Об'єднання Кастилії і Арагона. Завершальний етап Реконкісти - Дослідження періоду Реконкісти з точки зору взаємовідносин християн і мусульман

Спираючись на союз із церквою, містами і дрібним дворянством, маючи в своєму розпорядженні великі доходи від морської торгівлі, королівська влада як Кастилії, так і Арагона в XIV-XV ст. ст. повела рішучий наступ на політичні права великих феодалів і позбавила їх значної частки самостійності. До кінця XV ст. вона відняла у великих феодалів право чеканити монету, вести приватні війни, конфіскувала у них багато земель. Король заволодів також землями духовно-рицарських орденів [17, 333].

У 1479 р. Арагон і Кастилія об'єдналися в єдину державу під владою подружньої пари - Фердинанда Арагонського й Ізабелли Кастильської, Ця подія виявилася одним з важливих етапів в посиленні королівської влади в Іспанії. В справі знищення могутності великих феодалів королівській владі надавали підтримку міста. В 1480 р. міста Кастилії уклали між собою союз - "святу ермандаду", яка організувала власну міліцію для боротьби з феодалами. Але, використавши військові сили міст для приборкання феодалів, королівська влада поволі урізувала самостійність самих міст. Величезну підтримку королівській владі надавала також церква, особливо інквізиція, введена в Іспанії в 1480 р.

Борючись зі всякого роду антицерковною єрессю, інквізиція тим самим переслідувала всяку соціальну і політичну опозицію існуючому ладу. В Іспанії, за словами Маркса, "завдяки інквізиції церква перетворилася на саме непохитне знаряддя абсолютизму". Першим очолив іспанську інквізицію лютий Торквемада, ім'я якого стало прозивним [17, 333].

Укріпивши позиції усередині країни, іспанські королі спрямували удар на Гранадський емірат - останнє володіння арабів в Іспанії. Після тривалої облоги в 1492 р. Гранада капітулювала. З її падінням весь Піренейський півострів, за винятком Португалії, опинився в руках іспанських королів. Маври здали Гранаду за умови збереження за ними і євреями власності і свободи віросповідання. Але ці обіцянки не дотримувалися. Переслідувані мусульмани підняли ряд повстань. Перед ними встала дилема: або хреститися, або покинути Іспанію. Значна частина мусульман і євреїв, що жили на півдні країни, переселилася до Африки. Таким чином з Іспанії пішла велика частина торгово-ремісничого населення, що грала важливу роль в економічному розвитку країни. Маври (мориски), що залишилися в Іспанії і перейшли в християнство, піддавалися постійному цькуванню з боку церкви [17, 333].

При Фердинанді й Ізабеллі в Іспанії встановлюється абсолютна монархія. Великі феодали втратили політичну самостійність, перетворилися на придворну аристократію. Кортеси втрачають своє колишнє значення і скликаються все рідше. Управління приймає бюрократичного характеру, зосереджуючись у центрі в руках королівських рад, а на місцях - в руках королівських чиновників (коррехідорів). Проте провінційна і станова роз'єднаність Іспанії, що склаладася століттями, знайшла своє відображення в крайній громіздкості і незлагодженості апарату управління.

Похожие статьи




Об'єднання Кастилії і Арагона. Завершальний етап Реконкісти - Дослідження періоду Реконкісти з точки зору взаємовідносин християн і мусульман

Предыдущая | Следующая