Катехизис митрополита Петра Могили: структура, тематика, художні прийоми - "Катехизис" митрополита Петра Могили

У творчому доробку Петра Могили "Катехизис" займає одну з передових позицій. Він був представлений у двох редакціях: скороченій - "Зібрання короткої науки" або "Виклад віри Церкви Малої Росії" (саме її ми беремо для аналізу), та розгорнутій - "Православне ісповідання віри", завдяки якому ім'я святителя набуло світової значимості як одного з основоположників вчення про православну віру.

Існує дві точки зору стосовно авторства книги. Згідно першої, її єдиним автором є Петро Могила, за іншою - твір є спільною працею митрополита та ігумена Ісаї Трофимовича-Козловського. Книга точно подає тлумачення основних засад та догматів православної віри, вона була позитивно оцінена Київським Собором 1640 року, потім переглянута і доповнена грецько-українською богословською комісією і нарешті затверджена тодішньою найвищою церковною владою: чотирма патріархами, синодом Константинопольської патріархії. Книга отримала визнання усього православного світу, піддавалась аналізу католиками і протестантами, а от Російська Православна Церква початковий варіант твору відхилила, бо він був написаний з українським акцентом. Катехизис Петра Могили - це "православна символічна книга в українській інтерпретації" .

Твір був і залишаються предметом дослідження багатьох науковців, його перекладено багатьма мовами світу, адаптовано українською мовою з тогочасною наукової української мови, проте й тепер твір потребує детального вивчення, а особливо у літературознавчій площині. Крім того варто зазначити, що "... лише "Короткий Катехизис" 1645 р., виданий Петром Могилою, був автентичний щодо першоджерела і "не займаний" грецькими та московськими редакціями".

Святитель, працюючи над власним творінням, запозичив з відомих католицьких катехизисів Петра Канізіюса та Роберта Беллярміні, як зразок для написання, спосіб пояснення загально-християнських принципів. Такий хід митрополита дослідники його творчості не засуджують, тому що Могила не дискримінував інші релігії, лише обороняв православну віру від нападів. М. Костомаров говорить, що Могила, "...захищаючи православіє перед католицизмом, не соромився, однак запозичити від західної церкви те, що не було супротивне духу православія і було згідне з практикою первісної церкви" [8, 82]

Н. Петров у своєму дослідженні ці дії митрополита характеризує, як велику та шляхетну "поступливість церкви східньої, яка не нехтує нічим, що знаходить гарним у самих своїх противників, і тим як не можна більше перед лицем усього світу заявляє, що вона не даремно молить Господа про з'єднання всіх, готова завжди простягнути руку злагоди своїм недругам" [9, 514].

Катехизис святителя Петра Могили був важливий і потрібний не тільки для Української церкви, але й для всього Православ'я. "Православне ісповідання віри" виявилось не просто своєчасною книгою, а найпотрібнішою, стало "підсумком церковної практики, ...показником рівня богословської освіченості його авторів" [6, 101].

М. Грушевський гідно оцінив книгу: "... виклад православної науки знайшов... високу апробату. Осоромлені були розсівані ворогами думки про брак релігійного освідомлення в православній українській церкві, про її нездатність до вищої науки, безпомічність в релігійних питаннях" [3, 91]. А от Федір Скуминович у праці "Przyczyny porzucenia disuniey przezacnemu narodowi Ruskiemu podane" (Вільно, 1643) дотримувався абсолютно протилежної думки, згідно якої православні не знають своєї віри, не можуть знайти відповіді на прості питання, що стосуються догматів віри [4, 13].

Не дочекавшись виходу "Православного Ісповідання віри...", Могила вирішує якнайшвидше видати стислий його варіант під назвою "Zebranie krotkiey nauki...", спочатку польською, для прочитання ворогам православ'я, а після вже руською мовою ("Зібрання короткої науки").

В українській редакції "Собраніе короткой науки о артикулах вћры православно-католическои христіанскои", на відміну від польської, виклад матеріалу подається у дещо спрощеній формі, деякі уривки пояснюються детальніше, ширше, з посиланнями на Святе Письмо, для кращого сприйняття робляться вставки окремих слів, додаються нові цитати, інші коригуються.

Катехизис Петра Могили складається з трьох частин: "У першій про артикули ВІРИ, в другій про НАДІЮ, в третій про ЛЮБОВ до Бога і до ближнього..." [5, 61]. Перша частина налічує 126 питань та відповідей, друга - 65, а третя - 72.

