Окремі види покарань - Поняття, суть і мета покарання
Громадські роботи. Вони полягають у виконанні засудженим у вільний від роботи чи навчання час безоплатних суспільно корисних робіт, вид яких визначають органи місцевого самоврядування (ч. 1 ст. 56 КК). Строк громадських робіт встановлюється судом у межах від шістдесяти до двохсот сорока годин і відбувається не більш як чотири години на день. Громадські роботи передбачені в основному за злочини невеликої тяжкості. Вони відбуваються за місцем проживання засудженого і полягають здебільшого у виконанні фізичної малокваліфікованої роботи. Громадські роботи не призначаються особам, визнаним інвалідами першої або другої групи, вагітним жінкам, особам, які досягли пенсійного віку, а також військовослужбовцям строкової служби.
Виправні роботи. Застосовуються тільки як основне покарання, полягають у тому, що відносно засудженого за місцем його роботи здійснюється певне обмеження трудових і пов'язаних з ними економічних прав, застосовуються до осіб, що можуть бути виправлені без ізолювання від суспільства. Крім того, виправні роботи можуть бути призначені за рішенням суду у зв'язку із заміною штрафу в разі неможливості його виплатити ( ч. 4 ст. 53 КК України) та позбавлення волі у зв'язку із заміною невідбутої частини покарання м'якшим ( ст. 82 КК України). Обмеження полягає в тому, що із суми заробітку засудженого до виправних робіт протягом строку їх відбування (від шести місяців до двох років) провадиться відрахування в дохід держави у розмірі, встановленому вироком суду, в межах від десяти до двадцяти відсотків (ч. 1 ст. 57 КК). В осіб, які працюють за сумісництвом, відрахування провадяться із заробітку за кожним місцем роботи (ч. 2 ст. 45 КВК Кримінально-виконавчий кодекс України: Закон України від 11.07.2003 № 1129-IV. - [Електронний ресурс]. - [Режим доступу]: http://zakon3.rada. gov. ua/laws/show/1129-15.). Особи, які не мають постійної роботи, до покарання у виді виправних робіт засуджуватися не повинні. Засудження до цього виду покарання не передбачає переміщення з будь-якої посади на іншу. Виправні роботи застосовуються в основному при вчиненні злочинів невеликої тяжкості. В деяких випадках вони передбачені і за злочини середньої тяжкості. Час відбування покарання у виді виправних робіт зараховується в загальний стаж роботи (ч. 2 ст. 42 КВК). Засудженим забороняється звільнятися з роботи за власним бажанням, а також виїжджати за межі України без дозволу кримінально-виконавчої інспекції (ч. 1, 4 ст. 42 КВК).
Виправні роботи не застосовуються до вагітних жінок та жінок, які перебувають у відпустці по догляду за дитиною, до непрацездатних, до осіб, що не досягли шістнадцяти років, до тих, що досягли пенсійного віку, а також до військовослужбовців, працівників правоохоронних органів, нотаріусів, суддів, прокурорів, адвокатів, державних службовців, посадових осіб органів місцевого самоврядування (ч. 2 ст. 57 КК). Особам, які стали непрацездатними після постановлення вироку суду, виправні роботи суд може замінити штрафом із розрахунку трьох встановлених законодавством неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (зараз один мінімум - сімнадцять гривень) за один місяць виправних робіт (ч. 3 ст. 57 КК). Стосовно особи, яка після постановлення вироку суду досягла пенсійного віку, а також жінки, яка стала вагітною, кримінально-виконавча інспекція направляє подання до суду про звільнення такої особи від відбування покарання (ч. 6 ст. 42 КВК).
Службові обмеження для військовослужбовців. Це - специфічний різновид виправних робіт, який застосовується до за суджених військовослужбовців, крім військовослужбовців строкової служби, на строк від шести місяців до двох років у випадках, передбачених КК, а також у випадках, коли суд, враховуючи обставини справи та особу засудженого, вважатиме за можливе замість обмеження чи позбавлення волі на строк не більше двох років призначити службове обмеження на той самий строк (ч. 1 ст. 58 КК). Застосуванням такого виду покарання законодавець дає можливість військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової служби), що вчинили злочини невеликої і в деяких випадках середньої тяжкості, продовжувати військову службу, в чому зацікавлені як вони самі, так і держава. Із суми грошового забезпечення засудженого до службового обмеження провадиться відрахування в дохід держави у розмірі, встановленому вироком суду, в межах від десяти до двадцяти відсотків. Під час відбування цього покарання засуджений не може бути підвищений за посадою, у військовому званні, а строк покарання не зараховується йому в строк вислуги років для присвоєння чергового військового звання (ч. 2 ст. 58 КК).
