ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ДОСЛІДЖЕННЯ ПОДАТКОВОЇ ПОЛІТИКИ В УКРАЇНИ, Сутність та значення податкової політики для забезпечення економічної і соціальної стабільності в державі - Податкова система України

Податковий євроінтеграція відповідальність

Сутність та значення податкової політики для забезпечення економічної і соціальної стабільності в державі

Податкова політика - це діяльність держави у сфері встановлення і стягнення податків. Саме через податкову політику держави відбувається становлення і розвиток податкової системи держави. Основними принципами податкової політики є фіскальна і економічна ефективність, соціальна справедливість.

Історичний розвиток суспільства зумовив становлення податку як невід'ємного та обов'язкового атрибуту державної влади. Саме завдяки посередництву таких інструментаріїв, держава отримала змогу виконувати свої функції як основне соціополітичне, культурне, економіко-правове об'єднання груп осіб, які мали спільні інтереси та територію проживання.

Початкові зародки вчення про податки, які поклали початок теорії оподаткування, з'явилися в Епоху Просвітництва. Вони дістали назву атомістичної теорії, згідно якої податок розуміють як результат договору між сторонами, за яким підлеглий вносить державі плату за різні послуги [22]. Головними представниками згаданої теорії стали Ш. Монтескє, Т. Гоббс, С. Вольтер, О. Мірабо. Зокрема, Ш. Монтескє зазначав: "Податок - частина, яку кожний громадянин надає із свого майна для того, щоб отримати охорону тієї частини, що залишилась або використати її з більшою насолодою". Вольтер притримувався думки, що "сплачувати податок означає віддавати частину свого майна, щоб зберегти залишкове" [22].

Особливе місце в розвитку теорiї податкiв, їх вiдображенні в господарських операцiях належить представникам класичної школи в особi А. Смiта i Д. Рiкардо та їх послiдовникiв, якi найглибше розробили питання економiчної природи податкiв. А. Смiт стверджує, що податок, - це справедлива цiна за послуги держави. Вiн писав: "Витрати уряду щодо своїх пiдданих - те саме, що витрати управлiння вiдносно господарiв великого помістя, зобов'язаних брати участь у цих витратах у розмiрi доходiв, отримуваних кожним із цього помiстя"

Найвагоміший внесок А. Сміта в науку про податки полягає в тому, що він чітко сформулював основні принципи оподаткування.

Їх глибина, обгрунтованість і чіткість до сьогоднішнього часу ніким не заперечувалася, хоч робились непоодинокі спроби їх доповнити або уточнити. А. Сміт сформулював такі принципи оподаткування громадяни кожної держави повинні брати участь у підтримці своєї держави за можливістю й відповідно до доходів, які вони одержують під охороною держави;

Ь податок, що сплачується громадянами, має бути точно визначеним. Час його сплати і розмір податку мають бути відомі платникові й усім, хто захоче знати;

Ь всякий податок слід вилучати в такий час і таким способом, який зручний для платника;

Ь будь-який податок має бути побудований так, щоб затрати на його вилучення були мінімальні.

Найбільшого розквіту податки досягають в умовах розвиненої ринкової економіки. Вони стають об'єктивним елементом фінансових відносин між державою та юридичними і фізичними особами. Формується завершена модель податкової системи кожної держави. Вона включає методи і об'єкти оподаткування, ставки податків, строки їх сплати, контроль за витрачанням. Кожен вид податків має свої специфічні риси та функціональне призначення і посідає певне місце в податковій системі.

Розвиток податкових систем ставить нові завдання щодо удосконалення обліку і звітності. Змінюються не лише види і форми стягнення до бюджетів певних сум коштів, а й саме ставлення до податків. Вони стають ефективним знаряддям реалізації державної політики з питань економіки і соціального розвитку. За допомогою податків здійснюється перерозподіл валового внутрішнього продукту в територіальному, галузевому аспектах, а також між різними соціальними групами. Цей перерозподіл згладжує недоліки ринкового саморегулювання, створює додаткові стимули для ділової та інвестиційної активності, мотивації до праці, підтримання рівня зайнятості.

Фіскальна функція реалізує головне призначення податків - забезпечення централізації певної частини валового національного продукту в державному бюджеті для фінансування загальнодержавних потреб. Суть фіскальної функції (від лат. fiscus - кошик, казна) полягає в тому, що податки, акумулюючи в бюджетних та позабюджетних фондах частину грошових коштів суспільства, забезпечують державу фінансовими ресурсами для виконання покладених на неї обов'язків: фінансування освіти, охорони здоров'я, збереження екології, обороноздатності тощо.

