Пологові травми шкіри і м'яких тканин - Пологові травми новонароджених

Щоб звести ризик до мінімуму, природа постачила дитини вже непохитними й до того ж час дуже еластичними кісточками черепа, з'єднавши їх між собою природними амортизаторами - швами й родничками.

Завдяки такої будови кісточки здатні трохи розходитися чи зближуватися, щоб голівка народжуваної дитини, змінюючи конфігурацію, вписувалася б у вузькі місця таза матері.

Але захисний механізм не завжди може уберегти малюка від появи характерної припухлості - родової пухлини. Зазвичай, вона просто проходить швидко без наслідків зовнішнього вигляду та здоров'я.

Лікарі вважають такі травми природним явищем. Багатьох лякає саме слово "пухлина", хоч до онкології воно, зрозуміло, відносини немає. Просто під час пологів, тканини тієї частини тіла малюка, яка прокладала дорогу назовні (тім'ячко чи потилиця, інколи ж - личко, чоло, сідниці), набрякли через застій крові й лімфи.

Це викликано, по-перше, перевантаженнями, які малюк відчуває в пологових шляхах, а по-друге, різницею між тиском всередині матки й у зовнішньому середовищі. Через такого перепаду лопаються судини, виникають крововиливи в підшкірну клітковину і шкіру.

Іноді відразу ж утворюються бульки завбільшки з горошину, заповнені прозорою рідиною. Якщо це є природним, то набряк швидко спадає, пухлина розсмоктується.

Вже на другий, максимум - третього дня шкірочка у цій галузі вирівнюється без будь-якого лікування, а багрово-сині синці бліднуть, жовтіють і зникають самі собою до кінця першої початку другого тижня.

Родова пухлина одними авторами вважається транзитним станом, іншими - проявами легкого родового травматизму. Це припухлість м'яких тканин в передлежачій частині. На місці вакуум-екстрактора на фоні родової пухлини можливі петехії, екхімози, які самостійно розсмоктується через 1-3 доби. Лікування не потребується. Діти з локалізацією родової пухлини на голові знаходяться 3-4 доби під спостереженням.

Петехії, екхімози, садна на різних ділянках шкіри - найбільш частий прояв родового травматизму.

Петехія - невелика (1-2 мм) червона або пурпурна пляма на тілі, спричинена дрібними гемораліями (пошкодження капілярів судини).

Екхімози (з грецького ?кчэмщуйт - вилив; від ?к - "из-" та чЭщ - "ллю") - медичний термін для позначення крововиливу в шкіру або слизову оболонку, діаметр якого зазвичай перевищує 3 мм. У побуті екхімози найчастіше називають синцями, які спочатку мають пурпурове або блакитно-чорне забарвлення, в подальшому колір змінюється до коричневого, жовто-коричневого, при цьому межі пошкодження, як правило, розмиті. Вони можуть бути на передлежачій частині плода в пологах, на місці накладання щипців, вакуум-екстрактора, на місці здавлювання рукою акушера при внутрішньоутробній допомозі. Невеликі садна і порізи вимагають лише місцевого антисептичного лікування.

Петехії та екхімози розсмоктуються самостійно через декілька днів, проте цих дітей кладуть на даний період в палату інтенсивного спостереження і вони не прикладаються до грудей. Це робиться в тому разі, коли петехії та екхімози розміщені на голівці, і тому не виключена можливість наявності подібних крововиливів і в м'яку мозкову оболонку.

Крововилив під апоневроз - припухлість тістуватої консистенції, набряк тім'яної і потиличної частини голови.

Крововилив під апоневроз не обмежений однією кісткою, а на відміну від родової пухлини може збільшуватись після народження, часто інфікується, може стати причиною постгеморагічної анемії в перші дні життя, в подальшому - гіпербілірубінемії через підвищене позасудинне утворення білірубіну. Крововилив розсмоктується через 2-3 тижні.

Підшкірні гематоми можуть наростати з віком у дітей, схильних до кровотечі. Це запрограмоване в генах чи пов'язане з підвищеною проникністю судин, дефіцитом вітамінів D, Р та інших речовин, необхідних для згортання крові. В такому разі дитині вводяться кровоспинні речовини (вітаміни, хлористий кальцій) і, можливо, підключення антибіотиків.

Крововиливи в мозкові оболонки і речовина мозку поділяють на:

    ? епідуральні; ? субдуральні; ? субарахноїдальні; ? інтрацеребральні.

Епідуральні крововиливи масивні, виникають при ушкодженнях кісток черепа між внутрішньою поверхнею черепних кісток і твердої мозкової оболонки - внутрішня кефалогематома. Спостерігається відносно рідко в області кісток склепіння черепа.

Субдуральні крововиливи частіше виникають при розриві мозочкового намету, серповидного відростка, розривах поперечного і прямого синусів, великої мозкової (так званої галенової) вени. Крововиливи великі, розташовуються на поверхні головного мозку.

