СТАНОВЛЕННЯ ІНСТИТУТУ ВИДАТКІВ ДЕРЖАВНОГО БЮДЖЕТУ В СИСТЕМІ ФІНАНСОВОГО ПРАВА УКРАЇНИ, Становлення інституту видатків Державного бюджету - Правові основи видатків державного бюджету в України

Становлення інституту видатків Державного бюджету

Прообраз державного бюджету з'явився одночасно з виникненням перших держав. Спочатку державний бюджет співпадав з доходами і витратами особистих засобів, які мав в своєму розпорядженні глава держави (король, шах, імператор, князь). Лише у епоху нового часу державний бюджет відокремився від особистих засобів правителя: почала шикуватися система доходів (податки, збори, доходи від державного майна) і витрат (двір, армія і флот, правоохоронна діяльність, державне управління), пов'язаних тільки з державним управлінням.

Бюджетна система України у своєму розвитку пройшла тривалий період становлення, протягом якого відбувались зміни в її побудові відповідно до діючого на той час суспільно-економічного ладу та устрою держави. Під час поневолення та втрати державності Україна не мала можливості формувати власну, національну фінансово-бюджетну систему, що не сприяло розвитку і зміцненню бюджетних відносин на рівні окремих територій та держави в цілому.

Для України історично характерними є окремі періоди розвитку та становлення державності: зокрема утворення Київської Русі, Запорозької Січі, Української Народної Республіки, України як самостійної держави. Питання утворення держави прямо пов'язано із формуванням необхідних атрибутів державності, в тому числі армії, апарату управління, фінансової системи, грошової одиниці, податків і митних зборів, державної казни - державного фонду як спеціального загальнодержавного фонду публічних фінансів тощо.

Бюджетна система України бере свій початок із часів зародження Київської Русі, як окремої держави, коли новгородський князь Олег управляв державною скарбницею й призначав податки. Але княжа скарбниця, не мала навіть основних ознак бюджету і лише князь володів правом одноосібно розпоряджатися зібраними доходами на свій розсуд. Наступний етап у формуванні дворівневої системи взаємодії влади в Київській Русі припадає на правління княгині Ольги, котра здійснила першу в історії Русі "бюджетну" реформу. Суть її -- у створенні ефективнішого механізму визначення розміру данини, що забезпечував би як необхідні надходження до князівської скарбниці, так і залишав продукти для задоволення потреб місцевих князівств. Княгиня поділила всі землі на цвинтарі, або волості, обклала державною даниною землі північної Русі, по Лузі й Мсті, визначила податки на користь державної скарбниці на землях древлянських, а також частку данини на користь своєї власності -- у Вишгороді. Під час правління великої княгині Ольги, так само в скарбницю надходили доходи від судових штрафів, мито, військовий видобуток і надходження від торгівлі. Соціальної спрямованості скарбниця не мала. Для спрощення збору грошей держава доручала міським управителям збирати податки за своїм розсудом, а в скарбницю надати чітко визначену суму. Така практика існувала до татаро-монгольської навали, після чого почався тривалий період війн і розвал державних фінансів. Буряченко А. Є. Історичні аспекти еволюції бюджетної системи України. // Фінанси України. - 2002. - № 6. - с. 139

Однак уже із середини Х століття князі розвивають власні господарства. Дехто з них вводив обмеження на вивезення і продаж товарів (зброя, сіль, золото, срібло), закріпляючи за собою у такий спосіб монопольне право на торгівлю.

Із подальшим розвитком торгівлі у князівської скарбниці з'являється ще одне "податкове" джерело прибутків, яке започаткувало появу непрямого оподаткування, -- мито. З метою регулярного поповнення князівської скарбниці правила торгівлі особливо регламентувалися вже у перших угодах Київської Русі з Візантією" . На відміну від данини і податей, мито стягувалося переважно грошима.