Регулююча функція податків з'явилась у податковій системі тоді, як держава взяла на себе обов'язок брати активну участь в організації господарського життя у країні шляхом спеціально налаштованого податкового механізму. Сутність регулюючої функції (від лат. regulo - впорядковую) полягає у впливі на різні аспекти діяльності їх платників. Ця функція заснована на тому, що, вилучаючи за допомогою податків певну частку доходів економічних суб'єктів, можна стимулювати або стримувати їх діяльність у відповідних напрямах, а, отже, регулювати соціально-економічні процеси в державі. Реалізація регулюючої функції податку здійснюється з метою координації розвитку економіки способом надання різноманітних пільг з податків, а також звільнення повністю або частково від сплати податків окремих категорій населення.

У міру активізації ролі держави в організації господарської діяльності у регулюючої функції з'являються додаткові властивості, які знаходять свою реалізацію в окремих підфункціях: соціальній, контрольній, егалітарній тощо. Соціальна функція податків проявляється в послабленні або посиленні соціальної диференціації суспільства, стримані споживання шкідливих для здоров'я продуктів та виробів, зайнятості інвалідів і пенсіонерів та ін. Класифікація податків - групування податків, обумовлене методами їх стягнення, особливостями об'єкта оподаткування, характером ставок, податкових пільг тощо. Еволюція податкових відносин знайшла своє відображення в існуванні різноманітних форм податків. Для з'ясування місця та ролі кожного з них в суспільному виробництві важливою є класифікація, здатна сприяти досконалому відображенню специфічних особливостей їх окремих груп. Поєднання в єдиній системі оподаткування різноманітних за об'єктом оподаткування й методами обчислення податків дозволяє державі реалізувати на практиці основні функції податків: фіскальну, регулюючу, розподільчу, стимулюючу, контрольну.

Кожний вид податків, що сплачують підприємства, має свої специфічні риси та функціональне призначення і посідає окреме місце в податковій системі. Роль того чи іншого податку характеризується його приналежністю до певної групи відповідно до існуючої класифікації податків. Класифікація дає можливість більш повно визначити сутність та функції податків, вести їх облік і контролювати розрахункові відносини з платниками податків. Детальна структуризація податкової системи є головною умовою ефективного управління податковою системою процесу, а також забезпечує прозорість бюджетних відносин.

Класифікація податків здійснюється за певними однорідними ознаками, обумовленими методом їх справляння, розміром ставок, що застосовуються, податкових пільг тощо.

Класифікація податків виконується відповідно до тієї чи іншої мети, найважливішою з яких є своєчасність і повнота сплати податків до бюджетів різних рівнів.

Концепція класифікації податків проводиться для потреб обліку і контролю за певними принципами:

Ь подібності - кожний податок виділяється за подібністю об'єктивно існуючих ознак групування;

Ь стійкій - економічний зміст податку є стійким і поширюється на однорідні об'єкти оподаткування;

Ь визначеності - конкретна визначеність податку параметрами його справляння стосовно об'єкта оподаткування, розміру, терміну сплати, способу обчислення платежу тощо.

Однією із легальних, тобто встановлених законодавством, класифікацій податків і зборів є їх класифікація на загальнодержавні і місцеві. Система оподаткування суб'єктів підприємницької діяльності (підприємств) в Україні, згідно з Податковим кодексом. З точки зору проблем соціальної справедливості платниками податків мають виступати всі члени суспільства, які отримують доходи. Прямі і непрямі податки у вирішенні цієї проблеми мають різне значення. Традиційним є відношення до непрямих податків як до регресивних в соціальному плані. Стягнення непрямих податків на предмети не першої необхідності за високими ставками, споживачами яких є сім'ї з досить високим рівнем доходів дещо пом'якшує проблему соціальної справедливості, але її не вирішує. Переваги прямих податків у вирішенні проблем соціальної справедливості пов'язані тим, що рівень оподаткування прямо пов'язаний з доходами, які отримують фізичні і юридичні особи.

Суперечки точаться навколо питань необхідності прогресивного оподаткування високих доходів, оскільки з точки зору соціальної справедливості, особи, які мають високий рівень доходів можуть сплачувати до бюджету більшу у відносному значенні частину доходів, за допомогою чого відбувається перерозподіл коштів між населенням.

Але при досить високій прогресії в оподаткуванні виникають негативні наслідки, такі як втрата платниками стимулів до більш інтенсивної праці і зацікавленість в ухиленні від сплати податків.

Отже, податкова політика - це діяльність держави у сфері встановлення і стягнення податків. Сьогодні важко знайти державу, яка б не використовувала податки. Вони виконують такі функції: фіскальна, розподільча та соціальна. Головне завдання податків - це наповнення бюджету грошовими коштами.

Похожие статьи




ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ДОСЛІДЖЕННЯ ПОДАТКОВОЇ ПОЛІТИКИ В УКРАЇНИ, Сутність та значення податкової політики для забезпечення економічної і соціальної стабільності в державі - Податкова система України

Предыдущая | Следующая