Форми шанування богів у Древній Греції - Грецька міфологія та релігія

Культ і обрядовість у греків зберігалися, ймовірно, у виді традицій від епохи героїв Гомера до значно більш пізніх періодів грецької історії, аж до римського завоювання і навіть після нього, майже до самого введення християнства як державної релігії у Візантійській імперії. У першу чергу, природно, варто вказати на здійснення жертвоприносин. Жертви могли відбуватися як у храмах, так і поза ними. Храми споруджувалися звичайно на височинах і відокремлювалися від інших будинків огорожею. Усередині храму встановлювали зображення визначеного бога і вівтар для жертв. Існували окремі приміщення для пожертвувань і священих реліквій. Криваві жертвоприносини відбувалися на особливій площадці перед храмовим будинком, але усередині огорожі.

Навіть у найдавніші часи в окремих грецьких племен жерці не грали значної ролі в суспільстві, і жрецькі обов'язки могла виконувати будь-яка вільна людина. Це положення збереглося і після виникнення окремих держав. Релігія в греків була справою державною, і жерці фактично залишалися на положенні державних службовців, що підкоряються законам, обов'язковим і для інших громадян. Жрецького ж обов'язку при необхідності могли виконувати царі або глави окремих родів. Жерці не навчали релігії, не створювали богословських праць, узагалі ніяк не розвивали релігійну думку, і коло їхніх обов'язків обмежувався виконанням обрядів, причому в конкретному храмі, до якого вони були приписані [7, с. 129].

Спілкування з богами під час богослужінь у греків обумовлювалося все тим же сприйняттям їх як могутніх, але зрозумілих і благодійних істот. Жертви були дарунками, в обмін на які боги повинні були виконувати прохання. Безкровні жертви складалися з овочів, фруктів, а також різних коржів і хлібців, присвячених окремим богам. Криваві жертвоприносини в основному зводилися до убивства тварин, але іноді, правда дуже рідко, у жертву приносилися і люди. Традиційними жертовними тваринами були вівці, свині і бики. Під час великих свят в особливі моменти державного життя (після перемоги над ворогом, перед народними зборами або початком землеробських робіт, під час епідемій) могли убивати більш 100 тварин. Такі жертвоприносини називалися гекатомбами.

Усі жертовні тварини повинні були бути бездоганні, без найменших недоліків. Жерці перед початком священнодійства облачалися в білі одяги й омивали руки в солоній воді. Обряд проходив у повному мовчанні, при музичному супроводі флейтистів. Частина заколотої тварини спалювалася на вівтарі, частина діставалася жерцям, а інше з'їдалось на урочистому бенкеті, що відбувався після богослужінь. Після жертвопринесення жрець вимовляв молитву до богів, що за ним повторювали всі учасники церемонії. Релігійними обрядами були клятва і проклін, тому що вимовлялися вони по строго встановлених правилах і з призиванням богів.

Вдома в греків також зводилися жертовні вівтарі і встановлювалися статуї богів-заступників. Священним вважалося і домашнє вогнище, тому що його заступником була Гестія і, роблячи безкровні жертви у вогнища, грек прямо звертався до цієї богині. На п'ятий день після народження дитини обносили навколо вогнища, щоб відгородити від зла. Похорон також проходили згідно строго встановленої церемонії. Небіжчика умащали мазями і пахощами в білих одягах, із дрібною монетою (оболом) у роті, що призначався для Харона, перевізника душ мертвих, клали на похоронні носилки. Один день його оплакували, потім урочисто виносили з будинку. Спочатку в Греції труп спалювали, але цей звичай поступово витиснувся традицією поховання тіла в землі в спеціальних гробницях.

Однієї з найважливіших обов'язків жерців були пророкування майбутнього. Деякі жерці займалися тільки гаданнями, у першу чергу по нутрощам вбитих тварин і польотам птахів. Але жерці-ефори пророкували прийдешні події по змінах неба, жерці-піфайсти - по виду блискавок. Особливою пошаною в греків користалися святилища - оракули, у яких боги через жерців давали прямі відповіді на питання. Відомі оракули Зевса в Додоні, Геракла в Бурі, Аполлона в Мілеті. Але воістину всегрецькою славою користався оракул у Дельфах, що був присвячений спочатку Геї, потім Феміді й Аполлонові. У центрі будинку оракула знаходилася ущелина, з якої виривалися димні випари. Над ущелиною був укріплений триніжок, на який усідалася віщунка - піфія. Одурманена отруйними парами, вона впадала в транс, і в цей момент перед нею бог Аполлон відкривав таємниці майбутнього. Пророцтва Дельфійського оракула, щоправда, завжди були двозначні і мрячні. Так, Крез, цар Лідії, запитав жерців, чи може він напасти на перського царя Кира. Піфія відповіла, що якщо він нападе на Кира, то знищить велике царство. Коли ж розбитий наголову Крез став проклинати віщунів, ті резонно відповіли йому: "Тобі ж було передвіщено, що буде зруйноване велике царство. Ти і зруйнував його - тільки це було не царство Кира, а твоє власне".

Як особлива форма служіння богам сприймалися і спортивні змагання. Представлення греків про богів як про істот, подібних до людей, але більш досконалих, диктувало прагнення уподібнюватися їм і в досконалості тіл. Вважалося, що боги радуються, бачачи людей, блещущих здоров'ям і силою. Головним спортивним святом Древньої Греції були Олімпійські ігри, установлені, по переказі, самим Гераклом. Ці релігійні торжества були настільки важливі, що на час ігор встановлювався загальний мир і навіть літочислення в Греції йшло по Олімпіадах (починаючи з 776 р. до н. е.). Ці спортивні ігри присвячувалися всім богам, хоча заступником міста і був Зевс. Змагання чергувалися з жертвоприношеннями. Головним іспитом було "п'ятибор'є" - біг, стрибки, боротьба, метання списа і метання диска, також проводилися кулачні бої і змагання колісниць. Крім Олімпіад, найвідомішими були Немійські, Піфійські і Істмійські спортивні ігри.

Похожие статьи




Форми шанування богів у Древній Греції - Грецька міфологія та релігія

Предыдущая | Следующая