На цей час виділилося два види мита: за місцем збору і часом -- "заставне", яке стягувалося до початку торгівлі й за проїзд, і "торгове". Заставним митом були: побережні (з плавучих засобів), перевізні (за перевезення на поромних і човнових переправах), мостовщина (за переїзд через мости), костки (з людей, які везли вантажі дорогами, що охоронялися). До торговельного мита належали явки. Їх стягували окремо з людей і з товарів. Бралося також мито і за зберігання товарів. Із прийняттям християнства духовенство стало справляти для своїх потреб своєрідне мито під час ярмарків, які влаштовувалися на церковні свята. Скарбниця князя поповнювалася і за рахунок мита з надання судових послуг і штрафів за невчасне внесення цих платежів.

Додатковим джерелом поповнення князівської скарбниці стала видача кредитів, плата за користування якими сягала 25--50% річних. На той час існувало три основних види кредитних відносин: надання "кун у рез" (позичання грошей під відсотки), "справжнє" (позичання під наростаючі відсотки) і "наставши в мед", "жито в присоп" (кредит у натуральній формі під певну частину натурального продукту)".

До початку феодальної роздробленості у Київській Русі право Києва на частку прибутків із помісних князівств не бралося під сумнів. Однак після 30-х років XII століття відбуваються зміни у взаємовідносинах Києва і помісних князівств: спостерігається певне зменшення ролі загальнодержавних податків і посилення місцевого оподаткування у територіальних межах князівств. Основною формою місцевого оподаткування для залежних селян стає продуктова рента і різного роду повинності як для залежних, так і для незалежних селян -- утримання князівської дружини, ремонт і будівництво доріг тощо. У містах особливого значення набуває феодальна рента, що стягується з міських феодалів за надання ними земельних ділянок дрібним торгівцям і ремісникам. Воднораз на початковому етапі феодальної роздробленості Русі (30-ті роки XII -- 30-ті роки XIII століть) характерною рисою управління залишається система харчування -- для утримування центральної влади князівства, речників адміністративної і судової влади за рахунок прибутків окремих волостей'1.

У період панування натурального господарства у більшості держав складалося кілька фінансових планів, а відтак і розписів прибутків та витрат. Це зумовлювало адміністративно-фінансову децентралізацію. Держава задовольняла свої потреби за допомогою натуральних повинностей. а державна фінансова діяльність зосереджувалася у місцевих органах: вони визначали розмір повинностей, розподіляли їхній тягар і на свій розсуд витрачали державні кошти Василик О. Д., Ларіонова Л. Д. Фінанси давньоукраїнської держави // Фінанси України. -- 2002. -- №8.-с.141-145..

Численні фінансові плани вибудовувалися у дві системи -- територіальні плани і плани з джерел державних прибутків. За територіальної системи кожна її одиниця мала самостійне фінансове управління, свій розпис прибутків і витрат. Так поступово відбувалося виокремлення спеціальних податків і зборів, які спрямовувалися на фінансування громадських потреб.

Подібна фінансова взаємодія між центральними і місцевими органами влади збереглася й за часів монголо-татарського ярма. Зміни торкнулися насамперед податкового тягаря платників податків, який відчутно зріс через сплату додаткової данини.

Роз'єднаністю і поневоленням більшості земель, що знаходилися на території України, поспішили скористатися сусідні держави -- Польща, Угорщина, Молдавське князівство. Вже наприкінці XIV століття під владу Польщі перейшли Галичина і Західна Волинь, Закарпаття прибрала до своїх рук Угорщина, Буковину -- Молдавське князівство. Східна Волинь, Поділля, Київщина і Чернігово-Сіверщина відійшли до Великого князівства Литовського. Буряченко А. Є. Історичні аспекти еволюції бюджетної системи України. // Фінанси України. - 2002. - № 6. - с. 140

Подальший розвиток бюджетних зв'язків і системи оподаткування відбувається під впливом і на основі законів держав, у сфері впливу яких опинилися різні території України. У цей час основна відповідальність за сплату грошових і натуральних податків лягла на державу, феодалів, а за сплату церковної десятини -- на селянство.

