Обряди та вірування східних слов'ян - Древні слов'янські вірування
Східнослов'янська язичницька поховальна обрядовість
Комплекс звичаїв та обрядів пов'язаних зі смертю небіжчика, підготовкою місця поховання, одягу, поховальної споруди, засобів доставки тіла небіжчика до місця поховання складав перший обов'язковий етап переходу небіжчика до потойбічного світу і був покликаний захистити живих людей від шкідливого впливу мерців, змилостивити померлого, замінити ритуальними діями людську жертву, а також підготувати все необхідне для наступного етапу поховального культу.
Поминальний ритуальний комплекс, складався з системи звичаїв та обрядів, направлених на вшанування пам'яті небіжчиків. В цілому поминальний етап східнослов'янської поховальної обрядовості можна розділити на дві окремі групи обрядів. Першу групу складають ритуальні дії, пов'язані з вшануванням пам'яті конкретної, нещодавно померлої людини. Звичайно, ці обряди мали місце в певні дні, пов'язані з датою смерті небіжчика. До другої групи звичаїв можна віднести ті з них, об'єктом яких були всі померлі пращури. Вони, очевидно, мали місце у східних слов'ян тоді, коли зростала їх залежність від природних стихій (дощу, сонця, родючості землі та ін.).
Поминання небіжчиків у певні дні року були спрямовані на захист світу живих від негативного впливу мертвих. Втім, це лише одна з функцій поминальної обрядовості. Головною ж метою даних обрядів було намагання налагодити механізм впливу на навколишню природу, з якою були нібито пов'язані берегині-небіжчики.
На традиційне поховання могли розраховувати лише ті члени громади, які померли своєю смертю і досягли громадської зрілості. Стосовно самогубців, іноземців, молодих людей дошлюбного віку, дітей та деяких інших категорій мерців існували свої особливі поховальні обряди, які різко відрізнялися від традиційних. Згідно з даними історичних джерел представників деяких з цих категорій покійників пращурів не можна було ховати у землі, бо вважалося, що остання їх все рівно "не прийме". Порушення цього табу у свідомості східних слов'ян-язичників загрожувало стихійними лихами, засухою та неврожаєм. "Підозрілих" небіжчиків, яких звичайно називали "упирями", ховали на перехресті шляхів, у болотах, балках, кидали у воду або вішали на деревах.
Східнослов'янська язичницька поховальна обрядовість становила собою складний багаторівневий комплекс звичаїв та обрядів, спрямованих як на вшанування пам'яті небіжчика, так і на захист живих членів громади від небезпечного впливу мерця. Одночасно вона складала перший і головний етап загальної ініціації переходу небіжчика до потойбічного світу. Перехід мерця до "вічного притулку" й перебування у "царстві мертвих" був детермінований чіткім визначенням всіх обрядів, які виконували близькі до небіжчика люди.
Древні слов'янські вірування
Древні слов'янські вірування були язичницькими і грунтувалися на обожнюванні сил природи. Все життя слов'ян пронизувала віра у втручання надприродних сил, залежність людей від богів і духів.
Найбільше вражали слов'ян явища природи, пов'язані з виявом сили та міці: блискавка, грім, сильний вітер, палахкотіння вогню. Не випадково верховним божеством був Перун - бог блискавки і грому, який, як і всі інші боги, втілював у собі добрий і злий початок: він міг уразити людину, її житло блискавкою, але водночас він, згідно з міфом, переслідує Змія, який переховується в будь-якому предметі, наздоганяє і вбиває його. Після перемоги над Змієм іде дощ і очищає землю від нечистої сили. Не менш сильними і грізними були Сварог - бог вогню; Стрибог - бог вітрів, який втілює стріли і війну; Даждьбог - бог успіху, який ототожнювався з сонцем; Хорс - бог сонця (іноді місяця); Симаргл - бог підземного світу, як він здебільшого трактується. Уявляли його в образі крилатого пса.
У пантеоні східнослов'янських божеств, на відміну від давньогрецького та давньоримського, було порівняно мало богів, які безпосередньо втілюють інтереси і заняття людини. Можна назвати тільки Велеса (Волоса) - бога багатства, худоби і торгівлі, Мокош (Мокошу) - богиню дощу і води, яка в той же час протегувала ткацтву. а також Дану - богиню річок (згадка про неї є у багатьох піснях).
