П'ятдисятництво - Соціально-політичні орієнтації в ранньому та пізньому протестантизмі

Близька до баптизму за характером віровчення протестантська течія в християнстві. Це порівняно молода, однак досить активно діюча релігійна секта в Україні. Назва секти пов'язана з біблійною легендою про те. що якраз у день пятидесятниці на апостолів зійшов "дух святий" і вони, набувши "дару говорити іномовами", пішли в різні країни проповідувати християнство (Дії 2:1-5).

Секта виникла наприкінці XIX - на початку XX ст. у США. Американський дослідник протестантизму Д. Гордон зазначав, що засновниками цієї секти були баптистські проповідники І. Спелінг і Р. Бріант, у 1896 р. на баптистську громаду Спелінга в штаті Теннессі внаслідок тривалого моління ніби зійшов "дух святий". Віруючі, змучені життєвими незгодами, знедолені й залякані безнадійним майбутнім, почали завзято молитись у релігійній громаді, впали в істеричний стан, їх охопив екстаз. Деякі з них почали вигукувати слова молитви, звернення до Бога, бурмотіти незрозумілі слова. Це було сприйняте як "Боже чудо", подібне, мовляв, до того, як це мало місце зі "святими апостолами в день п'ятидесятниці". Звістка про це "чудо" поширювалася проповідниками в інших штатах країни. У 1901 р. на учасників біблійної школи в Канзасі також "зійшов святий дух", і вони почали розмовляти з ним різними мовами. Істеричні моління почали проводити у багатьох протестантських громадах США.

Організаційно секта сформувалася в 1907 р. і дістала назву "п'ятидесятницький дух". Згодом цей рух почав поширюватися за межі США у країни Європи, а також у Росію. Поширювалася "нова релігія" різними шляхами. У 1911 р. п'ятидесятництво проникло г Фінляндії у Петербург, де проповідник М. Смородін організував з євангелістів і баптистів громаду "євангельських християн у дусі апостолів". У роки громадянської війни він переїхав: до Львова і розгорнув гам місіонерську діяльність. У 1921 р. в Одесі американський проповідник Воронаєв заснував громаду "християн євангельської віри". В 1922 р. в західних областях України місіонер Шмідт з Німеччини організував релігійні громади "християн віри євангельської". У 1923 р. на Поділля з Румунії приїхав проповідник Мельник і заснував там релігійну громаду "євангельських християн п'ятидесятників-сіоністів". У 20-х роках в Україні з'явилися "п'ятидесятники-суботники" і "євангельські християни - святі сіоністи".

П'ятидесятництво з початку виникнення не було єдиним, не І являє воно єдиного руху і тепер. Секта складається з дрібних і угруповань, які різняться між собою у другорядних, незначних питаннях, однак основи їх віровчення єдині.

У п'ятидесятників основою віровчення є Біблія, особливо "Дії святих апостолів" і "Перше послання апостола Павла до корінфян", де розповідається про дії "святого духа", релігійні чудеса і зцілення. П'ятидесятники вірять у догмат гріхопадіння Адама і Єни, кінець світу та "спокутну жертву Ісуса Христа". Із Трійці вони виділяють її третій елемент "святого духа". Основним догматом е вчення про сходження "духа святого" на кожного віруючого, внаслідок чого він отримує так звані "духовні дари".

Якщо згідно з ученням баптистів "дух святий" після водного хрещення постійно перебуває з віруючим, то для п'ятидесятників він вселяється у віруючого, якщо він гідний Господньої благодаті, і, засвідчивши свою божественну силу, залишає його. А потім знову повертається до віруючого, щоб засвідчити йому свою прихильність.

П'ятидесятники, крім водного хрещення, вважають за обов'язкове хрещення "святим духом". Хрещення "святим духом" повинен пройти кожний віруючий. Обряд відбувається на колективних моліннях після попереднього багатоденного посту. Його ефект досягається за рахунок сильного емоційного збудження під час колективних молитов і голосних звертань до Бога, що доводять віруючих до психічних потрясінь, галюцинацій, безладного бурмотіння. В цей час у віруючого можуть виникнути різні марива та ілюзія особистого спілкування з надприродною силою. Тому віровчення п'ятидесятників має містичний характер.

