Дослідження - Малі тіла Сонячної системи

У більшість земних телескопів астероїди видно лише як точки на небі. Тільки найпотужніші наземні та орбітальні телескопи на зразок телескопа Хаббла можуть визначити форму астероїда. Проте зображення астероїдів залишаються тільки розмитими плямами. Певну інформацію про форму й склад астероїда можна отримати з аналізу кривих світності -- зміни яскравості при обертанні.

Спектральні властивості та розмір астероїда можна визначити за часом покриття астероїдом зір. Деяку інформацію про близькі астероїди отримують також за допомогою радарів.

Перші детальні фотографії схожих на астероїди об'єктів були отримані 1971 року Марінером 9. Марінер зробив фото двох супутників Марса -- Фобоса та Деймоса, які імовірно є астероїдами, захопленими полем тяжіння планети. На зображеннях видно нерівну, схожу на картоплину, форму, властиву більшості астероїдів.

Першим справжнім астероїдом, сфотографованим 1991 року зблизька, став 951 Гаспра. Фотографії було зроблено космічним апаратом Галілео, який на той час пролітав поряд із астероїдом на шляху до Юпітера. Галілео сфотографував також 243 Іду зі супутником Дактилем.

Першим космічним апаратом, що полетів спеціально на зустріч із астероїдом був NEAR Shoemaker. Він сфотографував 253 Матільду 1997 року, потім вийшов на орбіту навколо астероїда 433 Ерос і 2001 року опустився на його поверхню.

У вересні 2005 року японський космічний апарат Хаябуса розпочав вивчення астероїда 25143 Ітокава. 13 Червня 2010 року він зумів повернути деякі зразки астероїда на Землю, спіймані на спеціальний гель.

У вересні 2007 року НАСА запустило апарат Вранішня зоря, який обігне карликову планету Цереру та астероїд Весту в 2011-2015 роках. Можливо, мандрівка продовжиться до астероїда Паллада.

Похожие статьи




Дослідження - Малі тіла Сонячної системи

Предыдущая | Следующая