Висновки - Релiгiєзнавство, основи

Основні напрямки походження релігії - умоглядно-теоретичний та емпіричний. Протягом історії людства таких концепцій було створено дуже багато. Першою з таких концепцій слід назвати теологічне пояснення походження релігії. Згідно теологічної точки зору, виникнення релігії не підлягає історичному осмисленню, оскільки релігія була дана людям Богом у завершеному вигляді.

Правда, тут же виникає питання про те, чому в світі існує багато релігій, якщо Бог дав людям одне істинне вчення. Спробою відповісти на це питання була концепція прамонотеїзму. Згідно цієї концепції, Бог дає одну істину, одну релігію, але люди через свою тварність свою інтелектуальну та духовну обмеженість не змогли зрозуміти Боже вчення у його цілісності, а тому давні примітивні люди сприйняли його однобічно, стали ототожнювати Бога із конкретними тваринами, елементами оточуючої дійсності, і таким чином виникло багато релігій.

Протилежною по відношенню до концепції прамонотеїзму є концепція праатеїзму, або первісного атеїзму, або концепція "дорелігійного періоду". Прибічники цієї концепції вважали: найдавніші люди були настільки тісно пов'язані з природою та з власною простою практичною діяльністю, що їх свідомість була тісно перепліталась із практичними діями і не була придатною навіть до мінімальних абстрактних або відірваних від наочного міркувань, в тому числі й релігійних.

Досить розповсюдженою у релігієзнавчій літературі є теорія страху. Учень Епікура Петроній сформулював афоризм, згідно якого "Перших богів на землі створив страх". Відповідно до цієї концепції первісні люди боялися певних природних явищ (пожежі, шторму на морі), і пов'язували ці явища з діями надзвичайно могутніх істот - демонів, богів.

Протестантизм - найбільш гнучка й витончена форма християнства. Особливості ідеології та орієнтації сучасного протестантизму зумовлені історією його виникнення і подальшого розвитку.

Протестантизм виник у XVI ст. в епоху Реформації, епоху, коли на арену боротьби виходив новий клас буржуазії, для якого рамки феодального ладу стали надто тісними. В той час римсько-католицька церква була великим центром феодальної системи, догмати якої відігравали роль священного запинала феодалізму, феодальних виробничих відносин. Католицька церква була і найзаможнішим землевласником, їй належало не менше трьох частин усіх земельних володінь в католицьких країнах. Буржуазія, піднімаючись на боротьбу проти феодалізму, неминуче повинна була виступити й проти католицької церкви Перший акт буржуазної революції було розіграно у формі релігійної війни, оскільки почуття і свідомість мас були в цілому вигодовані духовною їжею, яку їм пропонувала церква І тому історичний рух, змістом якого був перехід від феодалізму до капіталізму, повинен був набути релігійного забарвлення. Саме в цей період розвинулася "протестантська єресь" на противагу феодальному католицизму.

Основні догмати ісламу складались поступово, та й досі в них є розбіжності між різними напрямками мусульманства. Взагалі цих догматів п'ять: 1) вчення про єдинобожжя; 2) віра у божу справедливість та правосуддя Аллаха; 3) визнання пророчої місії Мухаммада та пророків, що йому передували; 4) віра у воскресіння, Судний день та потойбічний світ; 5) вчення про верховну владу (імамат-халіфат). Перші чотири догмати спільні для всіх мусульман. Питання про верховну владу - головний предмет розбіжностей між різними течіями.

Політика і релігія - важливі підсистеми українського суспільства, що перебувають у функціональних взаємозв'язках між собою та з іншими суспільними підсистемами і суспільством у цілому. Політика може зумовлювати релігійні зміни, концентровано виявлятися в релігії, але й вона справляє великий зворотний вплив. Політичні ідеї можуть формулюватися у відповідь на потреби релігійної сфери суспільного життя.

Похожие статьи




Висновки - Релiгiєзнавство, основи

Предыдущая | Следующая