Арешт. Цей вид покарання полягає в триманні засудженого в умовах ізоляції і встановляється на строк від одного до шести місяців (ч. 1 ст. 60 КК). Особи, засуджені до арешту, відбувають покарання, як правило, за місцем засудження в арештних домах (ч. 1 ст. 50 КВК). Засуджені до покарання у виді арешту тримаються в умовах ізоляції з роздільним триманням чоловіків, жінок, неповнолітніх та засуджених, які раніше відбували покарання в місцях позбавлення волі Кримінальне право України. Загальна частина [Текст] : підруч. для студентів юрид. ВНЗ / [В. І. Борисов та ін.] ; за ред. проф. В. Я. Тація, В. І. Борисова, В. І. Тютюгіна ; Нац. юрид. ун-т ім. Ярослава Мудрого. - Харків : Право, 2015. - 525 с. - С. 123.. На засуджених до арешту поширюються правообмеження, встановлені кримінально-виконавчим законодавством для осіб, які відбувають покарання у виді позбавлення волі (ч. 2 ст. 51 КВК). Військовослужбовці, засуджені до арешту, відбувають покарання на гауптвахті (ч. 2 ст. 60 КК, ч. 1 ст. 50 КВК). Арешт не застосовується до осіб віком до шістнадцяти років, вагітних жінок та до жінок, які мають дітей до семи років (ч. З ст. 60 КК). Засуджені можуть залучатися без оплати праці до робіт з благоустрою арештних домів, а також поліпшення житлово-побутових умов засуджених або до допоміжних робіт із забезпечення арештних домів продовольством не більше як дві години на день (ст. 52 КВК).
Обмеження волі. Покарання у виді обмеження волі полягає у триманні особи в кримінально-виконавчих установах відкритого типу (виправних центрах) без ізоляції від суспільства в умовах здійснення за нею нагляду з обов'язковим залученням засудженого до праці (ч. 1 ст. 61 КК). Обмеження волі встановлюється на строк від одного до п'яти років (ч. 2 ст. 61 КК). Як правило, особи, засуджені до обмеження волі, відбувають покарання у межах адміністративно-територіальної одиниці відповідно до їх постійного місця проживання до засудження (ч. 1 ст. 56 КВК). Засуджені до обмеження волі залучаються до праці, як правило, на виробництві виправних центрів, а також на договірній основі на підприємствах, в установах чи організаціях усіх форм власності за умови забезпечення належного нагляду за їхньою поведінкою (ч. 1 ст. 60 КВК). Обмеження волі не застосовується до неповнолітніх, вагітних жінок і жінок, що мають дітей віком до чотирнадцяти років, до осіб, що досягли пенсійного віку, військовослужбовців строкової служби та до інвалідів першої і другої групи (ч. 3 ст. 61 КК).
Тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців. Полягає у направленні засуджених за вчинення злочину військовослужбовців строкової служби до спеціального військового підрозділу - дисциплінарного батальйону, де вони відбувають покарання, продовжуючи проходити військову службу в умовах, порядку й режиму, встановлених Положенням про дисциплінарний батальйон у Збройних Силах України (затверджене Указом Президента України від 5 квітня 1994 р. № 139/94) Указ Президента України від 5 квітня 1994 р. № 139/94 "Про Положення про дисциплінарний батальйон у Збройних Силах України". - [Електронний ресурс]. - [Режим доступу]: http://zakon3.rada. gov. ua/laws/show/139/94.. Тримання в дисциплінарному батальйоні має за мету виправлення засуджених у дусі точного виконання законів, військової присяги, військових статутів, наказів начальників, чесного ставлення до праці та служби, правил співжиття, а також попередження вчинення ними нових злочинів. Основними засобами виправлення засуджених є встановлений для дисциплінарного батальйону порядок і режим відбування покарання, суспільно-корисна праця, виховна робота, бойова підготовка (ст. 5 Положення). Загальне керівництво дисциплінарним батальйоном здійснює Міністр оборони України (ч. 2 ст. 71 КВК). Згідно з ч. 1 ст. 62 КК відбування покарання у виді тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців встановлюється на строк від шести місяців до двох років.
