Розгляд і вирішення господарськими судами спорів у сфері авторського права та суміжних прав - Розгляд спорів у сфері інтелектуальної власності господарськими судами
Тісний зв'язок авторського права та суміжних прав з творцями відповідних об'єктів права інтелектуальної власності визначає, що спори стосовно вказаних прав переважно розглядаються загальними судами в порядку цивільного судочинства. Проте окремі їх види, зазначені нами в першому розділі дипломної роботи, можуть розглядатись в порядку господарського судочинства. Особливою рисою вирішення таких спорів господарськими судами, в порівнянні з цивільним судочинством, є те, що під час вирішення господарських спорів довести наявність відповідних прав позивачу - суб'єкту господарювання легше, ніж автору - фізичній особі. Зазначене обумовлюється тим, що суб'єкти господарювання, як правило, не відносяться до первинних носіїв авторських і (або) суміжних прав, а оскільки авторські і (або) суміжні права суб'єкт господарювання набуває від інших осіб, це може бути підтверджено документально (зокрема, авторським договором). На відміну від вказаного під час вирішення подібних спорів в порядку цивільного судочинства основною складністю є доведення факту наявності таких прав, оскільки законодавство не передбачає їх обов'язкової реєстрації.
До спорів, що виникають у сфері авторського та суміжних прав, розгляд і вирішення яких здійснюється господарськими судами, можна віднести: 1) спори про порушення авторських і суміжних прав та компенсації; 2) спори, що виникають з авторських договорів. Як було раніше зазначено, оскільки автором може бути виключно фізична особа, яка своєю творчою працею створила твір, то спори про визнання авторства непідвідомчі господарському суду, навіть якщо автор є суб'єктом підприємницької діяльності.
Звертаючись до господарського суду за захистом свого авторського права та (або) суміжних прав, суб'єкти господарювання - носії авторського права та (або) суміжних прав мають право вимагати: а) визнання та поновлення своїх прав, припинення дій, що порушують авторське право та (або) суміжні права чи створюють загрозу їх порушення, підготовчих дій до порушення; б) відшкодування завданої шкоди та заподіяних збитків (матеріальної шкоди), або стягнення доходу, отриманого порушником внаслідок порушення ним авторського права і (або) суміжних прав, або виплату компенсацій; в) публікації в засобах масової інформації даних про допущені порушення авторського права і (або) суміжних прав та судових рішень щодо цих порушень; г) надання порушниками авторського права і (або) суміжних прав інформації про третіх осіб, задіяних у виробництві та розповсюдженні контрафактних примірників творів і об'єктів суміжних прав, про засоби обходу технічних засобів захисту, канали їх розповсюдження; д) прийняття інших передбачених законодавством заходів, пов'язаних із захистом авторського права та суміжних прав [ ч. 1 ст. 52].
У зв'язку з тим, що суб'єктам авторського права за авторсько-правовою системою надається захист прав лише від будь-якого свідомого несанкціонованого використання іншою особою охоронюваного об'єкту (крім передбачених законом випадків вільного використання творів), для встановлення факту позадоговірного порушення авторських прав обов'язковою умовою є доведення суб'єктом авторського або суміжного права обставин, пов'язаних з копіюванням або запозичення іншим суб'єктом істотних рис або цілого твору, що був раніше введений у цивільний оборот, або з незаконним використанням відповідного об'єкту в інший спосіб [п. 55].
Для правильного вирішення спору про припинення порушення авторського права і (або) суміжних прав необхідно на основі поданих сторонами доказів встановити кому належать авторське і (або) суміжні права на твір, чи відбулось (та якщо відбулось - яким способом) використання спірного твору, чи стало наслідком використання твору створення самостійного об'єкта авторського права, як співвідносяться складові частини (твори), які увійшли до складеного твору (збірника, аудіовізуального твору тощо). Вирішення вказаних питань потребує не лише всебічного та грунтовного дослідження матеріалів справи, а й залучення до судового розгляду носія спеціальних знань (проведення судової експертизи).
