Поняття, принципи та види юридичної відповідальності державних службовців - Юридична відповідальність держслужбовців та її види

Юридична відповідальність -- це передбачені законом вид і міра державно-владного (примусового) зазнання особою втрат благ особистого, організаційного і майнового характеру за вчинене правопорушення.

Порядок притягнення до юридичної відповідальності визначається нормами процесуального права: породжувані ними процесуальні правовідносини служать формою відносин юридичної відповідальності.

Невиконання державним службовцем своїх обов'язків законодавство України передбачає в міру необхідності застосування юридичної відповідальності державних службовців, а саме: дисциплінарної, адміністративної, матеріальної та кримінальної, які я хочу розглянути. Відповідальність державних службовців настає за порушення законності та службової дисципліни, невиконання або неналежне виконання ними посадових обов'язків.

Дисциплінарна відповідальність полягає в застосуванні до державних службовців тих чи інших покарань, стягнень, передбачених законодавством, за винне невиконання чи неналежне виконання ними покладених на них обов'язків, яке не тягне за собою кримінальної відповідальності. Та чи інша дія (чи бездіяльність) працівника є порушенням трудової дисципліни лише за наявності одночасно трьох умов: якщо дія (бездіяльність) є протиправною, тобто порушується певна вимога чи положення нормативно - правового акта;

Якщо протиправна дія (бездіяльність) є винною; якщо не виконано саме посадові обов'язки.

До державних службовців, крім дисциплінарних стягнень, передбачених чинним законодавством про працю України, можуть застосовуватися такі заходи дисциплінарного впливу: попередження про неповну службову відповідність; затримка до одного року у присвоєнні чергового рангу або у призначенні на вищу посаду тощо, відповідно до статті 14 Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 № 3723-XII.[4]

Адміністративна відповідальність -- це вид юридичної відповідальності, зміст якої полягає у примусовому, з додержанням встановленої процедури, застосуванні правомочним суб'єктом передбачених законодавством за вчинення адміністративного проступку, який скоєний правопорушником, заходів впливу.

Основним завданням адміністративної відповідальності державних службовців є: охорона суспільних відносин, які виникають у процесі їхньої діяльності щодо виконання повноважень державних органів від протиправної поведінки, яка суперечить державним потребам; гарантування прав громадян; виховання державних службовців у дусі дотримання різних адміністративних правил і тим самим недопущення дисциплінарних проступків; досягнення тієї поведінки, яка вимагається законами, наказами, розпорядженнями і вказівками вищих у порядку підлеглості керівниками.

У більшості випадків державні службовці притягаються до адміністративної відповідальності на загальних підставах та в порядку, встановленому Кодексом України про адміністративні правопорушення,[2] тобто як загальні суб'єкти адміністративного проступку, якщо вчинений ними адміністративний проступок не пов'язаний з виконанням службових обов'язків. Як суб'єкт адміністративного проступку, державний службовець повинен відповідати наступним вимогам: бути осудною особою, тобто особою, яка розуміє значення своїх дій та може ними керувати; досягти на момент вчинення проступку шістнадцяти річного віку.

За вчинення адміністративних проступків до державних службовців, відповідно до статті 24 Кодексу України про адміністративні правопорушення[2], можуть бути накладені такі адміністративні стягнення: попередження, штраф, оплатне вилучення предмета, який став знаряддям вчинення або безпосереднім об'єктом адміністративного правопорушення; конфіскація; позбавлення спеціального права; виправні роботи; адміністративний арешт. юридичний державний корупційний кримінальний

Матеріальна відповідальність виконує правовідновлювальну функцію та настає за дисциплінарний проступок, яким завдано матеріальних збитків державному органу.

Матеріальна відповідальність державного службовця та матеріальна відповідальність роботодавця відрізняються між собою розміром відшкодованої шкоди, порядком відшкодування та характером правових норм, що їх регулюють.

Державні службовці несуть відповідальність за пряму дійсну шкоду, лише в межах і порядку, передбачених законодавством, і за умови, коли така шкода заподіяна підприємству, установі, організації винними протиправними

Діями (бездіяльністю) працівника.

Відповідно до статті 132 Кодексу законів про працю України за шкоду[3], заподіяну державному органу під час виконання трудових обов'язків, державні службовці, з вини яких заподіяно шкоду, несуть матеріальну відповідальність у розмірі прямої дійсної шкоди, але не більше свого середнього місячного заробітку.

Матеріальна відповідальність понад середній місячний заробіток допускається лише у випадках, зазначених у законодавстві.

Стаття 134 Кодексу законів про працю України [3] встановлює вичерпний перелік підстав повної матеріальної відповідальності працівника.