Символ Віри складається з дванадцяти артикулів. Крім цього автор вплітає у канву й інші богословські питання: коротко описує біблійний епізод створення світу: "Усіляке створення від Бога у своїй природі досконале і вельми добре створене є..." або "... У творенні цього видимого світу найперше небо і землю створив, а в кінці усього іншого створення - людину із землі, вдихнувши в неї Дух життя, на образ Свій і подобу створив" [5, 71]. Проте митрополит зазначає, що перед видимим світом був створений світ невидимий, тобто ангели, подає дев'ять чинів ангельських, описує їх повинності, згадує про темного ангела. Люципер, "... будучи головним ворогом людині, завжди її спокушає і до гріха приводить усілякими способами... Але приневолити не може, бо людина вільної волі є... Людини... перед гріхом залишається в стані невинності, не відаючи нічого злого, коли ж переступила наказ Божий, стан невинності змінився на стан гріха, а досконалість людська - на слабкість" [5, 81]. Таким чином святитель логічно переходить до теми гріха і гріхопадіння. Петро Могила при поясненні третього артикулу Символу Віри вказує на ролі Діви Марії у біблійній історії та на її вшануванні. У четвертому артикулі розкривається значення знаку хреста та описується спосіб накладання його на себе: "Рукою правою, три пальці склавши, знак хреста святого починай на чолі, а кладучи його, кажи: "Во ім'я Отця"; потім ті ж пальці - на груди, промовляючи: "І Сина"; потім, на праве плече кладучи, кажи: "І Духа"; потім на ліве плече кладучи, промов: "Святого". Або, згідно Златоуста Святого, кладучи на себе хресне знамення, кажи: "Господи Ісусе Христе, Сине Божий, помилуй мене грішного!" А закінчуй тим словом: "Амінь"." [5, 115]. У восьмому артикулі описано сім дарів Святого Духа: мудрість, розуміння таємниць віри і волі Божої, порада, сила або стійкість у вірі, знання закону і волі Божої, побожність, страх Божий. У дев'ятому артикулі розглядається дев'ять церковних заповідей, у десятому - Сакраменти, що "... є постановлена річ видима від Христа Господа, яка, коли посвячена буває через священика і до вживання людям подана, приносить і означає невидиму ласку людині, освячену від Господа Бога, яка допомагає досягнути вічного життя". [5, 155]. Всього є сім Таїн Божих: Хрещення, Миропомазання (Харизма), Таємна Божа Вечеря, Священство, Покута, Стан Святий подружній, помазання єлеєм з молитвою у хворобі і для відпущення гріхів, і для оздоровлення.

Друга частина присвячена вченню про Надію, що "...є правдива і не тривожна сподіванка в Господі Бозі одержати через заслуги Спасителя нашого Ісуса Христа спасіння вічне і всі ті речі, які, з вірою Господа Бога узгоджуючися, за волею Його святою просимо" [5, 197-199]. Тут автор розкриває значення молитви для людини та дев'яти блаженств.

Митрополит у молитві "Отче наш..." виділяє сім прохань: життя побожного, у серці Бога мати, пізнати волю Його, аби дав Хліба духовного і справжнього, відпущення гріхів, допомоги, оборони від сатани. Молитва - це прохання, "скероване з вірою до Господа Бога з надією одержати те, про що просимо, або вихваляємо і дякуємо" [5, 201].

Характеризуючи п'яте благословенство, митрополит виділяє дві групи милосердних вчинків: сім тих, що стосуються тіла, і сім тих, що стосуються душі. До першої категорії відносяться: "голодного нагодувати; спраглого напоїти; голого одягнути; в'язня навідати і утішити; хворого навідати й порадити йому, що до спасіння і що до здоров'я тілесного належить; гостя або чужоземця, або того, котрий не має, де голови своєї прихилити, в дім свій прийняти і доглянути його, згідно своєї можливості, а його потреби. До тих шести і такі належать: вдячно в дім свій приймати тих, котрі у святі місця за обітницею у дорогу вирушають, не допускаючи притому убогим та нещасним похворілим, аби, на осуд наш, по вулицях лежали, але їх у доми свої брати і слугувати їм для спасіння душі. Сьомий же учинок...: померлого поховати, а передусім тих, котрі не залишили нічого по собі, за що тіло їхнє погребти, а при погребінні просити Господа Бога про відпущення гріхів душам їхнім" [5, 229-231]. До милосердних душевних вчинків належить: "людину, котра грішить, від гріха відвести", "невмілого навчити, передусім волі й Закону Божого", "тому, хто потребує поради, подати здорову раду", "Господа Бога просити за всіх тих, котрі ласки й милосердя Божого потребують", "смутного або зажуреного втішити не тільки словом добрим, але і вчинком", "не допускати кривд чинити, також зводити й люд Божий ошукувати єретикам", "кривди, які колись і будуть від кого, у будь-який спосіб понесли, прощати" [5, 231, 233, 235].