Починаючи з періоду формування Запорізької Січі наприкінці XV ст. і до 1775 р. на території України існувала козацька організація з ознаками держави. Вона мала свою фінансову систему, єдину скарбницю й навіть осіб, відповідальних за одержання, видачу й облік коштів і майна. Першим і прямим джерелом прибутків запорізьких козаків була здобич, отримана від війни з турками, татарами, поляками. Другим джерелом прибутків всілякого роду торгівля як внутрішня так і зовнішня. Поповнення державної скарбниці здійснювалося з чотирьох основних джерел: земельного фонду, прикордонного мита, доходів від промислів, торгівлі та податків.

При цьому, якщо говорити про державний бюджет, то по-перше, він того часу більше мав функцій складу, ніж бюджету, а по-друге, державні кошти не були відділені від особистого майна гетьмана, що призвело до багатьох негативних наслідків.

Перші відомості про загальнодержавні розписи доходів і витрат у Росії відносяться до 1645 р., до часів приказного ладу. Історики, що досліджували цей період часу, виділяють два основних типи таких документів: "сметный список" - розпис недоїмок, доходів, витрат і залишків за минулий фінансовий рік; "окладная розпись" - бюджетне припущення зборів, витрат і залишків на майбутній рік.

Першою, що дійшла до нас узагальненою по всіх наказах відомістю про доходи і витрати за минулий рік і пропозицією на майбутній, була відомість 1680/81 р. Вона є механічним зведенням залишків, недоїмок, доходів, витрат і балансу кожного наказу окремо. Державний бюджет того часу не представляв собою єдине ціле, а лише був сумою ряду окремих бюджетів відповідно до системи наказового управління. Фінансові відомості мали значення простих довідок, і розглядом бюджету назвати дану процедуру їх прийняття було не можна.

Починаючи з 1776 р. державні витрати, їх розмір, призначення вважалися найважливішою державною таємницею і суворо охоронялися від розголошування, в чому не рідко був замішаний і приватний інтерес. Державні доходи були більш загальнодоступними. Були створені місцеві фінансові органи - казенні палати, через які фінансові відомості про всі загальнодержавні доходи і витрати губерній доставлялися в Експедицію про державні доходи (діяла при Сенаті і займалася контролем за збором відомостей). Таким чином, даний період поклав початок регулярному складанню загальнодержавних розписів, було змінено будову державного бюджету, шляхом усунення принципу спеціалізації доходів, встановилася щорічна періодичність розписів, які набули значення державних в повному розумінні цього слова. Бекерская Д. А. Бюджетное право и бюджетный процесс в Украине. О.: 2004.

Першим роком, коли був сформований бюджет вважається 1781 р., саме тоді міністр фінансів Франції Жак Неккер представив звіт королю Людовіку ХVІ про стан фінансів нації. Вперше був оприлюднений офіційний документ, який вміщував середні звітні дані за декілька років про державні доходи і видатки країни. До цього часу на рівні держави складалися окремі кошториси та рахунки, дуже часто неповні, лише за основними параметрами фінансового господарства України та зарубіжних країн Навчальний посібник 2-ге вид., перероб. і доп. -- К.: Знання-Прес, 2003.

Сам термін "бюджет" набув розповсюдження у офіційних документах лише на початку ХІХ ст., його буквальний переклад означає "шкіряний мішок", "шкіряний гаманець". Уявлення про бюджет як офіційний звіт про публічні доходи і видатки відображало початкову практику складання цього документу в кінці ХVІІІ ст. саме у вигляді фактично зібраних доходів і здійснених видатків. Подальший розвиток і ускладнення економічного і фінансового життя, посилення ролі держави вимагало переходу до визначення попередніх розмірів доходів і на цій основі здійснення видатків. Отже з офіційного звіту про доходи і видатки бюджет поступово перетворюється в документ, який відображав передбачувані доходи і видатки.

Окремі історичні свідчення про особливості утворення державних доходів і оподаткування на українській землі належать до часів, коли формувалися початки Київської держави (IX-X століття). Державні доходи складалися головним чином з данин населення; оподаткуванню підлягало також і хліборобське господарство. Частіше всього данину сплачували натурою: хутром, шкірою, медом, худобою, збіжжям, а також грошима. Пасічник Ю. В. Бюджетна система України та зарубіжних країн: Навч. посіб. - К.: Знання-Прес, 2002.

