Відмінність матеріальної відповідальності працівників від майнової відповідальності осіб в інших галузях - Аналіз матеріальної відповідальності працівників за шкоду, заподіяну підприємству

В юридичній літературі достатньою мірою обгрунтовується самостійність матеріальної відповідальності за трудовим правом в порівнянні з цивільно-првовою. Критерії розмежування матеріальної відповідальності у трудовому праві і майнової у цивільному праві можна умовно поділити на дві великі групи.

    1. Перша і основна стосується підстав і умов настання матеріальної та цивільно-правової відповідальності, і виявляється при аналізі складів передбачених відповідними галузями права правопорушень. - Об?єктом трудового правопорушення є трудові правовідносини, що включають обов?язки зі збереження майна і відшкодування шкоди. Об?єктом цивільного правопорушення є цивільні правовідносини? майнові та особисті немайнові. - Протиправність. Для трудового правопорушення вона полягає у порушенні норм трудового права, які покладають на працівників обов?язки зі збереження майна, а на роботодавця - створення необхідних для цього умов. Протиправність як умова цивільно-правової відповідальності відрізняється не лише належністю норм, що порушуються, до цивільного права, а й більш широким за обсягом колом прав і обов?язків, що охороняються цивільно-правовою відповідальністю порівняно з матеріальною. - Шкода. Вона є досить чітким критерієм розмежування.

У працівника виникає матеріальна відповідальність за нормами трудового законодавства, якщо майнова шкода роботодавцеві завдана у зв'язку з виконанням ним обов'язків за трудовим договором (ст. 132 КЗпП України). Така відповідальність у працівника виникає навіть у тому разі, якщо майнова шкода завдана не при виконанні ним трудових обов'язків, але майно працівник одержав для задоволення своїх особистих цілей дозволу роботодавця, який має обов'язок уважно ставитися до потреб і запитів працівників, поліпшувати умови їх праці та побуту (ст. 141 КЗпП України).

У працівника виникає матеріальна відповідальність за нормами цивільного законодавства (статті 1166,1202 ЦК України) у тому разі, коли він заподіяв шкоду самовільним використанням в особистих цілях технічних засобів (автомобілів, тракторів, автокранів та ін.), належних роботодавцеві, з яким він перебуває у трудових відносинах. Така шкода як заподіяна не при виконанні трудових обов'язків відшкодовується в повному обсязі, включаючи не одержані роботодавцем прибутки від використання зазначених технічних засобів.

Відшкодуванню підлягає тільки пряма дійсна шкода, тоді як норми цивільного права передбачають відшкодування і неотриманих прибутків (упущеної вигоди)

    - Причинний зв?язок між протиправним діянням і заподіянням шкоди. На відміну від трудового права, де встановлення необхідного причинного зв?язку є обов?язковою умовою притягнення до відповідальності, у цивільному праві в окремих випадках встановлення причинного зв?язку не вимагається (неустойка). - Факультативні елементи об?єктивної сторони правопорушення (час, місце, спосіб його вчинення). В трудовому праві їм приділяється більше уваги, вони впливають на обсяг відшкодування шкоди, тоді як у цивільному праві вони зазвичай не враховуються. - Вина. Вона є обов?язковою умовою кожного з цих видів відповідальності. Однак у цивільному праві у випадках, прямо встановлених у договорі чи законі, можлива відповідальність без вини (напр., ч.2 ст.612, ч.2 ст.950 ЦК України).

У цивільному праві особа може бути притягнута до майнової відповідальності навіть у разі відсутності її вини (наприклад, при заподіянні шкоди джерелом підвищеної небезпеки). [19] Цивільний кодекс України, прийнятий 16.01.2003, набрав чинності 01.01.2004 .- Х.: ТОВ. "Одіссей", 2012.

    - Суб?єктний склад. Суб'єкти матеріальної відповідальності чітко визначені (працівник і роботодавець), а цивільно-правової - не завжди. Сторони матеріальної відповідальності завжди пов?язані трудовими правовідносинами і не є рівноправними, тоді як при цивільно-правовій відповідальності вони завжди рівноправні, але не завжди перебувають у правовідносинах одне з одним. 2. Друга група відмінностей і відповідних їм критеріїв розмежування стосується характеру, порядку, особливостей застосування цивільно-правової і матеріальної відповідальності. - Індивідуальний характер матеріальної Відповідальності. Працівник завжди відшкодовує шкоду особисто, це стосується і неповнолітніх працівників. Натомість у цивільному праві існує субсидіарна відповідальність, коли шкоду відшкодовують не ті особи, які її заподіяли. За нормами цивільного права майнова відповідальність покладається на батьків (або осіб, які їх замінюють) за шкоду, заподіяну їх неповнолітніми дітьми. - Солідарна відповідальність. При матеріальній відповідальності солідарне відшкодування застосовується лише якщо шкода заподіяна спільними умисними діями працівників або працівника і інших осіб. Натомість в цивільному праві солідарна відповідальність застосовується як загальне правило. - Обов?язок доказування умов, необхідних для притягнення винної особи до відповідальності. При матеріальній відповідальності працівника тягар доведення цих умов покладається на роботодавця. Натомість, в цивільному праві потерпілим доводиться шкода і причинний зв?язок, а правопорушником - відсутність протиправності діяння і вини. - Обсяг відповідальності. В цивільному праві відповідальність є повною за загальним правилом, а матеріальна відповідальність працівника, як правило, обмежена.

