Василіяни - Католицькі чернечі ордени

Отці Василіяни -- Чин Святого Василія Великого (лат. Ordo Sancti Basilii Magni), Василіянський Чин святого Йосафата -- український католицький монаший орден східного обряду. Один з основних монаших чинів Української Греко-Католицької Церкви.

Традиційна назва Чину -- Чин святого Василія Великого. Офіційна, хоча менш відома і рідковживана, є назва, прийнята на одній з Генеральних Капітул Чину в 1931 році для підкреслення ролі святого священомученика Йосафата (Кунцевича) у формуванні сучасної моделі василіянського життя: Василіянський Чин святого Йосафата; назва ця фігурує в офіційних церковних документах.

У Східних Католицьких Церквах існує кілька чинів, які походять з традиції св. Василія Великого. Це: Василіяни з Гроттаферати біля Риму в Італії (італогреки), Василіяни Найсвятішого Спасителя, Василіяни св. Івана Хрестителя (соарити), Василіяни-Алепінці -- ці три належать до Мелхітської Церкви. Існує також Згромадження св. Василія латинського обряду. В Україні відомим є тільки Василіянський Чин св. Йосафата.

Коротка історія Чину

Основоположником Чину вважається св. Василій Великий (329--379), один з найвизначніших Отців Східної Церкви. По сьогодні його Правила (Ширші і Коротші) разом з іншими аскетичними творами становлять основу Конституцій Чину, хоч в понад тисячолітній історії спосіб життя василіянських монахів підлягав певним змінам. До найбільш відомих реформаторів василіянського життя належать: св. Теодор Студит (760--826), св. Теодосій Печерський (†1074), св. Йосафат Кунцевич (1580--1623) разом з київським митрополитом Йосифом Велямином Рутським (1574--1637).

Монаше життя в Україні, в типовій для Сходу формі, своїм корінням сягає до часів князя Володимира Великого (980--1015), коли в печерах на околицях Києва поселилися перші монахи. Найбільший вплив на розвиток цього життя мали св. Антоній Печерський (†1073) і його послідовник -- св. Теодосій Печерський (†1074). Після татарських наїздів, що в середині ХІІІ століття знищили Київську Русь, монахи шукали собі місця на північних і західних теренах краю, закладаючи нові монастирі. Таким чином вони дісталися до Галицько-Волинського князівства, яке увійшло в границі Польського Королівства і Великого Князівства Литовського.

Велику роль у формуванні василіянського життя в Київській Митрополії, після відновлення єдності з Католицькою Церквою, відіграли Київський Митрополит Йосиф Велямин Рутський і св. Йосафат Кунцевич, що на початку XVII століття провели грунтовну реформу тогочасного монашого життя, надаючи йому структуру сучасних чинів, впроваджуючи централізацію монастирів. Таким чином з взаємно незалежних перед тим василіянських монастирів, підлеглих владі місцевого єпископа, створено Чин в сьогоднішньому розумінні даного слова. Тому Митрополита Рутського і св. Йосафата можна вважати справжніми засновниками сьогоднішнього Василіянського Чину.

Так сформований Чин Отців Василіян динамічно розвивався в XVII і XVIII століттях, про що свідчить хоча б той факт, що після заборони діяльності Ордену Єзуїтів в Польщі в другій половині XVIII ст. василіяни перебрали провід численних єзуїтських шкіл і гімназій.

Василіянський Чин значно потерпів після поділів Польщі. На російській території був цілковито і остаточно ліквідований, натомість, не без труднощів, перетривав в межах австрійських. Однак у другій половині XIX ст. стало необхідним його оновлення. Реформу провели Отці Єзуїти. Започатковано її в монастирі в Добромилі в 1882 році, звідти й її назва -- Добромильська реформа. Після реформи василіяни знову широко розвинули діяльність місійну і реколекційну, душпастирську і видавничу, а також наукову.

Після I світової війни більшість василіянських монастирів опинилися в межах тодішньої Польщі. В країнах соціалістичного блоку офіційна діяльність Чину була перервана. Всюди, за винятком Польщі, Чин змушений був зійти в підпілля. Протягом багатьох років василіяни виховувалися, молилися і діяли як світські люди. Багато ченців засуджено на заслання і до в'язниць. Багато василіян в Україні, в Чехословаччині, в Румунії і Угорщині загинули за свої релігійні переконання. У 2001 році п'ять Василіян були беатифіковані -- проголошені блаженними. Зараз проводиться беатифікаційний процес ще ряду василіян.

Мета діяльності Чину

Метою ЧСВВ, згідно з його Конституціями, є плекання спільнотного життя задля власного освячення через виконання обітів й заповідей любові та задля спасіння ближніх за посередництвом благовістування через проведення місій і реколекцій, наукову та видавничу діяльність, душпастирство і працю з молоддю.

