Виникнення, розвиток і діяльність протестантських течій на Україні - Характеристика релігій в Україні

Протестантство в Україні з'являється у 30-40 рр. ХVІ ст. Перша протестантська громада (анабаптистів) з'являється у Володимирі-Волинському у 1536 р. У 40-х рр. насамперед серед шляхти свою діяльність розпочинають лютерани, згодом кальвіністи та антитринітарії; у першій половині ХVІІ ст. розгортається діяльність соціан. У ХVІІ ст. протестантизм із Волині, Підляшшя, Холмщини і Галичини поширюється на Поділля, Київщину, Закарпаття.

Протестантські громади в Україні розгортають широку видавничу, просвітницьку діяльність. Видавалися книги Святого Письма національними мовами, збірки проповідей і повчань. Тоді ж з'являються нові протестантські течі: меннонітство, баптизм, методизм.

У ХІХ ст. протестантизм охоплює насамперед нижчі прошарки суспільства та має пієтичний і соціально-утопічний характер. ХХ ст. принесло пізньопротестанстькі течії. Основним центром поширення протестантизму стала Волинь.

В радянський час більшість протестантських деномінацій переслідували, а тому вони не могли активно розвиватися. Від часу встановлення незалежності України вони отримали рівні з іншими конфесіями права на розвиток.

До найчисельніших протестантських конфесій належать Лютерани, Баптисти, П'ятидесятники, Адвентисти, Харизмати та інші.

Лютеранство - одна з традиційних протестантських течій в Україні, відоме зі середини XVІ ст. - на Волині, Галичині, Київщині, Поділлі, Побужжі. До цієї течії належали деякі представники української шляхти (Радзивіли). Обговорювалася можливість унії лютеран із православними. Проте внаслідок історичних процесів та діяльності чернечих католицьких орденів, зокрема, єзуїтів, дійшло до майже повного зникнення українських лютеранських громад.

Сьогодні в Україні лютеранство представлене трьома основними конфесіями: Українською Лютеранською Церквою, Німецькою Євангелічно-Лютеранською Церквою і Шведською Лютеранською Церквою.

Українська Лютеранська Церква організаційно виникла в Україні 1926 р. (Українська Євангельська Церква Аугзбурзького Віросповідання) і діяла в Західній Україні до 1939 р. Як зазначають лютерани, вони не вживали в богослужіннях лютеранський переогляд латинської меси, але натомість, використовували лютеранський переогляд Божественної Літургії Святого Івана Золотоустого, що відображало їхню спадщину візантійського обряду.

У радянський період УЛЦ зазнала переслідувань, церковні будівлі і майно було націоналізоване. Багато вірних і пастирів були репресовані, декому довелось вимушено емігрувати.

1979 р. пастир Ярослав Шепелявець (невдовзі єпископ УЛЦ) розпочав діяльність за відродження лютеранства в Україні; з цією метою засновано місію "Думки про віру". Після проголошення Незалежності України громади УЛЦ засновуються в Києві, Тернополі, Кременці, Запоріжжі, Севастополі, Сімферополі та інших населених пунктах.

Керівним органом УЛЦ є Собор, який скликається, як правило, раз на рік. У період між Соборами діють Синоди. На місцях діють громади або місійні станиці. Основним навчальним закладом, який готує магістрів богослов'я, є Українська Лютеранська Богословська Семінарія Святої Софії, яка діє в м. Тернополі.

УЛЦ видає газету "Стяг", журнали "Добра вістка". Церква провадить активну місіонерську діяльність широкого спектру робіт: допомогає навчальним і медичним закладам, роздає потребуючим гуманітарну допомогу, співпрацює з міжнародними допомоговими організаціями.

На Соборі в Києві 25-27 серпня 2000 р. головою єпископату УЛЦ обраний єпископ В'ячеслав Горпинчук.

Німецька Євангелічно-Лютеранська Церква в Україні веде свою історію від домашніх лютеранських громад німецьких поселенців середини XVIII ст. 1765 р. до Києва як вчитель для сім'ї німця-аптекаря прибув пастир Христофер Лебрехт Грааль, котрий почав правити Богослужіння в такій домашній парафії, до якої долучилися численні німці-лютерани зі всього Києва.

