Комети зблизька - Малі тіла Сонячної системи

Докладнене уявлення про них астрономи отримали завдяки успішним "візитам" в 1986 до комети Галлея радянських космічних апаратів "Вега-1", "Вега-2" та європейського "Джотто". Прилади, встановлені на цих апаратах, передали на Землю зображення ядра комети й різноманітних відомостей про її оболонку. Виявилося, що ядро комети Галлея складається в основному зі звичайної криги (з невеликими вкрапленнями вуглекислих і метанових льодів), а також пилових часток. Саме вони утворять оболонку комети, а з наближенням її до Сонця частина з них -- під тиском сонячного вітру -- переходить у хвіст.

Ядро комети Галлея має неправильну форму; його розміри дорівнюють кільком кілометрам: 14 -- у довжину, 7,5 -- у ширину; обертається ядро навколо своєї осі, що майже перпендикулярно площині орбіти комети. Період обертання дорівнює 53 години.

В 2005 космічний апарат НАСА Deep Impact ("Глибоке зіткнення") наблизився до комети Темпеля 1, і за допомогою апарату Impactor ("Ударник"), що відділився від основного КА, на величезній швидкості 10,3 км/с (37 000 км/год) зіштовхнувся з кометою, протаранив комету та передав зображення її поверхні.

Обробка даних, отриманих при спостереженні цього зіткнення, показала, що речовина верхнього шару комети сильно відрізняється від того, що там очікували виявити. Вважалося, що її ядро являє собою величезну брилу льоду із вкрапленням кам'яних гірських порід, у вигляді дрібних уламків. Насправді виявилося, що ядро комети складається з дуже пухкого матеріалу, що нагадує навіть не купу каменів, а величезний кому пилу, пори в якому становлять 80%.

Коли відбулося зіткнення зонда з ядром комети, то викинута речовина злетіла вузьким високим стовпом. Таке можливо лише при дуже пухкому й легкому грунті. Результати цього ефектного експерименту в космосі привели до появи нової моделі будови ядра комет. У минулому ядро вважали забрудненою сніжною кулею або засніженою кам'яною брилою, а тепер його розглядають як досить пухке тіло, трохи подовженої форми, що складається з пилу. Залишається незрозумілим, як у такій "пухнатій" субстанції можуть зберігатися кратери, пагорби й різкі уступи поверхні, які чітко видні на знімках ядра комети Темпеля-1, отриманих як із самої станції Deep Impact, так і з ударного апарата, що передав останні зображення незадовго до зіткнення. На цих докладних знімках видно, що поверхня не згладжена й не покрита пилом - вона має досить виразні, різкі форми рельєфу й виглядає приблизно так само, як поверхня Місяця, -- з безліччю кратерів і невеликих пагорбів.

1989 року Борис Чиріков ти Віталій Вечеславов проаналізували факти 46 візитів комети Галлея занотовані в історичніх джерелах а також змодельовані компютером. Дослідження виявило динаміку хаотичну та непередбачувану на далеку перспективу. Очікувалось, що тривалість життя комети сягне 10 мільйонів років. Проте, недавні дослідження припускають, що комета Галлея випарується чи розколеться навпіл на протязі наступних десяти тисяч років, або ж буде катапультована за межі Сонячної системи продовж кількох сотень тисяч років. Спостереження Х'юза вказує, що маса ядра комети зменшилась на 80-90% за останні 2000-3000 обертань.

До Ньютона і Галлея астрономи і фізики вважали комети одноразовими гостями Сонячної системи, які пролітають повз неї по незамкнутих параболічних орбітах. Галлей створив метод розрахунку кометних орбіт, який базувався на законі всесвітнього тяжіння І. Ньютона. Він звернув увагу на те, що характеристики яскравої комети, яку спостерігали 1682 р., є майже тими ж, що й у комети 1531 р., яку спостерігав Петер Апіан і комети 1607 р., яку спостерігав Йоганн Кеплер. Галлей прийшов до висновку, що яскраві комети 1531, 1607 і 1682 років -- це один і той же об'єкт з періодом обертання навколо Сонця приблизно 76 років і що комета має знов з'явитися на небі в 1758 р. Його передбачення було підтверджене -- комета спостерігалася в кінці 1758 р. - на початку 1759 р. Першим серед професійних астрономів знайшов її легендарний "ловець" комет француз Шарль Мессьє в Парижі 21 січня 1759 р. Але честь першого спостерігача повернення комети належить вихідцю з селян німецькому астроному-самоуку Йоганну Георгу Паличу -- він побачив комету ще 25 грудня 1758 р. в сузір'ї Риб. Комета Галлея -- перша комета розпізнана як періодична. Галлей також висунув ідею, що й інші комети повинні вертатися до Сонця.

Похожие статьи




Комети зблизька - Малі тіла Сонячної системи

Предыдущая | Следующая