Точне встановлення способів використання об'єкту авторського права і (або) суміжних прав, повне дослідження всіх фактичних обставин такого використання забезпечить правильне обрахування компенсації, що має бути сплачена.
Законодавство визначає, що суб'єкт авторського права і (або) суміжних прав вправі подавати позови про відшкодування збитків (матеріальної шкоди), включаючи упущену вигоду, або стягнення доходу, отриманого порушником внаслідок порушення ним авторського права і (або) суміжних прав, або виплату компенсацій [п. г ч.1 ст. 52]. При цьому, компенсація підлягає виплаті у разі доведення факту порушення майнових прав суб'єкта авторського права і (або) суміжних прав, для цього достатньо наявності доказів вчинення особою дій, які визнаються порушенням авторського права і (або) суміжних прав. Стягнення компенсації є зручним способом захисту прав суб'єктів господарювання у випадках неможливості точного обчислення завданих йому збитків та розміру доходу, отриманого порушником.
Водночас, слід розуміти, що розмір компенсації також входить до предмета доказування по подібним справам. ВГС України звертає увагу суддів на те, що визначаючи розмір подібної компенсації, необхідно враховувати характер порушення, його тривалість та обсяг; передбачуваний розмір збитків потерпілої особи; розмір доходу, отриманого внаслідок правопорушення; кількість потерпілих осіб; наміри відповідача; можливість відновлення попереднього стану та необхідні для цього зусилля тощо. Законодавство визначає, можливість застосування компенсації у розмірі від 10 до 50000 мінімальних заробітних плат [ ч. 2 cт. 52].
Якщо під час судового розгляду спору про неправомірне використання об'єкту авторського права і (або) суміжних прав буде встановлено, що таке використання не порушує авторські і (або) суміжні права, позивачу, який звертався з позовом про відшкодування компенсації, необхідно змінити позовні вимоги на такі, що забезпечать можливість стягнення авторської винагороди.
Оскільки творчий характер об'єктів авторського права і (або) суміжних прав та пов'язаних з ними правовідносин і носіїв доказової інформації, під впливом суб'єктивних чинників може спричиняти їх різне сприйняття, враховуючи, що суддя оцінює надані учасниками судового процесу докази за своїм внутрішнім переконанням, не будучи носієм спеціальних знань в даній сфері, запорукою формування об'єктивного внутрішнього переконання суду під час розгляду справ аналізованої категорії та прийняття правильних рішень з таких спорів, на нашу думку, є критичне сприйняття всіх одержаних відомостей та матеріалів у сукупності. Підтвердження цього можна знайти і в матеріалах судової практики, наприклад, по справі № 17/276/09 Господарського суду Запорізької області про виплату компенсації за публічне виконання об'єктів авторського права та заборону вчиняти певні дії. Розглядаючи зазначений судовий спір, місцевий господарський суд та суд апеляційної інстанції оцінили подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтувалось не на основі всебічного, повного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи в їх сукупності, а на основі низки припущень, які не спирались на встановлені по справі фактичні дані. Це обумовило скасування відповідних рішень судом касаційної інстанції та прийняття рішення про передачу справи на новий розгляд.
Крім того, для правильного вирішення господарських спорів про припинення порушень авторських прав і (або) суміжних прав, також важливо вживати заходів до забезпечення позову. Стаття 53 Закону України "Про авторське право і суміжні права" визначає спеціальні підстави, способи та порядок впровадження таких заходів та відносить до них, зокрема, "заборону виготовлення, відтворення, продажу, здавання в майновий найм, прокату, ввезення на митну територію України та іншого використання, транспортування, зберігання або володіння з метою введення в цивільний обіг примірників творів та об'єктів суміжних прав щодо яких припускається, що вони є контрафактними, а також засобів обходу технічних засобів захисту".