В останній чверті XVIII ст. розпочалась активна колонізація Північного Причорномор'я іноземними поселенцями, серед яких значну частину становили німці-лютерани. На середину ХІХ ст. їх нараховувалося близько 500 тис. осіб.

Проте внаслідок репресій 30-х рр. НЄЛЦ фактично припинила свою діяльність: громади були закриті, храми понівечені або знищені, а більшість пастирів заарештовано і ліквідовано. Під час ІІ світової війни і після її завершення німців Європейської частини СРСР було майже повністю виселено до Казахстану і Сибіру. 1957-1958 рр. їм дозволено реєструвати релігійні братерські громади на засланні, але надалі заборонено відновлювати структуру Церкви.

Відродження НЄЛЦ розпочалося на хвилі святкування 1000-ліття хрещення Руси у 1988 р. В Україні виникають нові німецькі лютеранські громади. Основою для створення перших громад в Україні стали національно-культурні товариства німців у Львові, Одесі та інших містах. Центром єпархії НЄЛЦ стала Одеса, а центральним собором Української єпархії - кірха св. Павла. 1993 р. НЄЛЦ отримала реєстрацію державної влади України.

12-14 вересня 2000 р. відбувся черговий Синод НЄЛЦУ, на якому затверджено новий статут Церкви. Новим президентом обрано пастора Володимира Лісного з Феодосії, єпископом - пастора Едмунда Ратца, а його заступником - пастора Миколу Бендуса зі Львова. З 1993 р. в Одесі діє Духовна семінарія НЄЛЦУ. У НЄЛЦУ прийняте персональне фіксоване членство із членськими внесками на користь Церкви. Сьогодні громади НЄЛЦ діють практично у всіх регіонах України.

Баптизм (назва походить від традиції хрещення в зрілому віці) - належить до найпоширеніших протестантських конфесій в Україні. У ХVI ст. на Україні існували анабаптисти - попередники баптистів.

Перше баптистське хрещення в Україні відбулось 1864 р. на р. Інгул на Єлизаветградщині (тепер - Кіровоградщина) в німецькому поселенні. У цій же місцевості 1867 р. організовані перші баптистські громади. Звідси ця течія поширилася на південь України, а потім і в інші регіони.

З кінця 20-х рр. євангельські християни і баптисти були заборонені в радянській Україні, як і в цілому СРСР. До певної міри відродження розпочалося підчас і після ІІ світової війни; 1944 р. відбулось об'єднання баптистів та євангельських християн в Церкву Євангельських християн баптистів. Пізніше до них приєднались інші дрібніші баптистські та євангельські течії. Наприкінці 50-х рр. в Україні проживало 75% віруючих Всесоюзної Ради ЄХБ.

На початку 60-х рр. під час великої антирелігійної кампанії в СРСР в ВР ЄХБ стався розкол, в результаті якого виникла паралельна структура - Всесоюзна Рада Церков ЄХБ, більш опозиційно налаштована до комуністичної влади.

З 70-х рр. розпочалось чергове піднесення. Сьогодні євангельські християни баптисти належать до найбільш активних християнських конфесій в Україні та світі.

Майже 90% баптистів в Україні об'єднані у Всеукраїнський союз об'єднань Євангельських християн баптистів, створений у 1994 р. Сьогодні Союз нараховує 3 духовні семінарії, 2 університети та 15 біблійних коледжів. Займається видавничою діяльністю та має розгорнуту сітку мас-медіа. Керівництво ВСО ЄХБ здійснює Рада, до якої входять старші пресвітери (єпископи) обласних об'єднань на чолі з Президентом Ради Григорієм Комендантом. Налагоджена тісна співпраця з українськими баптистами в діаспорі. ВСО ЄХБ входить до Європейської Баптистської Федерації та Всесвітнього Союзу Баптистів.

Крім того, в Україні також існують Інші об'єднання баптистів та євангельських християн, окремі громади, місії.

Із 1993 р. в Україні діє Корейська баптистська церква - автономне національно-релігійне об'єднання, зорієнтоване на корейську діаспору в Україні. Проповідують - американці корейського походження.

