Види соціальної роботи з дітьми-сиротами - Девіантна поведінка дітей та її види

Криза сучасної сім'ї негативно позначилась на стані дитинства в державі, що призвело до зростання сирітства та збільшення чисельності дитячих будинків та шкіл-інтернатів. Цілий ряд факторів є причиною збільшення кількості дітей, що опиняються на державному забезпеченні - в установах інтернатного типу, у прийомних та опікунських родинах.

Негативні явища, що зберігаються в системі виховання сиріт у державних закладах утримання:

    1) неправильна організація спілкування усередині колективу, збереження авторитарного стилю виховання; 2) високий ступінь регламентованості життя вихованців, відсутність можливості вільно розподіляти і використовувати часовий простір і дії; 3) ізольованість дітей в межах одного простору, обмеженість контактів із представниками суспільства із зовні, що фактично унеможливлює соціалізацію вихованців; 4) відсутність диференційованого підходу до дітей, обмеженість врахування психологічних, фізичних особливостей; 5) неврахування психологічного стану вихователів шкіл-інтернатів, притулків, дитячих будинків, що виявляється в проявах неадекватних, жорстоких дій по відношенню до дітей.

Напрямки розвитку альтернативних форм виховання дітей-сиріт:

    1) попередження виходу дітей із родини; 2) повернення до біологічної родини; 3) влаштування сиріт у прийомні сім'ї, дитячі будинки сімейного типу, під опіку; 4) усиновлення.

Соціальна робота невідривна від суспільства і спрямована на усі його проблемні прошарки. Тому необхідність у соціальній роботі існуватиме доки існує суспільство, навіть за найвищого його розквіту, не кажучи вже за суспільство у кризовій ситуації. Сьогодні в Україні спостерігаються вельми неприємні тенденції. Це зменшення чисельності населення, збільшення кількості розлучень, а отже і проблемних сімей, сиріт, відбувається старіння населення, зубожіння, а тому поширюється жебрацтво, через неякісне медичне обслуговування зростає кількість неповноцінних дітей, інвалідів, широко розповсюджені захворювання на венеричні хвороби, у тому числі на СНІД, що зазвичай трапляється під час суспільних негараздів, зростає захворюваність на наркоманію і токсикоманію, зростає злочинність.

Соціальна робота спрямована на індивіда. Її основне призначення - допомогти людям навчитися допомагати собі.

При роботі з дітьми-сиротами з першого погляду вражає і здається неподоланною кількість проблем, з якими стикаються сирітські будинки: фінансові проблеми, кадрові, житлові, психологічні, кримінальні, проблеми працевлаштування випускників, соціальної адаптації, низького соціального статусу вихованців, обмеженої кількості місць, пошуку спонсорів. Самі вихователі визнають, що готують кадрів для кримінального світу. Діти страждають від сенсорної, контактної, емоційної збідненості, обмеженості рольових моделей поведінки. Внаслідок сирітства формуються негативні риси характеру: гостра заздрісність, вразливість, емоційність, недовірливість, страх перед чужим, невідомим, почуття неповноцінності й непотрібності, вини за увагу, агресивність, непристосованість до життя. Усе це яскраво виявляється у "підопічних" дітях, які до того ж вважаються розумово відсталими, хоча насправді є звичайними дітьми, які потрапили у несприятливі умови.

Соціальна робота може багато чого змінити тут. Але починати треба, можливо, з самих вихователів. Для них варто створювати "кімнати для релаксації", проводити курси підвищення кваліфікації і т. д. Необхідно працювати на розвиток індивідуальності дитини, впевненості у її цінності й виключності. Треба сприяти полегшенню усиновлення дітей. Велике враження справила на мене історія одного з минулих вихованців будинку. Розумово відсталий хлопчик був прийнятий іспанською сім'єю. Його віддали у звичайну школу, і дуже швидко дитина наздогнала інших учнів. Це говогрить про те, що більшість дітей, які вважаються розумово відсталими, насправді є абсолютно нормальними. Їм лише не вистачає уваги і стимулювання. І вражає саме те, що багато людей втрачають свій шанс. Для соціальної роботи тут величезні можливості.

