Конституція України про свободу совісті і свободу релігії. - Правове забезпечення свободи совісті в Україні

Основний Закон нашої держави (стаття 35) прого-лошує, що у сфері релігійного життя:

    --* Україна є світською державою: церква відокремле-на від держави, а школа -- від церкви. Кожна людина має право на свободу совісті та вільного вибору у ставленні до релігії. Усі релігійні організації в Україні мають рівні права: -- кожна людина має право вірити у Бога у прийнят-ний для неї спосіб, що не суперечить законам України, не принижує гідність українського народу та віруючих ін-ших національностей, не є викликом гуманності, не шко-дить здоров'ю людей, соціальній стабільності та безпеці держави;

Усі міжконфесійні та внутріцерковні справи вирі-шуються віруючими без втручання держави та нерелігій-них організацій;

Церква стоїть поза політикою. Священнослужителі мають право на участь у політичному житті нарівні з усі-ма громадянами;

Усі віруючі рівні перед законом і мають однакове право на його захист.

Українська держава бере до відома і поважає традиції та внутрішні постанови релігійних організацій, захищає їх права та законні інтереси, сприяє налагодженню відносин взаємної релігійної та світоглядної терпимості й поваги між громадянами, які сповідують релігію або не сповіду-ють її, між віруючими різних віросповідань та їх релігій-ними організаціми.

Визнаючи, що свобода совісті є одним із основних прав демократичного суспільства, яка встановлюється і захи-щається конституційним відокремленням церкви від дер-жави, Українська держава зобов'язується робити практи-чні кроки в розвитку конституційних та законних прин-ципів свободи совісті, які повністю вичерпують вимоги статей 1, 2, 7, 18, 19, 26 і 29 Загальної декларації прав людини та відповідають вимогам статті 9 Європейської конвенції з прав людини.

Гарантуючи рівність церков перед законом, держава визнає і дотримується положення, що жодна з них не мо-же претендувати на домінуючу роль у суспільстві та ста-тус державної, а загальнонаціональні інтереси мають ви-щість над інтересами будь-якої релігійної організації. Ос-новний Закон наголошує на тому, що правові принципи і процедури є надійним механізмом захисту прав вірую-чих, законних інтересів релігійних організацій, уникнен-ня конфліктних ситуацій. Україна продовжує вживати за-конодавчих, адміністративних та інших заходів для усу-нення проблем, які дісталися у спадок від минулого, запобігати на своїй території будь-якій дискримінації за релігійною ознакою.

Конституція України, інші правові акти, що розвива-ють її положення, гарантують дотримання принципу невтручання органів державної влади у справи церкви, а церкви -- у діяльність представницьких та виконавчих органів влади. Держава зобов'язується у відносинах з ре-лігійними організаціями діяти у цивільно-правовому про-сторі, не допускаючи методів силового тиску, грунтуючись на принципах демократії, міжрелігійного плюралізму, вер-

Ховенства закону, норм міжнародного права та зобов'я-зань держави з цього права. Україна має і далі розвивати державно-церковні відносини. При цьому:

-- кожна релігійна організація може отримати статус юридичної особи у найкоротший термін, якщо її віроспо-відні доктрини не містять у собі загрози життю і здоров'ю людей, національній і соціальній стабільності держави;

Органи виконавчої влади, реєструючи статути, ма-ють керуватися правочинністю виникнення або створен-ня певної релігійної організації, беручи до уваги норми церковного та канонічного права, загальновизнані міжна-родні правові критерії;

Кожній церкві, деномінації, релігійному напряму, громаді надається право діяльності на всій території Укра-їни;

Влада сприяє релігійним організаціям у виконанні їхніх статутних завдань, зміцненні моральних підвалин суспільства, розвитку доброчинної діяльності.

Конституція нашої держави встановлює не лише пра-ва, а й обов'язки перед державою. Одним із них є захист Вітчизни, виконання загального військового обов'язку. Проходження строкової військової служби може заміню-ватись альтернативною (невійськовою) службою, правові основи якої визначає Закон України "Про альтернативну (невійськову) службу". Альтернативна служба є держав-ною службою поза Збройними силами України чи інши-ми військовими формуваннями. Право на альтернативну (невійськову) службу як вид виконання загального війсь-кового обов'язку мають (за наявності релігійних переко-нань) ті громадяни України, які належать до діючих (згід-но з чинним законодавством) релігійних організацій, ві-ровчення яких не допускає користування зброєю та служби у Збройних силах.

Похожие статьи




Конституція України про свободу совісті і свободу релігії. - Правове забезпечення свободи совісті в Україні

Предыдущая | Следующая