Відмітною рисою є і слабко виражений антропоморфізм богів: вони мало схожі на людину, нагадують переважно фантастичних істот. Скульптурні зображення божеств виконувалися частіше за все з дерева, рідко з каменю. Ідоли богів встановлювалися не в храмах, а в гаях, на берегах річок і т. д., такі місця називалися капищами.
Культи божеств - прийняті ритуали жертвоприношень і звертань, священні атрибути, слова молитов - відомі дуже мало. Шкоду, марноту, негативні властивості втілювали в дохристиянських народних віруваннях злі духи: лісовик, біс, водяний, русалки, полуденниця - дух літньої полуденної спеки, крикси - духи крику і плачу тощо. Злі духи вважалися безпечними для тих, хто дотримувався всіх обрядів і заборон.
Світогляд східних слов'ян формувався відповідно до загальноєвропейських тенденцій розвитку уявлень про світ. Як і інші народи, вони вірили у пекло, небесну твердь, центр світу ("світове дерево"), вирій (місце на небі, куди відлітають душі померлих праведників). Життя людини підлегле долі - "суду Божому". Правда, доля у східних слов'ян не була, очевидно, такою ж невідворотною, як фатум у древніх греків, але головні події людського життя вважалися визначеними наперед. Недаремно майже кожне календарне свято включало обряди ворожби про майбутнє життя людини.
Релігія східних слов'ян, як і інші складники культури, які формувалися на етапі родоплемінних відносин, з виникненням і розвитком державності неминуче повинні були зазнати серйозних змін. Якісно нові культурні процеси в Київській Русі відбулися вже після прийняття християнства.
Язичницькі уявлення східних слов'ян про небесний світ
Головним провідником небіжчика до "небесного світу" було кремаційне багаття. Воно повинне було забезпечити, по-перше, очищення померлого від всього лихого, що супроводжувало його протягом життя, по-друге, розділення його тіла на дві відокремленні субстанції - легку повітряну істоту - дух, який мав потрапити в "небесне царство" разом з димом від кремаційного багаття і кальциновані кістки (або костії, які нібито потрапляли у "антисвіт").
Похідним від культу кремаційного багаття-посередника між двома світами були культи вогневого птаха-півня, крука та чарівного коня.
Виходячи з писемних та археологічних джерел, автор доводить, що в уяві наших предків дохристиянської доби небесний світ знаходився десь на краю землі, за межею реального світу і становив собою ідеальне місце, з яким звичайно пов'язували всі свої життєві ідеали та мрії.
Важливими є і вірування пов'язанні зі структурою небесного світу. Згідно з даними письмових та археологічних джерел давні слов'яни-язичники уявляли його у вигляді острова, розташованого серед моря (або неба). На острові знаходиться світове дерево або один з його алломорфів - гори "від землі до неба", "великий стовп", "біл-горюч камінь Алатирь" і т. ін. У даній схемі своєрідно відбилися уявлення наших пращурів про світобудову, засновану на єдності чотирьох головних стихій - землі, неба, води та вогню.
Простежено генетичний зв'язок між космологічними уявленнями східних слов'ян про потойбічний світ та культом провідних язичницьких східнослов'янських богів пов'язаних в свідомості наших предків з небом - Родом, Перуном та Симарглом.
Вірування у "небесних богів", які стали основою слов'янського язичництва напередодні прийняття християнства, були похідним від культу упирів та берегинь, тобто були генетично пов'язані з уявленнями про посмертне існування людини. Разом з тим, "небесні боги" уособлювали собою надприродні стихії, але не в їх первісному байдужому варіанті, а у стані пом'якшеному сакральними жертвами у вигляді кремації небіжчиків, тобто "верхні", "небесні" боги східнослов'янського пантеону були для наших предків, насамперед, "своїми" богами, об'єднаними з померлими пращурами сакральним зв'язком і здійснюючими заступництво живих членів східнослов'янського суспільства.
Антисвіт в язичницькій свідомості східних слов'ян
Антисвіт в архаїчній уяві східних слов'ян дохристиянської доби відділявся від реального світу сакральним колом, яке повинно було оберігати живих людей від негативного впливу мерців. З уявленням про просторову межу між двома світами був пов'язаний культ язичницьких духів - берегинь.