П'ятидесятництво - (назва походить від особливого пошанування П'ятидесятниці - зіслання Святого Духа) протестантська релігійна течія, яка виникла наприкінці ХІХ ст. На Західну Україну воно потрапило через емігрантів, які повернулися зі США. 1920 р. на Волині виникають перші організовані громади, а 1924 р. у Кременці проведено перший з'їзд християн Святої П'ятидесятниці, на якому сформовано союз п'ятидесятницьких громад.

За час радянської влади діяльність переслідувалась.

25-26 травня 1990 р. у Коростені відбувся з'їзд, на якому відроджено Всеукраїнський союз християн віри євангельської-п'ятидесятники, до якого увійшли п'ятидесятницькі громади з ВО ЄХБ, автономно зареєстровані і незареєстровані церкви, місії. Головою Союзу обрано Миколу Мельника; 1998 р. його замінив Михайло Паночко.

Офіційними органами Союзу Церков ХВЄ є журнали "Благовісник", "Євангельський голос", "Євангелист". Окремі громади видають свою періодику. П'ятидесятники відомі своїми радіо та телепрограмами.

Місії "Голос надії" (Луцьк), "Возможность" (Маріуполь) і "Добрий самарянин" (Рівне) провадять активну місіонерську діяльність на території Російської Федерації.

Підготовка кадрів Союзу здійснюється у майже 20 біблійних семінаріях, інститутах та школах. Також діють різноманітні біблійні курси і школи при громадах. Поряд з тим існує Союз незалежних громад християн віри євангельської-п'ятидесятників та окремі автономні п'ятидесятницькі громади.

Адвентизм

Адвентизм - одна з найчисельніших протестантських конфесій в Україні.

Адвентизм виник у 30-40-х рр. ХІХ ст. у США у середовищі баптистів, методистів та інших. В основі доктрини адвентизму - очікування кінця світу і другого пришестя Ісуса Христа. Адвентисти відрізняються від інших протестантських конфесій ще й пошануванням суботи (звідси назва Адвентисти Сьомого Дня і народна форма "суботники"), забороною на деякі продукти і напої ("санітарна реформа"), запереченням безсмертя душі, вченням про 144 тисячі обраних, визнанням інших віровчень недостатніми для спасіння тощо. Через це тривалий час адвентистів не вважали християнською конфесією, а псевдохристиянською сектою.

В Україні адвентизм з'явився у 1847 р. в Чернівцях. 1906 р. громади АСД офіційно визнані в Російській імперії. 1931 р. організацію АСД було ліквідовано радянською владою.

Під час перебудови АСД відновлює свою діяльність. Сьогодні в Україні діє Українська Уніонна Конференція, яка складається з 8 регіональних конференцій. З 1998 р. на чолі УНК АСД Володимир Крупський. В Києві діє Духовна семінарія АСД. Видаються 2 газети та 4 журнали, центральний з яких журнал "Ознаки часу".

Крім УКК АСД в Україні діють громади адвентистів-реформістів, Адвентистська християнська церква, Церква Бога (сьомого дня) та інші.

Реформовані адвентисти з'явилися в Україні у 20-х рр. ХХ ст. У радянську епоху їхні громади діяли в підпіллі. Сьогодні АСД-реформовані отримали в Україні рівні з іншими конфесіями можливості для розвитку.

Закарпатська Реформатська Церква - одна з представлених в Україні Церков кальвіністського напрямку. Абсолютну більшість віруючих ЗРЦ складають угорці.

Перші громади реформатів з'явилися на Закарпатті в 20-30-х рр. ХVІ ст.

ЗРЦ входить до Всесвітньої Реформатської Спілки; її настановами вона керується в організаційних та канонічних справах, зберігаючи автономію в управлінні.

Церква діє у 8 районах Закарпатської області. Ця територія поділяється на три церковні округи (Ужанський, Березський, Мароморош-Угочанський), які підпорядковуються Управлінню ЗРЦ. Найвищу владу здійснюють Загальні збори і Синод Управління ЗРЦ. Єпископ Церкви і Синод обираються на 4 роки. ЗРЦ не має власного вищого духовного закладу, а тому охочі навчаються за кордоном.

Із 1998 р. виходить щоквартальник "Кюлдетеш" ("Місія") - орган Управління ЗРЦ.

Похожие статьи




Виникнення, розвиток і діяльність протестантських течій на Україні - Характеристика релігій в Україні

Предыдущая | Следующая