Якщо при розгляді спору відповідач відмовляє у доступі до необхідної інформації чи не забезпечує її надання у прийнятний строк, чинить перешкоди у здійсненні судових процедур, для збереження доказів щодо інкримінованого порушення, до пред'явлення позову або до початку розгляду справи за участю іншого відповідача, суд має право винести ухвалу про огляд приміщень, в яких, як припускається, відбуваються дії, пов'язані з порушенням авторського права і (або) суміжних прав; або як тимчасовий захід накласти арешт і вилучити примірники творів та об'єктів суміжних прав щодо яких припускається, що вони є контрафактними, засоби обходження технічних засобів захисту, матеріали і обладнання, що використовуються для їх виготовлення і відтворення, а також рахунки та документи, які можуть бути доказом порушення або створення загрози порушення відповідних прав [43, с. 53].
Для вчинення вказаних тимчасових заходів заявник повинен надати суду докази, що засвідчують наявність у нього авторського права і (або) суміжних прав, підтвердження, що такі права порушені або невідворотно будуть порушені, а також внести визначену судом заставу або надати еквівалентну гарантію, достатню для того, щоб запобігти зловживанню тимчасовим заходом.
Слід зазначити, що серед спорів про припинення порушення авторського права і (або) суміжних прав та стягнення компенсацій, що розглядаються і вирішуються господарськими судами, більшість складають спори, в яких беруть участь організації колективного управляння. В переважній більшості, до таких спорів належать справи про порушення авторських прав і (або) суміжних прав на твори шляхом їх публічного виконання (зокрема, в громадських місцях, засобах масової інформації тощо). Як було раніше зазначено, вказані організації від імені суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав та на основі одержаних від них повноважень здійснюють збір, розподіл і виплату зібраної винагороди за використання об'єктів авторського права і (або) суміжних прав суб'єктам авторського права і (або) суміжних прав, правами яких вони управляють, а також вчиняють інші, передбачені чинним законодавством, дії необхідні для захисту прав, управління якими вони здійснюють. Обсяг наданих такій організації суб'єктом авторського права і (або) суміжних прав повноважень визначається в кожному окремому випадку вказаними особами самостійно, відповідно до укладених ними угод. Необхідною умовою правильного вирішення господарського спору, в якому позивачем виступає зазначена організація є встановлення точного обсягу наданих їй повноважень. У випадку, якщо організація колективного управління звертається до суду за захистом прав на твір, права на який належать кільком суб'єктам, під час судового розгляду необхідно встановити яким чином врегульовані відносини між самими співвласниками, а також між ними та організацією колективного управління.
Крім того, в умовах появи новітніх технологій та активного розвитку інформаційних відносин поступово набувають поширення судові справи щодо прав на нові об'єкти авторського права.
Так, у зв'язку з розвитком телевізійної та кінематографічної індустрії на даний час можна спостерігати за виникненням нових об'єктів авторського і суміжних прав (телепередач; телевізійних форматів; мультимедійних продуктів; кінофільмів, знятих із застосуванням технологій 3-D, 4-D тощо). Вказані об'єкти необхідно віднести до комплексних, адже кожен з них створюється в результаті творчої діяльності групи осіб та є результатом поєднання як об'єктів авторського права і суміжних прав, так і комерційних позначень, нетрадиційних об'єктів права інтелектуальної власності, охоронюваних законом технічних рішень тощо. Ми погоджуємось із висловленою Ю. Атамановою з цього приводу думкою про те, що такий комплексний характер не змінює нематеріальну природу вказаних результатів інтелектуальної діяльності, а навпаки підкреслює багатогранність такої діяльності [30, с. 132]. Питання забезпечення ефективного захисту прав інтелектуальної власності на вказані об'єкти є особливо важливим для суб'єктів господарювання, зважаючи на високу прибутковість, що дає їх використання.
Наразі зростає кількість господарських судових спорів, що стосуються порушень авторського права і (або) суміжних прав внаслідок протиправного використання аудіовізуальних творів програм організацій мовлення суб'єктами господарювання, у тому числі, організаціями кабельних операторів, які не маючи відповідних дозволів від правоволодільців, здійснюють незаконну ретрансляцію програм організацій мовлення.