Особливого значення п'ятидесятники надають догмату про "святі дари". Віруючі віддають перевагу дев'яти дарам: "слово мудрості" (здатність правильно розуміти Біблію), "слово знання" (мистецтво проповідувати), "дар віри" (здатність пізнати "істинну віру"), "дар зцілення" (здатність зцілювати хворих), "дар чудотворення" (вміння творити чудеса), "дар пророкування" (мистецтво розкривати Божі таємниці), "дар розпізнавання духів" (здатність виявляти нечисту силу і виганяти її з людини), "дар розмовляти іншими мовами, або глосолалія" (бурмотіння в екстазі незрозумілих сліп), "дар витлумачувати інші мови" (здатність пояснення іномовлення, що нібито має надприродне походження). Кожний з цих міфічних "дарів", повчають п'ятидесятники, може дістати кожний віруючий через хрещення "святим духом" для більш успішного служіння Богу. При цьому віддають перевагу глосолалії, тобто боговіщуванню, за яке приймаються беззмістовні вигуки сектантів у стані екстазу. Заговорити на молитовних зборах "іншою мовою"- означає засвідчити свою богообраність, продемонструвати контакт зі "святим духом". Тому п'ятидесятників називають харизматиками.

Дістати дар іномовлення прагне кожний віруючий. При цьому він вдається до різноманітних психічних і фізичних перевантажень. Такого стану досягають за допомогою тривалого посту, постійних молінь, довгочасних богослужінь, обмеження відпочинку, спілкування з іншими людьми. Глосолалія супроводжується сильним нервовим напруженням, коли виникає тремтіння рук, усього тіла, трясіння голови, конвульсія плечей тощо. Найфанатичніші віруючі доводять себе до психопатологічного стану, часто впадають в істерику. Таких п'ятидесятників називають трясунами, їх культ руйнує нервову систему віруючих, калічить їх духовно.

У громадах п'ятидесятників є пророки і пророчиці, які витлумачують говоріння "іншими мовами" як безпосередні вказівки Всевишнього віруючим. Пресвітери нерідко ці витлумачення використовують у власних цілях, а також для активного впливу на віруючих.

У своєму віровченні п'ятидесятники багато уваги приділяють догмату про друге пришестя Ісуса Христа і встановлення ним тисячолітнього царства Божого. Проповідь тисячолітнього царства пов'язується п'ятидесятниками зі страшним судом. "Ми, згідно з обіцянкою Божою, - твердять сектантські проповідники, - чекаємо нового неба і нової землі, де панує правда. А сучасне небо і земля зберігаються для вогню в день страшного суду і загибелі нещасних людей". Подібні повчання формують у віруючих песимізм, скептичне ставлення до життя, обмежують сферу культурного спілкування. Врятуватися, на думку сектантів, можна лише шляхом глибокої віри і прийняття духовного хрещення. Духовне життя віруючих фактично обмежене Г сферою релігійної громади.

Культ п'ятидесятників також має свої особливості. Сектанти не визнають поклоніння іконам, "святим мощам", не носять натільних хрестиків, не хрестяться, заперечують багато свят і обрядів православної та католицької церков. Серед свят, як і баптисти, відзначають такі, що пов'язані з життєдіяльністю Ісуса Христа. Особливо пишно відзначають "день п'ятидесятниці", мотивуючи тим, що дві особи Трійці - Бог-отець і Бог-син виявили себе через конкретні дії раніше, ніж третя особа - Святим дух. Період дії Святого духа, згідно з віровченням п'ятидесятників, активно почався лише з дня п'ятидесятниці, коли він зійшов на апостолів - учнів Ісуса Христа. Богослужіння п'ятмдесятників проводиться у формі проповідей, колективних молінь і псалмоспівів. Вони відбуваються не лише в молитовних будинках, а й у квартирах членів секти, іноді в полі та на берегах річок, озер. Керівництво релігійними громадами здійснюється пресвітерами, благовісниками і єпископами.

В Україні п'ятндесятництво неоднорідне, в ньому є течії, що названі іменами їх засновників. Найчисленнішою течією є воронаєвці, друге місце посідають шмідтовці, потім йдуть смородінці, мельниківці, чи п'ятидесятники-сіоністи, п'ятидесятники-суботники і п'ятидесятники-доскональці.

Похожие статьи




П'ятдисятництво - Соціально-політичні орієнтації в ранньому та пізньому протестантизмі

Предыдущая | Следующая