Проблема сирітства безпосередньо пов'язана з проблемою сім'ї. Як говорить банальна фраза, що, однак, має сенс, сім'я - це "ланка суспільства". На цьому інституті перш за все відбиваються усі державні негаразди.

Дитячий будинок сімейного типу як інститут виховання дітей-сиріт є не дитячим закладом особливого типу, тобто дитячим будинком, а є багатодітною сім'єю, що забезпечує вихованцям сімейне оточення та виховання. Виховний потенціал дитячого будинку сімейного типу, як форми сімейного виховання дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, має об'єктивні переваги перед іншими соціальними інститутами, перш за все інтернатного типу.

Однією із специфічних відмінностей прийомних сімей та дитячих будинків сімейного типу від усиновлення та опіки (піклування) є державна соціальна підтримка таких сімей, що реалізується у формі соціального супроводу. Згідно до Порядку соціального супроводження прийомних сімей та дитячих будинків сімейного типу соціальне супроводження прийомних сімей та дитячих будинків сімейного типу - це вид соціальної діяльності, що передбачає надання спеціалістом (або групою спеціалістів) центрів соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді у співпраці з фахівцями інших установ, організацій та закладів комплексу юридичних (правових), психологічних, соціально-педагогічних, соціально-економічних, соціально-медичних, інформаційних послуг, спрямованих на забезпечення належних умов функціонування прийомної сім'ї, дитячого будинку сімейного типу.

Один з напрямів діяльності соціального працівника з дитячим будинком сімейного типу - посeрeдницька діяльність між батьками-вихователями та службами, які захищають права дитини, налагодження співпраці з різними фахівцями для забезпечення якнайкращих умов виховання дитини в сім'ї.

Крім питань щодо проблем розвитку, виховання, здоров'я, поведінки дитини, порушуються і такі, які дозволяють визначитися, що саме необхідно зробити для вирішення тієї чи іншої проблеми і яких спеціалістів слід залучати. На основі інформацію про дитину, яка влаштовується у сім'ю, складається план соціального супроводу вихованця.

Реалізація соціального супроводу спрямована на вирішення певних завдань, залежно від терміну влаштування дитини у сім'ю та її основних потреб. Зокрема соціальний супровід зорієнтований на: адаптацію дитини в новій сім'ї; створення позитивного психологічного клімату у родині; забезпечення оптимальних умов життя; забезпечення захисту прав дитини; створення можливостей для розвитку дитини шляхом надання комплексу якісних соціальних послуг.

Реалізація соціального супроводу базується на дотриманні таких основних принципів:

    - гарантований захист прав дитини, пріоритетність її інтересів, врахування її думки; - реалізація першочергового права дитини на зростання та виховання в сім'ї; - цілісний підхід до виховання та догляду за дитиною, що передбачає підтримку її психофізіологічного, інтелектуального, емоційного, соціального та духовного розвитку; - індивідуальний підхід до кожної дитини, кожної сім'ї з урахуванням їх потреб та особливостей; - забезпечення стабільності, тривалості сімейних форм виховання; - важливість відновлення та розвиток сімейних зв'язків, збереження етнічної, культурної спадщини дитини; - пріоритетність повернення дитини до біологічної сім'ї, усиновлення, встановлення опіки як форми виходу з дитячого будинку сімейного типу; - врахування результатів наукових досліджень, досвіду та кращої світової практики; - системність, комплексність, безоплатність, доступність соціальних послуг; - взаємодія соціальних працівників з батьками-вихователями та постійне підвищенні їх професійної компетентності;

Вирішення поставлених перед соціальним супроводом завдань здійснюється шляхом надання дитячому будинку сімейного типу комплексу соціальних послуг, які можна умовно розділити на такі сфери: соціально-економічні, юридичні, соціально-педагогічні, психологічні, соціально-медичні.

Соціально-економічні послуги: допомога у залученні додаткових ресурсів для задоволення потреб дитячого будинку сімейного типу на лікування, оздоровлення тощо; допомога у своєчасному отриманні батьками державних виплат на утримання дитини; допомога у вирішенні побутових проблем, працевлаштування дітей-вихованців після досягнення ними повноліття чи закінчення навчання.