Порушення живими людьми священного кордону, який відділяв реальний світ від потойбічного, мало привести, в язичницькій свідомості східних слов'ян, до загибелі святотатця. В язичницькій уяві давніх слов'ян кургани-могильники являли собою "селища мертвих" або "общини мерців". Термін "світ" являв собою групу слов'янських поселень, розташованих навколо великого селища, яке називалося "весь" або "градок". Це дозволило зробити висновок, що "антисвіт" або "підземний світ мертвих", куди потрапляли кальциновані кістки покійників у свідомості давніх слов'ян-язичників складався з групи могильників, розташованих в тій місцевості, де колись жив померлий.
Традиційні уявлення східних слов'ян-язичників ІХ-ХIII ст. про антисвіт відбивають соціально-економічні відносини, притаманні первісно-громадському суспільству докласової доби, тобто в кордонах антисвіту повинна була існувати загальна соціальна та економічна рівність.
Суттєво відрізнялися від традиційних канонів уявлення про антисвіт представників східнослов'янської соціальної еліти кінця І тис. н. е. В свідомості вищих прошарків східнослов'янського суспільства даної епохи антисвіт був дзеркальним відображенням реального світу, тобто на нього автоматично поширювалися всі соціальні та економічні інститути, що існували в Київській Русі ІХ-ХIII ст. - соціальна диференціація, включаючи рабство, економічні та сімейні відносини.
Наявні писемні та археологічні джерела не дозволяють змоделювати загальну чітку картину уявлень східних слов'ян-язичників про сутність антисвіту. Можна прослідкувати лише кілька головних схем, які простежуються на рівні фактологічного матеріалу. Уявлення про підземний світ і місце в ньому небіжчика були тісно пов'язані з культом землі та рослин, які в свідомості тодішніх слов'ян помирали і відроджувалися протягом року.
Антисвіт дзеркально розповсюджувалися реалії земного життя, інакше кажучи, в свідомості наших предків це був світ навпаки - антисвіт, який в уяві східних слов'ян-язичників асоціювався також з царством темряви та вічної зими.
Язичницький давньослов'янський бог Велес був не тільки богом худоби, але й уособленням сакральної громади мертвих, господарем "антисвіту". Від нього залежала плодючість землі, благополучність худоби в реальному світі і добробут мерця у "світі мертвих". Тому, не випадково автор "Слова о полку Ігоревім" називає себе у творі "онуком Велеса", тобто нащадком сакральної громади мертвих. Тотемістичні коріння культу Велеса, уособленням якого у давніх слов'ян вважався ведмідь, сягають далекої неолітичної доби - епохи, в яку він символізував дух вбитої тварини.
Східні слов'яни дохристиянської доби вшановували також богинь - уособлення поховальної обрядовості і смерті - Желю та Мару, які походять від культу загально індоєвропейської Богині-Матері. Богині Желя і Мара не мали відношення до реалій земного життя людини, але в ініціації переходу небіжчика до антисвіту грали певну роль. Ці богині уособлювали собою тіньову сторону потойбічного світу - смерть, тугу за померлим.
Похожие статьи
-
Конфуціанство як етико-філософське вчення - Древні слов'янські вірування
Конфуціанство - китайська етично-філософська школа, основа китайського способу життя, принцип організації суспільства, засновником якої був китайський...
-
Суспільство Київської держави за ідеологічними ознаками було тісно пов'язане з християнською релігією. Проте до самого процесу формування нової спільноти...
-
Дохристиянські вірування українців - Прадавні вірування слов'ян
Древні слов'янські вірування були язичницькими і грунтувалися на обожнюванні сил природи. Все життя слов'ян пронизувала віра у втручання надприродних...
-
РЕЛІГІЙНІ ВІРУВАННЯ СЛОВ'ЯН - Релігійні уявлення і міфологія слов'ян
Одну із особливостей теїстичного типу надприродного становить єдиносуща двоїстість змісту образів богів. Це цілком стосується й східнослов'янського...