Таке використання об'єктів авторського права і суміжних прав набувають поширення незважаючи на те, що Законом України "Про телебачення і радіомовлення" визначено, що "використання програм чи передач інших телерадіоорганізацій здійснюється відповідно до законодавства про авторське право і суміжні права", а останнє в свою чергу закріплює можливість використання твору лише на основі авторського договору з особою, якій належить авторське право. Враховуючи вказане, ВГС України також висловлено позицію, що для ретрансляції об'єктів авторського права і суміжних прав в ефір (повторного публічного сповіщення) обов'язковим є одержання відповідної згоди суб'єктів авторського права та (або) суміжних прав [ п. 6 ]
Серед господарських спорів у сфері авторського права і (або) суміжних прав спори стосовно об'єктів теле - та кіно - індустрії в Україні ще не набули поширення, а тому говорити про сформовану по таким справам судову практику зарано.
Натомість, розвиток комп'ютерних та інноваційних технологій обумовив постійне збільшення випадків порушень авторських прав і (або) суміжних прав через застосування сучасних засобів відтворення та передачі інформації, у тому числі через всесвітню комп'ютерну мережу Інтернет. Вказане, в свою чергу, викликало збільшення кількості відповідних судових справ.
У зв'язку з новизною зазначених спорів, господарське процесуальне законодавство не завжди врегульовує порядок їх вирішення з врахуванням притаманним таким спорам особливостей. Так, наприклад, господарське процесуальне законодавство України, закріплюючи порядок визначення підсудності справ у спорах про порушення майнових прав інтелектуальної власності, не враховує особливості спорів про порушення авторських прав в комп'ютерній мережі Інтернет, адже закріплене положення про те, що господарські справи у спорах про порушення майнових прав інтелектуальної власності розглядаються господарським судом за місцем вчинення порушення [32, с. 16], не дозволяє чітко визначити підсудність спорів про порушення авторських прав у світовій комп'ютерній мережі Інтернет. Вказане безумовно може призвести до формування розрізненої правозастосовної практики.
Для того, щоб правильно визначити підсудність вказаних спорів та правильно вирішити спір про порушення авторських прав і (або) суміжних прав в мережі Інтернет, на нашу думку, необхідно встановити в розпорядженні якого суб'єкта господарювання перебуває визначений Інтернет-ресурс та розміщена на ньому інформація, а також чи підтверджується факт порушення таким суб'єктом відповідних прав.
При розгляді судових справ про порушення авторських прав в мережі Інтернет для встановлення всіх обставин спору перед господарським судом, як правило, постає завдання дослідити та оцінити відомості та докази, розміщені у всесвітній комп'ютерній мережі.
В юридичній літературі запропоновані різні варіанти фіксації таких доказів. Зокрема, М. Галабалою висловлено пропозицію учасникам судових справ зі спорів у сфері інтелектуальної власності фіксувати інформацію, що міститься на веб-сайті шляхом збереження її у вигляді роздрукованого зображення, або шляхом запису на відповідні носії (CD, DVD, магнітні диски тощо) [43, с. 39-40]. Однак, під час судового розгляду юридична сила таких засобів доказування, на нашу думку, може бути поставлена під сумнів, виходячи з наступного.
