Атеїзм як форма вільнодумства - Розвиток українського вільнодумства. Основні теорії та течії вільнодумства

Як елемент духовної культури атеїзм є таким же дав-нім, як і релігія. Своїми витоками він сягає родового сус-пільства.

Атеїзм (гр. а-- не і teos -- Бог) -- форма вияву таких світоглядних орієнтацій людини, які утверджують її в бутті, вільному від необхід-ності апелювати до надприродного.

Найвиразніших виявів атеїзм набув, починаючи з епо-хи Просвітництва. Цей радикальний напрям вільнодум-ства пов'язаний передусім із іменами французьких філо-софів П'єра Бейля (1647--1706), Франсуа-Марі Вольтера (1694--1778), які критикували догми католицизму, інкві-зицію та єзуїтів.

Найдовершенішу атеїстичну форму вільнодумство мало у творчості французьких матеріалістів Жана Ламетрі (1709--1751), Дені Дідро (1713--1784), Клода Гельвеція (1715--1771), Поля Гольбаха (1723--1789), які не лише кри-тикували ортодоксальні форми релігії, а й вдавалися до її повного заперечення шляхом відкидання ідеї Бога. їх справа отримала своє продовження у творчості німецького матеріаліста Людвіга Фейербаха (1804--1872). На відмі-ну від своїх попередників, таємницю релігій Фейербах на-магався розкрити не шляхом аналізу суспільного середо-вища, а шляхом вивчення природи самої людини. Однак, заперечуючи наявні релігії, зокрема християнство, Фейер-бах висунув ідею створення нової релігії, в основу якої поклав обожнення людських стосунків, почуттів у кон-тексті принципу "людина людині -- Бог".

Форми вчення про релігію як фантастичне відображен-ня тих зовнішніх сил, які панують над людиною, атеїзм набув у творчості К. Маркса і Ф. Енгельса. Вони намага-лися показати роль матеріальних чинників в існуванні релігії, описати їх соціальні функції. Підкреслювали, що релігія є однією з форм ідеології, яку використовують для зміцнення свого становища панівні класи. Звідси і висно-вок про можливість практичного вирішення проблеми іс-нування релігії -- шляхом пролетарської революції. Ос-новоположні ідеї марксистського атеїзму викладено у праці Маркса "До критики гегелівської філософії права. Вступ".

Практично реалізувати їх прагнув російський політич-ний, державний діяч, один із ідеологів Жовтневої револю-ції 1917 р. Володимир Ленін (1870--1924). Це призвело до спотворення самої суті атеїзму. У житті кількох поколінь радянських людей він перетворився на квазірелігію.

Квазірелігія (лат. quasi -- Ніби, майже) -- Несправжній, удаваний (нерелігійний) об'єкт поклоніння.

Історія свідчить, що атеїзм легше проголосити, ніж здійснити. Річ у тім, що підгрунтям атеїзму є раціона-

Лізм. Він надає цій формі вільнодумства рис прозорого і систематизованого світогляду. Але водночас раціональ-ний підхід до побудови власної картини світу звужує сфе-ру впливу атеїзму, оскільки вимагає відповідної підгото-вки для сприймання наукових аргументів та їх критич-ного аналізу. І якщо носії атеїзму не здатні до критичного мислення, тоді на його грунті проростає фанатизм -- як наслідок людської обмеженості, роздратування від неспро-можності захистити свої погляди силою здорового глуз-ду, аргументами розуму. У такій ситуації недостатня і невміла критика релігії призводить до того, що на місці віровчення, яке критикують, з'являється певна квазіре-лігія. Це особливо яскраво і проявилося в Радянському Союзі.

Атеїзм, як справедливо зазначає український релігіє-знавець Анатолій Колодний, -- специфічна форма лю-динознавства. Його соціальний зміст полягає не у звіль-ненні свідомості індивідів від релігійних уявлень, а в утвердженні людини в такому бутті, яке заперечує необ-хідність звернення за допомогою до надприродних сил тоді і там, де вона діє сама. Тобто атеїзм зорієнтовує лю-дину на свідомий контроль за всіма процесами своєї жит-тєдіяльності.

Похожие статьи




Атеїзм як форма вільнодумства - Розвиток українського вільнодумства. Основні теорії та течії вільнодумства

Предыдущая | Следующая