Священство як інститут божий, Встановлення священства - Священство як інститут божий

Встановлення священства

Єрусалимському Храму передувала скинія -- переносний прототип храму. Вона була побудована в період між 15 і 13 століттями до н. е., згідно з детальним планом, божественно відкритим Мойсею на горі Синай (Вих. 25-27, 30, 35-40). Система поклоніння у храмі, з його скинією/храмом, Аароновим священством і жертвами, -- головний компонент Мойсеєвого Закону, зазвичай відомого як "церемоніальний Закон". Тоді як моральні норми Мойсеєвого Закону (Десять Заповідей) відображають Божу праведність і показують нашу відчайдушну духовну потребу в Святому Богові ("Законом бо гріх пізнається" -- Рим. 3:20; також 4:15; 5:13; 7:7); церемоніальний Закон демонструє милосердну Божу любов і забезпечення викуплення, прощення і примирення [4, с. 165]. Пророк Єремія уже не словами, а й справами переконував своїх співвітчизників у тому, що майбутній їхній полон закінчиться, і вони знову повернуться у свою землю [30, с. 138].

Єврейське слово "kapar", яке використовується у Старому Завіті, означає "викуплення"; воно має значення "викупити, запропонувавши заміну". Це слово використовується в описанні священицького ритуалу кроплення жертовною кров'ю, завдяки якому здійснюється "відкуплення" богомольця. Дійсно, відкуплення стояло на чолі всього, що мало відношення до системи поклоніння у храмі. Про це докладно пояснюється в трьох компонентах церемоніального Закону:

Принесення в жертву тварин було призначеним засобом відкуплення за часів Старого Завіту. Не всяка жертва була прийнятна, але тільки та, яку визначав Закон, у більшості випадків -- ягня чоловічої статі. Богомолець, який приносив жертву, клав свою руку на голову тварини під час її забиття (Лев. 1:4; 3:8,13; 4:15,29,33; 16:20-22). Це означало покладання людського гріха на замісника, який приймав Божий суд замість грішника. Ці жертви провіщали смерть Христа, "Агнця Божого, що на Себе гріх світу бере" (Ів. 1:29; Євр. 10:10), і були тимчасовим засобом, призначеним до Його приходу (Рим. 3:25, Євр. 9:15; 10:8-14) [15, с. 186].

Священики з Ааронового роду були обраними посередниками, які й приносили жертви. За чітким Божим призначенням, лише чоловіки з племені Левія, з роду Аарона мали право бути священиками (Чис. 3:10; Вих. 29:9; Чис. 18:1-7). Інші чоловіки з племені Левія, які не належали до роду Аарона, виконували другорядні храмові обов'язки під наглядом священиків (Чис. 3:5-9). Недавнє наукове дослідження, опубліковане в авторитетному Британському журналі "Nature", свідчить про генетичну ланку між сучасними єврейськими чоловіками, які претендують на священицьке походження; це дослідження підтверджує їхню заяву про спільного пращура, і дає можливість повернутися на 3400 років назад до біблійного Аарона. Заява мормонської церкви про відновлення Ааронового священства суперечить як чітким вимогам Писання щодо походження священиків, так і цим сучасним науковим дослідженням. Це є головним запереченням Книзі Мормона. Про Нефійців сказано, що вони дотримувалися "всього, згідно із законом Мойсея" (2 Неф. 5:10; 25:24). Проте, факт їх походження від Йосипа (1 Неф. 5:17); або Манасії, одного з "напівплемен" пов'язаних з Йосипом (Алма 10:3), а не племені Левія, говорить про неможливість отримання справжніх повноважень Ааронового священства [13, с. 68].

Скинія була призначеним місцем для принесення жертв. Ізраїлю належало мати лише один храм, щоб відображати факт, що є тільки один Бог (Повт. Зак. 12:5,13,14; 16:5,6), і щоб уникнути викривлення у поклонінні (1 Цар. 12:26-33). Переносна модель скинії була придатною для кочового способу життя Ізраїлю у період сорока років блукання в пустелі й перших років облаштування в обіцяній землі. Пізніше, коли народ повністю облаштувався, Господь вибрав Єрусалим місцем для постійного храму (1 Цар. 8:44,48; 11:13,32,36; 14:21; Пс. 77:68-70).

Бог показав взірець храму батькові Соломона -- Давиду (1 Хр. 28:11-19); в ньому було те ж оснащення, що і в скинії, і мав він такий самий план підлоги. Виняток складало те, що розмір святині був подвоєний. Храм часів Ісуса Христа також був побудований за взірцем, даним Богом, лише зі збільшеними дворами [8, с. 42].

Ця тема, на перший погляд, ніби й не дуже важлива, але коли зважати на те, що вона прямо пов'язана із служінням Богові, Богопоклонінням та священнодійством, то виявиться, що є дуже важливою; і не лише в обрядах, а у самій суті розуміння діяльності Христа, як Первосвященика та Посередника. Вона ще й сьогодні продовжує хвилювати як нас, так і тих, хто намагається пізнати Істину та прямувати за нею.

Похожие статьи




Священство як інститут божий, Встановлення священства - Священство як інститут божий

Предыдущая | Следующая