Розглядуваний вид покарання передбачено у санкціях як альтернативний за вчинення частини військових злочинів невеликої або середньої тяжкості. Водночас, якщо суд, враховуючи обставини справи та особу засудженого військовослужбовця строкової служби, вважатиме за можливе замінити йому позбавлення волі на строк не більше двох років триманням у дисциплінарному батальйоні на той самий строк, він вправі це зробити на підставі ч. 1 ст. 62 КК. Це може стосуватися не тільки військового, але й будь-якого іншого, вчиненого військовослужбовцем, злочину. Тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців замість позбавлення волі не може застосовуватися до осіб, які раніше відбували покарання у виді позбавлення волі (ч. 2 ст. 62 КК). Час тримання в дисциплінарному батальйоні до строку військової служби не зараховується. Командуючий військами оперативного командування і командуючий ВМС України мають право зарахувати час перебування в дисциплінарному батальйоні до строку військової служби особам, які оволоділи військовою спеціальністю, добре знають і чітко виконують вимоги військових статутів та бездоганно несуть службу після звільнення з дисциплінарного батальйону, а також особам, звільненим з дисциплінарного батальйону, якщо вони, відбуваючи покарання, твердо стали на шлях виправлення, виявили високу дисциплінованість і чесне ставлення до праці та військової служби (ст. 62 Положення).
Позбавлення волі на певний строк. Позбавлення волі є основним видом покарання і як таке може призначатись лише тоді, коли воно передбачене в санкції відповідної статті особливої частини Кримінального кодексу України. Існує два види позбавлення волі - на певний строк і довічне. Згідно з ч. 1 ст. 63 КК України покарання у виді позбавлення волі полягає в ізоляції засудженого та поміщенні його на певний строк до кримінально-виконавчої установи. Позбавлення волі на певний строк -- одне з найбільш суворих покарань. Воно застосовується тоді, коли суд дійде висновку, що досягнення цілей покарання шляхом призначення іншого виду покарання неможливе. Позбавлення волі пов'язане з покладанням на засудженого суворих правообмежень: він позбавляється права вільного пересування, суттєво обмежується в розпорядженні своїм часом, спілкуванні з особами, які йому до вподоби, у виборі характеру роботи, участі у держаних виборах, застосовується регламентація часу роботи і відпочинку тощо. Позбавлення волі встановлюється на строк від одного до п'ятнадцяти років (ч. 2 ст. 63 КК). Водночас при призначенні покарання за сукупністю вироків законодавець встановлює максимальний термін у двадцять п'ять років (ч. 2 ст. 71 КК України). Згідно зі ст. 102 КК України покарання у вигляді позбавлення волі особам, які не досягли до вчинення злочину вісімнадцятирічного віку, не може бути призначене понад десять років і лише за особливо тяжкий злочин, поєднаний з умисним позбавленням людини життя, - на строк до п'ятнадцяти років.
Стосовно неповнолітніх осіб Кримінальний кодекс встановлює такі правила призначення покарання у вигладь позбавлення волі: за вчинений повторно злочин невеликої тяжкості - на строк до 2 - х років; за злочин середньої тяжкості - на строк до 4- х років; за тяжкий злочин - на строк до семи років; за особливо тяжкий злочин - на строк до десяти років; за особливо тяжкий злочин, поєднаний з умисним позбавленням людини життя, - на строк до п'ятнадцяти років.
Кримінально-виконавчими установами, які виконують покарання у виді позбавлення волі, є виправні колонії (де відбувають покарання повнолітні засуджені) - згідно ст. 86 КВК, і виховні колонії (в останніх відбувають покарання неповнолітні віком до вісімнадцяти років (ст. ст. 18, 19 КВК). Вид колонії, в якій засуджені до позбавлення волі відбувають покарання, визначається Державним департаментом України з питань виконання покарань (ст. 86 КВК).