Матеріальна відповідальність вище середнього місячного заробітку, але не більше повного розміру завданої шкоди, допускається лише у випадках, передбачених КЗпП України. Така диференціація матеріальної відповідальності з встановленням як загальне правило обмеженої відповідальності зумовлена тим, що працівник виступає в трудовому правовідношенні не як учасник цивільного обороту, а як учасник процесу колективної праці, підпорядкований у цьому процесі на підставі трудового договору встановленому порядку праці і управлінню керівником процесу праці. Майно роботодавця - засоби праці - передаються працівникові, як правило, не в розпорядження, а тільки в його користування на час виконання ним його трудової функції, і знаходиться під управлінням і контролем роботодавця чи уповноваженого ним керівника процесу праці, який зобов'язаний створювати працівникові належні умови праці і забезпечити повне зберігання ввіреного йому в процесі праці майна роботодавця. [7] Кодекс законів про працю України. - Х.: "Одіссей", 2013.

    - Обставини, які впливають на розмір відповідальності. В трудовому праві в основу зменшення розміру відшкодування шкоди покладено об?єктивний критерій ("відсутність умов, що забезпечують збереження матеріальних цінностей"), а в цивільному - суб?єктивний (ступінь вини потерпілого - ч.2 ст.1193 ЦК). - Порядок стягнення шкоди. Трудовим законодавством передбачено особливий порядок стягнення заподіяної працівником майнової шкоди. Цей порядок спрощує захист майнових інтересів роботодавця і разом з тим забезпечує захист матеріальних інтересів працівника:
      А) заподіяна працівником шкоди стягується за наказом (розпорядженням) роботодавця; Б) шкоди за розпорядженням роботодавцю може бути стягнута лише у межах місячного середнього заробітку працівника; якщо шкода перевищує цю межу, роботодавець в частині більше середнього місячного заробітку повинен звернутися з позовом до суду; В) розпорядження про стягнення шкоди із заробітної плати працівника роботодавець може видати у строк не більше двох тижнів з моменту, коли йому стало відомо про заподіяння шкоди. Якщо роботодавець пропустив цей строк, він не має права своєю владою, власним розпорядженням вирахувати заподіяну шкоду із заробітної плати працівника, навіть у межах його середнього заробітку. Роботодавець у цьому разі може звернутися на загальних підставах із позовом до суду; Г) позовний строк для звернення роботодавця до суду за позовом до працівника про відшкодування завданої ним шкоди встановлено один рік із дня, коли роботодавцеві стало відомо про таку шкоду. Після закінчення цього строку працівник звільняється від обов'язку відшкодувати завдану ним шкоду.

Якщо працівник не згоден з наказом (розпорядженням) роботодавця про стягнення з його заробітної плати завданої шкоди або її розміром, він мас право оскаржити його в КТС або суді в порядку, передбаченому КЗпП (глава XV).

    - Строки притягнення до відповідальності. Вони є різними для матеріальної і цивільно-правової відповідальності, в трудовому праві існує їх більша диференціація. - Санкції. В трудовому праві умови і порядок їх застосування мають специфіку і варіативність, порівняно з цивільним правом, натомість цивільно-правова відповідальність передбачає специфічні види санкцій, яких немає в трудовому праві. - Підстави звільнення від відповідальності. Обставини, що є підставами звільнення від матеріальної відповідальності (наприклад, крайня необхідність) не вважаються такими при цивільно-правовій відповідальності.

Таким чином, існує достатньо критеріїв, які дають змогу стверджувати, що матеріальна і цивільно-правова відповідальність є різними і самостійними видами юридичної відповідальності.

Похожие статьи




Відмінність матеріальної відповідальності працівників від майнової відповідальності осіб в інших галузях - Аналіз матеріальної відповідальності працівників за шкоду, заподіяну підприємству

Предыдущая | Следующая