Очевидно, що вказані роздруковані зображення можуть бути подані до матеріалів справи як письмові докази. Разом з тим, ГПК України визначає, що письмові докази подаються в оригіналі або належним чином в засвідченій копії [32, ст. 36]. Вище зазначені носії інформації не можуть бути подані як оригінал письмового документу, оскільки вони не мають необхідних реквізитів та достовірно встановити дані про їх походження неможливо. А зважаючи на те, що законодавством не врегульовано порядок засвідчення відомостей з мережі Інтернет, випадки, коли такого роду відомості судом не беруться до уваги в судовому процесі залишаються непоодинокими. Разом з тим в судовій практиці зростає кількість випадків успішного дослідження подібних доказів в порядку ст. 39 ГПК України. В таких випадках суд досліджує докази у місці їх знаходження: безпосередньо в мережі Інтернет в режимі он-лайн під час судового засідання з використанням відповідних технологій. Вважаємо, що для надання подібним доказам належної процесуальної форми суду доцільно залучати до огляду і фіксування таких матеріалів фахівців відповідних експертних установ та забезпечити фіксацію перебігу такого дослідження за допомогою відеозапису. Ми дотримуємось позиції, що на даний момент зазначений механізм є найбільш ефективним способом дослідження подібних доказів. Він забезпечує особисте сприйняття судом доказової інформації через особисте безпосереднє дослідження суддею всієї сукупності доказів по справі. А це, як зазначив Д. М. Притика, є надійною гарантією отримання судом достовірних висновків про наявність чи відсутність фактів, що мають істотне значення для справи, і забезпечує винесення судом законного й обгрунтованого рішення [63, с. 302]. Водночас, оскільки докази, розміщені в Інтернет-мережі, можуть бути легко знищені суб'єктом судового процесу - порушником перед судовим засіданням та повторно розміщені після його проведення, доцільно передбачити можливість проведення судом огляду та дослідження подібних доказів за заявою заінтересованої особи - сторони судового провадження. Для забезпечення ефективності вказаного порядку дослідження доказів, на нашу думку, доцільно встановити триденний строк розгляду вказаної заяви з дня її подання та передбачити можливість проведення вище вказаних дій без повідомлення особи, яка заявляється в судовому процесі як порушник прав.
Водночас, висловлювані практикуючими юристами пропозиції законодавчого закріплення можливості засвідчення інформації з мережі Інтернет в нотаріальному порядку (як це, наприклад, має місце в Російській Федерації), на нашу думку, не вирішить наявної проблеми. Адже нотаріус не є носієм спеціальних технічних знань, а тому не може гарантувати, що в момент засвідчення даних на канал з'єднання з мережею Інтернет не впливають будь-які фактори, що можуть призвести до викривлення одержуваної інформації; не може встановлювати, чи дійсно певні відомості є розміщеними в мережі Інтернет на момент засвідчення, а не одержуються в результаті використання спеціальних комп'ютерних програм, що імітують всесвітню комп'ютерну мережу (у тому числі, офлайн-браузерів).
Для правильного вирішення подібних спорів під час судового розгляду також важливо детально простежити та вивчити ланцюг проходження інформації через Інтернет-провайдерів і різноманітні сервери, для чого необхідно залучити до судового розгляду фахівця, наділеного спеціальними технічними знаннями.
Розгляд спорів вказаної категорії, як вже зазначалось, ускладнюється відсутністю в спеціальному законодавстві, в тому числі Законі України "Про авторське право і суміжні права", чіткої відповіді на питання: "Якою повинна бути відповідальність Інтернет-провайдерів за порушення авторських і (або) суміжних прав?". Вказане обумовлює необхідність прийняття нормативно-правового акту, який би врегулював окреслені питання. При цьому, можливо використати міжнародний досвід в даному питанні, зокрема, врахувати досвід врегулювання вказаних питань в США, де умови відповідальності за порушення авторського права в мережі Інтернет визначені положеннями Закону США "Про авторське право в цифрову добу".
Як було зазначено в першому розділі даної роботи, другу групу господарських спорів у сфері авторського права і суміжних прав складають спори, що виникають з авторських договорів. Їх виникнення обумовлюється встановленою законодавцем можливістю здійснювати відчуження (передачу) майнових авторських і суміжних прав.
До авторських договорів належать договори про передачу прав на використання твору, у тому числі договори на опублікування твору; договори про передачу (відчуження) майнових прав суб'єктів авторського права.