Довічне позбавлення волі. Довічне позбавлення волі, як і позбавлення волі на певний строк, полягає в ізоляції засудженого та поміщенні його до кримінально - виконавчої установи (виправної колонії максимального рівня безпеки), тільки не на певний строк, а безстрокове. Довічне позбавлення волі встановлюється за вчинення особливо тяжких злочинів і застосовується лише у випадках, спеціально передбачених КК, якщо суд не вважає за можливе застосувати позбавлення волі на певний строк (ч. 1 ст. 64 КК). Довічне позбавлення волі передбачене в КК тільки за умисне вбивство при обтяжуючих обставинах. Це найтяжчий вид покарання,4 який передбачено тільки в альтернативі з позбавленням волі на певний строк. До осіб, яких засуджено до довічного позбавлення волі, застосування амністії не допускається Кримінальне право України. Загальна частина [Текст] : підруч. для студентів юрид. ВНЗ / [В. І. Борисов та ін.] ; за ред. проф. В. Я. Тація, В. І. Борисова, В. І. Тютюгіна ; Нац. юрид. ун-т ім. Ярослава Мудрого. - Харків : Право, 2015. - с. 147..
Актом про помилування може бути здійснена заміна засудженому призначеного покарання у виді довічного позбавлення волі на строк не менше двадцяти п'яти років (ч. 2 - ст. 87 КК). Довічне позбавлення волі не застосовується до осіб, що вчинили злочини у віці до 18 років, і до осіб у віці понад 65 років, а також до жінок, що були в стані вагітності під час вчинення злочину або на момент постановлення вироку (ч. 2 ст. 64 КК).
Позбавлення військового, спеціального звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу. Цей вид додаткового покарання відсутній у санкціях статей Особливої частини КК. Він може призначатися за вироком суду у справах, де засуджуються особи, які мають відповідні звання, ранги, чини і класи. Рішення про таке позбавлення є правом суду. Воно є остаточним і не потребує узгоджень з відомствами, які присвоїли засудженому певне звання, ранг, чин, клас. Закон (ст. 54 КК) обмежує можливість застосування цього виду покарання тільки випадками, коли винний вчинив тяжкий чи особливо тяжкий злочин. Отже, при вчиненні особою злочину невеликої або середньої тяжкості ст. 54 КК застосовуватися не може. Цей вид покарання має безстроковий характер. Він здійснює на засудженого негативний морально-психологічний вплив, позбавляє його певних службових перспектив і матеріальних привілеїв, що мають особи, яким присвоєні ті чи інші звання, ранги, чини, класи.
Конфіскація майна. Цей вид покарання полягає в примусовому безоплатному вилученні у власність держави всього або частини майна, яке є власністю засудженого (ч. 1 ст. 59 КК). Згідно із законом (ч. 2 ст. 59 КК) конфіскація майна встановлюється за тяжкі та особливо тяжкі корисливі злочини і може бути призначена лише у випадках, спеціально передбачених в Особливій частині КК. Відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" виконання покарання у вигляді конфіскації майна здійснюється Державною виконавчою службою за місцезнаходженням майна. Не підлягає конфіскації майно, що належить засудженому на правах приватної власності чи є його часткою у спільній власності, необхідне для засудженого та осіб, які перебувають на його утриманні. Перелік такого майна визначається законодавством Там же. - с. 149..
Отже, всі випадки покарання у виді конфіскації майна передбачені в законі і суд на свій розсуд призначити її не може. Закон також визначає можливість конфіскації майна тільки при засудженні за корисливі (тобто такі, що мають мету незаконного збагачення) тяжкі й особливо тяжкі злочини. Таким чином, конфіскація майна являє собою обмеження матеріальних прав засудженого. Примусовість конфіскації полягає в тому, що при набранні вироком сили зазначене майно вилучається поза волею засудженого і членів його сім'ї. Безоплатність вилучення означає, що вилучене майно не компенсується. Однак, при незаконному осудженні майно може бути повернуто незаконно засудженому, якщо воно ще не звернено у власність держави або не реалізовано у встановленому законом порядку.
