II Вселенський собор. - Вселенські собори та поділ християнства на православ'я і католицизм

Після І Вселенського собору ре-лігійна боротьба тривала. Імператора Феодосія, який ус-падкував владу у 378 р. і за своїми поглядами належав до антиаріанської партії, постійно турбували богословські су-перечки на Сході. Тому у 381 р. він скликає у Константи-нополі черговий -- II Вселенський собор. До порядку ден-ного було внесено чотири основних питання. По-перше, було підтверджено Символ віри, прийнятий на І соборі в Нікеї, що поклало край аріанству. По-друге, до рішення нікейського форуму додали ще один пункт: Святий Дух виходить від Отця. Відтак II собор утвердив догмат про рівність та єдиносущність Бога Духа Святого з Богом-Отцем і Богом-Сином. Не погодившись із цим постула-том, 36 єпископів залишили собор. По-третє, собор засудив погляди такої теологічної течії в християнстві, як Аполі-наріанство. Аполінарій (310--390) -- антиаріанин, що хо-тів особливо наголосити на тому, що Ісус є цілковито Бо-гом. Цим він фактично відкидав другу половину вчення: Ісус цілковито є людиною.

Рішенням собору Нікейський Символ віри було до-повнено п'ятьма новими постулатами: про Святого Духа, про церкву, про воскресіння мертвих, про хрещення та про майбутнє життя після смерті. Так Символ віри набув завершеного змісту і слугує дороговказом для християн і в наші дні.

Четвертий пункт порядку денного не мав нічого спіль-ного з христологічними суперечками, проте відображав по-стійну боротьбу за першість серед церков. В одному з рі-шень собору сказано: єпископ Константинопольський має першість після єпископа Римського, оскільки Константинополь став Новим Римом. Політичне підгрунтя цієї по-станови полягало в тому, що Константинополь з часу по-яви -- 330 р. -- почали поціновувати як нову столицю імперії. Рим же впнжався містом, у якому було засновано імперію, і тому за ним безумовно визнавалася першість честі. Досі ж, якщо Римському єпископу віддавалася пер-ша шаноба, то Константинопольський єпископ займав друге місце. Значення цього рішення полягало не просто у за-хисті прав єпископа Константинопольського від можли-вих посягань на його місце у церковній ієрархії. У ньому помітно значно глибший підтекст: політичний престиж міста пов'язувався з його церковним лідером. Пізніше захисники папства використовували це рішення Констан-тинопольського собору для доведення першості Риму ще в ранньому християнстві. Противники ж цієї теорії пере-конували, що за своєю природою така першість є скоріше політичним фактом, а отже, Рим отримує її тільки тому, що був першою столицею імперії.

Попри прийняті собором рішення мир серед християн не настав. На початку V ст. виник новий христологічний конфлікт, пов'язаний з іменем Константинопольського єпи-скопа Несторія (428--431), який гіперболізував людську природу Ісуса на противагу його божественності. Він учив, що Діва Марія народила звичайну людину Ісуса, з якою з часом Бог об'єднався духовно. Виходячи з цього, Ісуса Хри-ста Несторій називав Богоносцем, а не Боголюдиною, а Ді-ву Марію -- Христородицею, а не Богородицею.

Похожие статьи




II Вселенський собор. - Вселенські собори та поділ християнства на православ'я і католицизм

Предыдущая | Следующая