Юридичні (правові) послуги: консультування з питань застосування чинного законодавства; представлення та захист прав і законних інтересів дитячого будинку сімейного типу та дітей, що в них виховуються, в органах державної влади та інших установах, організаціях, підприємствах незалежно від форм власності та підпорядкування; допомога в оформленні документів, необхідних для розв'язання проблем клієнтів; здійснення правової освіти батьків-вихователів та дітей, що виховуються в їх сім'ях; співпраця з різними установами та фахівцями для надання фахової юридичної допомоги.

Соціально-педагогічні послуги: допомога у вирішенні питань навчання дітей, здобутті ними освіти; організація додаткових занять, навчання; виявленні розвитку різнобічних інтересів і потреб вихованців дитячих будинків сімейного типу; залученні до науково-дослідної, гурткової роботи, влаштування дитини до клубу, гуртка, секції; забезпеченні доступності відповідних освітніх послуг для дітей з вадами розумового або фізичного розвитку шляхом індивідуального навчання; просвітницькій роботі щодо всебічного і гармонійного розвитку дитини; особливостей розвитку сім'ї та сімейних стосунків; здорового способу життя; організація навчання батьків ефективним методам виховання без покарання, мобілізаціїї власних ресурсів сім'ї для вирішення проблем у подальшому; допомога батькам у здійсненні статевого та гендерного виховання; встановлення та підтримка стосунків з біологічною сім'єю, якщо це не суперечить інтересам дитини; участь у формуванні життєвих навичок дитини: планування свого життя та його здійснення; допомога у розв'язанні конфліктних ситуацій сімейного виховання, підготовці до виходу з сім'ї у самостійне життя; організація зустрічей дітей з біологічними батьками/особами, що їх замінюють, вжиття заходів щодо підготовки біологічних родин до повернення їм дітей; здійснення моніторингу захисту дитини від жорстокого поводження та насильства; представлення інтересів клієнта в інших установах та закладах (здійснення функцій посередника між сім'єю і адміністрацією школи, центральними та місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, органами опіки і піклування тощо);

Психологічні послуги: адаптація дитини до нової сім'ї та сім'ї до дитини, у створенні належного психологічного клімату, для якого характерними є повага, любов, турбота, емоційні зв'язки; допомога в запобіганні виникненню непорозумінь та конфліктів між членами сім'ї, в т. ч. рідними дітьми; участь у формуванні у дитини почуття власної гідності, адекватної самооцінки, самосвідомості, самостійності, громадянськості позиції; мінімізація негативних наслідків психологічних травм; організація реабілітаційних заходів, спрямованих на подолання затримок, відставань у розвитку, психічних та психологічних проблем, пов'язаних з занедбаністю, травмами та хворобами, жорстоким поводженням або насильством, які зазнала дитина до влаштування в дитячий будинок сімейного типу; корекція поведінки дітей; консультування з питань психічного здоров'я та поліпшення взаємин з оточуючим соціальним середовищем; організація сімейної психотерапії; проведення психодіагностики, спрямованої на вивчення соціально-психологічних характеристик особистості, з метою її психологічної корекції або психологічної реабілітації; надання методичних порад;

Соціально-медичні послуги: допомога батькам-вихователям у вирішенні питань збереження, підтримки та охорони здоров'я дітей-вихованців; надання необхідної інформації, настанов щодо здорового способу життя, профілактики туберкульозу, венеричних захворювань та ВІЛ/СНІДу; допомога у проходженні дітьми-вихованцями обов'язкового медичного огляду та, у разі необхідності, контроль за виконанням призначень лікаря; допомога у забезпеченні регулярного та якісного медичного обслуговування; допомога у вирішенні питань щодо оздоровленням дітей-вихованців та рідних дітей (до 18-ти років); налагодження, у разі необхідності, ефективної співпраці із закладами охорони здоров'я та іншими організаціями соціального спрямування, які надають допомогу ВІЛ-позитивним дітям.

Похожие статьи




Види соціальної роботи з дітьми-сиротами - Девіантна поведінка дітей та її види

Предыдущая | Следующая