Кримінальне законодавство передбачає можливість як повної, так і часткової конфіскації майна, про що зазначається у вироку. Повна конфіскація припускає вилучення всього майна, що належить засудженому. Часткова конфіскація поширюється тільки на майно зазначене у вироку суду, шляхом перелічення конкретних предметів або вказівки розміру. У КК знаходиться додаток, який містить перелік майна, що не підлягає конфіскації за судовим вироком.
Штраф -- це грошове стягнення, що накладається судом у випадках і межах, встановлених в Особливій частині КК (ч. 1 ст. 53 КК). Штраф -- найменш суворий вид покарання у системі покарань. Він передбачений як альтернативне покарання за вчинення більшості злочинів невеликої і середньої тяжкості. Каральний момент штрафу полягає в примусовому обмеженні майнових прав засудженого. Моральні переживання (як і у всякому іншому аналогічному випадку) у засудженої особи має викликати і сам факт постановлення обвинувального вироку Кримінальне право України. Особлива частина [Текст] : підруч. для студентів юрид. ВНЗ / [Ю. В. Баулін та ін.] ; за ред. проф. В. Я. Тація, В. І. Борисова, В. І. Тютюгіна ; Нац. юрид. ун-т ім. Ярослава Мудрого. - Харків : Право, 2015. - 677 с. - с. 102.. Розмір штрафу визначається судом залежно від тяжкості вчиненого злочину та з урахуванням майнового стану винного. Його найбільша та найменша межа встановлюється ч. 2 ст. 53 КК у розмірі від тридцяти до тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Але закон не забороняє встановлювати за конкретні злочини більш високі розміри штрафу.
Штраф може виступати як основним, так і як додатковим покаранням. Як додаткове покарання він може бути призначений лише тоді, коли його спеціально передбачено в санкції статті Особливої частини КК. Одночасно бути призначеним і як основне і як додаткове покарання штраф не може. У разі неможливості сплати штрафу суд може замінити несплачену суму штрафу покаранням у виді громадських робіт із розрахунку: десять годин громадських робіт за один встановлений законодавством неоподатковуваний мінімум доходів громадян або виправними роботами з розрахунку один місяць виправних робіт за чотири встановлених законодавством неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, але на строк не більше двох років (ч. 4 ст. 53 КК).
Позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю. Цей вид покарання полягає у забороні засудженому обіймати певні, конкретно визначені судом, посади у будь-яких підприємствах, установах і організаціях або займатися певною діяльністю на встановлений у вироку строк. Каральна властивість цього виду покарання полягає у тому, що засуджений обмежується на певний строк у праві обіймати певні посади або займатися певною діяльністю. Цим самим особа втрачає або значно знижує свої професійні навички, позбавляється певних пільг і переваг, можливе також зниження реального рівня її заробітку. Доцільність застосування цього виду покарання пов'язана з тим, що саме певна посада або певна діяльність, якою займалася особа, дала їй можливість вчинити злочин, за який вона засуджується. Крім каральної властивості це покарання має і важливе запобіжне значення - недопущення рецидиву аналогічних злочинів з боку засудженого. Закон не містить переліку посад і видів діяльності, обіймати або займатися якими суд може заборонити, адже в кожному конкретному випадку вони можуть бути різними: це можуть бути посади на державній службі, в органах місцевого самоврядування, в будь-яких структурах незалежно від форм власності. Позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю може бути призначене як основне покарання на строк від двох до п'яти років або як додаткове покарання на строк від одного до трьох років (ч. 1 ст. 55 КК). У тих випадках, коли розглядуваний вид покарання зазначений у санкції статті як додатковий, він може бути або обов'язковим, або факультативним Там же. - с. 105..
За результатами написання третьої частини курсового дослідження автор приходить до наступних висновків.
В основу побудови діючої системи покарань покладені такі принципи кримінального права як законність, справедливість і гуманізм. Діюча система покарань наведена в ст. 51 КК і включає в себе 12 видів покарань.