Третя частина дає науку "про любов до Господа бога та до ближнього" [Могила 1996, 241], яка базується на десяти Заповідях, які розміщені в двох таблицях: перші чотири вказують, як слід відноситися до Всевишнього, решта - до людини. Петро Могила говорить про чесноти, без яких людина не матиме спасіння: Віра, Надія, Любов, молитва, піст, милостиня, мудрість, справедливість, мужність, помірність. У цій частині митрополит також подає класифікацію гріхів, виділяючи смертельні та щоденні.

Закінчує свою розповідь святитель словом "Амінь".

Як ми можемо бачити зі змісту, книга висвітлює не тільки догматичні питання православної віри, а й "містить також питання морального богослов'я, що підсилило її значення та виховну роль" [1, 27].

Структура твору митрополита цілісна і логічна. Проте автор не пояснює чому він обрав таку модель викладу матеріалу. М. Корзо зауважує, що певною мірою П. Могила відтворює католицьку схему подачі богословського матеріалу (таїнства перед заповідями та добродіяннями). Відмінність з католицькою схемою у тому, як згрупований матеріал та в інтнрпретації положень віри. [7, 331]. Подібної думки дотримується О. Васильєв, зазначаючи, що "попри наявність у ньому деяких західних елементів, книга зберігає дуже виразний східний колорит. Хоч працю побудовано за латинським планом, її зміст лишається майже цілком православний", орієнтуючись у виборі позиції на П. Пономарьова, який вбачав католицький вплив "не у змісті..., а у формальній обробці догматичного матеріалу". [1, 28]

Хоча твір і богословського значення, проте митрополит часто використовує художні засоби. Найчастіше автор вдається до застосування епітетів: Бог у Могили "єдиний, завжди сущий" [5, 65] (Далі всі сторінки вказані з 5-го джерела) та "милосердний" навіть коли людина грішна [87], "правдивий" [89], "Цар вічний" [97], "передвіки народжений" [101], ласка Господа "невідмовна" [259], Господь творить чуда "великі і невимовні" [265], ангели "духовно розумні самовільні мешканці, небесні слуги Господа" [73], життя "вічне" [83], слово "передвічне" [89], муки Христові "невинні", а суд Божий "справедливий" [93], Діва Марія "Пречиста" [101, 103, 105], заплата за заслуги "достатня і досконала", а кара "вічна" [125], мудрість "чиста, спокійна, лагідна, покірлива, повна милосердя та добрих плодів, безстороння та нелукава" [131], щирість "правдива і необлудна" [247] тощо.

У творі зустрічаються порівняння: на початку ангели мали перед людиною поклонятися, "як перед Паном своїм" [85], "Христос Господь, невинним будучи, як ягнець" [109], "смерть також добровільна, бо Себе Самого як офіру приносив за людей" [111], "Бо чоловік - голова дружини, як і Христос - Голова Церкви", "Церкві Святій, як матері нашій, усіляке послухання віддавали" [143], "душа з благословенним тілом в одне з'єднана такої краси буде, що подібно ангелам світитися буде, як сонце" [195], "будьте ж мудрі, як змії, і невинні, як голубки" [247], "як у небі менші ангели через більших доступ до Господа Бога мають, так і ми через святих, що ласку просячи, як через більших менші і як через ближчих дальші, до Господа Бога приступаємо" [259] та інші. Значно рідше проповідник використовує гіперболу: Господь наперед "не тільки про Адама, але й про Люципера і про всі створіння знав та відав" [83], "А вам і волосся все на голові пораховано" [85], "біль Христа Господа над болі всіх інших людей був" [111] і т. п.; Можна тавтологію: Діва Марія людей "Покровом своєї оборони покривши, боронила від усього злого" [107] тощо.

Похожие статьи




Катехизис митрополита Петра Могили: структура, тематика, художні прийоми - "Катехизис" митрополита Петра Могили

Предыдущая | Следующая