Розподіл у сонячній системі, Існування астероїдів - Малі тіла Сонячної системи

Орбіти більшості відомих астероїдів лежать всередині головного поясу астероїдів між орбітами Марса та Юпітера. Вони мають порівняно малий ексцентриситет. За оцінками в поясі нараховується від 1,1 до 1,9 млн. астероїдів із діаметром понад 1 км, а також декілька мільйонів дрібніших. Вважається, що вони є залишками протопланетарного диска. Акреції скельних уламків в цій області в часи, коли формувалися планети, завадили сильні збурення, викликані гравітаційним полем Юпітера.

Загальна маса усіх астероїдів поясу оцінюється в 3,0-3,6 ? 1021 кг, що складає 4 відсотки від маси Місяця.

Існування астероїдів

Астероїди існують також поза головним поясом:

Навколоземні астероїди мають орбіти, що проходять неподалік земної орбіти (як усередині її, так і зовні). Деякі з них (наприклад, група Аполлона, група Атона) навіть перетинають орбіту Землі і потенційно можуть зіткнутися з нашою планетою. Це може становити загрозу, тому вивченню таких астероїдів приділяють значну увагу. Незважаючи на невелику їх кількість, класифікація найбільш деталізована.

Навколоземні астероїди -- астероїди, перигелій яких розташовано не далі 1,3 а. о. від Сонця, тобто неподалік земної орбіти. Завдяки незначному віддаленню від Сонця їх поверхня містить здебільшого компоненти, що не випаровуються. Перший навколоземний астероїд -- 433 Ерос -- було відкрито 18 серпня 1898 року. Станом на травень 2010 відомо 7 075 подібних об'єктів діаметром понад 50 м., зокрема 820 великих (діаметром понад 1 км)[2]. Найбільший астероїд цього сімейства -- 1036 Ганімед діаметром ~ 32 км. За теоретичними розрахунками малоймовірно, що астероїдів, більших 1 км, може нараховуватися понад тисячу. Втім, деякі фахівці вважають, що їх кількість має перевищувати 1300.Розміри (або так званий "ефективний діаметр") для таких дрібних тіл найчастіше вираховують виходячи зі світності. Донедавна вважалося, що усереднене альбедо цього класу астероїдів становить 0,11, але останні роботи підвищили це значення до 0,14, що призвело до перегляду уявлень про розміри цих тіл у бік їх зменшення. Для деяких об'єктів вдається безпосередньо виміряти розміри, під час прольоту астероїда неподалік Землі або у результаті польотів космічних апаратів до астероїдів. Розподіл відомих навколоземних астероїдів за розмірами. (16.07.2010)

З 1980-х це сімейство інтенсивно досліджується, оскільки потенційно небезпечне для землян. У результаті зіткнення Землі з астероїдом розміром сотні метрів може вивільнятися енергія, що сумірна із потужними термоядерними вибухами. Наслідки такого зіткнення, імовірно, будуть подібними до Тунгуської катастрофи

За характеристиками орбіт навколоземні астероїди поділяють на три основні групи: група Атона, група Аполлона та група Амура. Деякі з них перетинають земну орбіту і, таким чином, становлять потенційну загрозу для мешканців нашої планети, інші -- не перетинають і загроза наразі відсутня, але внаслідок гравітаційних збурень можуть змінити свою орбіту і перетворитися на астероїди, які перетинають орбіту Землі. До навколоземних належать також нечислені астероїди групи Атіри, орбіти яких повністю лежать всередині земної орбіти (Q<=0,938 а. о.)[5]

До атонців належать навколоземні астероїди, велика піввісь орбіти яких (a) менша за астрономічну одиницю, а відстань від Сонця у афелії (Q) -- більша за 0,938 а. о. Астероїди цієї групи здебільшого перетинають земну орбіту поблизу своїх афеліїв.

До Апполонців належать астероїди велика піввісь орбіти яких більша за 1 а. о., а відстань у перигелії менша за 1,017 а. о. Перший такий астероїд, 1862 Аполлон, який і дав назву групі, було відкрито Карлом Рейнмутом (нім. Karl Wilhelm Reinmuth) 1932 року. Практично всі представники групи перетинають орбіту Землі та періодично можуть зближуватися на відстань менше 0,05 а. о. (близько 7,5 млн. км). Такі зближення називають "тісними" і вважають, що для цих астероїдів є ризик зіткнення із нашою планетою, тобто, вони потенційно небезпечні.

До амурців належать астероїди, для яких відстань від Сонця у перигелії більша за 1,017 а. о., але менша 1,3 а. о. Більшість астероїдів цієї групи не перетинають земної орбіти. Група отримала назву від 1221 Амура, хоча перший астероїд цієї групи -- 433 Ерос -- було відкрито ще у 19 сторіччі. Саме на Ерос 1996 року здійснив посадку космічний апарат NEAR Shoemaker.

Похожие статьи




Розподіл у сонячній системі, Існування астероїдів - Малі тіла Сонячної системи

Предыдущая | Следующая