Вказані види покарань можуть бути класифіковані за певними підставами. Найважливіше значення має класифікація покарань за самостійністю застосування і виконання: а) основні; б) додаткові; в) змішані (ст. 52 КК). Крім загальних ознак, всі покарання, передбачені ст. 51 КК, мають специфічні риси, які дозволяють класифікувати їх за певними критеріями. Автором системно розглянуті ці критерії та охарактеризовані окремі види покарань.
Похожие статьи
-
Система покарань, її ознаки і значення Система покарань є засобом реалізації мети, передбаченої законом. Як вказує В. М. Тертишник, система покарань - це...
-
Сутність класифікації покарань - Поняття, суть і мета покарання
Крім загальних ознак, про які зазначено вище, всі покарання, передбачені ст. 51 КК, мають специфічні риси, які дозволяють класифікувати їх за певними...
-
Окремі види покарань - Система та види покарань
А. Основні покарання 1. Громадські роботи. Вони полягають у виконанні засудженим у вільний від роботи чи навчання час безоплатних суспільно корисних...
-
Поняття та ознаки покарання - Поняття, суть і мета покарання
В основі кримінально-правової боротьби із злочинністю кожна сучасна демократична держава виходить з двох неодмінних постулатів: - застосування суворих...
-
Відмінність кримінального покарання від заходів, які застосовуються за провину Як відомо, будь-яке антигромадське діяння, що заподіює шкоду суспільству і...
-
Висновки - Поняття, суть і мета покарання
В курсовій роботі наведено теоретичне та практичне розуміння поняття "покарання", як важливої категорії юриспруденції. На основі комплексного аналізу...
-
Спеціальна і загальна превенції злочину як мета покарання - Поняття, суть і мета покарання
Мета спеціальної (окремої) превенції злочинам (приватна, спеціальна превенція) полягає в такому впливі покарання на засудженого, котрий виключає рецидив...
-
Поняття і ознаки покарання Покарання кримінальний злочинність відповідальність Покарання як один з центральних інститутів кримінального права є важливим...
-
СИСТЕМА ПОКАРАНЬ, КЛАСИФІКАЦІЯ, Система покарань, її ознаки і значення - Система та види покарань
Система покарань, її ознаки і значення Система покарань є засобом реалізації мети, передбаченої законом. Існують немов би сходи покарань. Піднімаючись...
-
Відмінність покарання від примусових заходів медичного характеру - Поняття, суть і мета покарання
Примусові заходи медичного характеру також мають визначену схожість з заходами кримінального покарання. Воно виражається в тому, що, як і покарання, ці...
-
Вступ - Поняття, суть і мета покарання
Актуальність дослідження. Політика держави у боротьбі зі злочинністю передбачає комплекс заходів, серед яких головну роль виконують заходи соціального,...
-
Мета покарання та її складові - Система та види покарань
Мета покарання -- це кінцевий результат, якого бажає досягнути держава в ході застосування судом до особи такого особливого заходу державного примусу,...
-
Теорії мети покарання - Поняття, суть і мета покарання
Кримінальний кодекс України встановлює цілі покарання. Згідно зі ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а...
-
Нормативне закріплення видів правопорушень, Злочини - Правопорушення. Поняття, склад та види
Злочини Види правопорушень -- це класифікаційні групи правопорушень за різними підставами. Правопорушення розрізняються за ступенем шкідливості та...
-
Загальні засади призначення покарання - Система та види покарань
Згідно зі ст. 60 КК України покарання повинно бути справедливим. Тільки в цьому разі воно може досягти цілей, передбачених ст. 50 КК України, а саме -...
-
Історична і соціальна обумовленість покарання На протязі історії суспільство та держава по-різному, по-своєму визначали ті діяння, які відносяться до...
-
Відмінність покарання від примусових заходів виховного характеру - Поняття, суть і мета покарання
За чинним кримінальним законом примусові заходи виховного характеру можуть бути застосовані до неповнолітніх осіб, що вчинили злочин, у випадку...
-
Сутність класифікації покарань - Система та види покарань
У межах системи покарань види покарань класифікуються за різними ознаками. На практиці види покарання часто поділяють: За зв'язком з ізоляцією від...
-
ВСТУП - Система та види покарань
Актуальність досліджуваного питання зумовлена тим, що покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної...