Кримінальна відповідальність державних службовців передбачена розділом XVII Кримінального кодексу України "Злочини у сфері службової діяльності та професійної діяльності, пов'язаної з наданням публічних послуг"[1]. Зміст цих правопорушень розкривають відповідні статті розділу: "Зловживання владою або службовим становищем" (ст.364), "Зловживання повноваженнями службовою особою юридичної особи приватного права незалежно від організаційно-правової форми" (ст. 364-1), "Перевищення влади або службових повноважень працівником правоохоронного органу" (ст.365), "Зловживання повноваженнями особами, які надають публічні послуги" (ст. 356-2), "Службове підроблення" (ст.366), "Службова недбалість" (ст.367), "Прийняття пропозиції, обіцянки або одержання неправомірної вигоди службовою особою" (ст.368), "Незаконне збагачення" (ст. 368-2), "Підкуп службової особи юридичної особи приватного права незалежно від організаційно-правової форми" (ст. 368-3), "Підкуп особи, яка надає публічні послуги" (ст. 368-4), "Пропозиція, обіцянка або надання неправомірної вигоди службовій особі" (ст.369), "Зловживання впливом" (ст. 369-2), "Провокація підкупу" (ст.370).

Особа, якій повідомлено про підозру у вчиненні нею злочину у сфері службової діяльності, підлягає відстороненню від виконання повноважень на посаді в порядку, визначеному Законом України "Про засади запобігання і протидії корупції" від 07.04.2011 № 3206-VI.[5]

Відомості про осіб, яких притягнуто до кримінальної, адміністративної або цивільно-правової відповідальності за вчинення корупційних правопорушень, вносяться до Єдиного державного реєстру осіб, які вчинили корупційні правопорушення. В свою чергу порядок формування та ведення Єдиного державного реєстру осіб, які вчинили корупційні правопорушення, а також надання відомостей з нього регулюється Положенням про Єдиний державний реєстр осіб, які вчинили корупційні правопорушення, затвердженим наказом Міністерства юстиції України 11.01.2012 № 39/5, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 11 січня 2012 р. за № 28/20341[6].

Що стосується запобіганню службових злочинів я вважаю, що треба довести рівень оплати праці державних службовців до рівня задоволення соціально значущих потреб відповідно до їх соціального статусу; змінити систему соціального забезпечення населення через зменшення питомої ваги виплат на соціальні потреби у валовому національному продукті, що здійснюється через державний бюджет та загальнодержавні фонди; запровадити дійовий механізм задоволення окремих потреб державних службовців через довгострокове, у тому числі й поточне, кредитування; реорганізувати чинну систему соціального страхування.

Також хочу виділити основні аспекти, які на мою думку можуть запобігти злочинам, а саме:

    - в обовгязковому порядку дотримуватися правил підбору та розстановки кадрів, які базуються на конкурсній основі; - ввести обовгязкові спеціальні перевірки кандидатів на зайняття відповідальних посад в органах державної влади, а також осіб, які обіймають ці посади, та визначити порядок їх призначення; - вдосконалити систему спеціальних обмежень, встановлених для державних службовців, з метою уникнення конфлікту інтересів; - запровадити практику обовгязкової ротації керівних працівників та інших працівників правоохоронних органів; - чітко регламентувати процедури прийняття управлінських рішень; - обовгязково розглядати на засіданнях колегій міністерств і відомств питання про виконання законодавства про державну службу, боротьбу з корупцією, державну, виконавчу та трудову дисципліну, звернення громадян; - регламентувати умови і порядок правомірного одержання державними службовцями подарунків; - установити дисциплінарну відповідальність службових осіб органів державної влади та органів місцевого самоврядування за ухилення від реагування відповідно до закону на критичні виступи засобів масової інформації щодо оприлюднення ними фактів корупції, порушень прав і свобод громадян; - законодавчо врегулювати механізм обмеження політичного і управлінського лобізму

Попри всю важливість заходів запобігання через обгєктивні та субгєктивні обставини вони не завжди досягають своєї мети. Тому особливо гострою залишається проблема оптимізації шляхів виявлення, розслідування конкретних фактів службових злочинів і притягнення винних службових осіб до передбаченої законом відповідальності.

Виявлення службових злочинів через специфіку їх прояву становить надзвичайну складність. Це зумовлює високий рівень їх латентності, перебування поза сферою юридичної відповідальності значної кількості осіб, діяльність яких є суспільно небезпечною. У звгязку з цим є нагальна потреба в підвищенні ефективності діяльності спеціальних органів по виявленню конкретних фактів злочинної поведінки; проведенні спеціальних оперативно-розшукових заходів з метою виявлення злочинів; забезпеченні цих заходів відповідними матеріально-технічними, криміналістичними, науково-методичними розробками та засобами.

Похожие статьи




Поняття, принципи та види юридичної відповідальності державних службовців - Юридична відповідальність держслужбовців та її види

Предыдущая | Следующая