Піднесення папства у XII-XIIІ століттях, Зенит могутності церкви за Іннокентія ІІІ - Релігійний фактор у міжнародних відносинах епохи Середньовіччя

Зенит могутності церкви за Іннокентія ІІІ

Папство з середини XI ст. домагалося повсюдного відновлення канонічного права, в тому числі і в питанні про вибори духовних ієрархів. Канонічне право являє собою сукупність норм, сформованих на основі канонів - актів церковної влади, що мають силу закону. "Канонічне право включає рішення вселенських соборів, вислови отців церкви, папські декрети, освячені церковною традицією, звичаї". [24, с. 108]. У 1059 р. на Латеранському синоді, папа Микола II видав декрет про обрання папи римського колегією кардиналів. З цього моменту ні імператор, ні римська знать не могли обирати або призначати папу. Колегія кардиналів була інтернаціональною за складом, втілюючи, таким чином, образ вселенської церкви на чолі з понтифіком.

Однією з причин піднесення папства в XII ст. стала організація хрестових походів. Хрестоносці, йдучи в похід, віддавали свої землі церкві, "аж до благополучного повернення". "Віддати церкві - означало захистити "осиротілу" землю від рук суперника з надією отримати її назад при поверненні з хрестового походу". [26, с. 110]. Таким чином, за час хрестових походів церква знову повернула собі значні земельні ресурси. Оскільки хрестоносці поверталися нечасто, церква залишала за собою право володіти їх землею.

Нова сторінка в історії папства відкривається з початком понтифікату Папи Римського Інокентія III (1198-1216 рр.). Папа звернувся до італійців із закликом протистояти інтервенції німецької раси. Інокентій підбурював народні маси проти Німеччини, аби в перспективі самому здобути над нею владу. Він придушував будь-яку спробу до здобуття незалежності на півночі володінь Риму. Таким чином, папа Інокентій III, використовуючи ослаблення Німеччини, зміг підпорядкувати собі не лише єпископат, але й світських правителів. Інокентій III став сувереном значних територій в Європі: королі Скандинавії, Португалії, Арагонії та Англії, правителі Сербії та Болгарії визнали земельну залежність від папи і платили церкві величезну данину. Інші держави платили так званий Гріш Св. Петра, тобто щорічне пожертвування Святому Престолу, і мирилися з втручанням папи у свої внутрішні справи. Інокентій III організував адміністративний і фіскальний апарати, а точніше наділив їх ще ширшими владними повноваженнями. "Штат куріальних радників і легати, розіслані в усі країни Європи, контролювали виконання папських постанов" [25, с. 124]. Інокентій III прагнув перетворити всіх государів Європи у васалів Святого Престолу. У 1198 р. вдова Генріха VI визнала васальну залежність Сицилії від Риму, а після її смерті в тому ж році, папа Інокентій III став регентом при її сині Фрідріху II. У цьому ж році папа організував IV хрестовий похід проти мусульманського Єгипту. Оскільки у папи не вистачило коштів, щоб оплатити послуги Венеції в організації хрестового походу, він допоміг венеціанцям у 1202 р. захопити їх торгового конкурента - місто Задар. Після захоплення Задара хрестоносці почали обговорювати перспективи втручання у візантійські справи. Візантія була зобов'язана платити данину папі, але в 1204 р. візантійський імператор Ісаак II не зміг розплатиться з Римом, і в тому ж році хрестоносці спустошили Константинополь.

За рік до смерті Інокентій III скликав у Латерані найбільший церковний собор Середньовіччя - IV Латеранський собор. Собор засудив єретичні вчення і закликав до боротьби з ними як церковну, так і світську владу. Були вироблені юридичні засади для створення інквізиції, діяльність якої буде розглянуто нижче. Християнам належало раз на рік сповідатися у парафіяльного священика. Священикам ставилося в обов'язок зберігати таємницю сповіді. Собор видав наказ євреям носити особливий одяг і заборонив виходити на вулицю в Страсну Суботу. Папа Інокентій III наполіг на прийнятті рішень, які перетворювали хрестові походи на постійно діючий інститут. Був встановлений обов'язковий трирічний податок на церкву в розмірі 1/20 її річних доходів. Духовенству наказувалося регулярно вести проповідь хрестового походу.

За час понтифікату Іннокентія ІІІ католицький Рим досяг вершини своєї могутності. На Латеранському соборі Інокентій III тримався як "духовний і навіть майже як світський володар Сходу і Заходу. До ніг його легата склав свою корону король Англії Іван, і Інокентій міг пиштися двома найбільш блискучими перемогами, які коли-небудь були здобуті над здоровим глуздом і над людяністю - встановленням догмата пресуществлення і введенням інквізиції " [7, с. 517].

Похожие статьи




Піднесення папства у XII-XIIІ століттях, Зенит могутності церкви за Іннокентія ІІІ - Релігійний фактор у міжнародних відносинах епохи Середньовіччя

Предыдущая | Следующая