-
Політеїзм слов'ян - Дохристиянські вірування давніх слов'ян
В історичну добу, яка у східних слов'ян починається, загалом кажучи, в перші століття нашої ери, в надрах демоністичної міфології зароджується формуваня...
-
Говорячи про формування релігійних уявлень, релігійної ідеології, варто розглянути питання про міфи (з грецьк. "оповіді"). Це теж фантастичне...
-
Іудейські обряди - Розвиток і обряди іудаїзму
Стародавній ізраїльський культ був нескладним - різноманітне поклоніння Ягве. Форми цього поклоніння могли бути запозичені в інших релігій, зокрема з...
-
Вступ - Розвиток і обряди іудаїзму
Іудаїзм - одна з монотеїстичних національно-державних релігій стародавнього світу, поширена головним чином серед євреїв. Вона не стала світовою релігією...
-
ВСТУП - Релігійні уявлення і міфологія слов'ян
Серцевиною культури стародавніх слов'ян, як і культури будь-якого народу, є світогляд. Уяву про світогляд стародавніх слов'ян дають їхні релігійні...
-
Містика (від гр. слова таїнство) - Це віра в надприродне, божественне, зверхчутливе, віра в можливість безпосередньо спілкування Людини з "надприродними...
-
МІФОЛОГІЧНІ УЯВЛЕННЯ СЛОВ'ЯН - Релігійні уявлення і міфологія слов'ян
Міфологізація історичної традиції приводить до появи міфологічного епосу. Героями слов'янського епосу виступають Кий, Щек, Хорив та їхня сестра Либідь,...
-
Іудейські обряди та свята - Іудаїзм як релігія
Чи не найбільш відомим серед них є обряд обрізання. Згідно з легендами Бог подарував єврейському патріарху Аврааму землю ханаанську, а вдячні євреї...
-
Іудейська Біблія - Розвиток і обряди іудаїзму
У період біблійного іудаїзму відбувається активний процес складання (не написання) Тори: відбирають потрібні, найбільш вірогідні тексти (і було, мабуть,...
-
Значення слова серце - Серце - єднальне начало людини
Серце людина біблія В фізичному розумінні серце - це основний орган в організмі людини, без функціонування якого неможливе життя. Однак, Святе Письмо...
-
Задовго до виникнення буддизму Індія мала оригінальні релігійні навчання, культури і традиції. Складні суспільні відносини і висока міська культура, що...
-
Найдавніші релігійні вірування праслов'ян - Дохристиянські вірування давніх слов'ян
Історичні дані щодо найдавніших вірувань слов'ян, на жаль, дуже обмежені, все ж дають підстави вважати, що серед них мали поширення фетишистські...
-
ВИСНОВКИ - Релігійні уявлення і міфологія слов'ян
При всій різноманітності міфів за сюжетними лініями їх можна поділити на такі цикли: Космологічні (про створення світу і походження життя); Теогонічні...
-
Іудейське віровчення - Розвиток і обряди іудаїзму
Основні принципи іудейського віровчення викладені в "13 засадах іудаїзму", які ще в XII ст. сформулював Маймонід. Перші чотири засади містять іудейське...
-
Біблійний іудаїзм - Розвиток і обряди іудаїзму
Святе Письмо стародавніх євреїв містить у собі історію цього народу, який ще не мав літочислення, свого письма, коли в нього тільки складалося уявлення...
-
О миссии "Слова Жизни" - Ульф Экман и его миссия в России
Основное внимание уделено миссионерской деятельности. Активные проповеднические действия дают свои плоды: тысячи людей присоединяются к ним, участвуют в...
-
СОЦІАЛЬНІ, ГНОСЕОЛОГІЧНІ, ОНТОЛОГІЧНІ ТА ПСИХОЛОГІЧНІ ЧИННИКИ РЕЛІГІЇ - Особливості релігії
Релігія як явище духовного життя суспільства виникла внаслідок дії різних чинників у складних умовах становлення людства. За своєю природою вона є...
-
Становлення давньогрецької релігії Давньогрецька релігія представляє собою ідеологічний комплекс міфологічних і культових вірувань, філософських ідей,...
-
Вступ - Вплив християнства на мистецтво
Культура Київської держави - яскраве і багатогранне явище, яке стало наслідком тривалого процесу внутрішнього розвитку східнослов'янського суспільства і...