Предметом зазначених спорів може бути чинність самих договорів, їх виконання сторонами, визнання майнових авторських і (або) суміжних прав, сплата авторської винагороди (роялті) тощо. Для правильного вирішення вказаних спорів під час судового розгляду необхідно встановити в якому обсязі були передані відповідні права за договором, в якій формі здійснено їх передачу (як виключні чи як невиключні), на який строк і в яких територіальних межах такі права передаються, які умови набрання чинності договором визначили сторони, чи було їх дотримано тощо.
У випадку коли суб'єкт господарювання - сторона спору, носій відповідних прав, здобув їх внаслідок передачі прав не від первісного суб'єкта прав інтелектуальної власності, йому необхідно надати суду докази, що підтверджують законність набуття прав та можливість такими правами розпоряджатись. Якщо факт неодноразової передачі авторських прав буде встановлено під час судового розгляду, нами рекомендується детально вивчити всі обставини таких відчужень прав, встановити обсяг прав, який передавався під час кожного відчуження і визначити правомірність таких дій.
Похожие статьи
-
Розмежування юрисдикції між господарськими судами та іншими органами, уповноваженими вирішувати спори, що виникають у сфері інтелектуальної власності...
-
Висновки до розділу 2 - Розгляд спорів у сфері інтелектуальної власності господарськими судами
Отже, сутність та правова природа господарських спорів у сфері інтелектуальної власності розкривається через їх зв'язок з такими ключовими поняттями як...
-
ВСТУП - Розгляд спорів у сфері інтелектуальної власності господарськими судами
Актуальність теми. Для реалізації Закону України "Про загальнодержавну програму адаптації законодавства України до законодавства Європейського Cоюзу" з...
-
Причини виникнення господарських спорів у сфері інтелектуальної власності Причинами господарських спорів, що виникають у сфері інтелектуальної власності...
-
Поняття та особливості господарських спірних правовідносин у сфері інтелектуальної власності В умовах постіндустріального суспільства та ринкових...
-
Учасниками спорів, що виникають у сфері інтелектуальної власності переважно є суб'єкти прав інтелектуальної власності. Водночас, безпосередній зв'язок...
-
Юрисдикційна форма захисту прав інтелектуальної власності передбачає цивільно - правовий, кримінально-правовий та адміністративний захист прав. право...
-
Поняття захисту прав інтелектуальної власності - Поняття захисту прав інтелектуальної власності
Право інтелектуальної власності належить кожному, воно закріплене на конституційному рівні (ст. 41 Конституцї Украйни). Однією з найважливіших умов...
-
Копіювання, плагіат - ці поняття у всі часи визначали дії, що з одного боку спонукали розвиток і прогрес, оскільки відтворення і поширення сприяло...
-
У законодавстві розрізняють дві основні форми захисту прав інтелектуальної власності - юрисдикційну і неюрисдикційну. Юрисдикційна форма захисту прав...
-
Відносини спільної часткової власності виникають у всіх випадках виникнення права власності двох або більше осіб на одну земельну ділянку. Тому,...
-
Найпоширенішими правопорушеннями у сфері авторського права та суміжних прав є: - Виготовлення і розповсюдження контрафактних творів, примірників...
-
Поняття авторського права Кожна людина є творцем. У кожній людині є прихований талант, який вона по своєму створює. Реалізує своє вміння у цьому світі,...
-
Об'єкти авторського права - Авторське право неповнолітніх авторів
Об'єктами авторського права є твори. Таке правило закріплене у статті 433 ЦК України. Незважаючи на те, що вчені розходяться в думці щодо питання...
-
У статті розглядається проблематика визначення процедури винесення постанови про вчинення адміністративного правопорушення без складання протоколу про...
-
Право приватної власності на землю - Поняття та види земельних правовідносин
Право приватної власності на землю означає, що конкретно визначена на місцевості земельна ділянка належить певному громадянинові або юридичній особі....
-
Слід відмітити, що одним з основних критеріїв оцінки ефективності організації й функціонування державної влади є не кількість ухвалених юридичних рішень,...
