Використання звуків, запахів і дистанції у процесі спілкування - Психологічні особливості публічного виступу

Спілкування -- це, по-перше, складний, багатоплановий процес встановлення і розвитку контактів між людьми, що виникає на основі потреб і спільної діяльності та включає в себе обмін інформацією, сприймання та розуміння іншого; по-друге, це взаємодія суб'єктів через знакові засоби, викликана потребами спільної діяльності та спрямована на значимі зміни стану, поведінки партнера.

Зазвичай виокремлюють п'ять основних знакових систем:

    * Оптико-кінетична система знаків, яка охоплює жести, міміку, пантоміміку, тобто руки, обличчя й постава в цьому разі стають джерелом психологічної інформації. * Паралінгвістичні засоби. Йдеться про систему вокалізації, тобто якість голосу, його діапазон, тональність. Доведено, що як гучний голос, так і занадто тихий не підсилюють переконувального впливу одного співрозмовника на іншого. Не завжди, коли людина говорить тихо, вона змушує співрозмовників, щоб її слухали, а лише тоді, коли є справжнім авторитетом серед інших. * Екстралінгвістична знакова система, яка характеризується введенням у мову пауз, сміху, інших вкраплень. Певна частина людей, особливо в діловій сфері, вважає, що їхній статус вимагає деякої монотонності. Однак слід пам'ятати про психологічні якості людей. Суть у тому, що у своїх учинках вони керуються як інтелектом, так і емоціями. * Візуальне спілкування, тобто "контакт очима". Періодично дивлячись на обличчя партнера, людина таким чином дарує йому свою увагу, а психологія людей така, що вони цінують увагу до себе. * Проксеміка, яка передбачає організацію простору й часу спілкування (часові особливості початку спілкування, розташування партнерів за столом переговорів тощо).

Невербальні засоби спілкування поділяють також на:

    * візуальні, до яких належать кінетика (рухи ніг, голови, рук, тулуба); напрямок погляду й візуальний контакт; вираз очей; поза (зокрема локалізація, зміна поз відповідно до словесного тексту); шкірні реакції (почервоніння, піт); дистанція (відстань до співрозмовника, кут повернення до нього, персональний простір); додаткові засоби спілкування, у тому числі особливості будови тіла (статеві, вікові) і засоби їх перетворення (одяг, косметика, окуляри, прикраси, татуювання, вуса, борода, сигарета тощо); * акустичні (звукові), пов'язані з мовою (інтонація, голос, тембр, тон, ритм, висота звуку, мовні паузи та їх локалізація в тексті) і не пов'язані з нею (сміх, плач, кашель, вдихи, скрегіт зубів, "хлюпання" носом тощо); * тактильні (пов'язані із дотиком), які передбачають фізичний вплив (ведення сліпого за руку, контактний танець та ін.) і такевіку (потиск руки, хлопання по плечу).

Ольфакторна система спілкування пов'язана з урахуванням у процесі взаємодії природних і штучних запахів. І хоча смак і нюх найменшою мірою задіяні в спілкуванні, вони, незалежно від волі, беруть участь у комунікативному процесі і впливають на людські стосунки.

Сьогодні вже є наукові докази, що запахи на несвідомому рівні забезпечують взаємний потяг людей. Якщо люди постійно знаходяться поряд, то можна припустити, що їх взаємодія відбувається і на рівні запахів. Тому необхідно ретельно дотримуватися гігієнічних вимог, а також користуватися косметикою та парфумами з нерізкими, природними ароматами.

Основним, універсальним вербальним засобом людського спілкування є мова (усна і письмова). Мова -- це підгрунтя культури народу, безмежний невичерпний океан вселюдського досвіду.

Універсальною для спілкування є природна мова, за допомогою якої можна висловити практично все -- від неясного почуття, що зароджується, до найзагальніших ідей і понять. Жива природна мова віддзеркалює душу тієї особи, яка спілкується, вона сповнена звуками, виграє барвами, усміхнена або похмура, неозора, мов море -- уся вона виблискує й переливається під сонцем нашого "Я". За мовою людини можна визначити її етнічну та соціальну належність. Мова -- сукупність звукових сигналів, письмових знаків та символів, за допомогою яких людина отримує, переробляє, зберігає та передає інформацію.

Процес оволодіння технікою мовлення потребує знання побудови мовного апарату, ознайомлення з особливостями звукотворення, опанування технікою фонаційного дихання, формування артикуляційної вимови, оволодіння основами правильної дикції, вироблення вміння дотримуватися оптимального темпу і ритму мовлення, усвідомлення суті логічного мовлення.

Дихання у мовотворенні визначає якість звуків і мовлення загалом. У професійній діяльності (спів, промова в класі, виступ з лекцією) потрібне фонаційне дихання (вдихання коротше від видихання). Розрізняють кілька видів дихання: верхнє (ключичне), грудне (реберне), черевне (діафрагмальне). При активному мовленні перевагу віддають діафрагмальному диханню, яке коливається за висотою, частотою, глибиною. З метою опанування техніки фонаційного дихання вдаються до спеціальних вправ.

Важливим компонентом формування культури мовлення є опанування чіткою дикцією -- вмінням виразно вимовляти звуки, склади, слова. Виконання вправ для засвоєння положення апарату мовлення й артикуляції при вимові звуків та слів у фразі сприяє розвитку дикції.

Невербальне спілкування представлене не лише використанням жестів, міміки, пантоміміки, а й просторово-часовою характеристикою організації спілкування.

Надзвичайно важливим при спілкуванні є міжособистісний простір (дистанція спілкування). Дистанція спінювання залежить від багатьох чинників: від спрямування спілкування, від різних характеристик суб'єктів спілкування (їх близькості, віку, соціального статусу, психологічних особливостей, національних звичаїв тощо).

За даними американських психологів дистанція між партнерами залежить від виду взаємодії і може бути такою:

    - інтимна дистанція (відповідає інтимним стосункам) -- до 0,5 м; - міжособистісна дистанція (при бесідах, спілкуванні з друзями) -- 0,5-1,2 м; - соціальна дистанція (притаманна неформальним соціальним та діловим стосункам) -- 1,2--3,7 м; - публічна дистанція -- 3--7 м і більше.

При будь-якому спілкуванні правильно обрана дистанція істотно впливає на його здійснення.

Похожие статьи




Використання звуків, запахів і дистанції у процесі спілкування - Психологічні особливості публічного виступу

Предыдущая | Следующая