Місячний грунт - Обертальний рух в умовах місячного тяжіння

Усюди, де здійснювали посадки космічні апарати, Місяць вкритий так званим реголітом. Це різнозернистий уламковопиловий прошарок товщиною від декількох метрів до декількох десятків метрів. Він виник у результаті дроблення, перемішування і спікання місячних порід при падінні метеоритів і мікрометеоритів. Унаслідок впливу сонячного вітру реголіт насичений нейтральними газами. Серед уламків реголіту знайдені частки метеоритної речовини. По радіоізотопах було встановлено, що деякі уламки на поверхні реголіту перебували на тому ж самому місці десятки і сотні мільйонів років. Серед зразків, доставлених на Землю, зустрічаються породу двох типів: вулканічні (лави) і породи, що виникли в разі роздроблення і розплавлення місячних утворень при падіннях метеоритів. Основна маса вулканічних порід подібна до земних базальтів. Очевидно, такими породами утворені всі місячні моря. Крім того, у місячному грунті зустрічаються уламки інших порід, подібних до земних і так званні KREEP - породи, збагачені калієм, рідкісноземельними елементами і фосфором. Очевидно, ці породи являють собою уламки речовини місячних материків. "Місяць - 20" і "Аполлон - 16", що здійснили посадки на місячних материках, привезли з відти породи типи анортозитів. Усі типи порід утворились в результаті тривалої еволюції в надрах Місяця за рядом ознак місячні породи відрізняються від земних: у них дуже мало води, мало калію, натрію й інших летких елементів, у деяких зразках дуже багато титану і заліза. Вік цих порід, визначений за співвідношеннями радіоактивних елементів, дорівнює 3-4,5 млрд. років, що відповідай найдавнішим періодам розвитку Землі.

Космонавти доставили на Землю кілька сотень кілограмів і провели на Місяці ряд досліджень: вимірювання теплового потоку, магнітного поля, рівня радіації, інтенсивності сонячного вітру ( потоку частино, що прилітають від Сонця). Виявилося, що тепловий потік з надр Місяця приблизно в троє менше ніж з надер Землі. У породах Місяця виявлено залишкову намагніченість, що вказує на існування у Місяця в минулому магнітного поля. На Місяці були залишені прилади, що автоматично передають інформацію на Землю, а також сейсмометри, що реєструють коливання в тілі Місяця. За сейсмічними даними було встановлено, що до глибини кілька десятків кілометрів Місяць вкритий відносно легкою "корою", а нижче залягає більш щільна "мантія".

Слідом за польотом корабля "Аполлон - 11" до Місяця протягом 3,5 років було спрямовано шість експедицій ("Аполлон - 11" - "Аполлон - 17"), п'ять з яких прийшли цілком успішно. У листопаді 1970 АМС "Місяць - 17" доставила на Місяць у Море Дощів місячний самохідний апарат "Місяцехід - 1", що за 11 місячних днів ( чи 10,5 місяця) пройшов відстань у 10 540 м і передав велику кількість панорам, окремих фотографій поверхні Місяця й іншу наукову інформацію.

Також існують міжнародно-правові проблеми освоєння Місяця, вирішені договором про принципи діяльності держав з дослідження і використання космічного простору, включаючи Місяць і інші небесні тіла. Однак значні досягнення в досліджені Місяця висувають необхідність заключення спеціального міжнародного договору, що регулював би різні аспекти діяльності держав на Місяці. Необхідність в договорі, сфера дії якого обмежується винятково Місяцем, виникла особливим місцезнаходженням Місяця, тому що його дослідження ведуться безпосередньо людьми. У червні 1971 року СРСР подав на розгляд 26-й сесії Генеральної Асамблеї ООН проект міжнародного договору про Місяць, що переданий для відповідного вивчення в Комітет ООН з використанням космічного простору в мирних цілях. Проект спрямований на забезпечення використання Місяця винятково в мирних цілях. Регламентуються також питання відповідальності держав за збиток, заподіяний при використанні Місяця.

Похожие статьи




Місячний грунт - Обертальний рух в умовах місячного тяжіння

Предыдущая | Следующая