Інші спеціалізовані суди - Судова система Великої Британії

Протягом ХХ ст. було утворено велику кількість передбачених законом судів спеціальної юрисдикції для забезпечення неформальних, відносно недорогих механізмів розв'язання конфліктів, як правило, між громадянами і державою.

До складу таких судів часто входять правознавці. Багато головуючих у судах - кваліфіковані юристи, але так само часто членами судів є судді - непрофесіонали, які володіють конкретними знаннями у відповідній спеціалізованій сфері діяльності, але мало обізнані чи взагалі необізнані в галузі права. Проте ці дві категорії суддів доповнюють одна одну і це дає універсальний позитивний результат для розв'язання проблеми, що виникла перед людиною, яка потребує захисту від свавілля держави.

Серед таких судів обов'язково треба зазначити: 1) трибунали з питань соціального забезпечення, які розглядають претензії громадян до структур державної влади з приводу соціальних відрахувань і компенсацій, що встановлені урядовим законодавством і мають вагу державних зобов'язань перед найманими робітниками; 2) податкові трибунали, які розглядають позови суб'єктів оподаткування у взаємовідносинах з фіскальними органами влади, а також позови держави до юридичних та фізичних осіб, які ухиляються від повного оподаткування; 3) трибунали, до компетенції яких віднесено розгляд земельних спорів та інших питань, що стосуються розрахунків і стягнення ренти за орендування будинків, квартир, іншого майна та приміщень.

Лицарський суд

Англійський суд може бути позбавлений юрисдикції лише законом. Попри це, більшість місцевих і феодальних судів поступово її втрачають. Втім, уже в наш час було проведено засідання колишнього Лицарського суду, феодального суду, з метою прийняти рішення щодо права одного театру демонструвати герб міста Манчестер. До цього суд не скликався з 1737 р.

Лицарські суди вирішують питання про право користування геральдичними девізами та гербами.

Суд розв'язує конфлікти стосовно права використовувати символіку, прапори та емблеми. В ньому головує граф-маршал, хоч у згаданому вище випадку він призначив засідати як свого заступника голову Відділення Королівської лави Високого суду правосуддя. Суд не має ніякого права забезпечувати виконання своїх рішень.

Компенсаційні трибунали

Суди спеціальної юрисдикції іноді утворюються для встановлення прав громадян на компенсацію за рахунок державних коштів. Право на компенсацію виникає, коли особа зазнала шкоди чи збитку, часто внаслідок акту законодавчої чи виконавчої влади. Відчуження землі є яскравим прикладом.

Найважливішим поповненням лав компенсаційних трибуналів стала Рада з компенсації збитків, спричинених злочинами. Програму було започатковано в 1964 р. як експериментальний захід. Вона передбачає добровільну компенсацію жертвам насильницьких злочинів. Компенсація встановлюється на тій самій основі, що й збитки за загальним правом і має вигляд разового платежу. Хоч жодного права на компенсацію не існує, рішення за претензіями виносяться Радою у складі голови і певної кількості компетентних членів.

У першій інстанції клопотання розглядаються одноособовим членом. Якщо подавець клопотання незадоволений рішенням одноособового члена, він має право бути заслуханим трьома іншими членами Ради. На усному розгляді прохач повинен довести власну версію на основі балансу ймовірностей. Він може викликати, опитувати і піддавати перехресному допиту свідків. Процесуальні норми неформальні, а слухання закриті. Компенсація призначається, якщо Рада переконана, що а) збиток є таким, що вимагає компенсації не менш ніж у 1 тис. фунтів; б) обставини збитку були предметом кримінального судочинства або були негайно передані в поліцію; в) прохач надав Раді всю необхідну допомогу, особливо в тому, що стосується всіх медичних довідок, яких вона може потребувати. Рада може скоротити суму компенсації або взагалі відхилити клопотання, якщо, з огляду на поведінку потерпілого, його особу та спосіб життя, було б недоречним надавати йому компенсацію у повному обсязі або й взагалі.

Відомчі трибунали

Існує низка приватних чи професійних об єднань, які заснували свої власні суди спеціальної юрисдикції для розв'язання конфліктів між своїми власними членами або для здійснення контролю над ними чи покарання. Юрисдикція цих трибуналів грунтується в першу чергу на договорі, оскільки ставши членом об'єднання чи професійної організації, людина приймає на себе зобов'язання визнавати юрисдикцію трибуналу. Однак у багатьох випадках ці трибунали існують на законній підставі з правом апелювати до судів. Прикладом внутрішніх трибуналів, заснованих згідно із законом, є Дисциплінарний суд соліситорів Закон про соліситорів від 1974 р. і Комітет з професійної етики Генеральної медичної ради Закон про медицину від 1983 р. Якщо трибунал створений не на підставі закону, апеляції до судів ординарної юрисдикції не подаються. Втім, Високий суд здійснює наглядову юрисдикцію над трибуналами, навіть коли їхня юрисдикція не грунтується на законі, і втручається для запобігання зловживанню правосуддям на основі принципів природного права.

Усі зазначені та інші трибунали можуть бути одно - чи дворівневі. Якщо та чи інша структура дворівнева, то апеляція на рішення нижчого трибуналу подається до Вищого (апеляційного) трибуналу, а потім - до Апеляційного суду Великої Британії.

При однорівневій структурі апеляція подається: в Англії і Валії - до Високого суду; у Шотландії - до Сесійного суду; у Північній Ірландії - до її Апеляційного суду.

Похожие статьи




Інші спеціалізовані суди - Судова система Великої Британії

Предыдущая | Следующая