-
Походження та своєрідність римської міфології - Походження та своєрідність римської міфології
Римська міфологія - збір переконаннь, ритуалів і обрядів надприродного походження, які відзначали древні римляни з найдавніших часів до часу, коли...
-
"Ніхто не може мати Бога за Отця, Якщо не має Церкви за матір." (Св. Кипріян) Слово "релігія" походить від латинського "religio" і означає "зв'язок". У...
-
Православ'я: загальна характеристика огранізаційної структури. - Прадавні вірування слов'ян
Православ'я, на відміну від католицизму, не має єдиного управлінського центру. У світі в наш час налічується 15 автокефальних національних церков. Вони...
-
"Когда люди начали умножаться на земле и родились у них дочери, тогда сыны Божии увидели дочерей человеческих, что они красивы, и брали [их] себе в жены,...
-
Консультирование - это беседа, общение с людьми, которые нераводушны друг к другу и проявляют заботу. Консультирование, основанное на Божьем Писании,...
-
ВСТУП - Православне вчення про Промисел Божий
"Віруємо, що все існуюче, видиме й невидиме, керується Божественною Опікою (Промислом). ... Не досліджувати, а побожно ставитися мусимо ми перед...
-
Пристосування язичництва до християнства - Протиборство християнства і язичництва на Русі
Пристосування прадавніх язичницьких культів східних слов'ян до нових форм економічного і політичного життя не змогло задовольнити потреби...
-
Релігійна свідомість (ідеї, уявлення, почуття), Релігійний культ - Особливості релігії
Вона становить концептуальний аспект релігії, все те, що можна сказати про неї й що вона стверджує про себе. Сюди належать міфи, концепції, ідеї, теорії,...
-
Головні риси релігії древніх греків - Грецька міфологія та релігія
Для релігії Стародавньої Греції характерним є політеїзм, з широкорозвинутою міфологією і олімпійською ієрархією богів. Вони не були творцями світу, а...
-
Індуїзм - Релігії в Стародавній Індії
Релігія індія віровчення буддизм Буддизм в Індії не зник безслідно, а розчинився в брахманізмі. Синтезовану буддійсько-брахманську релігію, яка стала...
-
НЕТРАДИЦІЙНІ КУЛЬТИ СХІДНОЇ ОРІЄНТАЦІЇ (ДЗЕН-БУДДИЗМ, РУХ ХАРЕ КРИШНИ) - Основи релігієзнавства
Серед нетрадиційних культів східної орієнтації мабуть найбільш поширеними у країнах Європи і Америки з'являються дзен-буддизм і крішнаїтство....
-
Реформація: сутність та причини - Реформація та ранні форми протестантизму
Реформамція (лат. reformatio - виправлення, відновлення) - масовий релігійний і суспільно-політичний рух в Західній і Центральній Європі XVI - початка...
-
Источники - Значение слов и выражений: "сыны Божии" и "дочери человеческие"
1. Толковая Библия или комментарии на все книги Св. Писания Ветхаго и Новаго Завета. Т. 1. Издание преемников А. П.Лопухина. Петербург 1904-1913 гг. 2....
-
Формулировка гипотез - Значение слов и выражений: "сыны Божии" и "дочери человеческие"
Гипотезы, в принципе, как таковые, освещены разделе трактовки традиций экзегетики. "Все известные нам апокрифические, иудейско-эллинистические и самые...
-
Лингвистический анализ - Значение слов и выражений: "сыны Божии" и "дочери человеческие"
Анализируя выражение "Сыны Божии" и контексты его применения в Св. Писании, можно провести параллель, определяющую его значение, как сыны людей. Это...
-
Текстологический анализ - Значение слов и выражений: "сыны Божии" и "дочери человеческие"
"Среди еврейских рукописей разночтений в этом отрывке мы не находим. Но можно обратить внимание на таргумы и некоторые ранние переводы. Онкелос переводит...
-
Определение контекста и жанра - Значение слов и выражений: "сыны Божии" и "дочери человеческие"
"Что касается жанрового своеобразия, все достаточно просто: этот отрывок относится к мифопоэтическим повествованиям первых глав Бытия о раннем...
Обряди та вірування східних слов'ян - Древні слов'янські вірування