І Вселенський собор. - Вселенські собори та поділ християнства на православ'я і католицизм

У 325 р. у м. Нікея за імперато-ра Костянтина Великого, який виступив у ролі судді в богословських суперечках, було скликано І Вселенський со-бор. Робота собору тривала місяць. Весь цей час безперерв-но велась полеміка щодо Аріанства -- вчення александ-рійського пресвітера Арія, який відкидав постулат про бо-жественну сутність та передвічне народження Ісуса Христа від Бога-Отця. Арій вчив, що Син Божий є творінням Бо-жим, хоча і найвищим з усіх. Тобто він розглядав Ісуса Христа не як Бога, а як історичну особу. Однак більшість не погодилася з Арієм. Тому до Символу віри було внесе-но визначення особи Ісуса Христа як "Бога істинного від Бога істинного" та "народженого, не створеного". Підсум-ковий документ підписали всі, за винятком самого Арія та ще двох присутніх, за що їх і вигнали. Після завершен-ня роботи собору Костянтин влаштував для його учасни-ків розкішний банкет, про який християнський історик Євсевій писав, що він скоріше нагадував чудовий сон.

На цьому соборі також було прийнято перші сім пунк-тів Символу віри та ухвалено відзначати свято Воскресін-ня Ісуса Христа (Пасху) у першу неділю після першого весняного рівнодення, яке буває між 4 квітня та 8 травня.

Єпископам знадобилося два місяці для того, щоб піс-ля собору повернутися додому. Згодом стало очевидним, що значна кількість єпископів поставила свої підписи під підсумковим документом лише через повагу до по-бажань імператора, а не тому, що він виражав їх особисті переконання. Хоча аріанство було офіційно засуджено, воно існувало й далі, і багато його прибічників, "напів-аріан", мали у церковній ієрархії досить високі посади. Не пройшло і десяти років, як їм вдалося відправити у заслання трьох основних своїх противників, серед яких був і такий відомий церковний діяч, як Афанасій Алек-сандрійський.

Оглядаючи шлях, який пройшло християнство -- від роздробленої секти до офіційної релігії могутньої Римсь-кої імперії, -- нині можна з упевненістю стверджувати, що переможна хода християнської церкви мала і позити-вні, і негативні наслідки. Християнство підняло мораль-ний статус держави: суспільство визнало гідність жінки, було заборонено гладіаторські бої, доля рабів полегшила-ся, римське законодавство стало справедливішим, а процес благовістя прискорився. Проте, незважаючи на всі перева-ги, зближення з державою мало для церкви і зворотний бік. Так, держава в обмін на визнання церкви та добрози-чливе до неї ставлення отримала право втручатися у ду-ховні й богословські справи. Тому історія християнства тих часів є складною павутиною відносин між церквою та імператорськими державами як на Сході, так і на Заході.

Похожие статьи




І Вселенський собор. - Вселенські собори та поділ християнства на православ'я і католицизм

Предыдущая | Следующая