Субарахноїдальні крововиливи розташовуються між павутинною і судинною оболонкою. Виникають при розриві дрібних вен, що впадають в сагиттальний та поперечний синуси. При розриві мозочкового намету можуть огортати весь стовбур мозку. Субарахноїдальні крововиливи, як правило, обширні.

Інтрацеребральні крововиливи залежать переважно від розривів термінальних вен, що впадають в основні венозні колектори мозку. Спостерігаються крововиливу в шлуночки мозку, в судинні сплетення, в стінки бічних шлуночків з утворенням гематом.

Інтрацеребральні крововиливи відбуваються при надмірному натягу одного з листків намету при конфігурації голівки. Розрив намету захоплює один або два її листка і супроводжується частіше крупним субдуральним крововиливом в області потиличних і скроневих часток.

Інтрацеребральні крововиливи розсмоктуються з утворенням кіст. Розрив мозочкового намету - самий найчастіший вид внутрішньочерепної родової травми плода, що призводить до смерті.

При відшаруванні окістя тім'яної і потиличної кістки підокістною гематомою при грубому зміщенні між кісткою та шкірою може утворитися кров'яний опух голови - кефалогематома.

Кефалогематома (від грецького Kephale - голова) - крововилив під окістя кісток черепа, завжди обмежена межами однієї кістки.

Найчастіше зустрічається зовнішня кефалогематома потиличної або тім'яної кістки. Кефалогематома розсмоктується повільно, частіше піддається організації з оссификацією. При інфікуванні і нагноєнні може бути джерелом гнійного менінгіту.

Виникненню кефалогематоми певну роль відіграє нестача вітаміну К та ламкість судин новонародженого, спостерігається у 0,2-0,3 % новонароджених.

Опух спочатку має пружну консистенцію, часто на місці родової пухлини, тому діагностика в перші 2 доби затруднена.

При відсутності родової пухлини, або при її вщуханні, добре видно, що кефалогематома ніколи не переходить на сусідню кістку, не пульсує, неболюча. При пальпації відчутно флюктуацію і немовби валик по периферії. Шкіра над кефалогематомою не змінена.

В перші дні життя кефалогематома збільшується. Пізніше, внаслідок утворення позасудинного білірубіну, виникає тривала жовтяниця.

На 2-3-му тижнях життя маленькі гематоми зменшуються і повністю розсмоктуються через 6-8 тижнів.

Кефалогематома розташована в однієї або обох тім'яних кістках, рідко на потиличній та лобової, ще рідше на скроневої кістках. Вона вміщує від 5 до 150 мілілітрів крові, що довго залишається рідкою.

Великі кефалогематоми нерідко кальцифікуються, під час їх розсмоктування різко витоншується підлеглий кістковий шар або утворюються кісткові кистоподібні нарости.

Під кефалогематомою іноді можна знайти перелом кістки, з якого можливо повідомлення про епідуральну гематому. Пухлина спочатку має пружну консистенцію, іноді флюктуірує, і обмежена валиком по периферії.

З 7-10 днів пухлина починає зменшуватися у розмірах та зазвичай зникає на 3-8 тижні. При значних крововиливах розсмоктування крові затримується і може затягтися на місяці. У таких випадках окістя у сфері гематоми ущільнюється, гематома оссифицирується, що зумовлює деформації чи асиметрії черепа. Кефалогематома зустрічається у 0,3 - 0,5 % новонароджених.

Диференціювати кефалогематому треба від родової пухлини; від крововиливу під апоневроз (kephalo haematoma subaponeuroticum); від мозкових гриж (випинання мозкових оболонок і ті речовини мозку через тім'ячко чи дефекти кістки: пульсує, відбиває дихальні руху).

Ускладненнями кефалогематоми можна зазначити - анемія, внаслідок значної втрати крові; жовтуха, розвиваючись при розсмоктування крововиливу, нагноєння.

З метою зменшення внутрішньочерепного тиску новонародженої дитини, під час лікування кефалогематоми, малюку відмінюється грудне годування. У цей час дитина годується зцідженим материнським чи донорським молоком протягом 3-4 днів. Також назначається вікасол, епсилонамінокапронова кислота, аскорутин, глюконат кальцію, вітамін Д.

Малі кефалогематоми (2-3 см в діаметрі) залишають без втручання. У окремих випадках, якщо кефалогематома велика, проводиться пункція з відсмоктуванням крові, із наступним накладенням гнітючої пов'язки і обов'язковим введенням при пункції антибіотика.

Ця операція здійснюється не раніше 8-го дня життя, бажано на 10-12-й день, коли фібринолітичні процеси роблять кров рідкою і пройшло загоєння пошкоджених судин. Більш рання пункція може привести до повторного утворення кефалогематоми.

Похожие статьи




Пологові травми шкіри і м'яких тканин - Пологові травми новонароджених

Предыдущая | Следующая