янголів, як і про всіх створених істот, також полягає в збереженні їхнього буття і управлінні ними. Як знаряддя Промислу про світ і людину, хоча Творець й не потребує такого чину, янголи призначені для виконання різноманітних служінь, які доручає їм виконувати Господь. Ці функції надають духам можливість для вдосконалення й зміцнення в добрі. Янголи дбають і про світ речовинний (Об. 7, 1), вони є чинними суб'єктами історії: знищують гріховні міста й народи (Бут. 19, 13; 2 Цар. 24, 15-17). Особливо важливу роль янголи відіграють у житті кожної людини і долях людства. Уся Священна Історія свідчить про участь янгольського чину в домобудівництві спасіння. Зі свого боку, пропащі янголи спрямовують зусилля на збільшення зла, але Бог зберігає їх у бутті, управляє ними. Зло, яке продукують ці створіння, відбувається з Божого відому, за Попущенням Божим. Злі духи на чолі із сатаною також є знаряддям Промислу.

Похожие статьи




ВСТУП - Православне вчення про Промисел Божий

Предыдущая | Следующая