-
Досудове врегулювання спорів як найважливіша стадія в господарському процесі
Вступ Постановка проблеми . Справедливий, оперативний, неупереджений та доступний суд є однією з найвищих цінностей громадянського суспільства. Однак...
-
Захист прав неповнолітніх авторів В Україні, громадянам, захист авторського права гарантується Конституцією України. В ній проголошується свобода...
-
Кримінально-правові та адміністративно-правові порушення земельного законодавства можуть відбуватися в процесі набуття та реалізації земельних прав,...
-
Строки чинності авторського права - Авторське право неповнолітніх авторів
Авторське право виникає з моменту створення автором певний твір. Але створення чинності особисто майнових та немайнових прав є різним. Слід зазначити, що...
-
Права та обов'язки неповнолітніх авторів За своє життя кожна особа має право реалізації для своєї творчої діяльності. У першому розділі вже було сказано,...
-
Образование конституционный право юридический Право на образование рассматривается как конституционное, основное, естественное право человека (ст.43...
-
- Система органов управления образованием в РФ - Полномочия Правительства РФ в области образования - Министерство образования РФ - Федеральные...
-
Как мы уже рассмотрели, одна из системных проблем в сети Интернет - это проблема идентификации. При тотальном игнорировании прав на произведения в...
-
- Законодательство Российской Федерации в области высшего и послевузовского профессионального образования и его задачи - Ступени и степени высшего...
-
Если нарушены права потребителя он вправе защитить себя самостоятельно, обратившись к продавцу (изготовителю, исполнителю) с предусмотренными законом...
-
Федеральные органы и органы местного самоуправления в системе защиты прав потребителей Законодательство Российской Федерации предусматривает...
-
В последнее десятилетие в нашей стране проводится активная политика по защите прав потребителей. Это обусловлено экономическим положением России, которое...
-
Указ президиума СССР от. 14.12. 1987 г. согласно которому внешнеторговая арбитражная комиссия при Торгово - промышленной палате РФ была переименована в...
-
Право державної власності на землю - Поняття та види земельних правовідносин
У державній власності перебувають усі землі України, за винятком земель, переданих у приватну і комунальну власність. Об'єктами права державної власності...
-
Права и обязанности обучающихся - Право в сфере образовательной деятельности
Права и обязанности студентов и других обучающихся в высшем учебном заведении определяются законодательством Российской Федерации, уставом высшего...
-
Развитие системы регулирования в сфере защиты прав потребителей В современной России сформировалась четкая система для развития и реализации защиты...
-
Розпочата в 90-х роках у нашій країні економічна реформа з мстою переходу національної економіки до ринкових засад, насамперед викликала істотні зміни...
-
Нормативные акты и органы по рассмотрению трудовых споров - Трудовые споры и порядок их рассмотрения
Нормативную основу разрешения трудовых споров составляет Конституция Российской Федерации и Федеральные Законы. Конституцией РФ гарантируется...
-
Об'єктом злочину є режим державної таємниці, тобто встановлений згідно з вимогами відповідних актів законодавства єдиний порядок забезпечення охорони...
-
Спеціальні принципи адміністративного процесу
Ці принципи знаходять своє відображення в тематичних законах, що регулюють управлінську діяльність у відповідних сферах суспільної життєдіяльності та...
-
Вступ Актуальність теми. Засоби масової інформації (далі - ЗМІ) завжди шукали шляхи найбільш швидкого й дієвого доступу до споживача їхніх послуг. Наразі...
-
Введение - Государственный контроль в сфере прав потребителей
Создание в России действенной системы защиты прав потребителей является одной из основных задач государственной потребительской политики. Позитивные...
-
Идея о необходимости четко разграничивать сферы частного и публичного права и применять соответствующие механизмы регулирования там, где они уместны....
Розгляд і вирішення господарськими судами спорів у сфері авторського права та суміжних прав - Розгляд спорів у сфері інтелектуальної власності господарськими судами