Свобода совісті та її суть - Свобода совісті та проблеми світоглядного виховання

Свобода совісті -- право громадян сповідувати будь-яку релігію або не сповідувати жодної, відправляти релігійні культи або дотримуватися атеїстичного світогляду.

Свобода совісті є найширшою свободою думки про світ, свободою людини по-своєму розуміти його. Людина може обирати собі той світогляд, який вважає правиль ним. Тому свобода совісті є цілковитою свободою світо гляду. В широкому розумінні поняття "свобода" передба чає свободу особистості, її діяльності як усвідомленої не обхідності, а також її духовну свободу. Вона є своєрідним комплексом гарантій, які забезпечують людині право і можливість чітко формулювати свої моральні принципи, визначати обов'язки, здійснювати моральний самоконт роль і моральну самооцінку.

Релігієзнавча сутність свободи совісті реалізується че рез поняття "свобода релігії", "свобода віросповідання", "свобода в релігії", "толерантність". Важливе значення в цьому контексті має і саме поняття "совість".

Совість -- здатність особистості формулювати свої мо ральні обов'язки, вимагати від себе їх повного виконан ня, здійснювати моральний самоконтроль і самооцінку своїх думок і вчинків.

У розуміння совісті вкладається відчуття людиною внутрішньої відповідальності перед собою за свої вчинки, їх оцінка з певних моральних позицій, внутрішній само контроль щодо виконання своїх обов'язків перед суспільством та іншими людьми, здатність до морального самовдосконалення. Вона менш за все спирається на примус з боку суспільства та держави, на застосування норм права. Дія совісті виходить з того, що людина, маючи по чуття і розум, має також і свободу вибору в своїх думках і вчинках, тобто людина має певну свободу в моралі.

Свобода в моралі, як і будь-яка інша свобода, не може бути абсолютною та необмеженою. Це означає, що люди на не може ні за яких умов бути цілком вільною від відповідальності за свої думки та вчинки, адже вона існує в суспільстві разом з іншими людьми, в яких є свої інте реси та права. Отже, свобода має певні межі, зумовлені існуванням інших людей і суспільства.

Держава може обмежити, регламентувати право на свободу совісті. Звужуючи або розширюючи межі цього права, вона регулює лише межі суспільних можливостей зовнішнього вияву свободи совісті -- публічних дій індивіда в духовній сфері, проте неспроможна надати або забрати свободу совісті індивіда.

Свобода совісті як релігієзнавча, правова категорія певною мірою розкриває свою сутність через поняття "свобода релігії", яке містить усі аспекти свободи совісті, самовизначення особистості у сфері релігійного світогля ду, релігійних ціннісних орієнтацій, а також зовнішнє са мовираження на їх основі.

Свобода релігії -- правові, суспільно-політичні, еко номічні можливості й гарантії для вільного самовизначен ня та самореалізації особистості, незалежного функці онування релігійних організацій та їх інститутів.

Поняття "свобода совісті" й "свобода релігії" взаємо пов'язані, але не тотожні. Якщо перше охоплює широку сферу духовного, світоглядного буття людини, в якій вона самовизначається і само реалізується, то друге постає як свобода вибору і самоствердження індивіда лише в системі релігійних координат.

Як один з аспектів структурних елементів свободи совісті, свобода релігії реалізує себе через свободу віро сповідання та свободу церкви.

Свобода віросповідання -- законодавче гарантоване право особистості вільно, без зовнішнього примусу оби рати, сповідувати будь-яку релігію, задовольняти свої релігійні потреби, здійснювати інші культові дії відповідно до своєї релігійної орієнтації.

Вона передбачає рівність віруючих усіх конфесій перед законом, відсутність дискримінації за релігійним принци пом. Свобода віросповідання дає право не лише обирати будь-яку релігію, але й не обирати жодної. Тобто право ви бору передбачає і право відмови від вибору.

Свобода релігії має внутрішній і зовнішній аспекти ви яву -- свободу вибору певного релігійного світогляду та публічне сповідування релігії. Для віруючої людини важ ливе значення має "зовнішнє сповідування віри", яке, на приклад, християнство вважає суттєвою ознакою христи янської совісті й розглядає його як необхідну умову пере бування у християнстві, твердячи, що справжня релігійна совість не може існувати потаємно, а повинна виявляти себе зовні. Воно навіть оголошувало єретиками тих при хильників християнства, які заперечували необхідність зовнішнього вияву своїх релігійних переконань, вважаючи достатньою лише внутрішню (у совісті) належність до християнства.

Ще одним важливим чинником реалізації свободи совісті, свободи релігії є свобода в релігії.

Свобода в релігії -- межі свободи, в яких, згідно з віросповіданням, може реалізовуватися ініціатива та са модіяльність віруючих щодо тлумачення головних поло жень віровчення, відправлення культів.

Вона є одним з аспектів свободи совісті, виражається здебільшого через свободу думки щодо релігійних ціннос тей, норм, установок тощо. Реалізація її нерідко є проблематичною й розцінюється як єресь.

Реалізація принципу свободи совісті тісної пов'язана з дотриманням гарантій не лише свободи релігії,) свободи в релігії, а й свободи церкви.

Свобода церкви -- законодавче закріплене й гарантова-1 не державою право на вільну діяльність церкви та інших релігійних організацій в межах їх функціонального призначення, організаційно-управлінських потреб.

Це поняття відображає ступінь автономності церкви, незалежності від втручання держави в її внутрішні справи тощо.

Поняття "свобода церкви" передбачає свободу створення, управління, функціонування релігійних ор ганізацій, їх господарської, фінансової діяльності тощо. Законодавче врегулювання свободи церкви в Україні, як і релігійної свободи загалом, узгоджується з вимогами і! нормами міжнародного права, відображеними, зокрема, у 2-й і 5-й статтях Декларації ООН про ліквідацію всіх форм нетерпимості та дискримінації на основі релігії й переко нань від 25 листопада 1998 p., у 16--18-х статтях Підсумкового документу Віденської зустрічі представників дер жав -- учасниць Наради з безпеки і співробітництва в Європі у 1989 р.

Основні принципи конституційної гарантії свободи совісті:

    - Рівноправ'я громадян незалежно від релігії; - Відокремлення церкви та релігійних організацій від держави; - Відокремлення школи від церкви; - Рівність релігійних організацій перед законом.

Похожие статьи




Свобода совісті та її суть - Свобода совісті та проблеми світоглядного виховання

Предыдущая | Следующая