Герб Чину

Герб Василіянського чину святого Йосафата складається з обрамленого дугою вогняного стовпа, що символізує полум'я любові, як постійний дороговказ у служінні Богові й ближнім; вогняний стовп також є символом св. Василія Великого; над вогняним стовпом зображено сонце -- символ самого Спасителя-Життєдавця; у сонці вміщена монограма Ісуса Христа, над якою є хрест, як знак слідування за Ним. Увесь герб оточує вінок з двох галузок: дубової і лаврової. Дубова галузка символізує постійність і міць у духовному рості і працях, а лаврова -- есхатологічну, вічну нагороду для переможців.

Структура Чину

Від 1617 року Василіянський Чин є централізованою організацією, на чолі якої стоїть Протоархимандрит. Монастир, який є осідком Протоархимандрита та чотирьох його дорадників, знаходиться в Римі. Протоархимандрита обирає Генеральна Капітула Чину терміном на 8 років. З липня 2004 року Протоархимандритом Василіянського Чину є о. Василій Ковбич.

Чин поділяється на Провінції, якими управляють Протоігумени. Провінції складаються з монастирів й резиденцій (резиденції -- це малі монастирі, які мають менше, ніж 6 ченців), на чолі яких стоять ігумени і настоятелі. Провінції, як правило, знаходяться в межах однієї держави. На 2006 рік існують такі Василіянські Провінції: Найсвятішого Спасителя в Україні (до якої з 1992 р. тимчасово долучена Закарпатська Провінція св. Миколая), яка включає 29 монастирів і резиденцій, Непорочного Зачаття Пречистої Діви Марії в Аргентині (3 монастирі), св. Йосифа у Бразилії (15 монастирів), Пресвятого Серця Ісусового в Канаді (10 монастирів), св. Стефана в Угорщині (5 монастирів), Покрова Пресвятої Богородиці у Польщі (4 монастирів), св. апостолів Петра і Павла у Румунії (3 монастирі), св. Кирила і Методія у Словаччині (6 монастирів) та Успення Пресвятої Богородиці в США (7 монастирів).

З 19 липня 2007 року Протоігуменом української Провінції є о. Йоанікій Чверенчук.

Опис чернечого одягу василіянина

Згідно з Конституціями ЧСВВ, чернечий одяг василіянського ченця складається з ряси (габіта) чорного кольору, що має білий комірець (колорадку), а також пояс, мантію та каптур. У щоденному житті, де ченці св. Василія Великого виступають як спільнота, вживають рясу і пояс, а в урочистих богослужбових відправах, за прийнятим звичаєм, теж -- мантію і каптур.

Деякі статистичні дані про Василіянський Чин в Україні та у світі

На 2006 рік Чин нараховує приблизно 600 ченців, не враховуючи кандидатів. Деякі з них належать до інших (не Української) східних католицьких Церков свого права: Румунської, Угорської, Словацької та до Мукачівської єпархії.

Загальна чисельність монашої спільноти Провінції Найсвятішого Спасителя в Україні -- 303, з них громадян України -- 297, включаючи тих, які знаходяться за кордоном -- 42; іноземців, що працюють в Україні -- 12, з них ? 6 членів Провінції.

Священиків -- 101, студентів -- 80, братів -- 79, новиків і кандидатів -- 43.

Освітній рівень монахів Провінції: з вищою освітою -- 125, з незакінченою вищою освітою -- 69, зі середньою -- 107, з неповно-середньою -- 2.

Середній вік Василіян в Україні -- 34 роки.

Святі і блаженні Василіянського Чину

Святий священномученик Йосафат Кунцевич -- беатифікований папою Урбаном VIII у 1643 році, канонізований папою Пієм IX у 1867 році. День вшанування -- 12/25 листопада.

Блаженний священномученик Йосафат Коциловський -- беатифікований папою Іваном Павлом II 27 червня 2001 року. День вшанування -- 27 червня.

Блаженний священномученик Павло Гойдич -- беатифікований папою Іваном Павлом II 4 листопада 2001 року. День вшанування -- 17 липня.

Блаженний преподобномученик Віталій Байрак -- беатифікований папою Іваном Павлом II 27 червня 2001 року. День вшанування -- 27 червня.

Блаженний преподобномученик Северіян Бараник -- беатифікований папою Іваном Павлом II 27 червня 2001 року. День вшанування -- 27 червня.

Блаженний преподобномученик Яким Сеньківський -- беатифікований папою Іваном Павлом II 27 червня 2001 року. День вшанування -- 27 червня.

Похожие статьи




Василіяни - Католицькі чернечі ордени

Предыдущая | Следующая