Космічна поезія - Космонавтика України

Небо зорями рясніє

Небо зорями рясніє,

Таємниче і глибоке,

Всесвіт нам бентежить мрії,

Спонукаючи до дії,

Розум радує і око.

Оксамитова безодня

Так притягує до себе!

Пригадаємо сьогодні

Тих, кому скорилось небо.

Романтичних, геніальних

Винахідників сміливих,

Завдяки яким реально

В кожній хаті маємо диво.

Про супутники космічні

Ми говоримо буденно.

Допомогою їх звично

Користуємось щоденно.

Інтернет, зв'язок мобільний,

Телебачення, прогноз,

Спілкування з світом вільне -

Змінює життя всерйоз!

Пригадаймо відчайдуха,

Хлопця першого з Землі,

Всесвіт мовчазний він слухав,

Всміхнено епоху рухав

На космічнім кораблі.

Щира шана тим землянам,

Що на Місяці колись,

Прапори Землі на славу

Встановити спромоглись!

З космосу - Земля тендітна,

Невелика і блакитна,

І кордони непомітні -

Ніби спільно всі живуть...

Мабуть так колись і буде,

Бо як в космос вийшли люди,

Й на Землі лад наведуть!

"І мертвим, і живим,

І ненародженим поетам України"

Палають сузір'я. Планети й планети --

То в небі святім українські поети.

Незмірно багато вселенських планет

І мало не кожна планета -- поет.

І музика лине з непізнаних сфер

Для тих, хто живий,

Тих, що будуть,

Хто вмер,

Одначе душа не вмирає Господня,

Не знищить її ні вогонь, ні безодня.

Незвіданим тембром дзвенить моє тіло,

На старті мене виглядає "Наутілус".

Побачить його, ніби голос, не можна,

Хоч злетом клітина вібрірує кожна.

І я, не метелик в борні одноденка,

На сповідь лечу до Франка і Шевченка,

А ген полотном простелилась сторінка --

То Лесі планета в зеленім барвінку.

Стоїть Прометей там з мечем при межі,

А доля малює борінь вітражі.

І я позбуваюсь зашмулених шлей --

Вулканиться видих вогненно з грудей.

Прости мене, Боже, за думку зухвалу,

Я мислям своїм не знаходжу причалу.

І мій мікрокосм у твоїм макрокосмі

Шукає для серця незвіданий простір.

Я лиш можу зробити усе...

Я лиш хочу знайти... ти себе...

Десь у космосі поміж планет

Є моя, синя така...

Я шукаю між тисячі слів

Нові тексти підтексти, ходів

Мало знати їх треба пройти,

Аби вибрати свій

А що ти?

Мало, ма...ло, мало так

Навіть якщо зловиш знак

Зоряний піймай літак автостопом

Я чекатиму тебе - полетіли

На одній із тих планет зробимо, що давно хотіли...

Ти дивишся у глупу ніч

Що ти там знайшов у ній?

В ній і так все ясно

Ти як ракету знизу вверх

Запускаєш феєрверк

Орбітальних бластул

Ти шепчеш навздогін слова

Але ці слова

Не доходять в космос

Там інший простір, інший час

Все там водночас

І так складно, й просто

Ти пильно навкруги поглянь

Скільки інопланетян

Ходить поміж нами

В них на платформі Сінрекю

Відрізняється IQ

Icq те саме

Що ти там розказав мені?

Ти ж бо навіть уві сні

Не сягаєш стелі

Ти на поверхнях підошов

Випадково віднайшов

Інші паралелі

Похожие статьи




Космічна поезія - Космонавтика України

Предыдущая | Следующая