Окрім данини, іншими джерелами державних доходів були мито на державних кордонах, торгове мито у містах, грошові кари визначені судами за різні провини. Досить розповсюдженим явищем в Київській державі було встановлення натуральних повинностей на потреби держави: будівництво мостів, доріг, гребль та інше.

Новий етап державотворення в Україні і становлення державних фінансів справедливо пов'язується із Козацьким періодом (XVI--XVIII ст.). Вперше реформування державного скарбу і відокремлення коштів гетьмана провела козацька демократія за І. Брюховецького (1663-1668 рр.). Такий принцип організації державних фінансів Запорозької Січі пізніше був закріплений Конституцією 1710 р. і далі розвинутий гетьманами Д. Апостолом та К. Розумовським, які внесли значний вклад у справу реорганізації скарбового діловодства. Основним фондом державного скарбу на той час були так звані рангові маєтності, давні королівщини, поступлення від яких спрямовувались на утримання державних установ, урядовців, забезпечення заслужених осіб.

У країнах, де не було парламентської системи (як, наприклад, Російська імперія 19 століть) велику роль в розкритті бюджетної інформації зіграли вимоги зарубіжних кредиторів. Як при кредитуванні підприємств, коли кредитор вимагає бухгалтерський баланс для оцінки кредитоспроможності позичальника, так і при кредитуванні держави іноземні банки вимагали обнародувати його "баланс" - державний бюджет.

Історія еволюції видатків у державі є цікавим відображенням розвитку держави як цілісного суспільного утворення, змін у розумінні завдань та функцій держави, її зобов'язань перед власними громадянами, а також віддзеркаленням еволюції економічних і фінансових відносин у державі. Однак, починаючи з періоду формування фінансового права як правової науки, і до сьогодення публічні

За князівської епохи в Україні з'являються особливі княжі агенти, обов'язком яких стало справляння повинностей, податків, збирання данини - городники, мостники, митники, метальники, вирники. Всі державні доходи зосереджувалися в розпорядженні князів, причому як особисті потреби князя та його сім'ї, так і загальнодержавні потреби задовольнялися з державної скарбниці.

На українських землях, які входили до складу Великого князівства Литовського, Речі Посполитої, Росії фінансова система, а в її складі державні фінанси закономірно набували рис, притаманних даним державам.

Коли Україна входила до складу СРСР, Державний бюджет СРСР об'єднував союзний бюджет і державні бюджети союзних республік, а порядок касового виконання Державного бюджету СРСР встановлювався Державним банком СРСР за погодженням з Міністерством фінансів СРСР. Контори Держбанку СРСР організовували і контролювали, забезпечували роботу по касовому виконанню Державного бюджету СРСР в міських (операційних) управліннях (відділах) контор і в підпорядкованих установах Держбанку СРСР. Держбанк України був підпорядкований Держбанку СРСР, а Міністерство фінансів України виконувало всі вказівки і розпорядження Міністерства фінансів СРСР. Довгий час, а саме при командно-адміністративній системі СРСР діяла єдина централізована банківська система в особі одного банка - Держбанку СРСР, яка здійснювала касове виконання Державного бюджету СРСР.

Після прийняття Декларації про незалежність Української РСР було прийнято Закон Української РСР "Про економічну самостійність" від 3 серпня 1990 р. У цьому важливому законі у статті 1 передбачалось забезпечення економічної самостійності Української РСР як необхідної умови державного суверенітету України. Зазначено, що Українська РСР самостійно визначає економічний статус і стратегію

У зв'язку із розпадом СРСР і проголошенням України, як незалежної держави, з своїми органами законодавчої і виконавчої влади, з своїм фінансовим планом, стала потреба у новій системі касового виконання бюджету. Але система по суті не змінилась, а саме - як і та, що діяла в СРСР, вона включала дві схеми фінансування видатків:

    - виконання місцевих бюджетів здійснювалось в межах доходів, які реально надійшли; - виконання Державного бюджету України базувалось на принципі авансування видатків на кредитній основі..