-
Висновки - Правопорушення. Поняття, склад та види
Підводячи підсумки, можна зробити наступні висновки. Правопорушення -- це юридичний факт, який має місце за наявності всіх вищеназваних ознак. Слід...
-
ВИСНОВКИ - Система та види покарань
В курсовій роботі наведено теоретичне та практичне розуміння поняття "покарання", як важливої категорії юриспруденції. Основним завдання роботи полягало...
-
Поняття та ознаки правопорушень Юридичний правопорушення кримінальний законодавство Поведінка є найважливішою соціальною характеристикою особистості....
-
Проступки - Правопорушення. Поняття, склад та види
Тепер розглянемо проступок як вид правопорушення. Проступок - протиправне винне діяння, яке має зовнішню схожість зі злочином, але має меншу ступінь...
-
Основні проблеми юридичної відповідальності за правопорушення у сфері економіки У сфері економіки циркулюють правопорушення, пов'язані з цивільним,...
-
Склад правопорушень - Правопорушення. Поняття, склад та види
Будь-яке правопорушення має свою структуру, яку називають складом правопорушення. Тобто склад правопорушення -- це сукупність названих у законі ознак, за...
-
У законодавстві розрізняють дві основні форми захисту прав інтелектуальної власності - юрисдикційну і неюрисдикційну. Юрисдикційна форма захисту прав...
-
Основні проблеми адміністративних правопорушень - Правопорушення. Поняття, склад та види
Сьогодні багато проблем назичилося і в сфері адміністративних правопорушень. Так, наприклад, Н. В. Шахман піднімає проблему проведення експертизи у...
-
Поняття правового регулювання, його основні способи та види - Механізм правового регулювання
Держава забезпечує життєдіяльність суспільства як системи через використання влади, а право - через нормативне регулювання. Останнє споконвічне покликано...
-
Форми припинення юридичних осіб - Поняття та ознаки юридичної особи
Формами припинення юридичних осіб є: - ліквідація; - реорганізація (ч. 1 ст. 37 ЦК України). При ліквідації юридична особа припиняє свою діяльність...
-
Ознаки юридичної особи - Поняття та ознаки юридичної особи
Юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку (ст. 80 ЦК). Виходячи з цього визначення, можна виділити такі...
-
ВСТУП - Поняття та ознаки юридичної особи
Дана курсова робота розкриває тему "Поняття та ознаки юридичної особи" з поточним розглядом видів юридичних осіб. порядок виникнення і припинення...
-
Юрисдикційна форма захисту прав інтелектуальної власності передбачає цивільно - правовий, кримінально-правовий та адміністративний захист прав. право...
-
У чинному трудовому законодавстві про працю визначення поняття матеріальної відповідальності сторін трудового договору не дається. В науковій літературі...
-
Особливості правового режиму державного майна та комунального майна Згідно з ч. І ст. 141 Господарського кодексу України до державного майна у сфері...
-
Поняття нормативно-правових актів Нормативні акти створюються в основному державними органами, що мають право приймати нормативні рішення з тих питань,...
-
Види юридичних осіб - Поняття та ознаки юридичної особи
Поділ юридичних осіб на види може проводитися за різними підставами. Так, юридичні особи можна класифікувати залежно від: * порядку утворення -- на особи...
-
Факти суб'єктивного характеру: - Правопорушення. Поняття, склад та види
Низький рівень правової культури; Помилкове розуміння ціннісної орієнтації особи в умовах розвитку Ринкових відносин (наприклад, криміналізація...
-
Вступ - Правопорушення. Поняття, склад та види
Сьогодні вже минуло більше двадцяти п'яти років як Україна стала незалежною державою. До цього вона йшла на протязі всього свого існування. Зараз...
-
Права та обов'язки неповнолітніх авторів За своє життя кожна особа має право реалізації для своєї творчої діяльності. У першому розділі вже було сказано,...
-
Суб'єкти у авторському праві - Авторське право неповнолітніх авторів
Що таке взагалі суб'єкт права? Це є особа, організація чи специфічні соціальні утворення (наприклад держава) за якими право визнає здат - ність бути...
Окремі види покарань - Поняття, суть і мета покарання