Протягом ХХ ст. в бюджетах всіх країн світу збільшилася соціальна складова: велика частина витрат типового сучасного державного бюджету - це витрати на охорону здоров'я, освіту і соціальний захист громадян

За радянської доби державний бюджет розглядався як:

    1) економічна категорія; 2) фінансовий план держави 3) централізований фонд грошових коштів. О. П.Кириленко. Фінанси (Теорія та вітчизняна практика): Навч. посібник. - Тернопіль: Економічна думка, 2000.

За економічним змістом Бюджет являє собою сукупність грошових відносин між державою, з одного боку, і юридичними та фізичними особами, з іншого боку, з приводу формування і використання централізованого фонду грошових коштів, призначеного для забезпечення виконання державою її функцій.

Основним джерелом формування бюджету є ВВП. Він є важливим чинником збільшення доходів бюджету. При цьому за умови стабільних пропорцій його розподілу, зростають доходи всіх суб'єктів розподільних відносин, у тому числі і держави.

Специфічними ознаками бюджетних відносин є:

    1. Перерозподільний характер - бюджет виконує функції перерозподілу ВВП між галузями, регіонами, соціальними верствами населення, перерозподіл у часі при використанні державних позик. 2. Всеохоплюючий характер - бюджетні відносини охоплюють абсолютно всіх - кожного громадянина, кожне підприємство, кожну державну структуру. При цьому, як правило, бюджетні відносини мають двосторонній характер - платежі до бюджету та асигнування з нього. 3. Законодавче регулювання - здійснюється за трьома напрямами:

Бюджетним кодексом України;

Законами, що регламентують надходження доходів і фінансування видатків;

Прийняттям щорічного закону (рішення) про бюджет на наступний бюджетний рік. Роль і місце бюджету в суспільстві визначається фінансовою моделлю країни.

З перших років незалежності бюджетна система України стала одним із головних атрибутів державності. Відбувалось поступове реформування бюджетних відносин України та розвиток міжбюджетного регулювання.

Підхід до вияснення суті бюджету як фінансового плану зберігся у законодавчих документах з фінансових питань і в наш час. Так, у Законі України "Про бюджетну систему України" (1995 р.) вказано, що "Бюджет - це план утворення і використання фінансових ресурсів для забезпечення функцій, які здійснюються органами державної влади України, органами влади Автономної Республіки Крим та місцевими радами народних депутатів".

За формою прояву бюджет є основним фінансовим планом, в якому відображається діяльність держави та місцевих органів влади і управління. Як фінансовий план бюджет являє собою баланс доходів і видатків. Водночас це не просто розпис доходів і видатків держави - це віддзеркалення її економічної і соціальної, міжнародної та оборонної, а головне фінансової політики.

За матеріальним змістом бюджет являє собою централізований грошовий фонд держави. Обсяг бюджету - це річна сума коштів, що проходять через цей фонд. Він перебуває у постійному русі: практично щоденно до нього надходять кошти і здійснюється фінансування видатків.

Формування доходів бюджету здійснюється за рахунок внутрішніх і зовнішніх джерел на основі використання різноманітних методів. Внутрішніми джерелами є вироблений у країні ВВП та національне багатство. Зовнішні джерела - це надходження доходів до бюджету на основі перерозподілу доходів і фінансових ресурсів.

Підводячи підсумок такому короткому історичному екскурсу, слід зазначити, що бюджет - це складне економічне явище, без якого ні одна економічна система розвиватись не може. Об'єктивна необхідність бюджету зумовлена тим, що з його допомогою держава мобілізує кошти для виконання покладених на неї функцій, здійснюється перерозподіл валового національного продукту між галузями діяльності, територіями країни внаслідок нерівномірності їхнього розвитку, між окремими верствами населення з метою підтримки найбільш незахищених категорій тощо.

Похожие статьи




СТАНОВЛЕННЯ ІНСТИТУТУ ВИДАТКІВ ДЕРЖАВНОГО БЮДЖЕТУ В СИСТЕМІ ФІНАНСОВОГО ПРАВА УКРАЇНИ, Становлення інституту видатків Державного бюджету - Правові основи видатків державного бюджету в України

Предыдущая | Следующая